Ухвала суду № 102928477, 02.02.2022, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/420/22

(2-з/199/36/22)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Авраменко А.М., ознайомившись із заявою позивача ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання транзакцій недійсними та недозволеними користувачем, скасування заборгованості, нарахованих комісій, пені, штрафних санкцій, процентів за користування кредитом, про зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку, відшкодування моральної шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2022 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач із вищевказаним позовом, після чого 01 лютого 2022 року подала заяву про забезпечення такого позову шляхом заборони відповідачу АТ КБ «Приватбанк», як кредитору, здійснювати нарахування процентів за користування коштами кредитного ліміту з особового рахунку позивача у цьому банку за картковим рахунком № НОМЕР_1 до набрання законної сили рішення суду у цивільній справі за вказаним позовом позивача.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та ознайомившись із матеріалами позовної заяви №199/420/22 (провадження №2/199/1135/22), суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Як вказувалось вище, в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває позовна заява №199/420/22 (провадження №2/199/1135/22) за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання транзакцій недійсними та недозволеними користувачем, скасування заборгованості, нарахованих комісій, пені, штрафних санкцій, процентів за користування кредитом, про зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку, відшкодування моральної шкоди.

01 лютого 2022 року позивачем подано до суду дану заяву про забезпечення позову, в якій вона просить заборонити відповідачу здійснювати нарахування процентів за користування кредитом, правомірність оформлення якого на її ім`я остання оскаржує за вищевказаним позовом, пред`явивши серед іншого і позовну вимогу про скасування процентів, нарахованих за користування таким кредитом.

Відповідно до ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Згідно ст.150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії, зокрема, щодо предмета спору. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Нормою ст.152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову після відкриття провадження у справі подається до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Положеннями ст.153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналізуючи заявлені стороною позивача підстави для забезпечення позову з урахуванням на обставини спірних правовідносин сторін, зміст заявлених позовних вимог та в контексті наведених вище положень законодавства, суд приходить до висновку неможливість задоволення заяви про забезпечення позову. Правова позиція, покладена в основу такого результату розгляду заяви, ґрунтується на тому, що норма ст.149 ЦПК України, яка визначає підстави для забезпечення позову, в якості обов`язкової умови для позитивного вирішення питання про забезпечення позову визначає наявність низки ризиків, які з урахуванням на ст.10 ч.9, ст.12 ч.3, ст.13 ч.1, ст.81 ч.1 ЦПК України мають бути доведені перед судом заявником за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів. Такими ризиками є ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також інші, визначені законом. Саме на заявника покладається законом обов`язок не тільки зазначити фактичні обставини, які свідчать про наявність означених ризиків, хоча б одного з них, а й довести дійсність таких ризиків доказами.

В той же час, сторона позивача у своїй заяві про забезпечення позову лише формально вказує на існування ризиків ускладнення чи неможливість виконання рішення суду, у випадку його ухвалення на користь позивача, однак не вказує, в чому саме полягають такі ризики. Крім того, продовження нарахування відповідачем процентів за користування кредитом не може створити перешкод для виконання рішення суду, у випадку його ухвалення на користь позивача, оскільки однією із позовних вимог позивач просить скасувати проценти за користування кредитом. Більш того, забезпечення позову шляхом заборони відповідачу нараховувати проценти за користування кредитом при заявленій позовній вимозі про скасування процентів за користування кредитом суперечить нормі ст.150 ч.10 ЦПК України, оскільки забезпечення позову у такий спосіб фактично є частковим задоволенням судом означеної позовної вимоги до вирішення спору по суті.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не обґрунтовано належним чином необхідність забезпечення позову, не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку винесення його на користь позивача, а також враховуючи, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову з огляду на зміст позовних вимог є недопустимим в силу закону, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149-154, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання транзакцій недійсними та недозволеними користувачем, скасування заборгованості, нарахованих комісій, пені, штрафних санкцій, процентів за користування кредитом, про зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку, відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя А.М. Авраменко