Рішення № 102929881, 03.02.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/33331/21

Провадження № 2/127/5478/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

03.02.2022 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В.В.,

при секретарі Горденко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Дінеро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ "Фінансова компанія «Дінеро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивовано тим, що позивач в листопаді 2021 року із постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника дізналась про наявність виконавчого напису №28646, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О.

Позивач зазначає, що приватний нотаріус Бригіда В.О. безпідставно виписав виконавчий напис, оскільки позивач зареєстрована та фактично проживає в м. Вінниці, рухомого та нерухомого майна у м. Києві, вона не має. Договір між нею та відповідачем не був нотаріально посвідчений, тому законні підстави вчиняти оспорюваний виконавчий напис про стягнення з позивача боргу за кредитним договором у безспірному порядку - відсутні, що й стало підставою для звернення до суду із даним позовом. Крім того позивач зазначає, що оспорюваний виконавчий напис вона не отримувала.

Ухвалою суду від 13.12.2021 року зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 28646, вчиненого 23.09.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за наслідками вирішення позову.

Ухвалою суду від 13.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб.

У судове засідання позивач не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просила суд їх задовольнити. Щодо винесення заочного рішення не заперечила.

Представник відповідача - ТОВ "Фінансова компанія «Дінеро» в судове засідання не з`явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позовну заяву, заяв та клопотань до суду не надав.

Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність щодо заявлених позовних вимог, просив винести рішення згідно чинного законодавства.

На підставі ст. 280 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Суд вирішив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч.ч.1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст. 78 ЦПК України).

Судом встановлено, що 23.09.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №28646 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» заборгованості за кредитним договором № AG9671779 від 27.03.2020 року в розмірі 28 400 грн.

Ухвалою суду від 12.01.2022 року за клопотанням позивача було витребувано у ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» належним чином завірену копію кредитного договору № AG9671779 від 27.03.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро». Зазначену ухвалу було направлено на електронну адресу відповідача 12.01.2022 року, однак відповіді до суду не надходило.

03.11.2021 року приватним виконавцем Турським О.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №67361080.

18.11.2021 року приватним виконавцем Турським О.В. винесена постанова про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 18 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Частиною другою статті 87 зазначеного Закону передбачено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. №1172.

Згідно із пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 296/5 22 лютого 2012 року передбачено зміст виконавчого напису, згідно якого виконавчий напис повинен містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, посаду, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та місце проживання (місцезнаходження) стягувача; найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано; дату набрання чинності виконавчим написом; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, скріплений печаткою; інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

В даному випадку нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

Згідно ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Що стосується строку протягом якого вчиняється виконавчий напис, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 р., передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 р. за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 р. за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено, що виконавчий напис вчиняється нотаріусом за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Пунктами 3.1. 3.5. Глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком № 1172.

Судом встановлено, що нотаріус при вчиненні напису № 28646 від 23.09.2021 року не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом та дотриманням стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання заяви про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Враховуючи вищевикладене, оцінивши зібрані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно з вимогами ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 908 грн. та 454 грн. за заяву про забезпечення позову

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 362 грн. судових витрат.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст. 77, 81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 223, 258-259, 263-265, 273, 280, 288-289, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 253, 256, 257, 261, 266 ЦК України, ст.ст. 87-88 ЗУ «Про нотаріат» суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задоволити.

Визнати виконавчий напис №28646 від 23.09.2021 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення із ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 28 400 гривень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 1 362 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 03.02.22022 року

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», місце знаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд.3а, ЄДРПУО 41350844.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, місце знаходження: м. Київ, проспект Петра Григоренко, 15.

Суддя: