Вирок № 102931116, 01.02.2022, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 01.02.2022

ЄУН № 937/3825/21

1-кп/937/348/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого суді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря: Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження №12020080140002759 за обвинуваченням :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вознесенка Мелітопольського району, Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого ТОВ «Імперія транспортов» водієм, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за участю прокурора - Фурманенко М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - адвоката Гречки О.В.,

представника потерпілого - адвоката Рощина В.С.,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2020 приблизно о 10.40 водій ОСОБА_1 керував автомобілем DAF FТ95380 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автодорозі М-18 Харків-Сімферополь, з боку с. Новобогданівка в напрямку м. Мелітополь, на шляху прямування, водій ОСОБА_1 , маючи технічну можливість запобігти ДТП, при виявленні перешкоди у виді автомобіля Volkswagen Lt 35 реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався попереду нього в попутному напрямку та зменшував швидкість свого руху, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості руху, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху, об`їзду перешкоди, внаслідок чого, в районі перехрестя автодороги М-18 Харків - Сімферополь з дорогою на с. Троїцьке, а саме на відстані 7,7 метрів від дальнього краю проїзної частини дороги на с. Троїцьке, допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen Lt 35 реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок зіткнення водій ОСОБА_2 , отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.»

Порушення п. 12.3 ПДР України, вчинене водієм ОСОБА_1 знаходиться прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками.

Згідно висновку судової медичної експертизи № 468-М від 21.12.2020 року у ОСОБА_2 , були виявлені тілесні ушкодження: закритий крайовий перелом основи середньої фаланги 4-го пальця правої кисті по долонній поверхні без зміщення відламків, травматичний набряк м`яких тканин 4-го пальця правої кисті; садна правого передпліччя.

Зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 кваліфікуються наступним чином: в ділянці 4-го пальця правої кисті, зокрема, перелом основи середньої його фаланги - як середньої тяжкості що спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я; садна правого передпліччя - як легкі, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров`я.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , визнав себе винуватим у скоєнні інкримінованому йому злочині у повному обсязі, погодився з кваліфікацією своїх дій за ч. 1 ст. 286 КК України та пояснив, що він 15.07.2020 приблизно о 10.40 керував автомобілем DAF FТ95380, рухався, з боку с. Новобогданівка в напрямку м. Мелітополь, в районі перехрестя на с. Троїцьке, допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen Lt 35. Заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди визнав частково на суму п`ять тисяч гривень, оскільки розмір його прибутку та матеріальний стан не надає змоги відшкодувати у більшому розмірі моральну шкоду.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява про слухання справи без його участі. Представник потерпілого адвокат Рощин В.С. в судовому засіданні цивільний позов просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що потерпілому у зв`язку зі скоєним щодо нього злочином, було необхідно докладати додаткових зусиль для організації життя.

Згідно висновку судової медичної експертизи № 468-М від 21.12.2020 року у ОСОБА_2 , були виявлені тілесні ушкодження: закритий крайовий перелом основи середньої фаланги 4-го пальця правої кисті по долонній поверхні без зміщення відламків, травматичний набряк м`яких тканин 4-го пальця правої кисті; садна правого передпліччя.

Зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 кваліфікуються наступним чином: в ділянці 4-го пальця правої кисті, зокрема, перелом основи середньої його фаланги - як середньої тяжкості що спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я; садна правого передпліччя - як легкі, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров`я.

Висновком експерта № СЕ-19-108-21/1933-ІТ від 26.02.2021 року встановлено, що в розглянутій дорожній ситуації водій автомобіля «DAF FТ95380» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

В даній дорожній ситуації водій автомобіля «Volkswagen Lt 35» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності з вимогами п.11.2 Правил дорожнього руху України.

В розглянутій дорожній ситуації, водій автомобіля «DAF FТ95380» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення.

В даній дорожній ситуації водій «Volkswagen Lt 35» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді.

Дії водія автомобіля «DAF FТ95380» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідають вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що знаходиться у причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.

В діях водія «Volkswagen Lt 35» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 невідповідність вимогам Правил дорожнього руху України не вбачаються.

У зв`язку з повним визнанням обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, наданням повних послідовних пояснень щодо обставин, та не заперечення сторін кримінального провадження про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд в порядку ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

У частині дослідження цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди встановлено повний порядок дослідження наданих сторонами доказів.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 1 ст. 286 КК України.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд керується ст. 65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості скоєних ним діянь, які відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, належить до категорії злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає правдиві послідовні покази надані в судовому засіданні, які сприяли встановленню істини по справі.

Згідно зі ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

При обранні покарання обвинуваченому згідно вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке кваліфікується як злочин невеликої тяжкості; відсутність обставини, що обтяжують покарання; обставини, що пом`якшують покарання: правдиві покази. Останнє, узгоджується з правовою позицією, яка міститься у Постанові Верховного Суду від 18.09.2019 р. у справі №166/1065/18 (провадження № 51-3392 км19), де зазначено, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження, зокрема підтвердження, що обвинувачений намагався будь-яким чином допомогти потерпілому оговтатись від пережитого, компенсував йому перенесені страждання, чи полегшив душевний біль. Крім того, відшкодування матеріальної та моральної шкоди охоплюється поняттям - щире каяття в розумінні правової позиції, яка міститься у Постанові Верховного Суду від 18.09.2019 р. у справі №166/1065/18 (провадження № 51-3392 км19).

Суд також враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно працевлаштований, за місцем проживання характеризується позитивно, відомостей щодо перебування на обліку в психоневрологічній лікарні та на обліку у лікаря-нарколога не має, його ставлення до скоєного, поведінку як до так і після скоєного.

Відповідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла злочин, повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Відповідно до ст. 75 КК України звільнення особи від відбування покарання з випробуванням в тому числі і у виді позбавлення волі може бути прийняте судом з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, на підставі яких суд дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання. Рішення суду з цього приводу має бути належним чином вмотивовано у вироку (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року з подальшими змінами "Про практику призначення судами кримінального покарання"). Крім того із роз`яснень, які містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України, вбачається, що суди визначаючи ступінь тяжкості скоєного злочину, зобов`язані виходити з класифікації злочинів, а також з особливостей конкретного злочину та обставин його скоєння (форма вини, мотив, спосіб скоєння, кількість епізодів, характер та ступінь тяжкості наслідків та інше). При цьому, суд враховує тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, яке є злочином невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який офіційно працевлаштований, який характеризується позитивно, вперше притягається до кримінальної відповідальності.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

На підставі вищевикладеного, суд вважає що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 , можливе без ізоляції його від суспільства, проте із здійсненням контролю за поведінкою обвинуваченого з боку органів з питань пробації, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ст. 286 ч. 1 КК України, із застосуванням положень ст. 75 КК України, тобто без реального відбування покарання та покладення обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання про необхідність призначення передбаченого санкцією ч.1 ст. 286 КК України обов`язкового додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами, суд враховує наявність обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику особи обвинуваченого, який також офіційно працевлаштований водієм на ТОВ «Імперія транспортов», його робота є єдиним джерелом існування родини, проживає з дружиною, яка перебуває на його утриманні та є пенсіонером, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вважає, що при призначенні обвинуваченому покарання слід застосувати ст. 69 КК України та відповідно до ч.2 ст. 69 КК України не призначати ОСОБА_1 обов`язкового додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами.

Обрана міра покарання, за глибоким переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Згідно з частиною 5 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вирішуючи заявлений цивільні позови у даному кримінальному провадженні суд керується наступним.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Цей же принцип змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання сторонами кримінальної справи їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості закріплений і в ст. 22 КПК України.

До того ж, приписами п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальній справі підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Як передбачено ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК).

У кримінальному провадженні, як зазначено у ч. 1 ст. 62 КПК, цивільним відповідачем може бути юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно приписів ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За приписами ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля DAF FТ95380» реєстраційний номер НОМЕР_1 був ОСОБА_1 .

Матеріалами справи встановлено, що потерпілий внаслідок ДТП, яка трапилася з вини обвинуваченого отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

Пункт 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди зазначив, що зазнав фізичного болю від отриманих тілесних ушкоджень, що спричинило сильні душевні переживання, тривале порушення його звичного способу життя.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини ...фізичної або юридичної особи, яка її завдала : 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи з викладеного та конкретних обставин справи, суд враховує характер та тривалість фізичних та моральних страждань потерпілого внаслідок ушкодження його здоров`я, принцип розумності, виваженості і справедливості, та вважає, що з врахуванням зазначених обставин позов про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково в розмірі 7 000 грн. Дана сума, на думку суду, пропорційна та адекватна тим стражданням, яких зазнав потерпілий в результаті отриманих тілесних ушкоджень.

З огляду на викладене цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Приписами ч. 2 ст. 124 КПК також установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 369-371, 373-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з застосуванням ст. 69 КК України без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від призначеного основного покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі, якщо він протягом іспитового строку - 1 (одного) року - не скоїть нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженню не обирався.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення суми моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , моральну шкоду в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави в особі Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Запорізькій області (рахунок № 31112115008009, одержувач - УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300, код банку 899998, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку казначейство України) витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження технічного стану транспортних засобів № СЕ-19/108-21/1933-ГГ - 2615,20 грн.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду: Т.В.Юрлагіна