Вирок № 102926156, 01.02.2022, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/8829/19

Дата документу 01.02.2022

Справа № 554/8829/19

Провадження №1кп/554/134/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2022 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого судді Січиокно Т.О.,

за участю секретаря Ромахової В.В.,

прокурорів Турчина Т.П., Паська О.І.,

представника потерпілої Рожніва Я.Я.,

представника відповідачів Деміденкова В.М., Борзовця О.В.,

захисника Рохманова В.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12017170040004739 від 25.10.2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Полтави, громадянина України, розлученого, працюючого інженером з організації експлуатації та ремонту приватної агрофірми «Подоляка», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 2017 року, близько 13 год 00 хв, ОСОБА_1 , розпочав рух транспортним засобом марки Mercedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи з будинкового проїзду будинку АДРЕСА_2 в напрямку проїзної частини цієї ж вулиці та при виконанні маневру повороту ліворуч в напрямку вул.Остапа Вишні, порушив п.п. 10.1, розділу 34 п.34.1 ПДР, а саме перетнув лінію 1.3, якою є подвійна суцільна смуга дорожньої розмітки, передбаченої розділом 34 п.34.1 Правил дорожнього руху України, чим допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які перетинали проїзну частину вулиці Раїси Кириченко поза межами пішохідного переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля.

У результаті дорожньо - транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді крововиливів у м`які покрови голови в лобно - скроневій ділянці зліва, в тім`яно - скроневій ділянці зліва, в тім`яно - скроневій ділянці справа, крововиливів під тверду мозкову оболонку в потиличних ділянках справа і зліва, ділянки забою головного мозку по базальній поверхні скроневої долі півкулі, у товщі скроневої долі правої півкулі, ран бровної дуги

зліва, синця правого стегна з переходом на задньо - внутрішню поверхню правого колінного суглобу. Вказані тілесні ушкодження є прижиттєвими, утворилися від дії тупих предметів, носили ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію загрози для життя та стали причиною смерті потерпілого ОСОБА_2 .

Причиною дорожньо - транспортної пригоди та наслідків, що від неї настали є порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п.10.1, розділу 34 п.34.1 ПДР, а саме:

п.10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

П.34.1 - горизонтальна розмітка має таке значення:

1.3 - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху. Лінії 1.1. і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється.

Порушення вказаних вимог ПДР ОСОБА_1 з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної автопригоди. Водій ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути дорожньо - транспортної пригоди шляхом виконання вимог п.п.10.1, розділу 34 п.34.1 ПДР для чого в нього не було перешкод технічного характеру.

За таких обставин дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому обвинуваченні не визнавав, просив виправдати його за недоведеністю в його діях складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, пояснивши, що при виконанні повороту ліворуч він пересвідчився, що такий маневр буде безпечним, подвійну суцільну смугу не перетинав, оскільки її на дорожньому покритті не було намальовано. Окрім того він не мав змоги уникнути наїзду на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які перетинали проїзну частину вулиці Раїси Кириченко поза межами пішохідного переходу та їхня видимість на дорозі була для нього обмежена стійкою лобового скла керованого ним автомобіля, а також припаркованого вантажного транспортного засобу з - за якого потерпілі несподівано вийшли на дорогу.

Протягом судового розгляду ОСОБА_1 проявив непослідовне ставлення до висунутого йому обвинувачення та в останньому слові заявив про часткове визнання ним вини та не конкретизуючи, які саме норми ПДР ним було порушено, зазначив, що саме груба необережність потерпілого ОСОБА_2 першочергово призвела до настання автопригоди.

По обставинах інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_1 показав суду, що 24 жовтня 2017 року, близько 13 год 00 хв, він виїжджав з будинкового проїзду будинку АДРЕСА_2 на службовому транспортному засобі марки Mercedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить приватній агрофірмі «Подоляка» (далі ПАФ «Подоляка») та йому потрібно було рухатися в напрямку проїзної частини цієї ж вулиці в приватних справах, оскільки в той день він був вихідний. Коли він виконав маневр повороту ліворуч в напрямку вул.Остапа Вишні, то не перетинаючи лінію 1.3, якої на той час на дорожньому покритті намальовано не було, він, повністю переконавшись у безпечності маневру, виїхав на смугу руху, вирівняв транспортний засіб прямолінійно, проїхав незначну відстань і відразу ж здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в цей час перетинали проїзну частину вулиці ОСОБА_4 справа наліво відносно напрямку руху його автомобіля поза межами пішохідного переходу. У той час він не мав змоги запобігти цьому наїзду, оскільки пішоходи вийшли несподівано з - за припаркованого вантажного транспортного засобу, а також йому обмежила видимість стійка лобового скла в його автомобілі. Пішоходи були особами похилого віку, переходили дорогу, взявшись за руки. Спочатку наїзд відбувався на чоловіка ОСОБА_2 , який був ближче до його автомобіля, а далі на жінку ОСОБА_3 , які від наїзду впали на дорожнє покриття. Він же зупинив транспортний засіб, вибіг для надання їм допомоги.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , суд вважає, що встановлені ним фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені вище, повністю підтверджуються показаннями потерпілої, свідків, письмовими доказами в їхній сукупності.

Потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі з посиланням на неможливість з`явитися до суду у зв`язку з поганим самопочуттям. Суд врахував, що на а.с.138 тому № 1 наявна довідка лікаря, відповідно до якої ОСОБА_3 внаслідок наявної в неї хронічної ревматичної хвороби серця має протипоказання в емоційних навантаженнях, після чого її стан значно погіршується.

При цьому, у порядку ст.225 КПК України на досудовому розслідуванні потерпіла ОСОБА_3 допитана слідчим суддею по обставинах досліджуваної судом автопригоди, учасником якої вона була. Судом досліджено її допит, відповідно до якого ОСОБА_3 , пояснила, що 24 жовтня 2017 року, близько 13 год 00 хв вона проходила з чоловіком ОСОБА_2 через парк Котляревського повільним кроком. Підійшовши до проїзної частини вулиці ОСОБА_4 і пересвідчившись, що машин в той час на ній не було, таким же повільним кроком вони з чоловіком розпочали рух через дорогу. Пройшовши декілька кроків вона відчула удар, від якого вона впала на дорогу. Разом з нею впав ОСОБА_2 , на якого прийшлася основна сила удару. Після цього їх було доставлено автомобілем швидкої допомоги до 1 МКЛ м.Полтави для надання медичної допомоги. (а.с.133, 134 тому № 2).

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 засвідчили, що 24 жовтня 2017 року, близько 13 год 30 хв вони дізналися про автопригоду за участю їхніх батьків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також водія ОСОБА_1 , після чого прибули до 1 МКЛ м.Полтави. На той час батько ОСОБА_2 перебував у тяжкому стані, оскільки отримав травму голови, стан матері ОСОБА_3 був легшим, однак обоє були госпіталізовані та проходили тривалий період лікування в стаціонарі. Незважаючи на це, 15 листопада 2017 року ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень помер. У день автопригоди в приймальному відділенні лікарні перебував водій ОСОБА_1 , який повідомляв їм обставини автопригоди, зазначивши, що пішоходи, ніби - то потрапили в «мертву зону», через що він їх не побачив, частково надав матеріальну допомогу на їхнє лікування в розмірі 16000 грн.

Із показань свідка ОСОБА_7 слідує, що 24 жовтня 2017 року, близько 13 год 30 хв до неї зателефонувала подруга ОСОБА_5 , яка повідомила, що її батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потрапили в автопригоду та були доставлені до 1 МКЛ м.Полтави, а тому попросила її відвезти до них. Вони відразу ж приїхали до 1 МКЛ м. Полтави, де в приймальному відділенні вона побачила ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з тілесними ушкодженнями. Тут же знаходився водій ОСОБА_1 , який повідомляв про обставини справи, зазначивши, що при повороті ліворуч не побачив пішоходів і здійснив на них наїзд.

Свідок ОСОБА_8 показав суду, що являється зятем потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто чоловіком їхньої дочки ОСОБА_6 24 жовтня 2017 року, близько 13 год 30 хв до нього зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила про автопригоду, в яку вона потрапила з чоловіком, внаслідок якої їх доставили до 1 МКЛ м.Полтави. Прибувши в лікарню, він бачив батьків у приймальному відділенні з тілесними ушкодженнями, яких далі відразу ж госпіталізували. У цей же час в лікарні перебував водій ОСОБА_1 , який повідомив йому про обставини автопригоди, зазначивши, що він їхав за ліками своїй дитині та виїжджаючи з будинкового проїзду будинку, що по АДРЕСА_2 в напрямку проїзної частини цієї ж вулиці, при виконанні маневру повороту ліворуч не побачив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та здійснив наїзд на них. У розмові ОСОБА_1 жалкував про те, що сталося, виражав наміри відшкодовувати завдану шкоду.

Свідок ОСОБА_9 показав, що 24 жовтня 2017 року, близько 13 год 00 хв, він рухався на автомобілі в напрямку вул.Остапа Вишні в м.Полтаві та побачив попереду стоячий автомобіль Mercedes білого кольору. Проїжджаючи повз нього він бачив, що спереду лежали на проїзній частині двоє людей, а саме чоловік та жінка, біля яких вже знаходилися інші люди та надавали їм допомогу. З цих підстав він не зупинявся та поїхав далі. Самої автопригоди не бачив, при цьому напрямки руху дорожньої смуги на той час були розділені подвійною суцільною лінією, яку перетинати заборонено, а з правої сторони стояв припарковий мікроавтобус білого кольору.

Судом допитана свідок ОСОБА_10 , яка показала, що 24 жовтня 2017 року, близько 13 год 00 хв, як фельдшер в складі швидкої допомоги виїжджала на місце події по вул.Раїси Кириченко в м.Полтаві, де було здійснено наїзд автомобілем на пішоходів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яких з тілесними ушкодженнями госпіталізували до 1 МКЛ м.Полтави. Стан чоловіка був тяжким через отриману травму голови, жінка перебувала в легшому стані.

Із рапорту інспектора чергового ПВП ГУ НП в Полтавській області від 24.10.2017 року слідує, що 24.10.2017 року о 13 год 00 хв на чергову лінію «102» надійшло повідомлення про автопригоду, яка сталася на вул. Раїси Кириченко в м.Полтаві за участю водія ОСОБА_1 та пішоходів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які з тілесними ушкодженнями доставлені в лікарню (а.с.8 тому № 2).

24.10.2017 року проведено огляд місця події, а саме ділянки проїзної частини дороги, що по вул.Раїси Кириченко, 84 в м.Полтаві. У ході огляду в протоколі зафіксовано відомості про те, що на проїзній частині нанесені лінії горизонтальної розмітки 1.3 білого кольору, якою є подвійна суцільна смуга для розділення зустрічних потоків транспорту, а також розмітка 1.5 білого кольору для позначення меж смуг руху. Окрім того, цим оглядом зафіксовано розташування транспортного засобу марки Mercedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 , напрямок його руху, пошкодження на ньому, місце наїзду на пішоходів, сліди речовини бурого кольору, схожої на кров на асфальтному покритті, слід гальмівного шляху. Обвинувачений ОСОБА_1 брав участь у огляді місця події та в графі зауваження зазначив: «Гальмівний шлях 80 см, з боку виїзду суцільна лінія замальована».

Відповідно до схеми автопригоди від 24.10.2017 року (а.с.17 тому № 1), на ній зафіксовано відомості, які відповідають даним протоколу огляду, зокрема дорожня обстановка, місцезнаходження транспортного засобу марки Mercedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 , напрямок його руху, наявність подвійної суцільної лінії, позначеної п.1.3. Окрім того на схемі зафіксовано відстань, яку подолали пішоходи від кінця тротуару до місця наїзду, що становить 8 метрів 40 см.

Судом досліджено цей протокол огляду місця події від 24.10.2017 року, схему автопригоди, фототаблицю до нього. (а.с.12 - 22 тому № 2).

Відповідно до висновку лікаря № 579 від 24.10.2017 року, у цей день, о 15 год 46 хв водій ОСОБА_1 був тверезий (а.с.23 тому № 2).

Даними карт виклику швидкої допомоги від 24.10.2017 року, наявних на а.с.28, 29 тому № 1 підтверджено факт прибуття 24.10.2017 року о 13 год швидкої допомоги на виклик до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на вул.Раїси Кириченко в м.Полтаві, які в автопригоді отримали тілесні ушкодження.

Із висновку судової медичної експертизи № 1257 від 13.12.2017 року слідує, що причиною смерті ОСОБА_2 стала закрита черепно - мозкова травма з крововиливами під оболонку та в речовину головного мозку. При судово - медичній експертизі трупа ОСОБА_2 на його тілі виявлено тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в м`які покрови голови в лобно-скроневій ділянці зліва, в тім`яно-скроневій ділянці справа, крововиливів під тверду мозкову оболонку в потиличних ділянках справа і зліва, ділянки забою головного мозку по базальній поверхні скроневої долі лівої півкулі, у товщі скроневої долі правої півкулі, ран бровної дуги зліва, синця правого стегна з переходом на задньовнутрішню поверхню правого колінного суглобу. Вказані тілесні ушкодження є прижиттєвими, утворилися від дії тупих предметів, носять характер травматизації пішохода в момент дорожньо - транспортної пригоди, стосовно живої особи є тяжкими тілесними ушкодженнями за критерієм загрози для життя (а.с.49 - 51, 58 - 60 тому № 2).

У досліджуваній автопригоді тілесні ушкодження отримала ОСОБА_3 , що встановлено висновком судової медичної експертизи № 156 від 01.03.2018 року, відповідно до якої у неї виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку, саден шкіри лівої брови та субкон`юктивального крововиливу лівого ока, які утворилися від дії тупового предмету, можливо в строк та за обставин, які зазначені в постанові та кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (а.с. 79 - 82 тому № 2).

Із даних висновку судової автотехнічної експертизи № 138 від 21.03.2018 року, проведеної судовим експертом Полтавського НДЕКЦ МВС України Лучковським О.А. слідує, що у заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля марки Mercedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності з вимогами п.12.3 ПДР, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникнення даної автопригоди. Водій ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути цієї автопригоди шляхом виконання вимог п.12.3 ПДР, для чого в нього не було будь - яких перешкод технічного характеру (а.с.92 - 95 тому № 2).

Висновком судової автотехнічної експертизи № 277 від 22.06.2018 року встановлено, що час руху автомобіля марки Mercedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 від початку гальмування до моменту наїзду становив 0,41 с; 0,42 с. (а.с.102 -104 тому № 2).

16.07.2018 року та 19.10.2018 року проводилися слідчі експерименти за участю водія ОСОБА_1 та його захисника, про що було складено відповідні протоколи, план - схеми, які досліджено судом (а.с. 105 - 107, 109 - 111 тому № 2).

На підставі отриманих даних у ході слідчих експериментів з водієм ОСОБА_1 , було проведено судовим експертом Полтавського НД ЕКЦ МВС України Науменком О.Г. судову автотехнічну експертизу № 501 від 31.10.2018 року, відповідно до якої в заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля марки Mercedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 будь - яких невідповідностей з вимогами ПДР, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної автопригоди, не вбачалося. В умовах заданої події ОСОБА_1 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішоходів екстреним гальмуванням з моменту виникнення небезпеки (вказаного у вихідних даних з постанови про призначення експертизи) (а.с. 116 - 119 тому № 2).

З підстав наявності суперечностей у вказаних вище судових експертизах, отриманих додаткових даних, на підставі яких вони проводилися, слідчим призначено судову - автотехнічну експертизу, проведення якої доручено експертам Полтавського відділення ХНДІСЕ ім. професора Бокаріуса.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 65 від 24.06.2019 року, проведеної судовим експертом Полтавського відділення ХНДІСЕ ім. професора Бокаріуса Ханянцом А.А., в даній дорожній ситуації з урахуванням даних, вказаних потерпілою ОСОБА_3 щодо обставин пригоди, технічна можливість уникнути пригоди для водія автомобіля марки Mercedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 полягала у виконанні ним вимог п.п.10.1, 1.1 розділу 34 п.34.1 ПДР, для чого у нього не було перешкод технічного характеру. У даній дорожній ситуації з урахуванням даних, вказаних потерпілою ОСОБА_3 щодо обставин автопригоди, дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п.10.1, 1.1 розділу 34 п.34.1 ПДР і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з ДТП (а.с.125 - 129 тому № 2).

У судовому засіданні суд допитав судового експерта ОСОБА_11 , яким проведено судову автотехнічну експертизу № 501 від 31.10.2018 року, який роз`яснив, що при проведенні цієї експертизи прийшов до висновку, що порушення п.1.3 ПДР водієм ОСОБА_1 , а саме перетин ним подвійної суцільної лінії, на його думку, не є в причинному зв`язку з настанням автопригоди та експертного дослідження це не потребувало, оскільки це більш правове питання, виходячи з того, що перетин суцільної лінії взагалі Правилами дорожнього руху заборонений і водій першочергово не мав права туди їхати і здійснювати перетин таких ліній. Він же досліджував експертним шляхом відповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п.12.3 ПДР, а саме встановлення моменту виникнення небезпеки з часу появи пішоходів на проїзній частині дороги. Для дослідження йому було надавалося достатньо матеріалів, в тому числі і відомості, відображені в схемі місця події від 24.10.2017 року щодо наявності суцільної лінії на дорожньому покритті, а також дані, отримані при слідчому експерименті з водієм ОСОБА_1 від 19.10.2018 року.

Судовий експерт ОСОБА_12 , який проводив судову автотехнічну експертизу № 138 від 21.03.2018 року та судовий експерт ОСОБА_13 , який проводив судову автотехнічну експертизу № 65 від 24.06.2019 року роз`яснили суду надані ними експертизи.

Зокрема, експерт ОСОБА_13 повідомив, що при проведенні судової автотехнічної експертизи № 65 від 24.06.2019 прийняв до уваги той факт, що у вказаній дорожній обстановці водій ОСОБА_1 був зобов`язаний відмовитися від виконання повороту ліворуч, оскільки це було порушенням саме п.1.3. п. 34.1 ПДР, зокрема, це пов`язано з перетином лінії 1.3 (подвійна суцільна смуга). П. 34.1 ПДР - горизонтальна розмітка, містить позначення ліній п.1.1 (суцільна розмітка) та п.1.3 (подвійна суцільна розмітка), які перетинати водіям заборонено. При проведенні експертного дослідження у його розпорядження не надавалися відомості про відсутність на дорожній розмітці суцільних ліній або ж її пошкодження. При цьому, він як експерт прийняв до уваги, що ОСОБА_1 здійснив маневр у виді повороту ліворуч з перетином подвійної суцільної лінії, що є порушенням п. 34.1 ПДР, що він відобразив в експертному висновку.

Експерт ОСОБА_12 пояснив, що проводив експертне дослідження на підставі даних йому матеріалів та вихідних даних, за результатами чого прийшов до висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 порушення вимог п.12.3 ПДР, при цьому ним не надано оцінку діям водія щодо дотримання ним п.п. п.п.10.1, розділу 34 п.34.1 ПДР.

Провівши аналіз наданих в розпорядження суду вказаних вище трьох судових автотехнічних експертиз, суд приймає до уваги висновок судової автотехнічної експертизи № 65 від 24.06.2019 року, як такої, яка проведена на підставі повно досліджених, проаналізованих даних, які надавалися в розпорядження експерта ОСОБА_13 та вони повністю узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Так, суд знаходить неспроможними та такими, що суперечать доказам, дослідженим у судовому засіданні, показання обвинуваченого ОСОБА_1 в частині того, що він подвійної суцільної смуги не перетинав, оскільки її на дорожньому покритті не було.

За матеріалами справи, судом досліджено протокол огляду від 24.10.2017 року, схему до нього та фототаблицю, на якій зафіксовано місцезнаходження транспортного засобу марки Mercedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться на крайній лівій смузі, місце наїзду на пішоходів, визначена відстань від місця наїзду до краю тротуару, яка становить 8 м 40 см.

У судовому засіданні водій ОСОБА_1 не оспорював встановлене згідно протоколу огляду місце наїзду на пішоходів. При цьому на фотознімках розташування автомобіля не є прямолінійним, а він розташований під кутом, передньою частиною повернутий в сторону парку, що спростовує показання обвинуваченого в тій частині, що він, переконавшись у безпечності маневру, виїхав на смугу руху, вирівняв транспортний засіб прямолінійно, проїхав незначну відстань, після чого здійснив наїзд на пішоходів

На оглянутих судом фотознімках, які є додатком до протоколу огляду місця події від 24.10.2017 року, достовірно встановлено наявність подвійної суцільної лінії, яка має позначення згідно ПДР - 1.3 на ділянці дороги, де сталася автопригода. Дана подвійна суцільна лінії на дорожньому покритті є доступна для видимості, забороняє її перетин, тому показання водія ОСОБА_1 в тій частині, що на час автопригоди така лінія була відсутня чи нечітко для нього намальована, що надавало б йому право здійснювати маневр повороту ліворуч з її перетином, суд до уваги не приймає, оскільки за результатами розгляду справи встановлено зворотнє.

Тобто, на даній ділянці дороги, де сталася досліджувана судом автопригода, наявна подвійна суцільна лінія, яка позначена в ПДР п.1.3, в чому суд переконався, дослідивши вказані вище докази.

З цих підстав суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_1 в тій частині, що перед наїздом на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , їхня видимість на дорозі

була для нього обмежена стійкою лобового скла керованого ним автомобіля, а також припаркованим вантажним транспортним засобом з - за якого потерпілі несподівано вийшли.

Суд звертає увагу, що висновком судової автотехнічної експертизи № 65 від 24.06.2019 року, яку суд приймає до уваги як достовірний доказ у справі, встановлено невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п.п.10.1, розділу 34 п.34.1 ПДР, які знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної автопригоди.

З цих підстав, суд наголошує, що водій ОСОБА_1 за наявності дорожньої розмітки 1.3 був зобов`язаний відмовитися від маневру повороту ліворуч з перетином такої розмітки, тобто був зобов`язаний діяти відповідно до вимог п.п.10.1, розділу 34 п.34.1 ПДР, де вказано:

п.10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п.34.1 - горизонтальна розмітка має таке значення:

1.3 - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху. Лінії 1.1. і 1.3 перетинати забороняється.

Тобто, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що дотримання водієм ОСОБА_1 вимог цих ПДР запобігло б наїзду на пішоходів.

За протоколом огляду від 24.10.2017 року, схемою до нього та фототаблицею, на якій зафіксовано місцезнаходження транспортного засобу марки Mercedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться на крайній лівій смузі, місця наїзду на пішоходів, було визначено відстань від місця наїзду до краю тротуару, яка становить 8 м 40 см, яка є достатньо значною, для їхньої видимості водію ОСОБА_1 .

Однак оцінка дій водія ОСОБА_1 з точки зору їх відповідності п.12.3 ПДР судом не проводилася, оскільки в його діях мають місце порушення п.п.10.1, розділу 34 п.34.1 ПДР, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, а тому висновки судової автотехнічної експертизи № 501 від 31.10.2018 року та судової автотехнічної експертизи № 138 від 21.03.2018 року суд відхиляє.

Таким чином, досліджуючи обставини вчинення даного кримінального правопорушення, суд визнає кожний доказ належним, допустимим, достовірним, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення в справі.

У сукупності отриманих та проаналізованих доказів, суд приходить до висновку, що необережними діями ОСОБА_1 було грубо порушено Правила безпеки дорожнього руху під час керування ним транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження та призвели до його смерті і винуватість обвинуваченого доведена повністю поза розумним сумнівом.

При прийнятті даного рішення суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011, відповідно до якої при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Таким чином, визнавши показання обвинуваченого ОСОБА_1 неспроможними та суперечливими в частині того, що причиною автопригоди стали виключно дії пішоходів, які зненацька для нього вийшли в недозволеному місці на проїзну частину, а також відсутність для нього заборон здійснювати маневр повороту ліворуч, без перетину подвійної суцільної смуги, суд розцінює його поведінку як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з метою уникнути покарання за вчинення кримінального правопорушення.

Натомість у суду не має сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань потерпілої ОСОБА_14 , які вона надала в порядку ст.225 КПК України та вони повністю узгоджуються з письмовими доказами в справі.

Одночасно суд надає оцінку діям потерпілого ОСОБА_2 , виходячи з положень п.п.4 ПДР «Обов`язки і права пішоходів».

Відповідно до п.4.7 ПДР - пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

П.4.8 ПДР - якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевнився у відсутності небезпеки.

П. 4.14 ПДР - пішоходам забороняється виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху.

Таким чином, надаючи оцінку діям потерпілого ОСОБА_2 щодо дотримання ним ПДР, суд приходить до висновку про порушення п.п. 4.7, 4.8, 4.14 ПДР, що пов`язано з переходом пішоходом проїзної частини в недозволеному для цього місці та виходу на цю частину без впевненості у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху та такі порушення безпосередньо сприяли завданню йому шкоди.

Обставин, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає часткове відшкодування завданої шкоди потерпілій ОСОБА_14 , наявність на утриманні малолітньої дитини.

Окрім того, суд не визнає такою пом`якшуючою обставиною як щире каяття, оскільки протягом судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 надавав непослідовні показання, заперечував очевидні обставини справи.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Згідно ст.65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, а також прийняти до уваги те, що згідно з ч.2ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У ході судового розгляду встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_1 вчинено тяжкий необережний злочин, від якого постраждала особа похилого віку, він раніше несудимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, працевлаштований, має на утриманні малолітню дитину, 2015 року народження, на обліку в лікаря - психіатра, - невролога, - нарколога не перебуває.

Відповідно до висновку органу відділу пробації, виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без позбавлення чи обмеження волі, його особа не становить небезпеку для суспільства.

Однак, при прийнятті рішення щодо покарання суд змушений врахувати, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди настали непоправні наслідки у виді смерті потерпілого ОСОБА_2 , а потерпіла ОСОБА_3 наполягала на суворій мірі покарання.

До того ж поза увагою суду не може залишатися ступінь суспільної небезпечності вчиненого, оскільки ОСОБА_1 було грубо порушено ПДР, що призвели до настання тяжких наслідків.

Окрім того, обвинуваченим не надано на розгляд суду достатніх даних про те, що лише на його утриманні перебуває малолітня дитина, 2015 року, а мати участі в її вихованні не приймає, а також про те, що недієздатний брат також перебуває на його утриманні, а батьки в силу віку позбавлені можливості здійснювати догляд за ним.

Таким чином, при призначенні покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність, характеристику особи ОСОБА_1 , його поведінку як під час скоєння кримінального правопорушення, так і після, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, а також думку потерпілої, яка через свого представника наполягала на суворій мірі покарання, а тому приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів.

З урахуванням викладеного, на думку суду застосування ст.75 КК України в даному випадку не сприятиме меті покарання, а виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень без позбавлення волі в цій справі є не достатнім.

Крім цього, суд вважає, що Правилами дорожнього руху України регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватись усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, а тому уникнення обвинуваченим додаткового покарання за обставин кримінального провадження у справедливому розмірі негативно вплине на сприйняття суспільством, зокрема іншими водіями необхідності суворо дотримуватись цих правил.

Відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», із змінами, внесеними згідно із Законом № 321-IX від 03.12.2019, санкція ч.2 ст.286 КК не зазнала змін в сторону посилення покарання, а тому підстав застосовувати ч.1 ст.5 КК України при призначенні покарання обвинуваченому не має.

У справі прокурором заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування витрат, понесених державою на лікування потерпілого ОСОБА_2 у розмірі 18133, 71 грн.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно- небезпечне діяння.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Обвинувачений ОСОБА_1 позов прокурора не визнав, вважаючи, що він не винуватий у вчиненні автопригоди, а настанню шкоди сприяли виключно дії потерпілого ОСОБА_2 , який в недозволеному місці переходив проїзну частину дороги.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» № 11 від 37.07.1995 (далі постанова), питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 545 від 16.07.1993 року. (далі Порядок).

Зокрема, даним Порядком визначено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

В обґрунтування позовних вимог прокурором на розгляд суду надано довідку КП «1-а МКЛ Полтавської міської ради», відповідно до якої ОСОБА_2 перебував на лікуванні у відділенні реанімації та інтенсивної терапії з 24.10.2017 року по 15.11.2017 року. Витрати на його лікування на 22 ліжко /днів склали 18133,71 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову прокурора, оскільки матеріалами справи доведено факт витрат, понесених державним лікувальним закладом на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

Окрім цього потерпілою ОСОБА_14 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 , ПАФ «Подоляка», ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, завданої їй кримінальним правопорушенням.

Зокрема, позивач просила суд стягнути в солідарному порядку з співвідповідачів ОСОБА_1 , ПАФ «Подоляка», ПАТ «НАСК «Оранта» в рахунок відшкодування майнової шкоди грошові кошти в сумі 67630 грн, а також у солідарному порядку зі ОСОБА_1 , ПАФ «Подоляка» в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 3000000 грн.

В обґрунтування майнової шкоди потерпіла ОСОБА_3 зазначила, що внаслідок автопригоди вона особисто отримала легкі тілесні, від яких проходила курс лікування та продовжує лікуватися на теперішній час, має слабкий стан здоров`я. Тобто на її лікування, та лікування її чоловіка, який отримав тяжкі тілесні ушкодження було всього витрачено грошові кошти в сумі 37000 грн. Окрім того, вона понесла витрати на поховання чоловіка в сумі 15448 грн, встановлення надгробного пам`ятника - 15182 грн, а всього 67630 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, вважаючи, що настанню шкоди сприяли виключно дії потерпілого ОСОБА_2 , який в недозволеному місці переходив проїзну частину дороги, він частково відшкодував майнову шкоду потерпілій в розмірі 20000 грн, інша частина витрат підлягає відшкодуванню страховиком, де він застрахував свою цивільну відповідальність.

Представник відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» Деміденков В.М. просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивач не зверталася до страховика у встановлений законом строк із заявою про відшкодування їй страхових виплат, відмову з цього приводу не отримувала. Заявляючи про відшкодування шкоди в солідарному порядку, позивачем не враховано, що ПАТ «НАСК «Оранта» не є завдавачем шкоди, між ними мають місце договірні, а не деліктні зобов`язання.

Представником відповідача ПАФ «Подоляка» Борзовцем О.В. позовні вимоги не визнано, оскільки ОСОБА_1 на час вчинення автопригоди перебував у відпустці, службовим автомобілем марки Mercedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 користувався несанкціоновано, тобто не перебував у трудових відносинах з ПАФ «Подоляка».

На вирішення позовних вимог судом встановлено, що досліджувана автопригода сталася 24.10.2017 року за участю водія ОСОБА_1 та пішоходів ОСОБА_2 , який отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер, та ОСОБА_3 , яка отримала легкі тілесні ушкодження.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до ч.3 ст.26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Ст.128 КПК України врегульовується порядок вирішення цивільного позову на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Факт отримання пішоходом ОСОБА_3 внаслідок автопригоди легких тілесних ушкодження не є предметом цього кримінального провадження, даних про вчинення стосовно неї кримінального правопорушення не має, а отже заявлені нею позовні вимоги щодо відшкодування завданої особисто їй майнової та моральної шкоди суд залишає без розгляду, оскільки вони виходять за межі предмету розгляду цього провадження.

У силу п.6 ст.55 КПК України, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

Таким чином, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 набула статусу потерпілої, оскільки внаслідок кримінального правопорушення настала смерть потерпілого ОСОБА_2 , який є її чоловіком.

З цих підстав суд не приймає до уваги докази в обґрунтування позовних вимог, які не стосуються заявленого позову, а саме витрати понесені ОСОБА_3 на її особисте лікування, зокрема копії виписок із медичної карти на її ім`я (а.с.43 - 47 тому № 1), копії розрахунків № 87786 від 30.10.2017 року в сумі 640 грн та № 87684 від 24.10.2017 року в сумі 740 грн про оплату медичної допомоги ОСОБА_3 (а.с.53 тому № 1).

При цьому на а.с. 49 тому № 1 судом досліджено копію квитанції № 64691 від 16.11.2017 про витрати на ритуальні послуги в сумі 1528, 55 грн.

На а.с. 52 тому № 1 наявні копії розрахунків № 87681 від 24.10.2017 року в сумі 740 грн та № 87815 від 01.11.2017 року про оплату медичної допомоги ОСОБА_2 в сумі 640 грн, а всього на суму 1380 грн.

На а.с.62 тому № 1 наявна накладна від 09.07.2018 року щодо вартості робіт по установці надгробного пам`ятника, які становлять 15339 грн.

На розгляд суду а.с.54-61 тому № 1 надано копії чеків на купівлю медичних препаратів.

Заявляючи позовну вимогу про відшкодування витрат на лікування в розмірі 37000 грн, позивач не розмежувала, яка сума грошових коштів була витрачена на її особисте лікування, а яка на лікування потерпілого від кримінального провадження ОСОБА_2 , що є суттєвим для прийняття правильного рішення в справі.

Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З цих підстав, із наданих на розгляд доказів у вигляді копії чеків на купівлю медичних препаратів суд позбавлений можливості самостійно вирахувати суму витрат, яка була витрачена на лікування потерпілого ОСОБА_2 , оскільки в його розпорядження не надано даних щодо конкретних медичних призначень хворому та понесення витрат на їхню купівлю, за винятком витрат в сумі 1380 грн, які підтверджені на а.с. 52 тому № 1 копіями розрахунків № 87681 від 24.10.2017 року в сумі 740 грн та № 87815 від 01.11.2017 року про оплату медичної допомоги ОСОБА_2 в сумі 640 грн.

Згідно ст. 1201 ЦКУ- особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Матеріалами справи доведено, що витрати позивача на ритуальні послуги склали 1528, 55 грн, що підтверджено на а.с. 49 тому № 1 квитанцією № 64691 від 16.11.2017 року, а також на а.с.62 тому № 1 наявною накладною від 09.07.2018 року щодо вартості робіт по установці надгробного пам`ятника, які становлять 15339 грн, а всього на суму 16867, 55 грн.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується свідком ОСОБА_6 , що обвинуваченим ОСОБА_1 відшкодовано потерпілій ОСОБА_14 грошові кошти в сумі 16000 грн, з яких трьома платежами в безготівкову рахунку було перераховано грошові кошти загальною сумою 11000 грн, а саме переведено на картку: 3000 грн, 4000 грн, 4000 грн, а також 5000 грн, які він передавав готівкою.

При цьому доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування потерпілій 20000 грн ним не підтверджені належними доказами, а тому суд приймає до уваги суму добровільного відшкодування в розмірі 16000 грн.

Тобто, підтверджена сума завданої майнової шкоди, завданої кримінальної кримінальним правопорушенням становить 18247, 55 грн, з яких 16867, 55 грн - витрати на поховання + 1380 грн - витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2 = 18247, 55 грн., з яких 16000 грн відшкодовано.

Таким чином, в рахунок відшкодування майнової шкоди підлягає сума в розмірі 2247, 55 грн.

Окрім того позивач вказала, що кримінальним правопорушенням їй завдано моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок ушкодження здоров`я через отримані тілесні ушкодження, що зумовило негативні зміни в її житті. Вона тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні, відчувала сильний фізичний біль, була позбавлена можливості вільно рухатися. При цьому через втрату близької людини - чоловіка негативно змінилося її життя, вона перенесла сильну психічну травму, втратила близьку людину, яка завжди і в усьому їй допомогала, а тому завдану моральну шкоду вона оцінила в розмірі 3000000 грн.

Згідно п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Статтями 1167 та 1168 цього ЦК України визначені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, в тому числі і юридичними особами.

При цьому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Із зазначених вище підстав суд не приймає до уваги доводів позивача щодо відшкодування їй моральної шкоди через отримані від автопригоди особисто нею тілесні ушкодження та залишає їх без розгляду, як такі, що не стосуються предмету даного провадження.

При цьому за результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_1 було завдано потерпілій ОСОБА_14 моральну шкоду через втрату близької людини - чоловіка, що суттєво та негативно змінило її життя, вона перенесла сильну психічну травму та пов`язані з цим страждання, які є непоправними для неї.

При визначенні розміру моральної шкоди поза увагою суду не може залишатися неправомірна поведінка потерпілого ОСОБА_2 , який переходив проїзну частину дороги в недозволеному місці, чим грубо порушив Правила дорожнього руху та також сприяв заподіянню собі шкоди, а тому з цих підстав розмір шкоди підлягає зменшенню.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, обставин справи, суд оцінює завдану ОСОБА_14 моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Судом встановлено, що 15.03.2017 року між ПАТ «НАСК «Оранта» та ПАФ «Подоляка» укладено договір обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджено даними полісу № АК/2952859.

Забезпеченим за цим страховим полісом є автомобіль марки Mercedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 . Строк дії полісу з 16.03.2017 року до 19.03.2018 року. Страхова сума (ліміт відповідальності страховика на одного потерпілого) за цим полісом визначена:

-за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю - 200000 грн;

-за шкоду, заподіяну майну -100000 грн.

На а.с. 97 тому № 1 наявна копія наказу генерального директора ПАФ «Подоляка» від 06.07.2016 року, яким закріплено автомобіль марки Mercedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 за інженером з організації експлуатації та ремонту ОСОБА_1

24.10.2017 року ПАФ «Подоляка» виписано подорожній лист службового автомобіля марки Mercedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 . У даному листі мається підпис механіка, яким дозволений виїзд, а також підпис диспетчера. Копія даного листа наявна на а.с.98 тому № 1, який досліджено судом.

На спростування факту перебування обвинуваченого в трудових відносинах з відповідачем ПАФ «Подоляка» надано на розгляд суду наказ від 23.10.2017 року № 147, відповідно до якого працівнику ОСОБА_1 було надано відпустку без збереження заробітної плати на 4 календарних дні, 24.10.2017 року по 27.10.2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши докази на підтвердження факту перебування обвинуваченого в трудових відносинах на день вчинення автопригоди 24.10.2017 року з ПАФ «Подоляка», суд приймає до уваги надану на його розгляд копію подорожнього листа службового автомобіля марки Mercedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 , де водієм зазначено ОСОБА_1 та він видавався ПАФ «Подоляка» саме 24.10.2017 року. У цьому листі мається підпис механіка, яким дозволений виїзд, а також підпис диспетчера, підробка такого листа перед судом відповідачем не доведена, що вказує на його дійсність. Окрім того, на підтвердження цього свідчить факт закріплення за обвинуваченим керованого ним службового автомобіля та факт його перебування в користуванні у день вчинення автопригоди.

Окрім того, як свідчить із пояснень відповідача ПАТ «НАСК «Оранта», 26.10.2017 року з письмовим повідомленням про ДТП звернувся представник ПАФ «Подоляка», надавши як додатки, зокрема, копію подорожнього листа, наказ про закріплення за ОСОБА_1 автомобіля.

З цих підстав суд критично відноситься до наданих копій наказів про відпустку ОСОБА_1 та вважає це штучним створенням доказів зі сторони відповідача ПАФ «Подоляка» задля спростування факту перебування працівника в трудових відносинах та відхиляє їх докази.

За нормами ч.2 ст.1187 ЦК визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Судова практика дотримується підходу, що положення ст.ст.1172, 1187 ЦК України є спеціальними щодо положень ст.1167 ЦК України, а тому перевага в застосуванні має надаватися спеціальним нормам (постанова Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа № 6-108цс13), постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року (справа № 426/16825/16-ц), постанови Верховного Суду від 08 серпня 2019 року (справа №625/280/16-ц), від 17 лютого 2020 року (справа № 648/4308/16-ц).

Таким чином, суд вважає, що з огляду на положення ч.1 ст.1172 ЦК України обов`язок відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням Закон покладає на юридичну особу, з якою працівник перебував у трудових відносинах, а не на обвинуваченого.

Окрім того, визначений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінні ст.124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Тобто право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15,16 ЦК України.

Перед судом доведено розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, яка становить 2247, 55 грн та підлягає стягненню солідарному порядку на користь позивача з ПАФ «Подоляка» та ПАТ «НАСК «Оранта».

Відповідно до п.27.3 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Позивач не скористалася правом на страхове відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна смертю чоловіка, а обрала спосіб такого відшкодування, звернувшись з позовною вимогою до обвинуваченого ОСОБА_1 та ПАФ «Подоляка».

З огляду на положення спеціальної норми ч.1 ст.1172 ЦК України обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 100000 грн суд покладає виключно на ПАФ «Подоляка», з яким обвинувачений перебував у трудових відносинах.

Таким чином, позов потерпілої ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

З метою забезпечення належного виконання обвинуваченим ОСОБА_1 призначеного покарання, яке він зобов`язаний відбувати реально, уникнення ризиків, пов`язаних із ухиленням від суду, до набрання вироком законної сили, суд вважає за доцільне обрати стосовно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду негайно.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з 01 лютого 2022 року.

До набрання вироком законної сили, обрати стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду негайно.

Речові докази: транспортний засіб марки Mercedes Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 - повернути ПАФ «Подоляка», медичну документацію на ім`я ОСОБА_14 повернути до 1 МКЛ м.Полтави, диски з записами процесуальних дій зберігати в матеріалах даного кримінального провадження.

Цивільний позов прокурора до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, понесених на лікування потерпілого - задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави в особі Управління охорони здоров`я виконавчого комітету Полтавської міської ради (одержувач - УК у м.Полтаві/ м.Полтава/24060300, номер рахунку (ІВАN):UA 528999980314040544000016712, код платежу: 24060300, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37959255, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження) в рахунок відшкодування витрат, понесених на лікування потерпілого в розмірі 18133 (вісімнадцять тисяч сто тридцять три) грн 71 коп.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ПАФ «Подоляка», ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ПАФ «Подоляка», ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування майнової шкоди грошові кошти в розмірі 2247 (дві тисячі двісті сорок сім) грн 55 коп.

Стягнути з ПАФ «Подоляка» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 100000 (сто тисяч) грн.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ПАФ «Подоляка», ПАТ «НАСК «Оранта» в частині відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням внаслідок отримання нею тілесних ушкоджень в автопригоді, яка мала місце 24.10.2017 року - залишити без розгляду.

Стягнути зі ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 8580 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят) грн.

Вирок може бути оскаржено через Октябрський районний суд м.Полтави до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

СуддяТ.О. Січиокно