Рішення № 102927449, 14.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/12707/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ у Хмельницькій області, відповідач-1) про визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування періоду навчання в Нововолинському СПТУ-1 за професією підземного електрослюсаря з 02.09.1985 по 21.08.1988 до пільгового стажу на підземних роботах за списком №1 і періоду роботи електрослюсарем підземним на Відокремленому підрозділі «Шахта «Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля» з 01.07.2020 по 30.04.2021 до страхового стажу та пільгового стажу на підземних роботах за списком №1 та прийняття №032150002452 від 16.06.2021 про відмову в перерахунку пенсії, зобов`язання зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за списком №1 період навчання в Нововолинському СПТУ-1 за професією підземного електрослюсаря з 02.09.1985 по 21.08.1988, зарахувати до страхового стажу та пільгового стажу на підземних роботах за списком №1 періоду роботи електрослюсарем підземним на Відокремленому підрозділі «Шахта «Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля» з 01.07.2020 по 30.04.2021, обчислювати і виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах з застосуванням гарантій пенсійного забезпечення шахтарів, встановлених абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з дня виникнення такого права, а саме з 14.06.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після виникнення права на пенсію з 14.06.2020 продовжує працювати підземним електрослюсарем, а тому згідно записів трудової книжки, диплому, військового квитка станом на 14.06.2021 пільговий стаж ОСОБА_1 на підземних роботах за списком №1 (з врахуванням періодів, за які фактично сплачені страхові внески) становить 15 років 4 місяці 4 дні, у зв`язку з чим він звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про перерахунок пенсії згідно статті 8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці», до якої було надано документи, які підтверджують пільговий стаж в відокремленому підрозділі «Шахта «Бужанська» державного підприємства «Волиньвугілля» в період з 01.07.2020 по червень 2021 року. Однак, у відповідь на вказану заяву ГУ ПФУ у Волинській області листом від 30.06.2021 №0300-0204-8/27237 повідомило, що 16.06.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення (№45) №032150002452 про відмову в перерахунку пенсії у зв`язку з недотриманням встановлених статтею 42 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» умов для перерахунку пенсії (наявність не менше, ніж 24 місяців страхового стажу після призначення пенсії та звернення з заявою про перерахунок пенсії не раніше, ніж через 2 календарних роки після призначення (перерахунку) пенсії) і рекомендовано звернутись за перерахунком пенсії після 27.07.2022.

12.07.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про надання деталізованого розрахунку страхового та

Крім того, 16.08.2021 листом №8327-7563/002/8-0300/21 ГУ ПФУ у Волинській області надало форму PC-право (розрахунок страхового і пільгового стажу) та повідомило, що у позивача відсутні необхідні 15 років пільгового стажу на підземних роботах за списком №1, оскільки за період з 01.09.2018 по 30.06.2021 відсутня інформація про сплату роботодавцем страхових внесків. Згідно форми PC-право відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу на підземних роботах за списком №1 наступні періоди: з 02.09.1985 по 21.08.1988 (2 роки 11 місяців 20 днів) - період навчання в Нововолинському СПТУ-1 за професією підземного електрослюсаря без урахування виробничої практики (запис трудової книжки №1, диплом серія НОМЕР_1 від 14.11.1988) та з 01.07.2020 по 30.04.2021 (10 місяців) - період роботи електрослюсарем підземним на Шахті «Бужанська», за який виплачена заробітна плата і сплачено страхові внески.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки сам факт не зарахування сум страхових внесків, сплачених із заробітної плати позивача на банківський рахунок Пенсійного фонду за відсутності його вини, не є підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду до спеціального (пільгового) страхового стажу, так як позивач у вказані періоди був зайнятий повний робочий день на вищевказаних роботах. Крім того, оскільки із заробітної плати позивача щомісячно утримувалися суми страхових внесків, він не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством своїх обов`язків по сплаті обов`язкових платежів.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін. Залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-2).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача-1 заперечує проти позову та вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі №140/16506/20 визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 31.07.2020 №032150002452 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії за віком на пільгових умовах період роботи з 01.11.2017 по 30.06.2020 та призначити з 14.06.2020 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням даного стажу. З 14.06.2020 позивачу на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 у справі №140/16506/20 призначено пенсію на пільгових умовах за Списком №1 згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-1V від 09.07.2003 (далі Закон №1058-ГУ).

Щодо зобов`язання позивача зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоду навчання, відповідач-1 звертає увагу на те, що період навчання в Нововолинському СПТУ-1 за професією підземного електрослюсаря з 02.09.1985 по 21.08.1988 зараховано до пільгового стажу позивача для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Відповідно до документів електронної пенсійної справи страховий стаж позивача становить 22 роки 7 місяців 9 днів, в чому числі стаж за Списком №1 - 14 років 6 місяців, додаткові роки за Списком №1 (шахтарі) - 9 років (коефіцієнт страхового стажу - 0,22583). Крім того, для визначення розміру пенсії враховано середньомісячний заробіток 11958,54 грн, який обчислено за періоди роботи з 01.06.1988 по 31.08,1995 та з 01.09.2002 по 30.06.2018 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки 7763,17 грн (індивідуальний коефіцієнт заробітку - 1,54042).

Відповідач-1 вказує, що 14.06.2021 позивач звернувся до головного Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії згідно статті 42 Закону №1058-IV. Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 16.06.2021№ 45 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії згідно статті 42 Закону № 1058-1V, оскільки після призначення пенсії 14.06.2020 набуто не менше 24 місяців страхового стажу, а від попереднього звернення 27.07.2020 не пройшло 2 календарних роки, а відповідно до положень статті 42 Закону №1058-ІV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення(попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Також звертає увагу, що статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI від 02.09,2008 року мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Якщо розмір пенсії шахтаря, обчислений з врахуванням страхового стажу та заробітку, не досягає трьох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, йому здійснюється доплата до зазначеного мінімального розміру.

Відповідно до абзацу 4 пункту 20 Порядку передбачено, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також відповідач-1 зауважує, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з урахуванням норм статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» не розглядало, рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області не приймалось.

З наведених підстав відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позову, розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням сторін. Крім того, просив відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу.

Клопотання відповідача-1 про розгляд справи за участю сторін не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частинами п`ятою, шостою статті 262 КАС України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Таким чином, законодавець передав вирішення питання щодо виклику учасників справи для надання пояснень у справі на розсуд суду, а останній, відповідно, задовольняє таке клопотання за умови, якщо є необхідність заслухати такі пояснення.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Згідно із частиною другою статті 159 КАС України заявами по суті справи є позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи. З аналізу наведених норм слідує, що усні пояснення представника сторони у судовому засіданні не мають ознак доказів в адміністративному судочинстві.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «2Axen v. Germany», рішення від 25.04.2002 «Varela Assalino contre le Portugal»). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Враховуючи, що справа є справою незначної складності, суд уважає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею у відзиві, не зумовлюють необхідність призначення розгляду справи в судовому засіданні.

Окрім того, зазначаючи про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, відповідач-1 не зазначає, встановлення яких саме обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень у заявах по суті та вимагає проведення судового засідання.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача-1 про розгляд даної справи у судовому засіданні із повідомленням сторін.

У відповіді на відзив відповідача-1 ОСОБА_1 підтримав обгрунтування заявлених позовних вимог, викладених в позовній заяві. Крім того, зазначив, що 14.06.2021 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про обчислення пенсії за віком згідно статті 8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці», однак, листом від 16.08.2021 №8327-7563/С-02/8-0300/21 відповідач-2 повідомив позивача, що заяву від 14.06.2021 про перерахунок пенсії у зв`язку з набуттям стажу до престижності шахтарської праці розглянув відповідач-1. З огляду на зазначене, позивач вважає таким, що не відповідає дійсності твердження відповідача-1 про те, що ним не розглядалась заява про обчислення пенсії за віком згідно статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», адже іншої заяви до органів пенсійного фонду 14.06.2021 останній не подавав.

Також зауважує, що у відзиві відповідача-1 посилається на те, що період навчання за фахом з 02.09.1985 по 21.08.1988 зарахований до пільгового стажу позивача для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Вважає, що зараховуючи період навчання за фахом до пільгового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідачі протиправно не враховують такий період до пільгового стажу для застосування статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

З огляду на вказані обставини, вважає, що у разі зарахування вказаного періоду до страхового і пільгового стажу, пільговий стаж, який дає право на обчислення пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» становитиме 15 років 4 місяці, а тому відповідач-1 протиправно відмовив в обчисленні пенсії за віком згідно статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити та стягнути з відповідача-1 витрати на правову допомогу за оформлення відповіді на відзив в розмірі 1 500,00 грн.

У відзиві на позовну заяву, поданому ГУ ПФУ у Волинській області 06.12.2021, представник відповідача-2 заперечує проти заявлених позовних вимог з тих підстав, що статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менше 15 років за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 28 Закону №1058 передбачено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 Закону №1058, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Зазначає, що відповідно до документів електронної пенсійної справи страховий стаж позивача становить 24 роки 7 місяців 9 днів, в тому числі додаткові роки за Список №1 (шахтарі) - 9 років. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5) на дату звернення за перерахунком пенсії за віком на пільгових умовах наявна інформація щодо нарахованих сум заробітної плати протягом періодів роботи позивача у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» з 01.07.2020 по 30.04.2021.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за списком №1 період навчання в Нововолинському СПТУ-1 за професією підземного електрослюсаря з 02.09.1985 по 21.08.1988, то відповідач-2 зазначає, що вказаний період зараховано як навчання за фахом і включено до пільгового стажу, що дає право на зниження пенсійного віку. Однак підстав зарахувати спірний період навчання до пільгового стажу для обчислення пенсії із застосуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345 від 02.09.2008, немає, оскільки пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (абзац третій частини четвертої статті Закону №1058-IV).

Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці", визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах, зокрема, чоловіки - не менш як 15 років за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. У зв`язку з відсутністю необхідного пільгового шахтарського стажу роботи - 15 років, на позивача не поширюються норми Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

З врахуванням викладеного, відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позову. Крім того, заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю.

У відповіді на відзив ГУ ПФУ у Волинській області Семенюк А.С. в частині щодо не зарахування періоду його роботи за професією електрослюсаря підземного з 01.07.2020 по 30.04.2021 (10 місяців) вказує, що частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача. З наданої роботодавцем довідки про доходи вбачається, що заробітна за спірний період виплачена, отже, сплачено страхові внески, а тому не зарахування відповідачем зазначеного періоду до страхового і пільгового стажу на підземних роботах є протиправним і порушує його права у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Щодо не зарахування періоду навчання за професією електрослюсаря підземного з 02.09.1985 по 21.08.1988 (2 роки 11 місяців 20 днів), позивач вважає, що заперечення відповідача-2 щодо зарахування періоду навчання за фахом до пільгового стажу на підземних роботах для застосування гарантій пенсійного забезпечення, встановлених нормами абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні норм матеріального права з огляду на те, що відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зарахування періодів трудової діяльності та інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, можливе в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з пунктом 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), крім роботи в якості робітника або службовця, до загального стажу роботи зараховується також зокрема: з) навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих школах і училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично- заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах тощо) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та з перекваліфікації.

Відповідно до частини третьої пункту 109 зазначеного Положення при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти «а» і «б» пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника членам їх сімей, а також пенсій по старості працівницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «к» і «л», прирівнюються за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті «з», прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Період виробничої практики на Шахті №9 «Нововолинська» з 22.08.1988 по 13.11.1988, протягом якого позивач виконував підземні роботи в шахті за професією учня електрослюсаря підземного на робочому місці і отримував заробітну плату за підземними тарифами і, який відповідач-2 зарахував до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1, слідував за періодом навчання з 02.09.1985 по 21.08.1988, отже, період навчання з 02.09.1985 по 21.08.1988 повинен бути зарахований до пільгового стажу роботи за Списком №1. В день закінчення навчання за професією електрослюсаря підземного і виробничої практики на робочому місці 14.11.1988 позивач був призваний на строкову військову службу до лав збройних сил і протягом трьох місяців після звільнення в запас (24.11.1990) з 21.01.1991 - влаштувався на роботу підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею. Згідно з частиною п`ятою пункту 109 Положення №590 у разі призначення пенсій на пільгових умовах або у пільгових розмірах (підпункти «а», «б» і «в» пункту 91) робота або інша діяльність, що прирівнюється до роботи, що надає право на зазначені пенсії, ураховується у розмірі, що не перевищує наявного стажу роботи, що надає право на пенсію на пільгових умовах або у пільгових розмірах.

Також позивач зазначає, що, що розмір його іншої діяльності, що прирівнюється до роботи, яка надає право на пенсію на пільгових умовах (навчання у Нововолинському СПТУ-1 за професією підземного електрослюсаря, строкова військова служба), не перевищує наявного стажу роботи, що надає право на пенсію на пільгових умовах, електрослюсарем підземним на Шахті №9 «Нововолинська» та електрослюсарем підземним на ВП шахта «Бужанська», а тому підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи за Списком №1 в повному обсязі.

Також вважає, що є підстави для зарахування до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах періодів навчання в профтехзакладі і відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» (перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців).

Водночас зауважує, що з наданого відповідачем-2 перерахунку пенсії за рішенням ГУ ПФУ у Волинській області №032150002452 вбачається, що станом на дату виникнення права на пенсію (14.06.2020) пільговий стаж ОСОБА_1 за Списком №1 становив 14 років 6 місяців 1 день. Отже, станом на дату виникнення права на пенсію відповідач-2 зарахував до пільгового стажу за Списком №1 період навчання в повному обсязі, тому вважає, що відсутні правові підстави для неврахування періоду навчання за фахом до пільгового стажу на підземних роботах для застосування гарантій пенсійного забезпечення, встановлених нормами абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Враховуючи викладене, якщо до наявного на дату виникнення права на пенсію пільгового стажу за Списком №1 (14 років 6 місяців 1 день) додати пільговий стаж (10 місяців) за Списком №1 за період роботи з 01.07.2020 по 30.04.2021, то станом на 14.06.2021 пільговий стаж на підземних роботах за списком №1 (з врахуванням періодів, за які фактично сплачені страхові внески (ЄСВ)) становитиме 15 років 4 місяці 4 дні, що відповідає приписам Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити та стягнути з відповідача-2 витрати на правову допомогу за оформлення відповіді на відзив в розмірі 1 500,00 грн.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 14.06.2020, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 (а.с.7-9) вбачається, що ОСОБА_1 з 13.10.2015 по даний час працює у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» електрослюсарем підземним (ІІІ розряду - з 13.10.2015, IV розряду - з 10.08.2017, V розряду з 25.01.2018).

14.06.2021 ОСОБА_1 звернувся в ГУ ПФУ у Волинській області з заявою, у якій просив здійснити перерахунок пенсії згідно з статтею 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" (а. с. 20).

Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 16.06.2021№ 45 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії згідно статті 42 Закону №1058-1V, оскільки після призначення пенсії 14.06.2020 набуто не менше 24 місяців страхового стажу, а від попереднього звернення 27.07.2020 не пройшло 2 календарних роки, а відповідно до положень статті 42 Закону №1058-ІV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення(попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

За матеріалами пенсійної справи тривалість страхового стажу ОСОБА_1 станом на 23.06.20212 складає 24 роки 7 місяців 9 днів, в тому числі: 14 років 6 місяців 1 день - пільговий стаж роботи по Списку №1, до якого зараховано наступні періоди:

- з 02.09.1985 по 21.08.1988 (навчання за фахом) - 2 роки 11 місяців 20 днів;

- з 22.08.1988 по 13.11.1988 (підземні роботи) - 2 місяці 22 дні

- з 14.11.1988 по 20.11.1990 (військова служба строкова) - 2 роки 7 днів;

- з 21.01.1991 по 08.12.1993 (підземні роботи) - 2 роки 10 місяців 18 днів;

- з 11.12.1993 по 17.06.1995 (підземні роботи) - 1 рік 8місяців 7 днів;

- з 13.10.2015 по 30.09.2017 (підземні роботи) - 1 рік 11 місяців 18днів;

- з 04.10.2017 по 31.10.2017 (підземні роботи) - 28 днів;

- з 01.11.2017 по 30.06.2020 (підземні роботи) - 2 роки 8 місяців.

При цьому, ГУ ПФУ у Хмельницькій області відмовлено позивачу у перерахунку пенсії згідно статті 42 Закону №1058-1V з тих підстав, що ОСОБА_1 набуто менше 24 місяців страхового стажу після призначення пенсії 14.06.2020, а від попереднього звернення 27.07.2020 не пройшло 2 календарних роки.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача-1 щодо прийняття вказаного рішення та не зарахування періоду навчання в Нововолинському СПТУ-1 за професією підземного електрослюсаря з 02.09.1985 по 21.08.1988 до пільгового стажу на підземних роботах за списком №1 і періоду роботи електрослюсарем підземним на ВП «Шахта «Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля» з 01.07.2020 по 30.04.2021 до страхового стажу та пільгового стажу на підземних роботах за списком №1 відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 №345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового чи пільгового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа №688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами, серед іншого, виник й щодо не зарахування відповідачами до страхового та пільгового стажу позивача періоду роботи періоду навчання в Нововолинському СПТУ-1 за професією підземного електрослюсаря з 02.09.1985 по 21.08.1988 до пільгового стажу на підземних роботах за списком №1 та періоду роботи електрослюсарем підземним на ВП «Шахта «Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля» з 01.07.2020 по 30.04.2021 у зв`язку із відсутністю сплати страхових внесків.

Так, з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) дійсно вбачається, що період роботи позивача з 01.07.2020 по 30.04.2021 у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» не зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 , хоча із вказаних відомостей вбачається нарахування позивачу заробітної плати за цей період роботи (а. с. 19 зворот).

Крім того, спірний період роботи підтверджується довідкою про доходи, виданою ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» від 16.09.2021 №1038/8.4/01-19 (а. с. 12).

Отже, на думку суду, оскільки наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що з 01.07.2020 по 30.04.2021 ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхувальником страхові внески, тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового та пільгового стажу позивача вказаний період роботи. Суд наголошує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства зі страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового та пільгового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

При цьому, суд звертає увагу, що Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах, зокрема, чоловіки - не менш як 15 років за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відтак твердження відповідача-1 у рішенні №45 від 16.06.2021 про відмову в перерахунку пенсії у зв`язку з недотриманням встановлених статтею 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» умов для перерахунку пенсії (наявність не менше, ніж 24 місяців страхового стажу після призначення пенсії та звернення з заявою про перерахунок пенсії не раніше, ніж через 2 календарних роки після призначення (перерахунку) пенсії) не беруться судом до уваги, оскільки така норма не передбачена Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Таким чином, суд при вирішенні даного спору дав правову оцінку спірному рішенню ГУ ПФУ у Хмельницькій області №45 від 16.06.2021 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 та прийшов до висновку про його протиправність та скасування.

При цьому, визнання протиправним та скасування рішення судом не потребує в подальшому визнання протиправними дій ГУ УПФ у Хмельницькій області щодо відмови в проведенні такого перерахунку, а тому в цій частині позов до задоволення не підлягає.

Щодо позовних вимог відносно зарахування до пільгового стажу позивача періоду його навчання з 22.09.1982 по 10.01.1984 в Середньому профтехучилищі №1 міста Нововолинська за спеціальністю електрослюсар підземний, суд зазначає наступне.

Судом із наданого відповідачем-2 розрахунку для визначення права на призначення пенсії встановлено, що спеціалістами управління ГУ ПФУ у Волинській області зараховано до пільгового стажу позивача по Списку №1 навчання у Середньому профтехучилищі №1 міста Нововолинська за спеціальністю електрослюсар підземний за період з 02.09.1985 по 21.08.1988 (2 роки 11 місяців 20 днів).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058 зарахування періодів трудової діяльності та інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, можливе в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту "в" та пункту "д" частини третьої статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з пунктом 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), крім роботи в якості робітника або службовця, до загального стажу роботи зараховується також зокрема: з) навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно - технічної освіти (в ремісничих школах і училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично- заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах тощо) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та з перекваліфікації;

Відповідно до підпункту "з" пункту 109 зазначеного Положення при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника членам їх сімей, а також пенсій по старості працівницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" і "л", прирівнюються за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Робота електрослюсарем підземним на Шахті №9 "Нововолинська" у період з 22.08.1985 по 13.11.1988 слідувала за закінченням навчання позивача в Середньому профтехучилищі №1 міста Нововолинська за спеціальністю електрослюсар підземний з 02.09.1985 по 21.08.1988 і зарахована відповідачем до пільгового стажу роботи за Списком №1, що підтверджується розрахунком стажу позивача, а тому період навчання у професійно-технічному училищі не вимагає повторного зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 1, відтак позов в цій частині до задоволення не підлягає.

При цьому, суд звертає увагу, що Законом України "Про підвищення престижності шахтарської праці", визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах, зокрема, чоловіки - не менш як 15 років за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. У зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 необхідного пільгового шахтарського стажу роботи - 15 років, на нього не поширюються норми Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".

Отже, за умови зарахування періодів роботи позивача електрослюсарем підземним на Відокремленому підрозділі «Шахта «Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля» з 01.07.2020 по 30.04.2021 до пільгового стажу, позивач набуде права на перерахунок пенсії з урахуванням статті 8 Закону № 345-VI з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 14.06.2021.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі як суб`єкти владних повноважень не надали суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відтак, виходячи із наданих суду статтями 9, 245 КАС України повноважень, з метою ефективного захисту прав позивача взаємопов`язані позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Хмельницькій області №45 від 16.06.2021 (номер пенсійної справи №032150002452) про відмову в перерахунку пенсії позивача, зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового та пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 у ВП "Шахта "Бужанська" ДП "Волиньвугілля" на посаді електрослюсаря підземного з 01.07.2020 по 30.04.2021 та здійснити з урахуванням вказаного стажу з 14.06.2021 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", з урахуванням висновків суду.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22.11.2019 (справа №810/1502/18).

Так, до позовної заяви позивачем додано договори про надання правничої допомоги від 12.07.2021, від 03.12.2021, від 10.12.2021, які укладені між ОСОБА_1 та адвокатом Дунець О.Ф., відповідно до яких адвокатом надається правнича допомоги по оформленню адміністративного позову про визнання неправомірними дій ГУ ПФУ у Хмельницькій області щодо відмови обчислювати та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" та підготовки відповіді на відзив, розрахунок витрат на надання професійної правничої допомоги адвокатом від 25.10.2021, розрахунок витрат на надання професійної правничої допомоги адвокатом від 06.12.2021, розрахунок витрат на надання професійної правничої допомоги адвокатом від 10.12.2021, квитанцію від 25.10.2021 №54, квитанцію №64 від 06.12.2021, квитанцію №66 від 13.12.2021.

Згідно з розрахунками до вищевказаних договорів про надання професійної правової допомоги, які підписані сторонами договору, підтверджується, що ОСОБА_1 прийняв надану йому відповідно до договорів професійну правничу допомогу адвоката та оплатив її в повному обсязі, а саме: оформлення адміністративного позову - 3000,00 грн, підготовка відповідей на відзиви на загальну суму 3000,00 грн.

Відповідно до квитанції від 25.10.2021 №54, №64 від 06.12.2021, №66 від 13.12.2021, позивач сплатив ОСОБА_2 6 000,00 грн за надання правової допомоги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору і те, що ця справа є справою незначної складності, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, то слід дійти висновку, що підготовка позовної заяви не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже адвокат був обізнаним щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин. Крім того, підготовка відповідей на відзиви включається до витрат пов`язаних з підготовкою позовної заяви.

Суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 6000,00 грн є неспівмірною із складністю цієї справи та надмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 908,00 грн згідно з квитанцією від 16.09.2021 №1013617087 (а. с. 6).

З урахуванням наведеного, оскільки суд задовольняє позов частково, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Хмельницькій області судові витрати у сумі 3908,00 грн, з них: судовий збір - 908,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 3000,00 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» суд

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (29013, місто Хмельницький, вулиця Герцена, 10, ідентифікаційний код 21318350) №45 від 16.06.2021 (номер пенсійної справи №032150002452) про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового та пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля» на посаді електрослюсаря підземного з 01.07.2020 по 30.04.2021 та здійснити з урахуванням вказаного стажу перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з 14.06.2021, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. А. Лозовський

14 січня 2022 року