Ухвала суду № 102921772, 02.02.2022, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2398/21

Провадження № 1-і/638/1/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді –Щепіхіної В. В.,

за участю секретаря –Рєзніка І. П.,

прокурора – Масловського Є. А.,

захисника – Іщенко Ю. В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220480003760 від 27.11.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, малолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимий, -

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2021 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова з Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄДРДР 27.11.2020 р. №12020220480003760 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину передбаченого ч.3 ст. 307 КК України.

Через канцелярію суду прокурором Масловським Є. А. подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб.

Відповідно до розпорядження від 02.02.2022 №02-06/05 щодо повторного автоматизованого розподілу та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2022 справа щодо розгляду клопотання прокурора разом з матеріалами клопотання надійшла у провадження судді Щепіхіної В. В. (номер провадження 1-і/638/1/22). Розгляд клопотання призначено на 02.02.2022 на 13 год 30 хв.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 підтримав та просив його задовольнити. Обґрунтовує своє клопотання тим, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 9 до 12 років з конфіскацією майна; тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 , є суттєвим елементом в підтвердження ризику переховування від суду, що може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства. Також, оскільки обвинувачений не визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, він може уникнути від кримінальної відповідальності та впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом умовляння, залякування чи іншим чином змусити свідків змінити свої покази. Крім того, оскільки обвинувачений не працевлаштований, існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо вчинення нового злочину або продовження вчинення даного злочину. Прокурор вважає, що до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м`які види запобіжного заходу, оскільки вони не зможуть забезпечити виконання процесуальних обов`язків, передбачених чинним законодавством.

Захисник обвинуваченого проти клопотання прокурора заперечував, просив суд змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який. В обгрунтування зазначив, що ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою, на теперішній час зменшились. Відсутність визнання вини обвинуваченим не може свідчити про ризик переховування від суду, оскільки обвинувачений активно надає показання та сприяє об`єктивному розляду справи. Відсутній і ризик впливу на свідків, оскільки в матеріалах справи міститься відеозапис з фіксуванням затримання обвинуваченого за участю понятих та поліцейський, які і є свідками. Також прокурорм не доведено ризик вчинення нового злочину. Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думки сторін з приводу заявлених клопотань, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 9.01.2021 року відносно ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.02.2021 року, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.04.2021 року. В подальшому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався. Відповідно до ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.12.2021 строк тримання під вартою відносно ОСОБА_1 закінчується 07.02.2022.

Згідно з ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків та інших осіб у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" визначений термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

В судовому засіданні прокурор посилається на існування ризиків вчинення дій, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість переховуватись від суду; впливати на свідків; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Суд, оцінюючи наявність зазначених ризиків, також враховує ступінь тяжкості інкримінованого злочину, процесуальну поведінку обвинучаеного, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчинення особливо тяжкого злочину, відсутність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання та офіційного місця роботи, а також приймає до уваги ту обставину, що судовий розгляд даного кримінального провадження не завершений з об`єктивних причин, триває допит свідків, докази не досліджені в повному обсяі. Враховуючи зазначені вище обставини, суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Суд зауважує, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, на думку суду, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства. При цьому суд враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину та особу обвинуваченого та вважає, що існують ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду та вчинити новий злочин, що не відповідатиме основим засадам кримінального провадження та не сприятиме швидкому розгляду даної справи.

Стосовно клопотання захисника Приходько З.Г. про зміну запобіжного заходу, суд зазначає, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, раніше притягався до кримінальної відповідальності, несудимий в силу статті 89 КК України, що в сукупності вказує на підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого, що виключає можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, відтак , суд відмовляє у задоволенні клопотання захисника.

З огляду на викладене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти ризикам, суд вважає необхідним продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд вважає, що менш суворий запобіжний захід не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про те, що запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити до 02.04.2022 року включно.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Масловського Є.А.- задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів – до 02 квітня 2022 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а ОСОБА_1 , в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддя Щепіхіна В. В.