Ухвала суду № 102924156, 02.02.2022, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5826/21

УХВАЛА

02 лютого 2022 року

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Іванюк І.Д.

секретар судового засідання Колодій У.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові заяву Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (ДП МОУ «ЛЗЗК») про відстрочку виконання рішення суду у справі № 462/5826/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (ДП МОУ «ЛЗЗК») про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в :

10.01.2022 року до суду звернувся представник Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» із заявою про відстрочку виконання рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (ДП МОУ «ЛЗЗК») про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні строком на один рік. Заяву мотивує тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 19.12.2021 року з ДП МОУ «ЛЗЗК» на користь ОСОБА_1 стягнуто 77344,97 грн. заборгованості по виплаті заробітної плати, 30058,74 грн. компенсації за невикористану щорічну відпустку, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 20000грн. Загальний розмір коштів становить 130348,39 грн. Однак на теперішній час на підприємстві склалась складна фінансова ситуація, господарська діяльність підприємства не приносить достатнього прибутку для своєчасного виконання зобов`язань, на банківських рахунках підприємства не достатньо коштів та відсутнє майно для виконання даного судового рішення. Окрім того, поширення коронавірусної хвороби COVID -19 суттєво обмежує ведення господарської діяльності та створює істотні перешкоди у виконанні зобов`язань товариства перед стягувачами, а тому виникла необхідність відтермінувати виконання вказаного рішення суду строком на 1 рік і з цих підстав просить заяву задоволити.

В судове засідання сторони та їх представники не з`явились, належним чином повідомлені про розгляд заяви.

Дослідивши матеріали заяви та додані до неї докази, а також матеріали справи № 462/5826/21, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Обов`язковість виконання судових рішень закріплена також Конвенцією «Про захист прав та свобод людини», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав та свобод людини і основоположних свобод» від 17 липня 1997 року її положення є обов`язковими для виконання Україною.

Стаття 6 Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконано, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не приймаються. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської конвенції з прав людини. Судове рішення підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошує, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Як роз`яснено у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №14, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. №18- рп /2012).

У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. №11-рп/2012(п.3 мотивувальної частини) зазначається, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.3ст.435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно із ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч.5 ст.435 ЦПК України, відстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Перелік обставин, що утруднює виконання судового рішення, наведений у цій статті, не є вичерпним, тому суд у кожному конкретному випадку повинен визначити, чи є обставини, на які посилається боржник, такими. Таким чином, розстрочка, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Отже, відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" задоволення заяви про розстрочку, відстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). З наведених норм вбачається, що суд може відстрочити чи розстрочити виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів існування таких обставин. Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними та такими, що не залежать від волі сторін.

Також, згідно з вимогами ст.ст. 78, 81, 435 ЦПК України, саме заявник зобов`язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для відстрочки виконання судового рішення. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 29 грудня 2021 року, позов задоволено частково. Стягнуто із Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій»на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати за період з січня 2020 року по травень 2021 року у сумі 77344 (сімдесят сім тисяч триста сорок чотири) 97 коп. без утримання податку й інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню при сплаті, компенсацію за 82 дні невикористаної щорічної відпуски у сумі 30058 грн. (тридцять тисяч п`ятдесят вісім) грн. 74 коп. без утримання податку й інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню при сплаті, а всього 107403 (сто сім тисяч чотириста три) грн. 71 коп. без утримання податків й інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню при сплаті, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.05.2021 року по 31.10.2021 року у розмірі 20000 /двадцять тисяч/ гривень без утримання податку й інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню при сплаті. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Стягнуто із Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» на користь ОСОБА_1 494,41 грн. судового збору, а також 2450,27 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто із Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» на користь держави 908 гривень судового збору. Рішення суду набрало законної сили 31.01.2022 року.

В поданій заяві причиною для відстрочення виконання рішення суду заявник послався те, що на підприємстві складна фінансова ситуація через виплати заборгованості по заробітній платі діючим та колишнім працівникам, через складні фінансові взаємовідносини з контрагентами, а також через те, що на банківських рахунках підприємства не достатньо коштів та відсутнє майно для виконання даного судового рішення.

Разом з тим, суд вважає, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього заборгованості, відсутність достатніх доходів в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення.

Даний висновок кореспондується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеному у справі № 813/8842/13-а від 27.06.2018 року.

Окрім цього, суд звертає увагу, що згідно ст. 97 КЗпП України, ст.ст. 15 і 24 Закону «Про оплату праці» оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Також, згідно із законодавством виконання рішення суду щодо стягнення заробітної плати відноситься до пріоритетних, зокрема відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України судове рішення про виплату заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, а згідно з частиною другою цієї статті суд має право також допустити негайне виконання судового рішення в разі стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати.

З аналізу встановлених у справі обставин, наданих заявником документів та покликання щодо винятковості обставин для відстрочення вищезгаданого рішення, на предмет обґрунтованості та відповідності положенням ч. 3 ст. 435 ЦПК України, суд вважає їх такими, що не відповідають критерію винятковості, а від так не вбачає підстав та доцільності відстрочення виконання рішення суду, оскільки ним не надано доказів щодо наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Керуючись ст.ст. 259, 265 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні заяви Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (ДП МОУ «ЛЗЗК») про відстрочку виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29.12.2021 року у справі № 462/5826/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (ДП МОУ «ЛЗЗК») про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 354, 355 ЦПК України, а саме до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала, як така, що постановлена поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

При цьому, у відповідності до вимог п.3 Прикінцевих положень ЦПК під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Іванюк І.Д.