Рішення № 102927603, 14.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/12932/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації відділення №1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Управління соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації відділення №1 (далі - відповідч, Управління соціального захисту населення Ковельської РДА) про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом №17 від 28.05.2021, про відмову у призначенні субсидії на оплату житлоов-комунальних послуг з 01.01.2021 на домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання призначити житлову субсидію із 01.01.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з повідомлення №8305 від 01.07.2021 рішенням комісії Управління соціального захисту населення Ковельської РДА (протокол №17 від 28.05.2021) відмовлено у призначенні субсидії на домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане рішення мотивоване тим, що в складі домогосподарства є працездатні члени сім`ї, у яких відсутні доходи.

Позивач вважає таке рішення необґрунтованим і протиправним з огляду на те, що у поданих документах на призначення субсидії вона зазначала, що дійсно за адресою домогосподарства зареєстрований ОСОБА_2 - брат позивачки, однак фактично там не проживає, спільного господарства не веде та не є членом її домогосподарства. На підтвердження зазначеної обставини позивач до пакету документів для призначеної субсидії додала довідку про склад сім`ї, в якій зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , але не проживає за вказаною адресою.

Вважає, що дана обставина не може бути підставою для відмови у наданні їй субсидії, оскільки поданими документами підтверджується, що ОСОБА_2 , постійно проживає в житловому будинку співмешканки по АДРЕСА_2 .

Надана інформація є достовірною. Крім того, вказує на те, що рішення комісії є не мотивованим, в ньому не зазначено на підставі яких документів воно прийнято та з яких підстав їй відмовлено в призначенні субсидії.

Посилаючись на Положення про порядок призначення житлових субсидій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 (далі - Положення №848) вказала, що для призначення субсидії особа подає заяву про призначення житлової субсидії до відповідного органу, декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за встановленими формами та довідки про доходи.

При цьому, громадянин несе відповідальність виключно за подані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення субсидії та на визначення її розміру. Таким чином, нормами Положення визначено, що для призначення субсидії особою зазначаються лише відомості про склад зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, які фактично проживають в житловому приміщенні. Обов`язок перевірки правильності зазначення таких відомостей покладається на орган, що призначає субсидію. Будь-яких норм вказаного Положення при подачі документів на призначення субсидії нею порушено не було.

Із урахуванням зазначеного, просить позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов від 01.12.2021 №2120/1.16/2-21 позовні вимоги заперечив та зазначив, що ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 , 13.04.2021 звернулася із заявою та декларацією для призначення житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг (електроенергії) та для придбання твердого пічного побутового палива до спеціаліста з прийому громадян Смідинської ОТГ за місцем свого проживання.

У домогосподарстві ОСОБА_1 разом із заявницею зареєстрований її брат ОСОБА_2 , у якого відсутні доходи та не сплата єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Працівниками управління було надіслано запити до Державної податкової служб та Пенсійного фонду України про наявність (відсутність) доходів громадян та сплати (не сплати) єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, для прийняття рішення щодо призначення житлової субсидії районною комісією.

Після надходження відповідей з`ясовано, що в ОСОБА_2 відсутні доходи та сплата ЄСВ, а дохід ОСОБА_1 складається із державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства ІІ групи та пенсії по втраті годувальника.

Представник відповідача акцентує увагу на тому, що в зв`язку з вищезазначеними обставинами, а саме: відсутністю доходів та сплати ЄСВ в ОСОБА_2 та можливості його виключення при розрахунку житлової субсидії по причині не проживання, особову справу ОСОБА_1 передано на розгляд комісії.

Тому, враховуючи вищенаведене, комісією Управління соціального захисту населення Ковельської РДА відділення №1 винесено рішення від 28.05.2021 №17 про відмову в призначенні ОСОБА_1 житлової субсидії у зв`язку з тим, що у складі домогосподарства є працездатні особи, у яких за інформацією ДПС, ПФУ відсутні доходи та відсутня сплата ЄСВ.

З урахуванням викладеного просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до вимог статті 263 КАС України.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 13.04.2021 звернулася до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської РДА (відділення №1 Любомиль) із заявою та декларацією для призначення житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг (електроенергії) та для придбання твердого пічного побутового палива.

Рішенням №17 від 28.05.2021, оформленим протоколом Комісії з питань соціального захисту населення та призначення різних видів соціальних допомог (далі - Комісія) позивачу було відмовлено в призначені субсидії на житлово-комунальні послуги для із 01.04.2021, у зв`язку з тим, що у складі у складі домогосподарства є працездатні особи ( ОСОБА_2 ), у яких за інформацією ДПС, ПФУ відсутні доходи та відсутня сплата ЄСВ.

При цьому, компетентним органом враховано, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, звернулась із даним позовом до суду та просить зобов`язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської РДА надати їй житлову субсидію з 01.01.2021.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (тут і надалі в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.02.2021 № 64 чинній на момент звернення позивачки за призначенням субсидії).

Відповідно до п.1 Положення №848 визначено механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій:

щомісячної житлової субсидії на оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, а також житлово-комунальних послуг, а саме:

- житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком;

- комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами;

щомісячної житлової субсидії на оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об`єднання), а саме:

- витрат на утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт; обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, відповідно до яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів;

- витрат на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;

- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

щомісячної житлової субсидії на оплату витрат на комунальні послуги у будинку, в якому створено об`єднання;

житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік.

Відповідно до пункту 3 Положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках) (пункт 4 Положення).

Пунктом 9 Положення визначено, що призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення.

Згідно з пунктом 20 Положення житлову субсидію за рішенням комісії не може бути призначено у разі, коли у члена домогосподарства або у члена сім`ї особи із складу домогосподарства доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії, були такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 14 цього Положення, і такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадків, зазначених в абзацах другому - четвертому пункту 16 цього Положення, а також якщо працездатні особи в період, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, документально підтвердили шляхом надання легалізованих в Україні документів набуття страхового стажу в інших країнах, з якими укладено договори про соціальне забезпечення, перелік яких розміщується на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики) (пункт 20 Положення).

При цьому, як визначено в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 14 цього Положення, житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді:

за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або

нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або

ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

За наявності умов, зазначених у пункті 14 цього Положення, житлову субсидію може бути призначено за рішенням комісії з урахуванням конкретних обставин, що склалися, крім випадків, зазначених у підпункті 1 (за винятком житлових приміщень (будинків), на які оформлено два і більше окремі особові рахунки, за умови, що опалювана площа частини житлового приміщення кожного домогосподарства, на яку призначається субсидія, не перевищує 120 кв. метрів для квартири, 200 кв. метрів для індивідуального будинку, а також житлових приміщень, якими забезпечено за рахунок державного чи місцевого бюджету осіб з інвалідністю з ураженнями опорно-рухового апарату, які пересуваються на візках) і підпункті 7 пункту 14 цього Положення (за винятком осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти).

Рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії в таких випадках приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства (пункт 15 Положення).

Як визначено пунктами 24-25 цього ж Положення, житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства.

До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані в житловому приміщенні (будинку) (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб - особи, які фактично проживають). На таких осіб розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і їх доходи враховуються під час призначення житлової субсидії.

Під час призначення житлової субсидії враховуються також доходи членів сім`ї особи із складу домогосподарства у разі, коли їх зареєстроване (фактичне) місце проживання відмінне від адреси домогосподарства (крім доходів батьків у разі призначення субсидії студентам, які зареєстровані у гуртожитку за місцем навчання, та доходів одного з батьків дитини у разі призначення субсидії другому з батьків з дитиною у разі, коли батьки розлучені або не перебували у шлюбі, а також осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти). При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб не розраховуються.

Під час призначення житлової субсидії соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично в ньому не проживають у зв`язку з призовом на строкову військову службу. При цьому фактичні доходи таких осіб не враховуються в сукупний дохід домогосподарства.

Кількість членів домогосподарства визначається на початок місяця, з якого призначається житлова субсидія.

У разі коли у складі домогосподарства кількість фактично проживаючих зареєстрованих членів домогосподарства є меншою за кількість членів домогосподарства, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), за рішенням комісії соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на фактично проживаючих зареєстрованих за даною адресою членів домогосподарства. Рішення комісії в такому разі приймається з урахуванням норм, зазначених в абзаці першому пункту 20 цього Положення.

За рішенням комісії доходи членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично за даною адресою не проживають, в сукупний дохід домогосподарства не враховуються. Рішення комісії в такому разі приймається з урахуванням норм, зазначених в абзаці першому пункту 20 цього Положення, і не може поширюватися на випадок, визначений в абзаці третьому пункту 24 цього Положення (за винятком осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти).

Для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання): заяву про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - заява); декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація); довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності); договір наймання (оренди) житла (у разі наявності).

Під час прийому документів для призначення житлової субсидії забороняється вимагати від громадян документи, подання яких не передбачено цим Положенням.

Громадянин несе відповідальність за подані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення житлової субсидії та на визначення її розміру (пункти 43, 48, 49 Положення).

Житлова субсидія на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива і на оплату житлово-комунальних послуг призначається на календарний рік. При цьому житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг розраховується з місяця звернення за її призначенням до кінця поточного календарного року (пункт 73 Положення).

Як установлено, підставою для прийняття оскарженого рішення були вимоги пункту 20 Положення, а саме: у складі домогосподарства є працездатні особи, у яких за інформацією ДФС, ПФУ відсутні доходи та відсутня сплата ЄСВ протягом трьох місяців.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку суду оскаржуване рішення прийняті відповідачем без врахування зазначених принципів, враховуючи наступне.

Як визначено вищезазначеними нормами Положення №848 особа, яка звертається за призначенням субсидії повинна подати відповідний пакет документів, що і було зроблено позивачем.

При їх подачі ОСОБА_1 повідомлено Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської РДА, що за даною адресою, де вона зареєстрована, проживає і звернулась за призначенням субсидії на житлово-комунальні послуги, зареєстрований також її брат. Проте, згідно з довідкою №105 від 07.04.2021, громадянин ОСОБА_2 , 1978 року народження, не зареєстрований, але дійсно з 16.03.2016 постійно проживає в житловому будинку співмешканки ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 .

На підставі інформації, отриманої від Державної податкової служби та Пенсійного фонду України, Управління відмовило позивачу у призначенні субсидії, мотивуючи таку відмову тим, що її брат ОСОБА_2 є працездатною особою, у якого відсутні доходи та відсутня сплата ЄСВ.

Однак для застосування даного пункту повинні бути наявними певні обставини.

По-перше, у члена домогосподарства чи члена сім`ї особи, яка звернулася за призначенням субсидії повинні бути відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії. Зокрема: за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або

нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або

ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

У матеріалах справи ОСОБА_1 про призначення субсидії відсутні документальні дані про те, що у ОСОБА_2 відсутні доходи за 2021 рік.

Довідкою №105 від 07.04.2021 виданою Виконавчим комітетом Колківської селищної ради Годомичівським старостинським округом №2 стверджується, що ОСОБА_2 дійсно з 16.03.2016 постійно проживає в житловому будинку співмешканки, де не зареєстрований.

Також суд зазначає, що Положенням №848 не визначено поняття члена домогосподарства чи члена сім`ї.

Відповідно до частини другої статті 2 Сімейного кодексу України, сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.

Згідно із частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Враховуючи ту обставину, що позивач з братом проживають окремо протягом тривалого періоду часу, в них відсутні взаємні права та обов`язки, тому ОСОБА_2 не є членом сім`ї позивача.

Що стосується визначення домогосподарства, то як вже було зазначено судом його визначення в Положенні №848 відсутнє. Якщо застосувати аналогію з іншими нормативними актами, де міститься його визначення, то домогосподарство - це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частини, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне домогосподарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати у родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих стосунків, або бути в тих чи інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що позивач фактично не проживає з ОСОБА_2 , не веде з ним спільного господарства, відсутнє спільне витрачання коштів, то за таких обставин останнього не можна вважати членом домогосподарства ОСОБА_1 .

Наявність майнових прав на об`єкт нерухомого майна та факт реєстрації місця проживання у відповідному нерухомому майні не є безумовною обставиною для висновку про те, що така особа є членом домогосподарства позивачки.

У зв`язку із установленими обставинами, суд дійшов висновку про недотриманням відповідачем, зокрема, пунктів 9, 20, 25 Положення №848. Суд звертає увагу, що відповідач не виконав обов`язку щодо урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття оскарженого рішення: не встановив кількість фактично проживаючих членів домогосподарства та, у даному випадку, різницю між фактично проживаючими і зареєстрованими членами домогосподарства.

Також, при прийнятті зазначеного рішення комісією не враховано ту обставину, що позивач є інвалідом ІІ групи, ніде не працює, а єдиним джерелом її доходу є державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства ІІ групи та пенсія по втраті годувальника, розмір якої з врахуванням вартості комунальних послуг не дає можливості позивачу належним чином сплачувати їх вартість.

Отже, враховуючи зазначене, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачу в призначенні субсидії, а відтак рішення комісії, оформлене протоколом №17 від 28.05.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 з 01.04.2021 субсидії на оплату житлово-комунальних послуг прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, є протиправними та такими що підлягають скасуванню.

Щодо вимоги зобов`язального характеру, то суду зазначає, що вона підлягає задоволенню частково, а саме не з 01.01.2021, як про це просить позивач, а з 01.04.2021, оскільки за заявою ОСОБА_1 від 13.04.2021 відповідачем прийнято спірне рішення про відмову в призначенні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг з 01.04.2021.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частини друга статті 77 КАС України).

На думку суду, відповідачем як суб`єктом владних повноважень належними, достатніми та допустимими доказами не доведено правомірності рішення про відмову в призначенні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.

Відтак, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 500,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правничої допомоги №102/21 від 02.11.2021, акту від 05.11.2021 приймання-передачі наданих послуг згідно Договору про надання правничої допомоги №102/21 від 02.11.2021, додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №102/21 від 02.11.2021, квитанції №018 від 05.11.2021) позивач ОСОБА_4 сплатила адвокату Климович Тетяні Дмитрівні кошти в загальній сумі 1 500,00 грн на оплату правової допомоги, яка відповідно до додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №102/21 від 02.11.2021 складається з складання позовної заяви - 1 500,00 грн.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування є співмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, однак враховуючи, що позов задоволено частково, то стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації (підлягає сума 750,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач не подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації слід стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 750,00 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації, оформлене протоколом №17 від 28 травня 2021 року, про відмову ОСОБА_1 в призначенні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 житлову субсидію із 01 квітня 2021 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Івасюка, 15, код ЄДРПОУ 03192046) судові витрати у сумі 750 (сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк