Ухвала суду № 102922203, 01.02.2022, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/410/22

Провадження № 1-кп/645/406/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ульяніч І.В.

за участю секретаря судових засідань - Погудіної Д.О.,

за участю прокурора - Мартиш М.М.

обвинуваченої - ОСОБА_1

захисника - Сало В.М.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221190001212 від 09 грудня 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 1, ч. 3 ст. 321 КК України,

в с т а н о в и в:

31 січня 2022 року до Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021221190001212 від 09 грудня 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 1, ч. 3 ст. 321 КК України.

Ухвалою судді від 31 січня 2022 року призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор, обвинувачена та її захисник не заперечували щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, вважає можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, виходячи з наступного.

Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Фрунзенському районному суду м. Харкова.

Таким чином, в наявності достатні підстави для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Крім того, прокурор в підготовчому засіданні заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_1 усвідомлюючи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років має реальну можливість отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Крім того, ОСОБА_1 офіційно не одружена, офіційно не працює, раніше не судима, може незаконно впливати на свідків, так як обізнана про місця їх мешкання, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 офіційно не працевлаштована, тому при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під ватрою, у подальшому може продовжити вчиняти нові корисливі злочини.

Обвинувачена та її захисник в підготовчому засіданні просили обрати більш м"який запобіжний захід, не пов"язаний з триманням під вартою, посилаючись на те, що у обвинуваченої є неповнолітня дитина та батько-інвалід, які потребують її допомоги.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов`язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність(ч.2 ст. 29 Конституції України).

Крім того, Конституційний Суд України також зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.12.2021 року обвинуваченій ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 04 лютого 2022 року.

З урахуванням вказаного, суд відмічає, що продовження строків тримання під вартою згідно норм діючого кримінального процесуального законодавства передбачено: 1) слідчим суддею під час досудового розслідування (ст.ст. 197, 199 КПК України); 2) судом під час саме судового розгляду (ст.ст. 315, 331 КПК України). Таким чином, на стадії підготовчого судового засідання суд має право розглянути клопотання учасників судового провадження про обрання, зміну чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практикою Європейського суду з прав людини закріплено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Заявлене прокурором клопотання про обрання запобіжного заходу в виді тримання обвинуваченій ОСОБА_1 під вартою відповідає вимогам ст. 184 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час вирішення питання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу, а також приймає до уваги, що відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачуються у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 1, ч. 3 ст. 321 КК України, за тяжкий злочин за ч. 2 ст. 307 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема правової позиції, викладеній в п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», вирішуючи питання щодо можливості застосування інших запобіжних заходів відносно обвинувачених, зважаючи на обґрунтованість підозри та наявність вказаних ризиків, та приймаючи до уваги відсутність фактичних даних, які свідчать про зміну цих ризиків, суд вважає неможливим запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких або скасування запобіжних заходів.

Таким чином, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченій ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, відомості про наявність у обвинуваченої на утриманні неповнолітньої дитини та батька-інваліда відсутні, а тому клопотання захисника про обрання обвинуваченій більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, з метою запобігання спробам обвинуваченої переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченої, яка не має постійного місця роботи та джерела доходів, не має стійких соціальних зв`язків, а також враховуючи, що більш м`які запобіжні заходи, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, суд вважає, що є наявними підстави для обрання обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому обирає щодо обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи, що згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачуються у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 1, ч. 3 ст. 321 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинені повторно, а також збут сильнодіючих лікарських засобів у великих розмірах, вчинені повторно, за які, зокрема за ч. 2 ст. 307 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років із конфіскацією майна, суд визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 при обранні їй запобіжного заходу.

Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

Разом з тим, виходячи з принципів, закріплених в ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, обираючи ОСОБА_1 запобіжний захід, суд вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці, переглядати питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою.

Керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 1, ч. 3 ст. 321 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Фрунзенського районного суду м. Харкова на 09 лютого 2022 року о 12 годині 15 хвилин.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_1 - адвоката Сала Володимира Миколайовича про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про обрання обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Обрати обвинуваченій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 31 березня 2022 року.

Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

В судове засідання викликати осіб згідно обвинувального акта.

Ухвала може бути оскаржена в частині обрання запобіжного заходу до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 5 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення їм копії ухвали.

Суддя - І.В. Ульяніч