Рішення № 102927520, 13.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/14436/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання дій протиправними щодо відмови у зарахуванні до вислуги років прокурора, що дає право на пенсію згідно ч. 1, ч. 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», половину строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання з 22.08.1994 по 31.03.1996 включно, що становить 9 місяців 20 днів; зобов`язання зарахувати до вислуги років прокурора, що дає право на пенсію згідно ч. 1, ч. 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», половину строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання з 22.08.1994 по 31.03.1996 включно, що становить 9 місяців 20 днів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу з 17.08.2021 призначено пенсію по інвалідності відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», при цьому, до страхового стажу зараховано 27 років 5 місяців 27 днів, в тому числі: прокурори/слідчий склад - 23 роки 3 місяці 16 днів, з них навчання в юридичному вузі з 01.04.1996 по 25.06.1999 - 3 роки 2 місяці 25 днів. Однак позивач вказує, що у період з 22.08.1994 по 29.06.1999 він безперервно навчався у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання, в тому числі у Сургутському державному університеті з 22.08.1994 по 31.03.1996 включно. 17.09.2021 позивач вернувся до відповідача зі скаргою про незарахування періоду навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання до вислуги років прокурора. Згідно відповіді ГУ ПФУ у Волинській області від 19.10.2021 вбачається, що для зарахування до вислуги років прокурора відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» періоду навчання в університеті немає підстав, оскільки із виписки з наказу № 75-1 від 22.08.1994 позивач був зарахований студентом економіко-правового факультету. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до вислуги років прокурора, що дає право на пенсію згідно ч. 1, ч. 6 статті 86 Закону України "Про прокуратуру", половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання з 22.08.1994 по 31.03.1996 включно протиправними, та такими, що порушують його права на належне пенсійне забезпечення, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що пенсія по ІІ групі інвалідності відповідно до частин другої, дев`ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» позивачу призначена з 17.08.2021 у розмірі 60% відповідного середньомісячного заробітку. Вказує, що визначальною умовою призначення пенсії по інвалідності для позивача була умова - стаж роботи в органах прокуратури не менше 10 років. За наданими позивачем документами для призначення пенсії по інвалідності стаж роботи в органах прокуратури складає 21 рік 08 місяців 03 дні, що підтверджує головну вимогу права на призначення пенсії по інвалідності - 10 років роботи в органах прокуратури. Про зарахування половини періоду навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або юридичних факультетів вищих навчальних закладів денної форми навчання до стажу роботи в органах прокуратури для призначення пенсії по інвалідності відповідно до частини дев`ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» не йдеться, так як тут необхідна виключно робота в органах прокуратури, а не навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання, яке на умовах частини шостої статті 86 вказаного Закону зараховується до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до частини першої вказаної статті. Просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 17.08.2021 отримує пенсію по інвалідності відповідно до частини 9 статті 86 Закону України «Про прокуратуру». При цьому, як слідує з розрахунку стажу для призначення пенсії, позивачу до вислуги років, що дає право на пенсію, зараховано 23 роки 3 місяці 16 днів, що включає: 1 рік 7 місяців 13 днів (половина строку навчання на юридичних факультетах вищих навчальних закладах); стаж роботи на посадах прокурорів - 21 рік 08 місяців 03 дні.

17.09.2021 позивач звернувся до відповідача зі скаргою про незарахування періоду стажу, в якій просив зарахувати до вислуги років прокурора половину строку навчання у Сургутському державному університеті з 22.08.1994 по 31.03.1996.

Листом від 19.10.2021 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про те, що для зарахування до вислуги років періоду навчання в Сургутському державному університеті з 01.09.1994 по 31.03.1996 немає підстав, оскільки згідно виписки з наказу № 75-1 від 22.08.1994 позивач був зарахований студентом економіко-правового факультету.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України регламентовано, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначено у статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).

Як передбачено частиною першою статті 86 Закону №1697-VІІ прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Згідно з частиною другою статті 86 Закону №1697-VІІ пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини дев`ятої статті 86 Закону №1697-VІІ прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Суд звертає увагу на те, що у даній справі не є спірним право позивача на пенсію по інвалідності відповідні до частини дев`ятої статті 86 Закону №1697-VІІ, а також наявність у нього відповідного стажу роботи в органах прокуратури, так як позивачу з 17.08.2021 призначено такий вид пенсії.

У свою чергу, предметом розгляду даної справи є дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо незарахування позивачу до вислуги років, що дає йому право на пенсію згідно з статтею 86 Закону №1697-VІІ, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання (у Сургутському державному університеті) з 22.08.1994 по 31.03.1996 включно.

Відповідно до частини шостої статті 86 Закону №1697-VІІ до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» і «стажу роботи на прокурорських посадах». При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. У той же час, до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №264/5989/16-а та від 25.08.2021 у справі №751/2403/17.

Таким чином, відповідно до вищенаведених положень Закону №1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із статтею 86 вказаного Закону, зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

З витягу з наказу приймальної комісії Сургутського університету від 22.08.1994 №75-1 ОСОБА_1 був зарахований студентом 1-го курсу економіко-правового факультету Сургутського університету за напрямком «юриспруденція».

Відповідно до наказу Львівського державного університету ім. Івана Франка від 23.05.1996 № Р-352 позивача зараховано студентом 2-го курсу юридичного факультету Львівського державного університету ім. Івана Франка, денної форми навчання як такого, що перевівся з Сургутського держуніверситету юридичного факультету з 01.04.1996. Як зазначено у вказаному наказі, ОСОБА_1 закінчив три семестри (перший курс і перший семестр другого курсу) юридичного факультету Сургутського держуніверситету (РФ) з денною формою навчання.

Відповідно до диплому серії НОМЕР_1 , виданому 26.06.1999, рішенням державної екзаменаційної комісії від 25.06.1999 позивачу присвоєно кваліфікацію спеціаліста «юрист».

Таким чином, з наведених документів встановлено, що позивач навчався на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання з 22.08.1994 по 25.06.1999.

Вказані фактичні обставин також встановлені постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі № 140/12917/20, яка набрала законної сили 30.03.2021.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із статтею 86 Закону №1697-VII, підлягає зарахуванню половина строку навчання на юридичному факультеті Сургутського державного університету з 22.08.1994 по 31.03.1996 включно.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що половина строку навчання на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання, яке на умовах частини шостої статті 86 вказаного Закону зараховується до вислуги років, що дає право на пенсію саме за вислугу років відповідно до частини першої вказаної статті, відтак, на його думку, для призначення пенсії по інвалідності немає законодавчих підстав, так як частиною дев`ятою таке зарахування не передбачене. Однак, суд вважає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки статтею 86 Закону №1697-VІІ передбачено різні види пенсії (за вислугу років, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), водночас частиною шостою цієї статті визначено певний перелік посад/робіт/навчання, які зараховуються до вислуги років, що дає право на пенсію будь-якого виду згідно вказаної статті. Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з розрахунку стажу для призначення пенсії, позивачу до вислуги років, що дає право на пенсію згідно статті 86 Закону №1697-VІІ, було зараховано половину строку навчання у Львівському державному університеті ім. Івана Франка, що становить 1 рік 7 місяців 13 днів, що суперечить вищенаведеним доводам, наведеним відповідачем у відзиві.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ у Волинській області безпідставно не зараховано позивачу до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із статтею 86 Закону №1697-VII, половину строку навчання на юридичному факультеті Сургутського державного університету з 22.08.1994 по 31.03.1996 включно.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, враховуючи те, що саме до повноважень відповідача відноситься обчислення/розрахунок відповідної вислуги років, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із статтею 86 Закону №1697-VII, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання з 22.08.1994 по 31.03.1996 включно та зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із статтею 86 Закону №1697-VII, половину строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання з 22.08.1994 по 31.03.1996 включно.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із статтею 86 Закону України «Про прокуратуру», половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання з 22 серпня1994 року по 31 березня 1996 року включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із статтею 86 Закону України «Про прокуратуру», половину строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання з 22 серпня1994 року по 31 березня 1996 року включно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко