Рішення № 102927821, 02.02.2022, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/2208/21

Провадження № 2/293/158/2022

02 лютого 2022 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в смт Черняхів справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про припинення стягнення аліментів

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії

27.10.2021 ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до ОСОБА_2 , відповідно до змісту якого просить:

- припинити з моменту подання позову стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошові йсумі в розмірі 150,00грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з 23 січня 2010 року до досягнення дитиною повноліття - за заочним рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 12.01.2010 у справі № 2-642/2009 (2-86/2010);

- відкликати з Черняхівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного управління Мінінстерства юстиції (м.Хмельницький) виконавчий лист № 2-642/2009 (2-86/2010).

28.10.2021 суд у порядку ч.6 ст. 187 ЦПК України звернувся до Оліївської сілсьької ради з метою отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 .

09.12.2021 від Оліївської сілсьької ради надішов лист, згідно якого ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 13.12.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження. Розгляд справи по суті призначив на 10.01.2022.

Ухвалою від 10.01.2022 , яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 10.01.2022 суд відклав розгляд справи по суті на 02.02.2022.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить припинити стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він та відповідачка перебували у шлюбі, в якому у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що рішенням Черняхівського районного суду від 16.07.2003 шлюб між сторонами розірваний та позивач на підставі заочного рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 12.01.2010 у справі № 2-642/2009 сплачує відповідачу аліменти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим позивач вказує, що протягом останніх двох років їх син проживає з батьком (позивачем) та знаходиться на його повному утриманні.

Вказані обставини позивач вважає такими, що є підставою для припинення стягненян аліментів на користь відповідача.

Як на правові підстави заявленого позову позивач посилається на норми ст.ст. 188,192,273 СК України.

У судове засідання сторони не з"явились.

У поданій до суду заяві від 02.02.2022 позивач підтримав позовні вимоги, просив розгляд справи здійснювати без його участі та не заперечив проти винесення заочного рішення (а.с.37).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась шляхом надіслання судової повістки за місцем реєстарції.

Однак, 26.01.2022 на адресу суду повернулась судова повіста з відміткою поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення у зв"язку з тим , що "адресат відсутній за вказаною адресою" (35-36).

Згідно ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

За приписами п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходженя, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Окрім того оголошення про виклик відповідача було опубліковано на офіційному вебпорталі судової влади України (а.с. 33).

Відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України,з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву у порядку ст. 178 ЦПК України не подав.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За нормами ч.1 ст. 281 ЦПК України, про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з урахуванням наявності умов, за яких можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 02.02.2022.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.

У судовому засіданні від 02.02.2022 відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд підписав заочне рішення.

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що сторони по справі перебували в шлюбі зареєстрованому 15.05.1998 Зороківською сільською радою за актовим записом N 1, який рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 11.07.2003 у справі N 2-306 розірваний (а.с. 9 ).

Сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис N 4 від 01.06.2009, де батьком дитини записаний позивач - ОСОБА_1 , матір`ю відповідач - ОСОБА_4 (а. с. 10).

Заочним рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 12.01.2010 у справі № 2-642/2009 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у тому числі, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 150,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з 23 січня 2010 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10).

Відповідно до довідки виданої виконавчим комітетом Оліївської сільської ради за № 564 від 02.09.2021, ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із своїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учнем сьомого класу, постійно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 11).

Окрім цього, відповідно до довідки N 76 від 02.09.2021, виданої Вільською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів, ОСОБА_3 , 2009р.н., навчається у 7 класі Вільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с.12).

Згідно позовної заяви позивач стверджує, що відповідач знехтувала своїм материнським обов`язком та протягом двох років не проживає з їх спільним сином, однак отримує аліменти на його утримання, що порушує його права та інтереси.

З метою захисту своїх порушених прав позич звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача до припиненян стянення аліментів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

За ч. ч. 1, 2, 3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 17 Постанови N 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

З аналізу викладених вище норм права можна дійти висновку, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину або дитина не проживає з отримувачем аліментів. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та підставами припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відтак,з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа N 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Судом встановлено, що неповнолітній син сторін по справі ОСОБА_3 не проживає з матір`ю ОСОБА_2 , на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дитини, а проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні, що підтверджується довідкою Оліївської сілсьької ради № 564 від 02.09.2021 та довідкою з учбового закладу, де навчається син (а.с.11,12).

Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Як встановлено ноповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з батьком - позивачем по справі та повністю знаходиться на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідачки.

Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідачки аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , які стягуються на підставі заочного рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 12 січня 2010 року у справі № 2-642/2009 (2-86/2010).

Аналогічна правова позиція щодо підстав припинення стягнення аліментів також викладена у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі N 520/21069/18.

Вирішуючи питання про припинення стягнення аліментів, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2016 року стягнення та виплата аліментів в новому розмірі, а так само припинення їх стягнення, здійснюється виключно з дня набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з нього аліментів на користь відповідача, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Водночас суд стосовно вимоги позивача про відкликання виконавчого листа, зазначає про наступне.

Чинним законодавством України не передбачено можливість внесення змін до виконавчого листа про стягнення аліментів, однак передбачена можливість визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Так, згідно ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Проте чинним ЦПК України не передбачено процесуального права суду відкликання виконавчого листа без дотриманої процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а таких вимог у свою чергу позивач не заявляє та належним чином не обгрунтовував.

Тому суд в частині заявленої вимоги про відкликання виконавчого листа відмовдяє у задоволені позову, оскільки позивачем заявлено вимогу, яка не відповідає втановленому Закном способу зазисту порушеного права, тобто позивач в цій частині невірно обрав спосіб порушеного права, визначений у ст. 16 ЦК України.

Розподіл судових витрат

На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 76-80, 89, 141,142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 150,00грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з 23 січня 2010 року до досягнення дитиною повноліття відповідно до заочного рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 12 січня 2010 року у справі № 2-642/2009 (2-86/2010) з дня набрання законної сили рішенням суду.

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 908,00 грн судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя Людмила ЛОСЬ