Рішення № 102927481, 13.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/2593/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, у якому з врахуванням уточнень позовних вимог, просить визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в період з 24 серпня 2016 року по 28 лютого 2021 року, зобов`язати нарахувати та виплатити як незаконно звільненому з військової служби на посаді прокурора військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в період з 24 серпня 2016 року по 28 лютого 2021 року, стягнути кошти на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями та бездіяльністю відповідача в розмірі не виплачених позивачу як незаконно звільненому з військової служби на посаді прокурора військової прокуратури луцького гарнізону Західного регіону України військовослужбовцю грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в період з 24 серпня 2016 року по 28 лютого 2021 року, а саме - 205 567, 48 грн

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період із 07 липня 2016 року по 23 серпня 2016 року військовою прокуратурою Західного регіону України та Міністром оборони України мене протиправно та незаконно звільнено з військової служби на посаді прокурора військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України.

З 21 жовтня 2016 року по 19 січня 2021 року судовими рішеннями визнано протиправними та незаконними рішення військової прокуратури Західного регіону України (перейменована на Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону) та Міністра оборони України про звільнення його з військової служби на посаді прокурора військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України.

Вказує, що станом на 14 березня 2021 року Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону і Міністр оборони України не поновили позивача на військовій службі на посаді прокурора військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України й в подальшому Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону не нарахувала та не виплатила грошове забезпечення за період вимушеного прогулу з 24 серпня 2016 року по 14 березня 2021 року.

Так, 19 січня 2021 року набрала чинності постанова Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року у справі № 803/1439/16, якою визнано протиправними та скасовано: пункт 8 наказу Міністра оборони України № 727 від 06 серпня 2016 року щодо звільнення майора юстиції ОСОБА_1 в запас за пунктом «и» частини шостої із застосуванням частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем); наказ військового прокурора Західного регіону України № 418к від 22 серпня 2016 року щодо виключення ОСОБА_1 з 23 серпня 2016 року зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України; поновлено ОСОБА_1 на військовій службі за контрактом, як військовослужбовця Збройних Сил України; зобов`язано військову прокуратуру Західного регіону України поновити ОСОБА_1 у списках особового складу військової прокуратури Західного регіону України з 23 серпня 2016 року.

10 березня 2021 року ОСОБА_1 скерував на адресу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону заяву про виплату мені середньомісячного грошового забезпечення за вимушений прогул, компенсації за невикористану відпустку та видачу мені відповідних довідок про грошове забезпечення, середньомісячне грошове забезпечення та грошове забезпечення для виплати компенсації за невикористані відпустки, однак без результатною

Позивач вважає зазначену бездіяльність відповідача протиправною та незаконною, просить задовольнити позов.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

13 квітня 2021 року позивачем подано клопотання про зменшення розміру шкоди, у якому зазначено, що відповідачем з 12 березня 2021 року припинено факт вимушеного прогулу на військовій службі й відповідно у березні 2021 року кількість днів такого вимушеного прогулу стала не 14 днів, а - 11 днів, і відповідно розмір шкоди, заподіяної протиправними рішеннями та бездіяльністю відповідача в березні 2021 зменшився на 3 дні.

Також, 31 березня 2021 року відповідачем був складений розрахунковий лист за березень 2021 року на ім`я ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за 31 день березня місяця 2021 року в розмірі 19 968,47 грн.

Таким чином, в результаті вищевказаних рішень та дій відповідача - останнім добровільно частково зменшено розмір шкоди, заподіяної мені його протиправними рішеннями та бездіяльністю на суму 1 701,28 грн, тобто з 205 567,48 грн до 203 866,20 грн, яка спричинена за період з 24 серпня 2016 року по 28 лютого 2021 року.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 30 січня 2015 року позивач подав заяву військовому комісару Луцького об`єднаного міського військового комісаріату Волинської області (далі - Луцький ОМВК) про прийняття в добровільному порядку на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу Збройних Сил України, укладення контракту про проходження військової служби строком на 5 (п`ять) років та відрядження до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі для призначення на відповідні посади в органах військової прокуратури (а. с. 13).

Військовий комісар Луцького ОМВК видав припис № 74 від 02 березня 2015 року для вибуття майора юстиції ОСОБА_1 , на підставі наказу Міністра оборони України № 111 від 23 лютого 2015 року, для проходження військової служби до Генеральної прокуратури України з терміном прибуття 03 березня 2015 року (а. с. 14).

Далі, наказом т.в.о. військового прокурора Західного регіону України № 199 від 02 березня 2015 року зараховано до списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України майора юстиції ОСОБА_1 , прибувшого для подальшого проходження військової служби з Генеральної прокуратури України, та з 03 березня 2015 року призначено на посаду прокурора військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України (а. с. 16).

21 жовтня 2015 року майора юстиції ОСОБА_1 , призначено на військову посаду прокурора військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України, та в зв`язку із таким призначенням нараховувалося та виплачувалося військовою прокуратурою Західного регіону України грошове забезпечення як військовослужбовцю який відряджений Міністром оборони України до Генеральної прокуратури України та проходить військову службу на вищевказаній посаді.

Наказами військового прокурора Західного регіону України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 05 липня 2016 року № 289к та від 07 липня 2016 року № 308к двічі на майора юстиції ОСОБА_1 , накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. А наказом військового прокурора Західного регіону України від 14 липня 2016 року № 324к - у вигляді «звільнення» мене з посади прокурора військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України.

Крім того, 05 вересня 2016 року позивачу були доведені до відома накази Міністра оборони України від 06 серпня 2016 року № 727 про звільнення з військової служби у запас і військового прокурора Західного регіону України від 22 серпня 2016 року № 418к про виключення ОСОБА_1 з 23 серпня 2016 року із списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України, усіх видів забезпечення та про направлення мене на військовий облік до Луцького ОМВК.

22 лютого 2017 року набрала чинності постанова Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року у справі № 803/1429/16, якою визнано протиправним та скасовано наказ військового прокурора Західного регіону України № 324к від 14 липня 2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності майора юстиції ОСОБА_1 у вигляді звільнення з посади прокурора військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України».

23 липня 2020 року набрала чинності постанова Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі № 803/1614/16, якою визнано протиправним та скасовано наказ військового прокурора Західного регіону України № 308к від 07 липня 2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України майора юстиції ОСОБА_1 у вигляді догани».

19 січня 2021 року набрала чинності постанова Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року у справі № 803/1439/16, якою визнано протиправними та скасовано: пункт 8 наказу Міністра оборони України № 727 від 06 серпня 2016 року щодо звільнення майора юстиції ОСОБА_1 в запас за пунктом «и» частини шостої із застосуванням частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем); наказ військового прокурора Західного регіону України № 418к від 22 серпня 2016 року щодо виключення ОСОБА_1 з 23 серпня 2016 року зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України; поновлено ОСОБА_1 на військовій службі за контрактом, як військовослужбовця Збройних Сил України; зобов`язано військову прокуратуру Західного регіону України поновити ОСОБА_1 у списках особового складу військової прокуратури Західного регіону України з 23 серпня 2016 року.

Наказом № 154 к від 12 березня 2021 року майора юстиції ОСОБА_1 поновлено з 15 липня 2016 року на посаді прокурора військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України.

Разом з тим, майора юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 25 лютого 2021 року № 60 поновлено на військовій службі, поновлено з 23 серпня 2016 року у списках особового складу військової прокуратури Західного регіону України.

31 березня 2021 року позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення за березень 2021 року в розмірі 19 968,47 грн, що підтверджується розрахунковим листом за березень 2021 року.

При цьому, Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону не нарахувала та не виплатила ОСОБА_1 грошове забезпечення за період вимушеного прогулу з 24 серпня 2016 року по 28 лютого 2021 року у розмірі середньомісячного грошового забезпечення за вимушений прогул в розмірі 203 866,20 грн.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011-ХІІ).

У статті першій Закону №2011-ХІІ встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із абзацами 2-3 частини другої статті 8 Закону №2011-XII у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Посада вважається нижчою, якщо за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а за умови рівних звань - менший посадовий оклад. У разі якщо штатним розписом передбачено два військових звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або вищий посадовий оклад. У разі заподіяння йому таким звільненням (переміщенням) моральної шкоди вона може бути відшкодована за рішенням суду.

У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

У відповідності до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. (пункт 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, далі - Порядок №260).

Пунктом 9 розділу ХХХІ Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, рішення про звільнення яких з військової служби або переміщення на нижчеоплачувану посаду визнані незаконними та які у зв`язку з цим поновлені на військовій службі (посаді) на підставі рішення повноважного органу (керівника), який прийняв рішення про таке поновлення та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, недоотримане грошове забезпечення за час вимушеного прогулу або різниця за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді виплачується військовослужбовцю за місцем перебування на грошовому забезпеченні.

До розрахунку грошового забезпечення у такому разі включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за займаною штатною посадою до звільнення або переміщення на нижчеоплачувану посаду, з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення.

Суд зазначає, що наслідком скасування рішенням суду оскаржуваних позивачем наказів та поновлення позивача на військовій службі та посаді, яку він займав до реалізації наказу про звільнення є виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У зв`язку з наведеним, за період вимушеного прогулу, ОСОБА_1 підлягає виплаті середній заробіток відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частини перша статті 2 КАС України).

Вимога ефективності судового захисту перекликається з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (пункт 64, заява №40450/04, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (надалі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 2 пункту 3 розділу ІІІ Порядку №100 передбачено, що суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Підпунктом «б» пункту 4 розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Відповідно до пункту 5 розділу VI Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Як встановлено пунктом 8 розділу VI Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, оскільки остаточний розрахунок з позивачем у зв`язку із звільненням з військової служби проведений у березні 2021 року, а виключення останнього із списків особового складу відбулося 23 серпня 2016 року, відтак із відповідача належить грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період із 24 серпня 2016 року (наступний день після звільнення) по 28 лютого 2021 року за затримку терміном 1 650 днів.

Відповідно до довідки про середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_1 за два повні місяці перед звільненням з військової служби, грошове забезпечення позивача у червні 2016 становило 3 767,21 грн, у липні 2016 становило 3 767,21 грн, що за два місяці становить 7 534,42 грн (а. с. 25).

Відтак, середньоденне грошове забезпечення становить 123,52 грн (7 534,42/61, де 61 - кількість календарних днів у червні-липні 2016).

Отже, грошове забезпечення за період вимушеного прогулу у зв`язку із невиконанням рішення суду становить 203 808 грн (123,52 х 1650 днів).

З урахуванням викладеного, стягненню з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на користь ОСОБА_1 підлягає грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 24 серпня 2016 року по 28 лютого 2021 року у розмірі 203 808 грн.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи зі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в період з 24 серпня 2016 року по 28 лютого 2021 року.

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в період з 24 серпня 2016 року по 28 лютого 2021 року як незаконно звільненому з військової служби на посаді прокурора військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України військовослужбовцю грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в період з 24 серпня 2016 року по 28 лютого 2021 року в розмірі 203 808 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону (79007, місто Львів, вулиця Клепарівська, 20, ідентифікаційний код юридичної особи 38326057).

Суддя Ф.А. Волдінер