Рішення № 102926669, 16.01.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/12200/21

РІШЕННЯ

іменем України

16 січня 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмельницької обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з березня 2006 по квітень 2021 працював в органах прокуратури Хмельницької області. Наказом прокурора Хмельницької області був звільнений з посади прокурора відділу на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.04.2020. Цим же наказом зобов`язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку обласної прокуратури провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні позивачу кошти. Позивач стало відомо, що при звільненні йому не було виплачено вихідну допомогу. У вересні 2021 він звернувся до відповідача про виплату коштів, на що отримав відмову. Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду.

У відзиві на адміністративний позов відповідач посилається на те, що позивач був звільнений на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", а не з підстав, визначених ст. 44 КЗпП України. Оскільки Законом України "Про прокуратуру" передбачений інший порядок звільнення, ніж КЗпП України, позивач права на виплату вихідної допомоги не має. Враховуючи наведені у відзиві заперечення, просить у позові відмовити.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 станом на час звільнення працював у прокуратурі Хмельницької області на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні, що підтверджується записами трудової книжки.

Наказом прокурора Хмельницької області від 28.04.2020 № 317к позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.04.2020 року.

З наказу про звільнення та інших матеріалів справи вбачається, що вихідну допомогу при звільненні позивач не отримував.

06.09.2021 позивач звернувся до Хмельницької обласної прокуратури з заявою про виплату йому вихідної допомоги при звільненні відповідно до вимог ст.44 КЗпП України, на що отримав відповідь від 08.09.2021 щодо відсутності підстав для проведення виплати. Суть відмови полягає у тому, що оскільки позивач був звільнений на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", а не з підстав, визначених ст. 44 КЗпП України, права на виплату вихідної допомоги він не має. З урахуванням дати отримання відмови у виплаті коштів, суд приходить до висновку про те, що позивач не пропустив строк звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Чинним національним законодавством закріплені правові гарантії дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Законом України «Про прокуратуру» (далі - Закон) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо. Статтею 4 Закону встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону передбачені загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Законом України від 19 вересня 2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини 1 цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Натомість, законом №1697-VII не врегульоване питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Конституційний Суд України у Рішенні від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 зазначав, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 у справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 у справі № 803/31/16, від 30 липня 2019 у справі № 804/406/16, від 8 серпня 2019 у справі № 813/150/16.

Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (...)

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» були внесені зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною 5 такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус»; статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус»; частину дев`яту статті 252 після слів «дисциплінарної відповідальності та звільнення» доповнено словами і цифрами «а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу».

Отже, частиною п`ятою статті 51 Закону № 1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у цей перелік не включене питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не обмежується можливість застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

Зазначені правові висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 у справі №560/3971/19, від 15 квітня 2021 у справі № 440/3166/20 щодо аналогічних правовідносин.

Зважаючи на це, позивач має право на отримання вихідної допомоги при звільненні.

У той же час, оскільки стягненню підлягають ті кошти, які були нараховані, однак не виплачені, відповідна вимога позивача про стягнення коштів є передчасною. Оскільки вихідна допомога не була йому нарахована, слід зобов`язати Хмельницьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку.

Оскільки відповідач не довів правомірність відмови у виплаті позивачу вихідної допомоги при звільненні, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправними підстави відмови виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні, викладені повідомленням Хмельницької обласної прокуратури від 08.09.2021.

Зобов`язати Хмельницьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 16 січня 2022 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Хмельницька обласна прокуратура (провул. Військоматський, 3, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 02911102)

Головуючий суддя І.С. Козачок