Рішення № 102926146, 20.01.2022, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/235/21

Провадження №2/377/4/22

20 січня 2022 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Малишенко Т.О., за участю секретаря судового засідання - Ричок Х.В., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Кушнеренко Є.Ю., третьої сособи (без самостійних вимог і з самостійними вимогами) - ОСОБА_2 , представника відповідача 1 ОСОБА_3 , а також третьої особи ОСОБА_2 , - адвоката Климчук В.В., представника третіх осіб ОСОБА_4 , інші учасники не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданн, у залі суду в м. Славутичі в порядку загального провадження цивільну справу

- за первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Орган Опіки та Піклування виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_8 - про відібрання малолітньої дитини від інших осіб,

- позовною заявою третьої особи з самостійними позовними вимогами (позивач) ОСОБА_9 до ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області, Орган Опіки та Піклування виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області про визначення місця проживання дитини разом з батьком та припинення стягнення аліментів на дитину,

та зустрічним позовом ОСОБА_5 до третьої особи з самостійними вимогами (відповідача) ОСОБА_2 , треті особи Орган Опіки та Піклування виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області та Орган Опіки та Піклування Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області - про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю,

У С Т А Н О В И В:

21.04.2021 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на ст.163 СК України, просить відібрати малолітню дитину від інших осібl та передати їй.

Ухвалою судді від 14.05.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального провадження.

Ухвалою судді від 26.08.2021 року об`єднано в одне провадження з первісним позовом, позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області, Орган Опіки та Піклування виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області - про визначення місця проживання дитини разом з батьком та припинення стягнення аліментів на дитину.

20.09.2021 року, через канцелярію суду, від представника позивача ОСОБА_1 , - адвоката Кушнеренко Є.Ю., надійшла зустрічна позовна заява до третьої особи що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 , треті особи Орган Опіки та Піклування виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області та Орган Опіки та Піклування Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області - про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю. До даної позовної заяви долучено клопотання, в якому представник позивача просив приєднати зустрічний позов, об`єднати в одне провадження та розглянути з первісним позовом.

Ухвалою суду 13.10.2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до третьої особи з самостійними вимогами (відповідача) ОСОБА_2 , треті особи Орган Опіки та Піклування виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області та Орган Опіки та Піклування Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю - об`єднати в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 треті особи: Орган Опіки та Піклування виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_8 - про відібрання малолітньої дитини від інших осіб та позовною заявою третьої особи з самостійними позовними вимогами ОСОБА_9 до ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області, Орган Опіки та Піклування виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області - про визначення місця проживання дитини разом з батьком та припинення стягнення аліментів на дитину.

Щодо первісного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - про відібрання малолітньої дитини від інших осіб.

Позивач звернулась до суду за вищевказаною позовною заявою, в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що має з ОСОБА_2 спільну дитину - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вересні 2020 року дідусь ОСОБА_10 та бабуся ОСОБА_11 (батьки колишнього чоловіка) самовільно забрали до себе дитину ОСОБА_12 , тримають її у себе і відмовляються повертати дитину позивачу. Вважає, що дитина повинна жити з матір`ю, оскільки це зазначено не тільки в Сімейному Кодексі України а і в рішеннях Європейського суду та Верховного суду. Це було також зазначено позивачем у письмовій відповіді на відзив.

Відповідачі за первинним позовом ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 , позовні вимоги не визнали, у відзиві зазначили, що колишня невістка покинула свого сина, а їх онука на призволяще і тому онук ОСОБА_15 проживає разом з ними, однак жодних перепон у спілкуванні матері з дитиною, вони не чинять, а те, що дитина проживає разом з ними, а не з матір`ю, зумовлено рядом факторів. Одним із тих що матір дитини не займалась вихованням хлопчика, кинула його на призволяще, без нагляду, зайнялась влаштуванням особистого життя. Тому онука привіз їм їх син, батько хлопчика і передав, так як йшов у ЗС України, тому вважають заявлені позовні вимоги безпідставними, просили відмовити.

Третя особа за первинним позовом без самостійних вимог ОСОБА_2 (батько) неповнолітнього ОСОБА_15 , не підтримав первинний позов, зазначив, що з його згоди син перебуває у його батьків, ним особисто було передано сина його батькам, так як його колишня дружина ОСОБА_1 , постійно зникала з дому, постійно залишала сина на нього, та його рідну тітку (сестру матері ОСОБА_16 ). Тому оскільки він пішов до ЗС України, він передав сина своїм батькам.

Щодо позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - про визначення місця проживання дитини разом з батьком та припинення стягнення аліментів на дитину та ОСОБА_5 до третьої особи з самостійними вимогами (відповідача) ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю.

Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_2 , в обгрутування своїх позовних вимог у позові посилається на те, що під час перебування в шлюбі вони з ОСОБА_17 проживали в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , разом з ними проживав їх спільний син ОСОБА_10 , 2017 року народження та старший син позивачки - ОСОБА_18 , 2012 року народження. Донька ОСОБА_17 - ОСОБА_19 проживала з бабусею (про існування у ОСОБА_17 доньки він дізнався вже після укладення шлюбу і був дуже здивований). Крім того в даній квартирі в одній із кімнат проживала ріднасестра його матері - ОСОБА_16 20.07.2020 року він призваний на військову службу за контрактом до Збройних Сил України терміном на 3 роки. Йдучи на службу до ЗСУ, він узгоджував це питання з дружиною, яка підтримала дане рішення, тож у нього навіть не було думки про те, що під час його відсутності відповідач ОСОБА_17 самостійно вирішить долю їх родини. В день його від`їзду до ЗС України, ОСОБА_17 вдома не було, тож він відвіз молодшу дитину - сина ОСОБА_15 до своїх батьків, які на той час мешкали в приватному будинку в садовому товаристві Річне . Старшого сина - ОСОБА_21 відвіз до сестри ОСОБА_22 . З липня до вересня 2020 року ОСОБА_22 часто приїздила на дачу до його батьків, де жив малолітній ОСОБА_15 провідати дитину, допомагала його батькам. Також ОСОБА_22 регулярно підтримували з ним зв`язок по телефону і приїздила до нього за місцем проходження служби у м.Біла Церква. З осені він від своїх батьків дізнався, що ОСОБА_22 , вдома (за адресою реєстрації) вже не проживає. Малолітній син ОСОБА_10 в цей час проживав з його батьками. Зважаючи на те, що він деякий час перебував у зоні проведення антитерористичної операції (АТО) - зараз ООС, зв`язок з ним був не стабільним, і він не мав можливості приїхати додому, він попросив батьків доглядати за дитиною. Перебуваючи на службі в ЗСУ та розуміючи, що мати самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, він домовився з батьками, які його підтримували, про те, що малолітній ОСОБА_15 буде поки що проживати у них. При цьому він з батьками узгодив, що мати може спілкуватись з дитиною і вони будуть сприяти їй у цьому. У грудні 2020 року на його прохання, його батько ОСОБА_23 подав від його імені заяву до Служби у справах дітей з метою перевірки виконання матір`ю ОСОБА_17 батьківських обов`язків щодо малолітнього ОСОБА_12 . Таким чином ОСОБА_2 дистанційно намагався комунікувати з соціальними службами та з батьками, а також постійно спілкувався з дитиною по телефону (у тому числі через відеозв`язок на додатку «Watsapp»). Приблизно у лютому 2021 року він дізнався від ОСОБА_22 , що вона подала документи на розлучення і з осені проживає з іншим чоловіком. Копію заочного рішення ОСОБА_2 отримав лише в квітні 2021 року, коли приїздив до міста у відпустку. Ознайомившись зі змістом рішення суду він звернув увагу, що в судовому рішенні зазначено, що діти залишаються проживати з матір`ю. Однак зважаючи на викладені вище обставини, а також на те, що з липня 2020 року по теперішній час їх спільна дитина - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає з його батьками і за весь цей час мати майже не проявляла інтересу до дитини, вказані обставини не відповідають дійсності . Під час перебування у відпустці він знаходився у своїх батьків разом з сином, матері дитини - ОСОБА_22 з ними не було. Його батьки повідомили йому, що, на скільки їм відомо, мати дитини - ОСОБА_22 проживає зараз з іншим чоловіком у с.Пакуль. Тож він поїхав до даного населеного пункту переконатись в тому, що це правда, а також подивитись в яких умовах проживає його колишня дружина. Під час візиту до с.Пакуль він поспілкувався з ОСОБА_17 , поцікавився чому вона покинула дитину і поїхала з міста і на які цілі витрачає аліменти, які він сплачує на утримання їх спільного сина. Оскільки однозначної відповіді він не отримав (крім того, що в будинку робиться ремонт), він звернувся до Михайло-Коцюбинської сільської ради (Пакульського старостинського округу) з даним питанням, де йому повідомили які документи необхідно надати для перевірки цільового використання аліментів. Де знаходиться дитина - ОСОБА_10 , як вона почувається і чомувін не привіз сина до матері ОСОБА_22 навіть не поцікавилась, що свідчило про те, що вона влаштовує своє особисте життя. Зважаючи на обставини, які склались, і необхідність після закінчення відпустки виїхати на службу за межі ОСОБА_24 , він оформив на свого батька - ОСОБА_3 нотаріальну довіреність щодо представництва його інтересів у комунікації з будь-якими органами влади, у тому числі соціальними службами. Також він подав до Центру соціальних служб заяву про те, що на час його відсутності малолітній ОСОБА_10 проживає з дідусем і бабусею, зазначивши в заяві контактні дані ОСОБА_3 (дідуся малолітнього ОСОБА_12 ). Також він залишив батькам банківську зарплатну картку, щоб вони могли витрачати кошти на дитину. Лише після його візиту у с.Пакуль, ОСОБА_17 звернулась до суду з позовом про відібрання дитини у діда з бабою (незважаючи на те, що рекомендації Служби у справах дітей з цього приводу були надані у грудні 2020 року). Так само лише після звернення його батьків до Служби у справах дітей щодо невиконання матір`ю ОСОБА_17 батьківських прав, остання подала до суду позов про розірвання шлюбу з ОСОБА_25 . При цьому ОСОБА_26 про намір розірвати шлюб відповідач не попереджала, жодних питань що стосуються подальшої долі малолітньої дитини не узгоджувала, як і не повідомляла його про те, що живе з іншим чоловіком. Щодо долі дитини після розірвання шлюбу розмов також не було. Йдучи до Збройних сил України він залишив дитину з матір`ю, що жодним чином не свідчить про те, що він покинув сім`ю. Малолітній ОСОБА_10 почав проживати з його батьками лише по тій причині, що мати замість того, щоб виховувати дітей, почала влаштовувати своє життя, часто залишаючи дитину на двоюрідну бабусю ОСОБА_27 . Після «зникнення» ОСОБА_22 він попросив своїх батьків доглядати за малолітньою дитиною, на що вони погодились, оскільки зацікавлені в створенні для дитини належних умов проживання. Таким чином вже близько року малолітня дитина ОСОБА_10 , 2017 р.н. проживає з ним та його батьками, які здійснюють догляд за дитиною під час його відряджень для проходження служби у ЗСУ. Утримання дитини так само відбувається за рахунок його коштів та за допомогою його батьків - ОСОБА_3 та ОСОБА_28 . Кошти, які мати дитини - ОСОБА_22 отримує в якості аліментів на дитину, витрачаються не за призначенням, не на потреби дитини, а твердження ОСОБА_22 про те, що дід з бабою чинять перепони у спілкуванні матері з дитиною безпідставні та не підтверджуються жодними доказами. Тому просив задовольнити його вимоги визначити місце проживання дитини з ним і припинити стягнення аліментів.

В зустрічній позовній заяві до третьої особи з самостійним вимогами ОСОБА_29 посилається на те, що, вона як мати створила всі умови для проживання, виховання та розвитку сина ОСОБА_15 . Вона має постійне місце проживання, постійне місце роботи та джерело існування. Є всі підстави для визначення місця проживання дитини ОСОБА_15 із нею, відсутні всі правові підстави для розлучення її з сином.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 (за первинним позовом, відповідач за позовом третьої особи з самостійними вимогами та позивач за зустрічним позовом до третьої особи з самостійними вимогами) і її представник адвокат КУШНЕРЕНКО Є.Ю., первинний позов та зустрічний позов до третьої особи з самостійними вимогами, підтримали в повному обсязі, у суді дали пояснення аналогічно викладеним у їх письмових позовах, поясненнях, відзивах. Додатково суду повідомила, що вона вважає що може виховувати дитину самостійно, без допомоги бабусі та дідуся. Вона не може самостійно забрати дитину, вона неодноразово телефонувала, приїздила за місцем реєстрації відповідачів але побачити дитину не змогла. Їй відомо що відповідачі проживають на дачі, адреси вона не знає. Вона зверталась з цього приводу до органу опіки і їй порадили звернутись до суду. Колишній чоловік перебуває в АТО за контрактом. Зв`язків з ним не підтримують. Вона проживає з чоловіком в с. Пакуль з трьома дітьми. Вона не перебуває на обліку а ні в органах опіки а ні в інших установах. В будинку за місцем реєстрації і проживання є 4 кімнати, також є обладнана кімната для дітей. Питання повернення сина з її чоловіком ОСОБА_30 узгоджено, він не заперечує. Останній раз вона бачила дитину у січні місяці минулого року. Аліменти вона отримує лише на одну дитину, кошти знімає але не витрачає, відкладає.

Відповідачі за первинним позовом ОСОБА_14 , та ОСОБА_13 , не визнали позовні вимоги, із письмових пояснень і пояснень у судовому засіданні вважають, що оскільки мати дитини їх онука ОСОБА_15 самоусунулась від виховання ОСОБА_15 , вони за дорученням сина який перебуває у ЗС України, доглядають онука. Ніяких перепон не чинять ОСОБА_87 у спілкуванні з сином, просто остання зайнялась особистим життям і не виявила бажання зустрічатись із сином. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа без самостійних вимог за первинним позовом та третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_32 , в судовому засіданні первинний позов не підтримав, просив відмовити. Свої позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі, а у здоволенні зустрічного позову відмовити, просив визначити місце проживання їх спільного сина ОСОБА_15 разом із ним, та звільнити його від сплати аліментів. Так як мати дитини самоусунулась від виховання їх спільної дитини, а аліменти які отримувала на сина, витрачає не за їхцільовим призначенням, оскільки син на даний час за його дорученням перебуває у його батьків.

Представник Органу Опіки та Піклування виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області та Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області ПАРНЮК В.М., позовні вимоги за первинним позовом не підтримала, просила відмовити. Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_33 , батька дитини підтримала в повному обсязі, вважає що в інтересах дитини, місце проживання хлопчика ОСОБА_15 , необхідно визначити разом із батьком. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю відмовити. До суду надала письмовий висновок.

Представник Органу Опіки та Піклування Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області в судове засідання не з,явились, просили розглянути справу за їх відсутності.

За клопотанням сторін під час розгляду справи були допитані свідки.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 (відповідач за первісним позовом) суду повідомив, що він є батьком ОСОБА_34 та дідусем ОСОБА_15 . Це єдиний їх онук. Їх родина матеріально забезпечена. Вони мають дві квартири, дачу. Фінансово забезпечені і підтримують і сина і онука. Він має бажання та намір допомогати виховувати сину ОСОБА_34 онука. ОСОБА_15 часто телефонує батьку. ОСОБА_34 любить дітей і приділяє увагу. Жодного разу він не бачив негативного відношення ОСОБА_34 до дітей. Після переїзду ОСОБА_31 до с. Пакуль почались негаразди, казали що вони розпивають спиртні напої, що в них виникали конфлікти і поліція приїжджала, погіршилися відношення дітей з мамою. Декілька разів він приїздив до ОСОБА_35 привозив онука побачитись з мамою, проте мати не виявляє бажання спілкуватись із сином (онуком).

Допитана в якості свідка ОСОБА_28 (відповідач за первісним позовом) суду показала, що ОСОБА_34 є її сином, ОСОБА_31 бувша невістка. У 2016 вони одружились та проживали однією родиною. Коли дізнались у 2020 році що ОСОБА_34 зібрався до ЗСУ, вона його спочатку відмовляла, потім з`ясувала чи це спільне рішення, на що ОСОБА_34 відповів спільне. 19.07.2020 року зателефонував син та повідомив що зараз привезе ОСОБА_15 та ОСОБА_21 , бо ОСОБА_31 не має, знайти не може. З тих пір ОСОБА_15 проживав у них. Періодично ОСОБА_31 приїжджала. Коли захворів ОСОБА_15 , вони привезли його у місто, попросили ОСОБА_31 слідкувати за його станом та пролікуватись, бо дідуся не покладуть до лікарні, дітей госпіталізують з мамами або татами. Згодом їх перевели на денний стаціонар і відпустили. Сестра ОСОБА_75 зателефонувала та повідомила, що ОСОБА_31 знов немає вдома, ОСОБА_15 залишила на неї. Вони з дідусем звернулась до служб з питань опіки, там їм повідомили, що ОСОБА_31 проживає в селі Пакуль з іншим чоловіком. На опікунській раді ОСОБА_22 віддала ключи від квартири. Вони їздили до с. Пакуль, хотіли щоб ОСОБА_15 поспілкувався з мамою. Але до хати не запросили навіть дитину, вони поспілкувались на вулиці хвилин 20-30. Хоча коли вони їхали у село вона зібрала сумку з речами ОСОБА_15 думала, що мати хоча б на вихідні залишить сина у себе і буде налагоджувати контакти із сином. Але ОСОБА_31 не пропонувала залишитись ОСОБА_15 на вихідні. Після випадку з лікарнею, коли вона покинула дитину з великою температурою, стосунки між ними погіршились. ОСОБА_15 жодного разу не запитав де його мама. Хоча вона як бабуся розуміє, що дитина повинна рости і спілкуватись як з матір`ю так і з батьком.

Свідок ОСОБА_16 , суду показала, що ОСОБА_37 її племінник. З червня 2016 року вони проживали в одній квартирі номер АДРЕСА_2 разом, ОСОБА_34 , ОСОБА_31 , ОСОБА_21 та згодом з`явився ОСОБА_15 . ОСОБА_31 не достатньо приділяла ОСОБА_21 уваги, а після народження ОСОБА_15 взагалі їм не вистачало материнської заботи. ОСОБА_34 ставився до ОСОБА_21 як батько до сина, робив з ним уроки. ОСОБА_21 називав ОСОБА_34 татом. Ніколи вона не бачила агресію від ОСОБА_34 у бік ОСОБА_21 чи ОСОБА_31 . Інколи до них приходили друзі, випивали на свята, не може сказати що зловживали спиртними напоями. ОСОБА_31 постійно скаржилась що не вистачає грошей, хоча ОСОБА_37 після роботи на ЧАЕС, ввечері йшов працювати в таксі. Було таке, що ОСОБА_31 не приходила ночувати до дому, дітей залишала на неї або на ОСОБА_34 . ОСОБА_34 працював на станції, з ранку уходив, ввечері приходив, і їсти варив і доглядав дітей. Більше пів року вона з трьох місяців дивилась за ОСОБА_15 , поки ОСОБА_31 працювала. Перед тим як піти у АТО, ОСОБА_34 відвіз ОСОБА_15 до батьків, бо не знав де знаходиться ОСОБА_31 , вона часто зникала і не брала телефон. Казала що ходила на шабашку. Періодично ОСОБА_34 приїздив у відпустку. Після того як ОСОБА_34 поїхав, ОСОБА_31 почала влаштовувати особисте життя. Коли ОСОБА_34 був в АТО а у Сегійка заболів зуб, бабуся та дідусь привезли ОСОБА_15 до мами, щоб вона контролювала його стан. В той час коли ОСОБА_31 була з Доманським, вона сиділа з малим ОСОБА_15 . Під вечір піднялась температура, ОСОБА_31 сказала що поїхала до приймального відділення, та повернулась до дому з Доманським ОСОБА_40 , без ОСОБА_15 , а його завезла до сестри. ОСОБА_31 пізніше привезла ОСОБА_15 на таксі з температурою 39,6 він був слабкий та у неї на руках закотив очі і в нього зупинилось серце, до приїзду скорої вони робили масаж серця. Потім ОСОБА_31 з ОСОБА_15 пролежали у лікарні, після того як їх відпустили додому на вихідні, в перший же вечір ОСОБА_31 покинула ОСОБА_15 на неї і не повернулась. А ОСОБА_21 в цей час жив у сестри ОСОБА_31 . Яка постійно сварила ОСОБА_31 за те, що остання постійно кидала своїх дітей на призволяще. Тому вона була змушена зателефонувати бабусі і дідусю ОСОБА_42, щоб вони забрали ОСОБА_15 . ОСОБА_31 ще продовжувала періодично проживати та повертатись до квартири, але зібрала свої речі і виїхала у с. Пакуль, залишивши сина на діда і бабу(її рідну сестру ОСОБА_11 ).

Свідок ОСОБА_41 суду показав, що знає і ОСОБА_34 і ОСОБА_31 , він товаришує з родиною ОСОБА_42 , вони є сусідами по дачі, часто заїжджають до них у гості. Раніше ОСОБА_34 , ОСОБА_31 з ОСОБА_21 і ОСОБА_15 часто приїздили до бабусі і дідуся, залишались ночувати на дачі. Потім ОСОБА_34 пішов служити в АТО, ОСОБА_31 за малим не дивилася, так ОСОБА_15 і опинився у дідуся з бабусею. Був випадок коли його попросив ОСОБА_10 проїхати в ОСОБА_35 , десь після Різдва, узяв сумку з речами онука, думав, що може ОСОБА_31 залишить сина у себе. ОСОБА_31 вийшла, присіла до ОСОБА_15 та говорила з малим. Старша донька та ОСОБА_21 вийшли також поспілкуватись, вони спілкувались на вулиці, коло двору. На його думку, ОСОБА_15 не зрадів коли побачив маму, він залишився нейтральним. Коли зібрались вже їхати додому, ОСОБА_15 перший побіг до машини. Коли ОСОБА_34 приїжджає у відпустку, він увесь час проводить з дитиною, особисто бачив 4 рази за рік.

ОСОБА_43 суду показала, що вона є сусідкою по дачі старших ОСОБА_42 в районі села Неданчічі. Вона бачила як ОСОБА_34 та ОСОБА_31 приїздили на дачу до ОСОБА_15 та ОСОБА_44 з дітьми, і сама ОСОБА_31 приїздила. У 2020 році бачила її останній раз. Потім восени 2020 року ОСОБА_34 привіз сина ОСОБА_15 , на дачу до батьків та залишив його батькам, бо він пішов служити до АТО і нікому дивитись за малим. З того часу вона не бачила щоб ОСОБА_31 приїздила до них. Вона є свідком, коли 08 січня 2021 року на прохання ОСОБА_10 вони поїхали в село Пакуль до ОСОБА_31 на їх машині. Дід узяв сумку з речами малого онука, думав що може мати залишить його усебе. Коли приїхали ОСОБА_15 виходити з машини не захотів. ОСОБА_31 вийшла і стояла. ОСОБА_45 умовила вийти ОСОБА_15 з машини поспілкуватись, ОСОБА_31 присіла біля ОСОБА_15 , потримала його за ручки. Не запросила ні у двір, ні до хати, вийшли ОСОБА_21 та ОСОБА_46 поздороватись з ОСОБА_15 . ОСОБА_15 ніяк не відреагував на маму, щось відповідав на її питання, пів години вони поспілкувались з мамою, ніхто його не тримав і не забороняв. Вона не чула жодного разу щоб хтось казав що мама погана чи настроював ОСОБА_15 проти неї. ОСОБА_31 не просила залишити ОСОБА_15 , хоча вона бачила що дідусь брав речі ОСОБА_15 на випадок якщо він залишиться. На дачі ОСОБА_42 для дитини створені всі умови для проживання. ОСОБА_15 веселий гарний хлопчик і дуже любить бабусю та дідуся.

ОСОБА_47 суду показала, що вона є сусідкою ОСОБА_42 по дачі, метрів 50. Помітила що в них з`явився хлопчик ОСОБА_15 . Весь час він знаходився у них. Потім дізналась що ОСОБА_34 пішов у АТО. З приводу ОСОБА_31 їй нічого не пояснювали. Спочатку малий погано розмовляв, а потім навчився, підріс, вони потоваришували. Стосунки в родині гарні, дружні, ОСОБА_15 завжди веселий, доглянутий, товариський. Вона жодного разу не бачила на дачі ОСОБА_31 . Бачила ОСОБА_34 , коли той приїздив у відпустки, він постійно з сином.

ОСОБА_48 суду показав, що він є сусідом ОСОБА_15 та ОСОБА_49 по дачі з 1997 року. Бачились часто, ходили по сусідству один до одного. Йому відомо що маленький ОСОБА_15 з`явився на початку червня 2020 року. Потім пояснили, що ОСОБА_34 привіз онука та пішов в АТО служити. Про маму йому нічого не відомо і йому нічого не казали. ОСОБА_15 залишився жити з бабусею та дідусем. ОСОБА_15 дуже веселий та товариський. Дідусь створив йому ігровий майданчик у дворі, в нього багато іграшок. Йому не відомі факти того, що його утримують проти його волі чи не дозволяють бачитись з мамою.

ОСОБА_50 суду показала, що вона є фізичною особою підприємцем, працює практичним психологом, має відповідну освіту та кваліфікацію. Особисто вона знає ОСОБА_26 та адвоката Вікторію Климчук. До неї звернулась адвокат ОСОБА_51 для з`ясування інформації, а саме чи працює вона з судовими справами. ОСОБА_34 зателефонував до неї 16 липня 2021 року і домовився про зустріч із його сином ОСОБА_15 . Оскільки він зараз перебуває на службі в АТО і не може бути присутнім, дитину приведе його дідусь ОСОБА_3 . На зустріч вони прийшли 19 липня 2021 року. Під час бесіди дідусь був за межами кабінету, з дитиною працювала на одинці. Дитина була в гарному настрої, гуморі, веселий, чистенький, ввічливій, не боявся, до кабінету зайшов самостійно, привітався та представився. Нею використовувались різні психологічні техніки. Контакт з дитиною було налагоджено швидко та легко, хоч ОСОБА_52 3 роки 7 місяців він врівноважений, добре розвинений, відповідає віку, цікавиться всім що його оточує, але найцікавіше для нього іграшки. Емоційний фон дитини свідчить про те, що йому комфортно в тому середовищі де він знаходиться та проживає. Коли запитувала про тата та маму, він називав їх імена ОСОБА_34 та ОСОБА_31 , але більше розповідав про бабусю та дідуся. ОСОБА_15 знає що тато служить. ОСОБА_53 майже не пам`ятає, каже вона його покинула. ОСОБА_15 охоче говорить про тата, коли мова йде про маму емоційний фон спадає. Коли ОСОБА_34 був у Славутичі вони зустрілися і поспілкувались особисто з ним. Потім 03 грудня 2021 року відбулась ще одна зустріч з ОСОБА_52 , на яку його привів дідусь, ОСОБА_15 за цей час підріс, став впевніше, збільшився словниковий запас, при зустрічі обійнявся. Настрій та відношення до батьків не змінились. Більш охоче говорить про тата. ОСОБА_15 поважає та слухається дідуся, відчуває з ним зв`язок, він відчуває підтримку дідуся. На фотознімках ОСОБА_15 впізнає тата та маму, але говорить не охоче, бесіду не підтримує. На питання про маму ОСОБА_15 нічого розповісти, бо він її не бачив. На питання «Чи хочеш зараз до кабінету зайде мама ОСОБА_31 » на що ОСОБА_15 відповів « ні, не хочу, я прийшов з дідусем з ним і піду». Під час зустрічей ОСОБА_15 був спокійний, не заляканий, розкутий, бесіди проходили у вільній формі, без нав`язливих питань. Вона не відчула що дитина говорила вивченими фразами чи дорослими словарним запасом. ОСОБА_15 грався з піском, з лего, будував пірамідки, грався з автомобілями, автобусами, танками та у сюжетні ігри. На питання «Хто може пройти до твого особистого простору погратися» на що відповів «можуть зайти тільки добрі люди» потім уточнив що це тато, дідусь, бабуся ОСОБА_54 , собака ОСОБА_55 і декілька дорослих які є сусідами по дачі, на питання давай пустимо маму, відповів ні. До психолога звернулись з питанням «Чи комфортно дитині знаходитись у середовищі де він проживає». З тих свідчень що є, дитина не бачила маму більше року. Спрогнозувати емоційну реакцію ОСОБА_15 на зустріч з мамою вона не може, але гіпотетично припускає що реакція може бути негативною. Повернення мами у життя дитини повинно відбуватись поступово, щоб ОСОБА_15 був підготовлений та звик до її присутності. Спочатку зустріч повинна відбутись на території комфортній для ОСОБА_15 , та у присутності хоча б одного дорослого якому ОСОБА_15 довіряє. Потім коли вже буде встановлено зв`язок, зустрічі можна переносити та територію мами. З татом інша ситуація, він тата згадує, він в його полі зору тому легше сприйматиме.

Свідок ОСОБА_30 суду показав, що він є чоловіком ОСОБА_1 , вони проживають разом у с. Пакуль. Він з 21.10.2020 року працює на ДСП «ЧАЕС», до цього працював на підрядних підприємствах. Познайомились з ОСОБА_31 рік тому, весною 2020 року у ЖКЦ разом працювали, на той час вона перебувала у шлюбі. Будинок в селі Пакуль придбали для його матері як дачу, після її смерті будинок залишився йому, там він проживає. Будинок дерев`яний, є пристройка, душ, туалет, ремонт ще не дороблено, не має опалення але стоїть конвектор. Мешкають в будину з ОСОБА_31 , ОСОБА_21 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , інколи приходить дитина від першого шлюбу. На дитину від першого шлюбу він сплачує аліменти, на даний час є заборгованість по аліментам. Дійсно один раз була конфліктна ситуація, що він кричав на ОСОБА_31 на вулиці, діти не чули, були у будинку. Раніше вживали алкоголь, зараз не вживають. На його думку потрібно щоб мама ОСОБА_31 та ОСОБА_15 поспілкувались з психологом, бо він каже що мама його кинула.Він не спілкувався з ОСОБА_52 . Утримує родину він, вона у декретній відпусці.

ОСОБА_58 у суді пояснила, що з ОСОБА_31 вона знайома давно, 5-6 років тому, разом працювали у Сільпо. Потім познайомилась з ОСОБА_34 . З годом вони почали жити разом, ОСОБА_31 , ОСОБА_34 та ОСОБА_21 , вона приходила в гості, няньчила ОСОБА_21 . Потім в них почались негаразди, скандали, ОСОБА_34 вживав спиртними напоями, грошей не вистачало. ОСОБА_31 повідомляла їй що ОСОБА_34 вживає наркотичні речовини. Вона особисто не бачила як ОСОБА_34 вживав наркотики, але один раз по його очах та поведінці вона зробила висновок що він вживав. Їй відомо що ОСОБА_31 просила ОСОБА_34 не йти до АТО, що в них двоє маленьких дітей, яких потрібно забезпечувати, але він вирішив піти. До ОСОБА_21 та ОСОБА_59 відносився по різному. У вересні 2020 року ОСОБА_31 з ОСОБА_52 були у лікарні, потім ОСОБА_31 пішла на роботу, та залишила ОСОБА_15 сватам, щоб оформитись та налагодити графік роботи. Через деякий час ОСОБА_31 розповіла що свати не повертають дитину і не відпускають до неї на вихідні, кажуть що вона гуляє, випиває та не займається дитиною. Зі слів ОСОБА_31 , вона їздила до сватів, намагалась побачитись з ОСОБА_52 , також дзвонила до них, трубку вони не брали. Їй зі слів ОСОБА_31 відомо, що вона намагалась і подарунки передати і поспілкуватись. Особисто вона не бачила сватів, і знає про ситуацію яка склалась у ОСОБА_31 тільки з її слів. Зараз ОСОБА_31 проживає у с. Пакуль з чоловіком та дітьми. Один раз у кінці жовтня чи листопада 2020 року вона була у них у гостях і зробила висновок що в них гарна родина. У ОСОБА_31 було четверо чоловіків, але причини розлучень їй не відомо. Їй не відомо чи оформлювала ОСОБА_31 пільгу як багатодітна чи ні, хто з дітей і де зареєстрований також не відомо, але проживають вони разом. Старшій дитині ОСОБА_56 16-17 років, вона народила дитину, чи у шлюбі вона чи ні їй невідомо. Проживає з ОСОБА_31 у будинку з ОСОБА_60 , останній має доньку від першого шлюбу.

ОСОБА_61 , суду показала, що вона є молодшою рідною сестрою по матері ОСОБА_31 , ОСОБА_34 колишній зять. Їй відомо що ОСОБА_34 зараз служить, вона вважає що, з ним не можна залишати дитину бо він агресивний, застосовував фізичну силу до старшого ОСОБА_21 . Бувало що вони скандалили та ОСОБА_31 з дітьми проходила до неї додому. Їй відомо що ОСОБА_34 вживав наркотики, щось нюхав, сам ОСОБА_34 це і розповідав. Одного разу вона була присутня при бійці ОСОБА_34 та ОСОБА_31 , коли ОСОБА_21 щось нашкодить, ОСОБА_34 агресивно поводився. Знає що ОСОБА_34 грає в автомати. ОСОБА_31 жалілась що навіть зарплату до дому не доносить, все програє. Минулого року, десь у серпні, ОСОБА_31 пішла на роботу, бо потрібно оплачувати квартиру, до УЖКХ а сина ОСОБА_15 забрали. Зі слів ОСОБА_31 , їй відомо що остання зверталась і до поліції і до служб, з приводу того, що їй не дають бачити сина. В липні місяці 2020 року її чоловік ОСОБА_63 з ОСОБА_31 їздили у село, хотіли побачитись з ОСОБА_52 , домовлялись з дідусем та бабусею, але коли приїхали нікого не побачили. Зараз ОСОБА_31 живе у селі Пакуль з чоловіком, від якого народила дитину, будинок гарний, має 4 кімнати, вони зробили ремонт, змінили підлогу, шпалери поклеїли, меблі купили. Разом з ними проживає ОСОБА_56 та ОСОБА_21 . Кожні вихідні, канікули, свята ОСОБА_21 перебуває у їх родині, вона сама попросила ОСОБА_31 залишити ОСОБА_21 на три місяці, щоб він доходив четверть до школи. В цей час він їздив на вихідні до мами. Вона допомагала ОСОБА_31 по догляду за дітьми. ОСОБА_21 називав ОСОБА_34 татом, зараз нікого не називає. Зі слів ОСОБА_31 її попросили з`їхати з квартири в якій вони проживали з ОСОБА_34 . Вона часто навідується до ОСОБА_31 в гості у Пакуль. Зоряні 17 років, в неї є дитина, цивільний чоловік. Вони всі проживають в одному будинку в с. Пакуль. Рідні батьки дітей ОСОБА_56 та ОСОБА_21 аліментів ніколи не платили. ОСОБА_34 платить аліменти на ОСОБА_15 .

ОСОБА_65 суду показав, що він є чоловіком рідної сестри ОСОБА_1 . Йому відомо що десь рік тому, чи в кінці літа чи на початку осені, ОСОБА_34 пішов в АТО і ОСОБА_31 заборонили бачитись з дитиною. Його дружина є хрещеною дитини. ОСОБА_31 неодноразово скаржилась, що їй не дають бачитись з сином, навіть спілкуватись телефоном. Батьки ОСОБА_34 , бабуся та дідусь перебували на дачі з ОСОБА_52 , в селі ОСОБА_66 чи ОСОБА_67 , точно не пам`ятає, бо був перший раз. Він з дружиною та її сестрою ОСОБА_31 і її сином ОСОБА_21 поїхали на зустріч до ОСОБА_52 , спочатку подзвонили, домовились про зустріч. Вони приїхали але нікого не було, світла у вікнах не було, хата закрита, собака бігала по двору. Йому відомо що у них є автомобіль зелена Нива. Мабуть розминулись по дорозі. На телефонні дзвінки більше не відповіли. Повернулись до ОСОБА_24 , проїхали до тітки ОСОБА_34 , до місця проживання, але їх ніде не було. Також йому відомо, що перед днем народження ОСОБА_15 20 чи ІНФОРМАЦІЯ_3 на ОСОБА_63 , ОСОБА_31 купила подарунок ОСОБА_15 , але його не прийняли та дверей не відчинили, за слів ОСОБА_31 . Бачив як ОСОБА_31 підіймалась у під`їзд сама. Батьки ОСОБА_34 на дзвінки не відповідали, одного разу взяли трубку, але розмова не склалась, тільки посварились. Вони сварились через те, що ОСОБА_34 був залежний від ігрових автоматів, він програв велику суму грошей, хоча працював на станції і підробляв в таксі, та втік від проблем в АТО. Йому відомо що ОСОБА_34 вживав наркотичні речовини, але особисто він не бачив. ОСОБА_31 працювала адміністратором в тому клубі, а ОСОБА_34 грав в автомати. Грошей не було, одні борги залишив, ОСОБА_31 працювала, намагалась підзаробити то пельмені ліпила, то ще десь підробляла, а це подавалось як вона гуляє та залишає дитину. Йому відомо що у ОСОБА_31 є ще діти ОСОБА_56 , ОСОБА_21 . Зоряна живе окремо з чоловіком у с. Пакулі. ОСОБА_21 є його похресником, на вихідних, на свята, в літку він проживає у їх родині. Буває жив у них тиждень, два. Максимум півтора місяці, це коли ОСОБА_34 пішов в АТО. Альона не проживала з їх родиною, інколи на свята залишалась.

Судом встановлено, що ОСОБА_37 та ОСОБА_70 зареєстрували шлюб 20 серпня 2016 року, про що 20.08.2020 року складено актовий запис №96, прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_42 , дружини ОСОБА_42 , місце реєстрації Славутицький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (відповідно до повторного свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 яке видано 04.11.2020 (т.1 а.с.9).

Шлюб між сторонами розірвано, згідно заочного рішення Славутицького міського суду від 29.01.2021 року після розірвання шлюбу, прізвище дружині залишити ОСОБА_42 ,рішення набрало законної сили 01.03.2021 року (т.1, а.с.197-198).

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_10 , батьком якого є ОСОБА_37 , а матір,ю є ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , яке видано 04.11.2020 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (т.1, а.с.12).

Сім,я ОСОБА_42 (а саме ОСОБА_37 , ОСОБА_22 та їх сумісний син ОСОБА_15 з 06.09.2018 року зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_1 , разом із рідною тіткою ОСОБА_37 , відповідно довідки з місця реєстрації (т.1, а.с.195) та паспорту ОСОБА_1 (яка знялась з реєстрації 03.11.2020 року (т.1, а.с.3).

Відповідно до копії Договору купівлі - продажу нерухомого майна від 01.06.2016 року квартира АДРЕСА_2 , де на час розгляду справи зареєстровані ОСОБА_37 , та його син ОСОБА_10 , належить на праві власності ОСОБА_28 (матері ОСОБА_37 , та рідної бабусі ОСОБА_10 ) (т.1, а.с.231).

Крім того відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 09.10.1997 року квартира АДРЕСА_3 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 , ОСОБА_28 та ОСОБА_37 (т.1, а.с.230).

Згідно наданих копій паспортів, а також тверджень сторін у судовому засіданні ОСОБА_37 , має батьків ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є пенсіонером і отримує пенсію у розмірі 2200,00 гривень (т.1, а.с.58,229) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який є пенсіонером і отримує пенсію у розмірі 18 540, 00 гривень (т.1, а.с.55,229, зворот ст.)

З наданої довідки Славутицького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_37 призваний за контрактом до Збройних Сил України 20.07.2020 року згідно наказу командира військової частини терміном на три роки. Отримує дохід від проходження служби у ЗС України (т.1, а.с.72, 86).

Проте до призову до ЗС України, відповідно довідки №189 від 14.04.2021 року працював і продовжує працювати в ДСП «Чорнобильська АЕС», отримує заробітну плату, щомісячний розмір якої становить біля 25 тисяч гривень і з якої утримуються аліменти на користь відповідачки на неповнолітню дитину ОСОБА_15 (т.1, а.с.200)

Відповідно до судового наказу по справі №377/540/18, стягнуто з ОСОБА_37 , аліменти на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 у розмірі ј частини заробітку доходу щомісяця починаючи з 20 серпня 2018 року (т.1, а.с.196).

З наданого розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 19.05.2021 року з заробітної плати ОСОБА_37 кожного місяця у період з квітня 2020 року по квітень 2020 року утримувалось три місяці біля 4500 гривень, а з червня 2020 року біля 5500 гривень у середньому. Заборгованість по аліментам відсутня.

З виробничої характеристики з ДСП «ЧАЕС (т.1.а.с.201) та службової характеристики з місця проходження служби (т.1,а.с.202) ОСОБА_37 зарекомендував себе з позитивного боку .

З наданих актів обстеження умов проживання із змінами (т.1 а.с.206,207) від 29.04.2021 року, вбачається що батько ОСОБА_37 проживає разом з дитиною - хлопчиком ОСОБА_71 ІНФОРМАЦІЯ_7 у трикімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_4 . Під час відсутності батька (відрядження, проходження служби у ЗСУ) малолітній ОСОБА_23 проживає з батьками позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_28 у даному приміщення, а також дачному будинку в садовому товаристві Річне або в квартирі за адресою АДРЕСА_5 , яка перебуває у спільній власності його батьків. В кожному з вказаних приміщень у дитини є окреме спальне місце, іграшки, особисті речі, тощо. В дачному будинку в садовому товаристві Річне , де дитина в літню пору проводить більшу частину часу, у малолітнього ОСОБА_15 облаштоване окреме спальне місце у кімнаті на першому поверсі, в наявності книги, іграшки, дитячий транспорт (т.1, а.с.74-77). Вільний від служби час ОСОБА_2 проводить з сином, між ними існує стійкий емоційний зв`язок, який підтримується щоденними телефонними розмовами (за можливості з відеозв`язком) під час відсутності батька та проходження ним служби.

При цьому відповідно до довідки дитячого психолога ОСОБА_50 , яка також у судовому засіданні була допитана в якості свідка зазначено, що мета зустрічі з дитиною ОСОБА_72 було визначити психоемоційний стан дитини, його фізичного та інтелектуального розвитку наявності/відсутності негативних станів. На зустріч з психологом хлопчика привів дідусь ОСОБА_73 . Хлопчик проявляє товаристкість, вихованість, має чистий і доглянутий вигляд. Під час розпитування про дідуся та бабусю з`являється посмішка, згадує фрагменти проводження часу вдома та на дачі. На питання як звати тата та маму дає ідповідь. Про маму каже що «покинула», згадування мами не виявило яскравих та помітних відчуттів. Залишався емоційно спокійним. Про тата розповідає емоційно, виявляє зацікавленість та знаходить фігурку солдата «тато в армії» З урахуванням вікових особливостей дитина не може висловити усвідомле бажання проживати з кимось із батьків (т.1, а.с.233, 234). Також в судовому засіданні повідомила, що 03.12.2021 року зустрічалась з хлопчиком ОСОБА_52 , розмовляла з дитиною розвиток в межах вікової норми. Говорив про тата, про дідуся говорив тепло, емоційна довіра. На фото узнав тата, маму теж узнав, але сказав, що очі відрізняються. Сказав що маму давно бачив, дідусь привів і забере його. Зробила висновок, що йому комфортно в тому середовищі де знаходиться, тато, бабуся, дідусь, собака ОСОБА_55 і т. ОСОБА_75 . Говорить тепло про батька, каже, що вони з батьком «козаки» треба жінок захищати.

В той же час з наданих документів та пояснень самої позивачки і свідків допитаних у суді судом з`ясовано, що ОСОБА_1 є матір`ю чотирьох неповнолітніх дітей, до серпня 2021 року мала трьох неповнолітніх дітей, проте ОСОБА_1 не оформила статусу багатодітної сім`ї, чим позбавляє дітей соціальних пільг і гарантій, наданих законом. Вона проживає та зареєстрована з 03.11.2020 року за адресою АДРЕСА_6 . Зі слів позивачки будинок належить ОСОБА_30 , з яким зареєструвала шлюб 20.09.2021 року (проте підтверджуючих документів позивачем до суду не надано).

Старша дитина - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зі слів матері (позивачки), проживає разом із нею у селі Пакуль, проте вже народила хлопчика ОСОБА_76 ІНФОРМАЦІЯ_9 від співмешканця ОСОБА_77 . Офіційно зареєстрована та проживала увесь час в с. Велика Севастянівка, Христинівського району, Черкаської області у будинку матері батька дівчини ОСОБА_78 . Аліменти з батька дівчинки до виповнення нею повноліття матір,ю не стягуються.

Син ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрований у будинку свого батька в АДРЕСА_7 у будинку батька ОСОБА_79 . Аліменти на утримання хлопчика з батька дитини до виповнення ним повноліття матір`ю не стягуються, на 11.11.2020 року фактично проживав у АДРЕСА_8 , у рідної тітки ОСОБА_61 , навчався у ЗОШ №3 у 3-Б класі. На час розгляду справи у суді зі слів ОСОБА_1 , проживає у с. Пакуль, навчається в Пакульській школі.

Син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (спільна дитина сторін) - зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 , проживає і зареєстрований за місцем проживання і реєстрації батька ОСОБА_37 . Батько ОСОБА_2 сплачує аліменти на користь відповідачки - ОСОБА_1 . Мати ОСОБА_1 , відповідно паспортних даних з листопада 2020 року зареєструвалась у с. Пакуль Чернігівського району, Чернігівської області, проте фактично виїхала проживати у с. Пакуль з вересня 2020 року, пояснила сама позивач ОСОБА_1 , а також свідок ОСОБА_80 .

Зі слів позивача у неї народився син ОСОБА_81 ІНФОРМАЦІЯ_11 , батьком у свідоцтві про народження записаний ОСОБА_30 ІНФОРМАЦІЯ_12 . Який відповідно Акту обстеження житлових умов від 10.11.2020 року є власником згідно погосподарської книги є власником житлового будинку, житлова площа якого становить 85,2 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_6 , на 10.11.2020 року в приміщенні зареєстрований ОСОБА_30 , і його співмешканка ОСОБА_1 (т.1, а.с.15). Інших документів позивачем не надано щодо характеристик житлового приміщення, в якому зі слів позивача вона проживає з трьома дітьми і куди має намір забрати сина ОСОБА_15 .

Акти обстеження умов проживання ОСОБА_1 , які складені головою Пакульської сільської ради від 10.11.2020 року (т.1, а.с.15), від 22.06.2021 року який складено начальником Служби у справах дітей Михайло-Коцюбинської селищної ради на заяву ОСОБА_1 , від 21.05.2021 року (т.1, а.с.212), другого акту без дати складання (т.1, а.с.213) носять формальний характер - вказано що в будинку робиться ремонт, створені умови для виховання та розвитку дитини (наявність продуктів, іграшок, телевізора, тощо). При цьому зазначено, що за вказаною адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 , ОСОБА_30 (співмешканець), ОСОБА_18 (син). ОСОБА_10 , 2017 р.н. проживає з дідусем та бабусею у м.Славутичі. Де проживає неповнолітня донька відповідачки - ОСОБА_19 , 2004 р.н. в акті не зазначено, і про її існування взагалі нічого не згадується. А у висновку за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину від 22.06.2021 року зазначено, що ОСОБА_71 проживає у АДРЕСА_1 , проте як витрачає аліменти мати не зазначено (т.1,а.с.214).

Відповідно копії адміністративної справи за ч.1 ст.173-2 КУпАП, вбачається, 29.01.2021 о 02:44 год. на спецлінію «102» надійшло повідомлення ОСОБА_1 про те, що за адресою АДРЕСА_6 її чоловік ОСОБА_30 у стані алкогольного сп`яніння спричинив їй тілесні ушкодження.

О 03:45 годині фельдшер екстренної медичної допомоги повідомив на спецлінію «102», що за адресою виклику АДРЕСА_6 ОСОБА_1 відмовляється їхати до лікарні, оскільки залишила вдома телефон, а її чоловік його не віддає. При цьому зазначено, що остання перебуває в стані алкогольного сп,яніння

За результатами вказаного звернення матеріали передані для проведення перевірки, відносно ОСОБА_30 , складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-3 КУпАП, який передано на розгляд до Чернігівського районного суду. Постановою Чернігівського районного суду від 18.02.2021 року ОСОБА_30 , визнаний винним у вчиненні домашнього насильства, так як вчинив сімейну сварку із своєю співмешканкою ОСОБА_17 , під час якої виражався нецензурною лайкою та виганяв із будинку, чим завдав шкоди її психічному здоров,ю. Проте враховуючи що сторони примирились суд вважав за можливе застосувати ст.22 КУпАП та у зв,язку з малозначністю вчинного правопорушення ОСОБА_30 , звільнений від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням (т.2 а.с.138-156).

З відповіді ГУ НПУ в Чернігівській області від 05.08.2021 №К-75аз/124/02/16-2021 вбачається також, що 03.05.2021 о 04:20 годин на спецлінію «102», надійшло повідомлення ОСОБА_1 , що за адресою АДРЕСА_6 її чоловік ОСОБА_40 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння вибиває двері, стукає у вікна та поводиться неадекватно. Вказане повідомлення зареєстроване в єдиному обліку. О 04:26 годин реагування на дане повідомлення доручено групі реагування патрульної поліції Чернігівського РУП, якою в електронному рапорті про результати реагування зазначено, що у заявниці, на ґрунті надмірного вживання алкоголю та незадовільних побутових умов, виникла сварка з її співмешканцем, яка була вичерпана до приїзду поліцейських. Заявниця повідомила, що претензій вона ні до кого не має, відповіді на своє звернення не потребує.

04.11.2020 року ОСОБА_3 ,(дід) в ОСОБА_82 (баба) звернулись до Служби у справах дітей щодо невиконання матір`ю ОСОБА_1 , батьківських обов`язків ( т.1 а.с. 216).

09.12.2020 року ОСОБА_1 , звернулась до Служби у справах дітей, про визначення місця проживання дитини з нею ( т.1. а.с. 217).Відповідно до витягу з протоколу №28 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Славутицької міської ради від 16.12.2020 року зазначено, що прийняти правильне, об`єктивне рішення в інтересах дитини неможливо (т.1. а.с.221-223).

17.12.2020 року ОСОБА_37 ( батько дитини) звернувся до Служби у справах дітей, щодо невиконання матір`ю батьківських обов`язків ( т.1, а.с.227).

18.12.2020 року Служба у справах дітей сторонам роз`яснила їх права і обов`яки а ОСОБА_1 ,, її право назвернення до суду про відібрання дитини ( т.1 а.с.224-226).

21.04.2021 року ОСОБА_1 , звернулась із позовом до суду про відібрання дитини (т.1, а.с.3).

З висновку Органу Опіки та Піклування виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 19.01.2022 року вбачається, що недоцільно повертати малолітнього ОСОБА_15 , матері, оскільки службі у справах дітей та сім,ї виконавчого комітету Славутицької міської ради 04.11.2020 року стало відомо із звернення батьків ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 та ОСОБА_28 про неналежне виконання матір,ю ОСОБА_17 батьківських обов,язків відносно ОСОБА_15 , так як онук тривалий час проживає з ними і з 11.09.2020 року мати участі у вихованні утриманні сина не бере, аліменти витрачає не за призначенням, зловживає спиртними напоями. З наведеної інформації вбачається, що активним діям ОСОБА_22 передували дії батька дитини, дідуся та бабусі, що свідчить у ОСОБА_22 усвідомленого підходу до виконання батьківських обов,язків. Зважаючи на ухилення матері від виконання батьківських обов,язків щодо дитини ОСОБА_71 , за погодженням з батьком дитини - ОСОБА_25 , дитина почала проживати з ОСОБА_3 , та ОСОБА_28 (які є рідними дідом та бабою дитини) Тому перебування малолітнього ОСОБА_15 на час перебування його батька у ЗС України є реалізацією батьком прав, наданих ст.151 СК України. Вважають, що при наявності інтересу матері до дитини вона б почала вирішувати питання відібрання дитини відразу після отримання рекомендацій служби у справах дітей та сім,ї виконавчого комітету Славутицької міської ради, а не через п.ять місяців. Те що мати дитини - ОСОБА_22 самостійно вирішила долю родини - спершу виписалась з квартири і переїхала до іншого чоловіка (не повідомивши про це ОСОБА_26 , з яким вона на той час перебувала у шлюбі) а потім ініціювала розірвання шлюбу (також не узгодивши жодних питань, що виникають з сімейних відносин зі своїм чоловіком, у тому числі виховання дитини) не дають ОСОБА_22 права на відібрання дитини. Щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком, вважають що ОСОБА_37 підтримує постійну комунікацію зі своїми батьками, які здійснюють догляд за онуком, цікавиться станом здоров,я сина. Між ОСОБА_25 та його батьками існує порозуміння і домовленість про те, що дідусь та бабуся на час відсутності батька беруть на себе відповідальність за життя, здоров,я і розвиток малолітньої дитини. Зважаючи на те, що ОСОБА_22 самостійно прийняла рішення розірвати шлюб та піти з сім,ї, в той час як позивач проходив службу у ЗС Україн, дитина тимчасово залишилась проживати з дідом та бабою Вважають за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_71 разом з батьком, зважаючи на сприятливу емоційну атмосферу в сім,ї ОСОБА_26 , дружні стосунки між членами родини присутність взаємопорозуміння та підтримки. Передача ж дитини ОСОБА_22 , яка фактично залишила дитину з родичами ОСОБА_26 та покинула сім,ю, негативним чином вплине на психіку дитини, вимагатиме посиленої уваги до малолітнього, сприяння членами сім,ї відповідачки адаптації дитини до нових умов, що наразі є недоцільним і неможливим (т.2, а.с. 229-234).

Проаналізувавши покази свідків у судовому засіданні, суд ставиться критично до показів свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_61 , та ОСОБА_65 , їх покази протирічять дослідженим письмовим доказам які вивчені судом і не відповідають дійсності і протирічять узгодженим показам інших свідків які допитані у суді. Покази інших свідків, а саме ОСОБА_28 , ОСОБА_3 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_16 , ОСОБА_41 , ОСОБА_43 , є послідовними і знайшли підтвердження в досліджених письмових доказах. Свідок ОСОБА_58 , в судовому засіданні дала пояснення зі слів ОСОБА_22 , сама очевидцем якихсь подій не була, тому її свідчення судом як доказ не приймаються.

Суд заслухавши сторони, свідків, вивчивши письмові докази прийшов до наступного висновку.

Щодо первинного позову про відібрання дитини від інших осіб.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, згідно ч.2 якої батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

В судовому засідання знайшло підтвердження того, що після від`їзду ОСОБА_26 на службу до ЗС України за домовленістю між подружжям малолітня дитина залишилась з матір`ю за місцем реєстрації сім`ї ( ОСОБА_37 , ОСОБА_22 і ОСОБА_71 були зареєстровані за однією адресою). Однак через певний час мати малолітнього ОСОБА_15 почала систематично нехтувати виконанням батьківських обов`язків, що і призвело до того, що остання залишила сина і переїхала сама на інше місце проживання для влаштування особистого життя, а малолітній ОСОБА_15 залишився проживати з бабою і дідом, батьками ОСОБА_37 , і тільки після звернення ОСОБА_23 , та ОСОБА_83 ,(діда та баби) з відповідною заявою до Служби у справах дітей 04.11.2020 року, звернення уваги останніх на те, що ОСОБА_22 отримує аліменти на утримання сина, який фактично проживає з ними і перебуває на їх утриманні, дало підстави для звернення 21.04.2021 року з позовною заявою ОСОБА_22 про відібрання дитини .

Згідно ч.2 ст.151 Сімейного кодексу України батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Зважаючи на ухилення матері від виконання батьківських обов`язків щодо дитини - ОСОБА_12 , за погодженням с батьком дитини - ОСОБА_25 , дитина почала проживати з дідом і бабою. Тому перебування малолітнього ОСОБА_15 на час перебування його батька у ЗС України є реалізацією батьком прав, наданих ст.151 СК України. За правилами ч.2 ст.162 Сімейного кодексу України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Вказана норма прямо говорить про те, що повернення дитини повинно здійснюватися за попереднім місцем проживання дитини, а також при наявності рішення суду про визначення місця проживання дитини або законних підстав для проживання особи з дитиною.

Малолітній ОСОБА_71 до моменту виїзду батька - ОСОБА_26 до ЗС України проживав з матір`ю і з батьком за адресою АДРЕСА_1 , питання про розірвання шлюбу між сторонами не обговорювалось, як і можливість проживання дитини в іншому місці. Те, що мати дитини - ОСОБА_22 самостійно вирішила долю родини - спершу виписалась з квартири і переїхала до іншого чоловіка (не повідомивши про це ОСОБА_37 , з яким вона на той час перебувала у шлюбі), а потім ініціювала розірвання шлюбу (також не узгодивши жодних питань, що виникають з сімейних відносин зі своїм чоловіком, у тому числі виховання дитини) не дають позивачці права на відібрання дитини, від інших осіб, оскільки у судовому засіданні не знайшло підтвердження того, що дитина перебуває у інших осіб в порушення закону. Ні до розірвання шлюбу ні після розірвання шлюбу батьки дитини не визначали місце проживання дитини і з ким вона буде проживати. Місце проживання малолітнього ОСОБА_12 , 2017 року народження встановлено ні судом, ні органом опіки та піклування не було. Судом встановлено, що з вересня 2020 року, ОСОБА_22 покинула малолітнього сина ОСОБА_15 на призволяще, він опинився у складних сімейних обставинах, тому і опинився у рідних баби та діда, оскільки батько дитини перебував у ЗС України. Тому суд прийшов до висновкущо позовна вимога ОСОБА_22 про відібрання дитини на підставі частини першої статті 162 СК України задоволенню не підлягає.

В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справах «Хант проти України», «М.С. проти України», «Мамчур проти України» в яких висловлена позиція ЄСПЛ з приводу того, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, дотримуючись якої особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які мають переважати над інтересами батьків.

По тексту позовної заяви ОСОБА_1 взагалі не згадує про інтереси дитини, умови проживання та виховання, які вона спроможна забезпечити малолітньому сину, жодних доказів на обгрунтування своїх вимог суду не надала. Цитування в позовній заяві рішення ЄСПЛ про те, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Однак, посилаючись на позицію ЄСПЛ, позивачка не зазначає, зв`язок з якою сім`єю буде найкращим чином відповідати інтересам дитини - з сім`єю, в якій є батько, який на даний час перебуває у відрядженні та дідусь з бабусею, які не працюють і весь час проводять з дитиною, які матеріально забезпечені. Мають гарні житлові умови у м. Славутичі, для літнього відпочинку дачу, чи з сім`єю, де старші діти матері здебільшого проживають з її родичами, фактично зареєстровані за місцем своїх батьків, проте з жодного із батьків інших дітей позивач не стягує аліменти на утримання дітей, оскільки як пояснила в судовому засіданні вони зловживають спиртними напоями і нізчого стягувати аліменти. До суду позивач ОСОБА_22 не надала доказів, на які кошти до народження останньої дитини вона утримувала своїх дітей. Оскільки доказів того, що вона десь працювала і утримувала якісь доходи крім аліментів на хлопчика ОСОБА_15 суду так і не надано. Судом з`ясовано, що її співмешканець ОСОБА_84 працює, отримує заробітну плату, але за рішенням суду з нього стягуються аліменти на утримкання дитини від першого шлюбу і у нього є заборгованість по виплаті аліментів. На час розгляду справи після народження останньої дитини ОСОБА_22 крім аліментів на хлопчика ОСОБА_15 , отримує соціальні виплати по народженню дитини біля 800 гривень, інших доказів про отримання інших доходів до суду не надано. При цьому із актів про обстеження житлових умов у с. Пакуль та пояснень сторін і свідчень свідків будинок належить ОСОБА_30 , кількість кімнат різна від 2-х до4-х, з ремонтом, і судом зроблено висновок що в даному житловому приміщенні не створені належні умови для проживання малолітньої дитини. Крім того як з`ясовано у судовому засіданні міжОСОБА_17 та ОСОБА_30 , виникають сварки, були випадки домашнього насильства і як зафіксовано працівниками поліції між ОСОБА_17 та співмешканцем на ґрунті надмірного вживання алкоголю та незадовільних побутових умов, виникла сварка.

Тому судом з урахуванням наданих доказів зроблений висновок, що ОСОБА_1 вимагаючи керується передусім власними інтересами, а не інтересами малолітнього ОСОБА_12 .

Щодо посилань позивача і її представника з приводу заборони розлучати дитину з матір`ю, суд дійшов наступного висновку.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц важливим є застосування вимог ст. 141 Сімейного кодексу України, яка говорить про рівність прав матері та батька, частин 1, 2 ст.161 цього Кодексу щодо вирішення спору судом, з ким із них буде проживати малолітня дитина, та врахування при цьому ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

В постанові також визначено, що під забороною розлучення дитини з матір`ю в контексті Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Велика Палата ВС у вказаній постанові відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме ст.161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов`язковість брати до уваги принцип 6 цієї Декларації стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Судді Великої Палати ВС вважають, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини з огляду на вимоги ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

У вказаній постанові Велика Палата ВС зауважує, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, і не є частиною національного законодавства України. А законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Зміст позовної заяви ОСОБА_1 містить посилання на норми законів і судових практик, в той час як інформація про дитину, умови проживання сім`ї ОСОБА_22 , відносини в сім`ї, здатність і бажання співмешканця позивачки прийняти дитину в сім`ю, займатися її вихованням та забезпечити сприятливе середовище відсутні і до суду ніяких доказів не надано.

За таких обставин, оскільки позивачем ОСОБА_17 не надано жодних доказів на обґрунтування позовних вимог первинний позов не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами про визначення місяця проживання дитини з батьком та звільнення від сплати аліментів а також зустрічного позову про визначення місця проживання дитини з матір`ю суд дійшов наступного висновку.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

При цьому під час визначення місця проживання малолітньої дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, бесіду з останньою має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку. Зазначена позиція наведена в Постанові Верховного суду від 21.07.2021 у справі №404/3499/17.У вказаній справі вирішувався спір між батьками щодо визначення місця проживання дітей. Так судами ураховано, що позивачка уклала новий шлюб, однак доказів того, що діти добре знайомі з ним і між ними існують такі відносини, які не будуть для них обтяжливими чи складними матеріали справи не містять, особливо зважаючи на особливості дітей та вочевидь існуючі ускладнення з їх комунікацією. Проживання дітей з малознайомою сторонньою людиною, може становити певні ризики для їх душевної рівноваги, особливо на початку спільного їх проживання. Вказана позиція Верховного суду в певній мірі співпадає з обставинами даної справи, де мати неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , свідомо пішла з родини, лишила дитину з батьками позивача та почала проживати з іншим чоловіком, і до суду звернулась з позовом про відібрання дитини лише тіль після того як дід з бабою звернулись до Служби з заявами, що остання ухиляється від виконання батьківських обов`язків, але отримує аліменти на дитину яка фактично з нею не проживає.

До того ж, як вбачається з наданих доказів, відносини у родині ОСОБА_1 є такими, що можуть призвести до травмування дитячої психіки, виникнення у малолітнього страху, напруги, недовіри до нового чоловіка матері, особливо при наявності у родині фактів домашнього насильства.

Так само, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «М. С. проти України» (рішення від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13) вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування:

по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна;

по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Таким чином зважаючи на обставини справи та надані докази, суд дійшов висновку, що забезпечення найкращих інтересів дитини полягатиме в тому, щоб малолітній ОСОБА_10 , 2017 року народження залишився проживати з батьком в оточенні близьких йому людей, від яких він отримує любов і піклування. Передача ж дитини матері, яка фактично залишила дитину з родичами позивача та покинула сім`ю негативним чином вплине на психіку дитини, вимагатиме посиленої уваги до малолітнього, активного сприяння членами сім`ї відповідачки адаптації дитини до нових умов, що наразі є недоцільним і неможливим.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку що місце проживання дитини необхідно визначити разом з батьком, тому в цій частині позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами підлягають задоволенню, а зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про припинення стягнення аліментів.

Статтею 51 Конституції України та ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.1 ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними або за рішенням суду. Частина 3 даної статті передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Щодо матеріального забезпечення позивачем неповнолітньої дитини - ОСОБА_12 , питання вирішувалось судом в порядку наказного породження (судовий наказ від 03.09.2018 р.). Дослідження обставин справи проводилось на підставі наданих ОСОБА_1 документів, пояснення сторони не надавали. На час винесення судового наказу сторони - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі та проживали разом. Крім сплати аліментів за судовим наказом, ОСОБА_2 утримував сім`ю, жодного разу не виникало утворення заборгованості за аліментами, що свідчить про належне матеріальне забезпечення позивачем своєї родини і дитини зокрема.

Згідно з ч.1 ст.141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 179 Сімейного кодексу України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Всупереч зазначеним вимогам закону, отримувані аліменти відповідач використовує на власний розсуд, на потреби дитини ї не витрачає, тож малолітній ОСОБА_71 знаходиться на утримання батька, діда та баби.

Ч.1 ст.4 ЦПК України містить норми, згідно яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту статей 179 - 181 Сімейного кодексу України вбачається, що аліменти підлягають використанню на утримання дитини, а тому припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає їх на дитину.

Відповідно до ст. 188 ч. 2 СК України батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Для врегулювання такого роду правовідносин застосуванню підлягають норми ЦПК України, зокрема ч.4 ст. 273 ЦПК України, в якій зазначено: якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільненні від них.

Згідно з ч.1 ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Як вбачається зі змісту ч.3 ст.181 СК України, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються на користь того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Оскільки для отримання аліментів на дитину обов`язковою умовою є проживання дитини з тим із батьків, який заявляє вимогу про стягнення аліментів, на даний час правові підстави для отримання відповідачем - ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_10 відсутні.

21.05.2021 позивачем ОСОБА_2 до Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області Пакульського старостинського округу було подано заяву про проведення інспекційного відвідування з метою перевірки цільового використання аліментів, які отримує ОСОБА_1 на підставі судового наказу №377/540/18 від 03.09.2018 року ( т.1 а.с.208).

З відповіді на дану заяву (№76 від 25.06.2021) вбачається, що 28.05.2021 та 22.06.2021 було проведено обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання ОСОБА_1 , про що складено відповідні акти, та здійснено інспекційне відвідування з метою оформлення висновку щодо цільового витрачання аліментів на дитину(т.1, а.с.209).

Як зазначено у висновку - одержувач аліментів не забезпечує потреб дитини відповідно до суми коштів, сплачених на дитину платником аліментів, розмір яких становить понад два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку (т.1.а.с.212-214).

В письмових пояснення з приводу витрачання аліментів відповідач ОСОБА_1 зазначила, що позбавлена можливості витрачати аліменти на дитину, оскільки бабуся та дідусь з боку батька перешкоджають у спілкуванні дитини з матір`ю та не приймають від неї подарунків та фінансової допомоги на дитину (т.1,а.с.211).

До даних пояснень слід поставитись критично, оскільки незважаючи на наявність судового спору щодо дитини, мати має змогу приїхати до сина, і почати з ним налагоджувати спілкування, проте жодних доказів суду не надано.

Зважаючи на викладене, наявність відкритого виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення з позивача аліментів свідчить про порушення його майнових прав та інтересів, а також інтересів неповнолітньої дитини. Оскільки за своєю суттю аліменти це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. За таких обставин стягнення аліментів на користь відповідача суперечить інтересам дитини та нормам діючого законодавства.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на зазначені вище обставини, суд дійшов висновку що вимоги про визначення місця проживання дитини разом з батьком та про припинення стягнення аліментів на дитину обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Зазначені позовні вимоги не порушують прав неповнолітньої дитини і спрямовані на створення максимально комфортних умов проживання та розвитку неповнолітнього, а також забезпечення дитини стабільним фінансуванням. Тому в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258,259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

У задоволенні первісного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Орган Опіки та Піклування виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_8 - про відібрання малолітньої дитини від інших осіб - відмовити.

Позовну заяву третьої особи з самостійними позовними вимогами ОСОБА_9 до ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області, Орган Опіки та Піклування виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області - про визначення місця проживання дитини разом з батьком та припинення стягнення аліментів на дитину - задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_85 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_25 .

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_26 за судовим наказом Славутицького міського суду Київської області № 377/540/18 від 03.09.2018 року на користь ОСОБА_1 .

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 до третьої особи з самостійними вимогами (відповідача) ОСОБА_37 , треті особи Орган Опіки та Піклування виконавчого комітету Славутицької міської Ради Вишгородського району Київської області та Орган Опіки та Піклування Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області - про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 01.02.2022 року.

Учасники справи:

Позивач за первісним позовом - ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача за первісним позовом - адвокат Кушнеренко Євген Юрійович, місце знаходження: 14000, м. Чернігів, вул.Коцюбинського, 49/а, оф. 210.

Відповідач 1 за первісним позовом - ОСОБА_86 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_10 .

Відповідач 2 за первісним позовом - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_11 .

Третя особа за первісним позовом без самостійних вимог, третя особа (позивач) з самостійними вимогами та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_11 .

Представник відповідача 1, третьої особи без самостійних вимог, за первісним позовом, третьої особи з самостійними вимогами (позивач) та відповідача за зустрічним позовом - адвокат Климчук Вікторія Володимирівна, адреса місця знаходження: АДРЕСА_12 .

Треті особи:

Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (адреса місця знаходження: 07101, Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, Центральна площа,7);

Орган Опіки та Піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради, Вишгородського району, Київської області, (юридична адреса: 07101, Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, Центральна площа, 7).

Орган Опіки та Піклування Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (юридична особа: 15552, Чернігівська область, Чернігівський район, смт. М.Коцюбинське, вул. Шевченка, 50).

Суддя Т. О. Малишенко