Ухвала суду № 102928097, 03.02.2022, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/556/19

Провадження № 1-кп/545/14/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.2022 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Потетій А.Г.,

з участю секретаря Данко А.Р.,

з участю прокурора Базавлук С.С.,

захисника Пустяк А.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015170300001139 від 13.08.2015 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комсомольськ, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не маючого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,-

в с т а н о в и в :

В провадженні Полтавського районного суду Полтавської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12015170300001139 від 13.08.2015 року, що надійшов від Полтавської місцевої прокуратури за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останній неодноразово, умисно ухилявся від явки до суду, переховувався від суду, внаслідок чого його двічі оголошували у розшук, що свідчить про наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений здійснює дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Захисник обвинуваченого заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід нічний домашній арешт оскільки підзахисний на даний час повідомив, що він має сім`ю та малолітню дитину.

Обвинувачений ОСОБА_1 прохав обрати відносно нього нічний домашній арешт вказавши, що буде з`являтися на виклики до слідчого та суду, на даний час має двох дітей один з яких малолітній та має дружину яка є ВІЛ інфікована і за нею потрібний догляд. Пояснив причини не з`явлення тривалий час до суду тим, що він створив нову сім`ю і за малолітньою дитиною та за дружиною потрібний догляд. Підтвердив факт зміни місця проживання але це було викликано створенням сім`ї.

Дослідивши клопотання та матеріали справи в межах заявленого клопотання судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, тобто у вчиненні не тяжкого злочину.

Ухвалою суду від 04.04.2019 року обрано захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою у державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)».

Згідно ухвали Полтавського апеляційного суд від 10.07.2019 року, винесеної по іншому кримінальному провадженню, ОСОБА_1 був звільнений з-під варти в залі суду та неодноразово ухилявся від явки до суду.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 у судові засідання призначені на 19.09.2019 року, 13.10.2019 року не з`явився, причини неявки суду не повідомляв, примусові приводи обвинуваченого не були виконані.

Ухвалами суду від 03.10.2019 року та 01.07.2020 року, 28.01.2021 року та 12.08.2021 року було оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_1 .

Згідно ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Положеннями ч.2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму ВССУ № 14 від 19.12.2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у ч. 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Судам під час визначення строку закінчення дії ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати, що в разі продовження тримання під вартою попередня ухвала втрачає свою силу. Такий підхід відповідає загальній засаді законності кримінального провадження і унеможливлює випадки визначення в ухвалі строку тримання під вартою понад 60 днів.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачуються у скоєнні нетяжкого злочину (ч. 2 ст. 190 КК України), не працює, не має постійних та законних джерел доходів, обвинувачується у вчиненні інших злочинів проти власності, за місцем проживання не проживав, неодноразово, умисно ухилявся від явки до суду, переховувався від суду, внаслідок чого його оголошували у розшук, що свідчить про наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений здійснює дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

При цьому інших об`єктивних даних щодо спростування характеристики особи обвинуваченого ОСОБА_1 суду не представлено.

Враховуючи встановлені обставини і ризики, суд вважає, що вони в даний час свідчать про необхідність обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та об`єктивну неможливість застосування відносно обвинуваченого більш м`яких видів запобіжного заходу, що передбачені ч.1 ст.176 КПК України, так як жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вище зазначеним ризикам, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Згідно п.3 ч.2ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом. При цьому необхідно в ухвалі зазначити, які обов`язки з передбачених ст.194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтування розміру застави та можливість її застосування.

Частиною сьомою ст.182 КПК України встановлено, що у випадках, передбачених частинами 3, 4 ст. 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно вимог п. 1 ч. 5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тому, беручи до уваги вище зазначене та з врахуванням суспільної небезпечності кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , також те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні інших умисних корисливих злочинів суд вважає необхідним визначити обвинуваченому розмір застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49 620,00 грн. (20 х 2481 грн.)

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 331 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою тривалістю 60 діб, а саме: з 03 лютого 2022 року до 03 квітня 2022 року включно.

Взяти ОСОБА_1 під варту негайно в залі суду.

Для тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 направити до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».

Копію ухвали про обрання запобіжного заходу вручити обвинуваченому негайно після її проголошення.

Встановити ОСОБА_1 суму застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 49 620,00 грн. (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять грн. 00 коп.), яку можливо внести на депозитний рахунок отримувача № UA398201720355289002000015950, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26304855, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу - запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії даної ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) носити електронний засіб контролю.

Визначити 2-х місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Також роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі звільнення з під варти в разі внесення застави, останній негайно повинен повідомити про це слідчого та прокурора і з`явитися до слідчого для встановлення електронного засобу контролю.

Копію ухвали направити до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий: А.Г. Потетій