Вирок № 102922284, 02.02.2022, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/427/22

№ провадження 1-кп/646/420/2022

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.2022 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова

головуючого - судді Теслікової І.І.

за участю секретаря судового засідання Мірзоєвої К.Р.,

прокурора – Забари А.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022226170000021 від 11.01.2022 відносно обвинуваченого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, українця, громадянина України, розлученого, із слів має на утриманні дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, фактично проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 09.10.2008 за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України - іспитовий строк у 1 рік;

вироком Червонозаводського районного суду м.Харкова від 11.08.2011 за ч.2 ст. 309, ст.69 КК України до 3 років позбавлення волі, із конфіскацією майна, звільнений 17.05.2014 по відбуттю покарання;

вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.04.2018 за ч.2 ст. 309 КК України до 5 років позбавлення волі, на піставі ст.75 КК України – іспитовий строк на 1 рік 6 місяців;

вироком Московського районного суду м.Харкова від 19.04.2021 за ч.1 ст.309 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України – іспитовий строк на 2 роки,

у вчиненні кримінального провопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

10.01.2022, приблизно о 16 годин 30 хвилин, перебуваючи в автобусі №1167, що прямує по маршруту «Харків-Хорошево», під`їжджаючи до зупинки «Південнопроектна» м. Харкова, ОСОБА_1 побачив відчинену сумку ОСОБА_3 , в якій знаходився гаманець, який належить їй на праві приватної власності.

В цей час у ОСОБА_1 виник умисел, спрямований на таємне викрадення гаманця ОСОБА_3 , в якому знаходились 4 грошові купюри номіналом 200 гривень з серійними номерами: Г35622631, ДБ5906442, ВЕ4986944, ДА8784666. Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення вказаного майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, упевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу дістав з відчиненої сумки ОСОБА_3 гаманець, вартість становить 53 гривні 33 копійки, та сховав його в кишеню своїх штанів.

Після чого, ОСОБА_1 , продовжуючи свій протиправний умисел на заволодіння чужим майном, попрямував до виходу із автобусу, тим самим вчинивши всі дії, які вважав за необхідне для доведення умислу до кінця, проте не довів його до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений ОСОБА_3 . Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 міг спричинити потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 853 гривні 33 копійки.

Потерпіла у призначене судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутністю.

На підставі вимог ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні проступку в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останньому обвинувачення за вчинення проступку, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст.185 КК України, тобто – закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Під час допиту обвинувачений ОСОБА_1 надав наступні свідчення: 10.01.2022, приблизно о 16-30 год., він перебував в автобусі №1167, що прямує по маршруту «Харків-Хорошево», під`їжджаючи до зупинки «Південнопроектна» м. Харкова, побачив відчинену сумку ОСОБА_3 , в якій знаходився гаманець, та таємно викрав його діставши з відчиненої сумки та сховав в кишеню своїх штанів, однак був виявлений ОСОБА_3 .

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ним фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Харкова, українець, громадянин України, розлучений, із слів має на утриманні дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштований, фактично проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 09.10.2008 за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України - іспитовий строк у 1 рік; вироком Червонозаводського районного суду м.Харкова від 11.08.2011 за ч.2 ст. 309, ст.69 КК України до 3 років позбавлення волі, із конфіскацією майна, звільнений 17.05.2014 по відбуттю покарання; вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.04.2018 за ч.2 ст. 309 КК України до 5 років позбавлення волі, на піставі ст.75 КК України – іспитовий строк на 1 рік 6 місяців; вироком Московського районного суду м.Харкова від 19.04.2021 за ч.1 ст.309 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України – іспитовий строк на 2 роки, на обліку у лікаря нарколога та лікаря- психіатра не перебуває.

Обставиною, яка згідно зі ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України віднесено до кримінального проступку.

Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Враховуючи те, що відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного проступку, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, його щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, думку сторони обвинувачення, враховуючи, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку за попереднім вироком суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе у випадку призначення покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєне у вигляді обмеження волі з урахуванням ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднавши невідбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 19.04.2021 року.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлений.

Скасувати арешт накладений ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.01.2022 року

Витрати на залучення експерта стягнути з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, та призначити покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2021 року, та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 остаточне покарання у вигляді 2 ( двох) років 2 ( двох) місяця обмеження волі.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання, з моменту фактичного затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні № СЕ-19/121-22/1363-ТВ від 20.01.2022 року в розмірі 686,48 грн.

Скасувати арешт накладений ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.01.2022 року на майно, тимчасово вилучене 14.01.2022 року під час огляду місця події за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 76 у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: гаманець, розміром приблизно 19,9 см, світлого кольору, з мармуровим візерунком, з блискавкою золотого кольору, всередині якого знаходження чотири відділення, один з відділень закривається на блискавку, який було запаковано до пакету білого кольору № 0004807, опечатано та скріплено підписами учасників.

Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме жіночий гаманець, який виконаний з полімерного матеріалу світлого кольору з мармуровим візерунком - повернути власнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя І.І.Теслікова