Рішення № 102925714, 04.01.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19361/20

Провадження № 2-а/752/197/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 січня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Нікітенко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі та закриття справи про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

06 жовтня 2021 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії 1АВ № 00516540 від 17.07.2020, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 липня 2020 року на його адресу надійшла постанова від 17 липня 2020 року серії 1АВ № 00516540 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, винесена поліцейським Департаменту патрульної поліції Гусак В.К. У постанові вказано, що 17.07.2020 о 11 год. 15 хв. технічним засобом «Каскад, 031-1219» за адресою М05 Київ-Одеса 28+450 зафіксовано транспортний засіб «CITROEN C4» д.н.з. д.н.з. НОМЕР_1 , який перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 55 км/год, чим порушив п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).

Позивач вважає, що притягнення його до відповідальності є протиправним. Зазначає, що автомобіль «CITROEN C4» д.н.з. д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований за ТзОВ «Юнайтед Проперті Менеджмент», директором якого від є. Проте зазначений автомобіль 01.07.2020 було передано в користування за договором оренди транспортних засобів ТОВ «Юнайтед Гросеріс», директором якого є ОСОБА_2

ОСОБА_2 28.07.2020 звернувся до ДПП з заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надав квитанцію про сплату відповідного штрафу.

Листом від 05.08.2020 ДПП відмовило у внесенні змін у оскаржувану постанову щодо визначення субєктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду від 15.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче провадження, встановлено строк для подання відзиву (а.с. 26).

Справа, призначена на 16.03.2021 року, не розглядалася у зв`язку з неявкою сторін, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

16 березня 2020 року ухвалою Голосіївського суду м. Києва підготовче провадження у вказаній вище справі закрито. Справу призначено до судового розгляду на 22 вересня 2021 року (а.с. 32).

У грудні 2021 року представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надіслала до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якій зазначила про те, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказала на те, що оскаржувана постанова була винесена поліцейським ДПП Гусак В.К. на підставі інформаційних файлів та даних до них за результатами автоматичної фіксації події з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі. Правопорушення було зафіксоване технічним засобом Каскад 031-1219, який відповідає вимогам ДСТУ і має сертифікат відповідності UA.TR. 001 22 016-20. Доступ до інформації про автоматичну фіксацію є безоплатним в мережі Інтернет, а результатом фіксації, зокрема і автомобіля «CITROEN C4» д.н.з. НОМЕР_1 є файл з 3-ма фотознімками та відеофіксацією, які на диску DVD-R долучила до додатку відзиву. Відтак, факт вчинення адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення цим ТЗ вважає доведеним, а тому у задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі.

Позивач надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судом встановлено, що поліцейським Департаменту патрульної поліції Гусаком В.К. складено постанову серії 1АВ № 00516540 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, відносно позивача ОСОБА_1 , якою накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Як вбачається з оскаржуваної постанови 17.07.2020 о 11 год. 15 хв. за адресою М05 Київ-Одеса 28+450 за допомогою технічного засобу Каскад, 031-1219, зафіксовано, що особа, яка керувала транспортним засобом «CITROEN C4» д.н.з. НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 55 км/год, чим порушила п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП України (а.с. 5).

Із матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб «CITROEN C4» д.н.з. НОМЕР_1 є власністю ТзОВ «Юнайтед Проперті Менеджмент», директором якого є позивач, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 7, 8).

Позивач не заперечує факт вчинення правопорушення, зазначаючи лише, що не керував автомобілем на час вчинення адміністративного правопорушення.

Водночас, судом встановлено, що матеріали справи містять допустимі докази того, що транспортний засіб «CITROEN C4» д.н.з. НОМЕР_1 було передано в користування ТОВ «Юнайтед Гросеріс» на підставі договору оренди транспортних засобів № 0107-2020/1 від 01.07.2020 року (а.с. 10), що підтверджується актом приймання-передачі до договору від 01.07.2020 року (а.с. 11).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, керівником ТОВ «Юнайтед Гросеріс» (код ЄДРПОУ 33750130) є третя особа ОСОБА_2 (а.с. 12).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1, 2, 3, 4, 6,7 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

02.07.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015 року.

Згідно із п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 12.9 (б) ПДР визначено, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п. 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 "Обмеження максимальної швидкості", 3.31 "Зона обмеження максимальної швидкості" або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

За змістом ч. 1 статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу.

Отже, однією з підстав звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, є встановлення належного користувача транспортного засобу.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державної транспортних засобів» від 14 листопада 2018 р. № 1197 (далі - Порядок) визначено процедуру внесення Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу.

Належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, який користується транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички) встановлено п.п. 30-32 Порядку.

Враховуючи викладене, у власника транспортного засобу є можливість зазначати належного користувача, що на законних підставах користується його транспортним засобом, котрий і буде відповідальною особою, що нестиме адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.

Положеннями ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

Приміткою до цієї статті визначено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій ст. 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої ст. 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 КУпАП, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.

Нормами ст. 279-3 КУпАП регламентовано порядок звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).

Так, абзацем третім ч. 1 ст. 279-3 КУпАП передбачено, що відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили, особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Аналогічну норму закону, щодо звернення відповідальної особи у 20 денний календарний день містить також розділ III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №13 від 13.01.2020 (далі - Інструкція).

Відповідно до положень п. 1 розділу ІІІ Інструкції відповідальна особа звільняється від відповідальності за адміністративне правопорушення, якщо протягом 20 календарних днів із дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання адміністративною постановою законної сили особа, яка керувала транспортним засобом на момент учинення зафіксованого адміністративного правопорушення, звернулася особисто до уповноваженого органу (підрозділу) Національної поліції України, уповноважений поліцейський якого виніс адміністративну постанову, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. Уповноважений поліцейський у порядку, визначеному пунктом 4 розділу IV цієї Інструкції, вносить зміни до відповідної адміністративної постанови.

Відповідно до ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до чинного законодавства третя особа ОСОБА_2 звернувся до начальника Департаменту патрульної поліції з заявою від 27.07.2020 року про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності, надавши квитанцію № 0.0.1783085728 від 27.07.2020 про сплату штрафу у розмірі 510 грн. (а.с. 9).

Листом Департаменту патрульної поліції № Т-11862/41/27/03-2020 від 05.08.2020 ОСОБА_2 повідомлено, що відсутні підстави для внесення змін стосовно суб`єкта правопорушення в постанові серії 1АВ № 00516540 про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, у зв`язку з тим, що його посвідчення водія відсутнє в Єдиному державному реєстрі МВС (а.с. 18).

Натомість в матеріалах справи міститься лист начальника територіального сервісного центру № 4647 регіонального сервісного центру у Львівській області № 939 від 13.05.2016 в якому підтверджується видача посвідчення водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_4 , виданого 11.09.1996 р, на право користування транспортними засобами категорії «В» (а.с. 16).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, основною та обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність вини у формі умислу чи необережності, а суб`єктом правопорушення є особа, яка його вчинила.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною другою статті 77 КАС України тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову, зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин.

У свою чергу відповідно до частини першої наведеної статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, покладений на суб`єктів владних повноважень тягар доказування правомірності їхніх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє позивача від обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Вищевикладене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року № 536/583/17 та від 14 березня 2018 року № 760/2846/17.

Проте відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що на момент вчинення порушення транспортним засобом керував саме позивач ОСОБА_1 . З наданого стороною відповідача відеозапису фіксації правопорушення не вбачається, хто був за кермом автомобіля, який перевищив встановлене обмеження швидкості руху.

Натомість матеріали справи підтверджують, що транспортний засіб «CITROEN C4» д.н.з. НОМЕР_1 було передано в користування ТОВ «Юнайтед Гросеріс», директором якого є ОСОБА_2 , на підставі договору оренди, і саме останній не заперечував керування транспортним засобом в день фіксування правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, саме позивачем ОСОБА_1 є недоведеним та навпаки спростовується доказами в матеріалах справи.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 1АВ № 00516540 від 17.07.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною відмову Департаменту патрульної поліції від 05.08.2020, то таке рішення не може бути предметом оскарження у судовому порядку оскільки порушене право позивача підлягає захисту тільки у спосіб оскарження у судовому порядку постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 139 КАС України не підлягають стягненню з Департаменту патрульної поліції на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 840,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, оскільки такі витрати позивача при зверненні до суду з адміністративним позовом не передбачено відповідно до правил статті 288 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі та закриття справи про адміністративне правопорушення, - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 1АВ № 00516540 від 17.07.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Голосіївський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя К.Г.Плахотнюк