Ухвала суду № 102925901, 02.02.2022, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/386/22

Провадження № 2-з/307/5/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року м.Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., за участю секретаря Ваш Е.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за його позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солум», нерезидента України Р.Е. АНОДУС ЛТД, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Південно-Західне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування реєстрації права власності, про визнання недійсним договору іпотеки та скасування державної реєстрації договору іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Солум», нерезидента України Р.Е. АНОДУС ЛТД, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Південно-Західне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування реєстрації права власності, про визнання недійсним договору іпотеки та скасування державної реєстрації договору іпотеки.

Разом із позовною заявою позивач ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити його позовні вимоги та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Солум» та нерезиденту України Р.Е. АНОДУС ЛТД вчиняти будь-які правочини, пов"язані з відчуженням незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 , та заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації (перереєстрації) речових прав та їх обтяжень юридичних чи фізичних осіб резидентів та нерезидентів України щодо незавершеного будівництвом (80% готовності) житлового будинку АДРЕСА_2 , та вносити інформацію щодо цих юридичних дій до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Заяву мотивує тим, що відповідачі ТзОВ «Солум» та нерезидент України Р.Е. АНОДУС ЛТД, отримавши вказану позовну заяву, можуть без будь-яких обмежень та застережень здійснити відчуження у будь-який спосіб належного йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 16 січня 2008 року незавершеного будівництвом (80% готовності) житлового будинку АДРЕСА_1 . У разі його незастосування буде порушено охоронювані законом права позивача, а також може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши заяву та дослідивши матеріали, додані до позовної заяви, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з таких підстав.

Як на підставу вимог заяви про забезпечення позову та вимог позовної заяви позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , посилається на договір купівлі-продажу від 16 січня 2008 року, копію якого додав до матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову, з якого вбачається, що покупець іменований як ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер значиться НОМЕР_2 , дата, місяць та рік народження покупця ОСОБА_1 в цьому договорі не зазначено. Аналогічні відомості про набувача будинку, незавершеного будівництвом 80 % готовності, за адресою: АДРЕСА_1 , яким також є ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , містяться у витязі з Державного реєстру правочинів від 16 січня 2008 року.

Разом з тим, ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 14 липня 2015 року встановлені такі факти і обставини, а саме:

"Рішенням Тячівського районного суду від 21.05.2010 у справі № 2-781/10 за позовом ВАТ «Піреус Банк МКБ» до позичальника за кредитним договором від 15.01.2008 № 123 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , про стягнення боргу, що набрало законної сили 04.11.2010, стягнуто на користь банку з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 247222,22 дол. США та 463474,40 грн, а також судові витрати в розмірі 1820,00 грн (а.с. 7-10 т. 1).

19.06.2015 апеляційним судом від Відділу ДВС Тячівського РУЮ при листі від 12.05.2015 № 03-28/5189 були одержані матеріали виконавчого провадження № 28401306 з примусового виконання виконавчого листа № 2-781/10, виданого Тячівським районним судом 22.11.2010 на підставі вищевказаного рішення суду (а.с. 83-209 т. 2).

14.07.2015 до апеляційного суду від позивача ОСОБА_1 надійшли копії документів щодо боргу, про стягнення якого Тячівський районний суд ухвалив рішення від 21.05.2010, зокрема:

кредитний договір від 15.01.2008 № 123, укладений ВАТ «Міжнародний комерційний банк» із ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , мешканцем АДРЕСА_3 ;

договір іпотеки від 16.01.2008 № 123/2008/02, укладений банком із ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на забезпечення виконання зобов`язань позичальником за кредитним договором від 15.01.2008, предметом іпотеки за яким є шість незавершених будівництвом житлових будинків 80% готовністю кожен, що знаходяться в АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 і належать ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі продажу від 16.01.2008, посвідчених приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Палюк В.І. за реєстровими №№ 69, 71, 73, 75, 77, 79 відповідно, загальною вартістю предмета іпотеки у 856530,00 грн (копія договору іпотеки також знаходиться у складі матеріалів виконавчого провадження (а.с. 86-91 т. 2)).

Разом з цими документами позивач ОСОБА_1 надав оформлену на своє ім`я копію картки платника податків, в якій зазначено дату його народження ІНФОРМАЦІЯ_3 і реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) НОМЕР_3 .

Адресою місця проживання ОСОБА_1 , 1979 р.н., ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , і ОСОБА_1 , 1959 р.н., ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , є будинок АДРЕСА_3 .

Апеляційному суду позивач ОСОБА_1 пояснив, що вищевказані кредитний та іпотечний договори укладав у якості позичальника, власника майна та іпотекодавця не він, а його племінник, повний тезка ОСОБА_1 , 1979 р.н., який має інший ідентифікаційний номер і який повинен бути боржником у виконавчому провадженні, на що він звертав увагу держвиконавців. Проте, реально виконавче провадження незаконно здійснювалося саме щодо нього, а не щодо племінника, саме він фігурує як боржник у цьому провадженні.

Зі змісту виконавчого листа № 2-781/10 вбачається, що боржником у ньому був зазначений « ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 АДРЕСА_3 » (а.с. 208 т. 2). Виконавчий лист був пред`явлений до примусового виконання 25.08.2011, постановою держвиконавця Відділу ДВС Тячівського РУЮ від 29.08.2011 відкрито виконавче провадження № 28401306 з примусового виконання цього виконавчого документа (а.с. 93 т. 2). Отже, виконавче провадження було відкрито і в подальшому здійснювалося на примусове виконання виконавчого документа, боржником у якому був зазначений ОСОБА_1 , 1959 р.н., тобто, позивач у справі, рішення суду в якій перевіряється в апеляційному порядку. Виконавчі дії вчинялися саме щодо цієї особи, яка у відповідних документах кваліфікувалася боржником, тоді як позичальником за кредитним договором і власником майна, переданого в іпотеку, була інша особа.

Між тим, правовстановлюючими документами на недобудовані будинки АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , 94/8 у довідках, виданих на ім`я ОСОБА_1 Тячівським районним підприємством техінвентаризації 16.01.2008 за №№ 06/003-06/008, указані договори купівлі-продажу від 16.01.2008, а листом Тячівського РПТІ від 07.04.2011 було повідомлено Відділ ДВС Тячівського РУЮ про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на ці будинки на підставі вказаних договорів купівлі-продажу (а.с. 104-110 т. 2). Витягами з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, виданими Відділу ДВС Тячівського РУЮ 31.10.2011, зафіксовано, що власником недобудованих будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 є ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 95-99 т. 2). Відтак, у наявних в матеріалах виконавчого провадження документах були дані про право власності саме ОСОБА_1 , 1979 р.н., який має ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ".

Суд зазначає, що у вищенаведеній ухвалі Апеляційного суду Закарпатської області від 14 липня 2015 року встановлено, що власником недобудованих будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 є ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , тобто зареєстровано право власності на це майно саме за ОСОБА_1 , 1979 р.н., який має ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Також суд констатує, що у договорі купівлі-продажу від 16 січня 2008 року, копію якого додав позивач до матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову, особа покупця зазначена як ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер значиться НОМЕР_2 , та у досліджуваній судом ухвалі Апеляційного суду Закарпатської області від 14 липня 2015 року встановлено, що особа з цим ідентифікаційним номером 2170125095 є ОСОБА_1 , 1979 р.н., тобто, особа відмінна від позивача ОСОБА_1 , дата народження якого є ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його ідентифікаційний номер встановлено у цій ухвалі Апеляційного суду Закарпатської області від 16 січня 2008 року, яким є № 2170127012, на підтвердження чого разом з документами позивач ОСОБА_1 надав апеляційному суду оформлену на своє ім`я копію картки платника податків, про що також зазначено у згадуваній ухвалі апеляційної інстації.

Також апеляційному суду позивач ОСОБА_1 пояснив, що вищевказані кредитний та іпотечний договори укладав у якості позичальника, власника майна та іпотекодавця не він, а його племінник, повний тезка ОСОБА_1 , 1979 р.н., який має інший ідентифікаційний номер і який повинен бути боржником у виконавчому провадженні, на що він звертав увагу держвиконавців і такі твердження позивача зазначені в дослідженій судом ухвалі Апеляційного суду Закарпатської області від 14 липня 2015 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно роз`яснень даних в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не являється власником незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 , щодо якого просить застосувати заходи забезпечення позову, та з урахуванням відсутності доказів на підтвердження позивачем своїх вимог щодо нерухомого майна, яке предметом спору у даній справі, судом встановлено, що між сторонами відсутній спір з приводу майна, позаяк позивач не надав доказів на порушення його права на незавершений будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 , який йому не належить, а отже, в заяві про заезпечення позову слід відмовити

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у вказаній справі покласти на позивача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 82, 149-154 ЦПК України, постановою Пленуму ВС України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за його позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солум», нерезидента України Р.Е. АНОДУС ЛТД, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Південно-Західне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування реєстрації права власності, про визнання недійсним договору іпотеки та скасування державної реєстрації договору іпотеки - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Ухвалу складено 02 лютого 2022 року.

Головуюча: Сойма М.М.