Рішення № 102924788, 02.02.2022, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/941/21

2/683/52/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Бондарчук Л.А.

секретаря Борикіної Л.В.

участю: позивачки ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/941/21, 2/683/52/2022 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Летичівської селищної ради Хмельницької області,

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом ОСОБА_2 і просить позбавити його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на її користь на утримання дочки ОСОБА_3 , на підставі судового наказу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 листопада 2018 року з 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на частку від доходу платника аліментів в розмірі ј всіх видів його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2018 року. В період шлюбу з відповідачем у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 . Батько дитини ОСОБА_2 після розірвання шлюбу й до цього часу не надає ніякої матеріальної допомоги на утримання доньки, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Не сплачує присуджені з нього аліменти на утримання доньки, внаслідок чого станом на 01 березня 2021 року утворилась заборгованість в сумі 22047 грн.

Крім того зазначає, що на час видачі судового наказу про стягнення аліментів відповідач не працював та не мав постійного доходу. Однак, на даний час його матеріальне становище значно поліпшилась і він має постійну роботу, значний та стабільний дохід, який перевищує 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а тому саме з цих підстав просить позбавити його батьківських прав, та змінити розмір та спосіб стягнення аліментів.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала у повному обсязі та просить його задовольнити з вищезазначених підстав.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково, а саме в частині зміни способу стягнення аліментів. Проти позову в частині позбавлення батьківських прав категорично заперечив, посилаючись на те, що він бажає бути батьком для доньки ОСОБА_3 та хоче спілкуватись з нею.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник органу опіки та піклування Летичівської селищної ради Хмельницької області Майстер Т. направила до суд заяву, в якій просила справу розглянути без участі представника органу опіки та піклування, при вирішенні спору просила врахувати інтереси дитини.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 02 червня 2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2018 року. У сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 .

Після розірвання шлюбу між сторонами дитина проживає з матір`ю, яка займається її вихованням та утриманням.

На даний час позивачка ОСОБА_1 створила нову сім`ю і всю турботу за дитиною взяв на себе її теперішній чоловік - ОСОБА_5 .

Зазначені обставини підтверджуються: рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2018 року про розірвання шлюбу між сторонами; свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 від 28 січня 2016 року; довідкою відділу з питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №739/03-17/2021 від 16 березня 2021 року; свідоцтвом про шлюб позивачки ОСОБА_1 , з якого вбачається, що вона змінила прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .

Судом також встановлено, що між сторонами склались неприязні відносини, через що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Неприязні відносини між батьками дитини та їх небажання спілкуватися між собою, що призводить до зменшення чи повного припинення побачень із дитиною, саме по собі не свідчить про ухилення матір`ю (батьком) від виконання батьківських обов`язків, так як ці обставини зумовлені не її (його) волею.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з донькою ОСОБА_3 та брати участь у її вихованні, натомість встановлено, що між сторонами існують неприязні відносини, що негативно вплинуло на взаємовідносини відповідача із донькою, яка є малолітньою та залишилася проживати із матір`ю.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається мати, не свідчить про те, що батько дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між батьками дитини конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.

Наявність заборгованості по аліментах у відповідача на користь позивача на утримання дитини сама по собі не є достатньою підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

В матеріалах справи наявний висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 05 липня 2021 року №63/54-42-1768/21, який подано до суду 15 листопада 2021 року, згідно якого позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є доцільним і таким, що відповідає інтересам дитини ОСОБА_3 .

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Позивачкою, не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що батько дитини особливо неблагонадійний і спілкування з ним суперечить інтересам малолітньої ОСОБА_3 .

Стаття 19 СК України встановлює, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За таких обставин, суд не погоджується із висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 05 липня 2021 року №63/54-42-1768/21, оскільки цей висновок немотивований і суперечать інтересам дитини.

Встановивши відсутність свідомого нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками, а також те, що батько дитини виявляв намір спілкуватись з донькою, проти позбавлення батьківських прав категорично заперечує, раніше до відповідача не застосовувались попередження про необхідність змінити спосіб життя, суд вважає, що у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав слід відмовити.

Що стосується зміни розміру та способу стягнення аліментів, суд виходить з наступного.

Судовим наказом Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 листопада 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 3 статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3 1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Визначаючи розмір аліментів суд має виходити з розумності та достатності розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб позивачки на утримання дитини, а також з реальної можливості відповідача вказаний розмір аліментів сплачувати щомісячно, не порушуючи прав останнього.

Суд вважає доведеним, що у відповідача змінився матеріальний стан, оскільки він має постійний заробіток, позивач отримує аліменти на утримання дитини нижче мінімального гарантованого розміру, що не відповідає закону. Крім того, зазначені обставини визнаються і відповідачем ОСОБА_2 .

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.(ст. 183 СК України).

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статей 182-184 Сімейного кодексу України не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі, та навпаки).

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс14.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне змінити спосіб стягнення аліментів з 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на частку доходу відповідача в розмірі однієї четвертої її частини щомісяця на утримання дитини, але не менш як 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я, матеріальне становище дитини, її вік, матеріальне становище платника аліментів. Такий розмір аліментів буде відповідати закону.

Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від15травня 2006року №3«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до статті 192СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

При розподілі судових витрат суд виходить з положень ст.141 ЦПК України.

Оскільки при поданні позову в частині вимог про зміну розміру та способу стягнення аліментів позивачка звільнялася від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 264-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі судового наказу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 листопада 2018 року з 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на частку від доходу платника аліментів в розмірі ј всіх видів його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, місцезнаходження: вул. Острозького, 41 м. Старокостянтинів Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04060766.

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Летичівської селищної ради, місцезнаходження: вул. Героїв Крут, 2/1 смт. Летичів Хмельницької області, код ЄДРПОУ 43982898.

Повний текс рішення виготовлено 24 січня 2022 року.

Суддя: