Рішення № 102921588, 02.02.2022, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа №430/1167/21

Провадження №2/430/29/22

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі: головуючого судді Попової О.М., за участю секретаря судового засідання Романової М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області, Служба у справах дітей Щастинської районної державної адміністрації Луганської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що позивачу по справі належить на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 24.10.1979 року реєстр. № 1693, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також копією технічного паспорту від 27.07.2011 року, відповідно до якого позивач є власником 1/3 будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласником цього житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 2/3, є також син позивачки ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину ВРП № 551328 реєстр. № 1-38 від 19.01.2021року.

Відповідно до довідки виданої виконавчим комітетом Станично-Луганської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області від 25.05.2021 року № 640, за адресою, АДРЕСА_1 ., окрім власника, також зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також відповідно до копії домової книги.

28.05.2021 року мешканцями смт. Станиці Луганської, а саме сусідами позивачки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт НОМЕР_1 виданий Станично-Луганським РВ УМВС від 22.01.2001року; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт № НОМЕР_2 , виданого 4457, складено Акт відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_1 ., фактично мешкає власник будинку: ОСОБА_1 , а ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за зазначеною адресою зареєстровані, але фактично не мешкають з травня 2014 року.

Оскільки єдиним шляхом захисту права позивача як власника є звернення до суду, позивач просить визнати відповідача такою, що втратила право користування будинком з тих підстав, що не проживає в ньому тривалий час і добровільно з реєстраційного обліку не знімається.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Позивач у позовній заяві просила розглянути справу без її участі. Позивач підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явились, жодних заяв чи клопотань від них не надходило. Враховуючи, що відповідачі про дату та час розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщення оголошення, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідачі відзивів не подавали, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення. Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідачів за доказами, що містяться в матеріалах справи при заочному розгляді справи відповідно до положень ст. 281 ЦПК України.

Треті особи в судове засідання не з`явились, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Третя особа – ОСОБА_5 до суду не з`явився, причини неявки не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачу по справі належить на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 24.10.1979 року реєстр. № 1693, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також копією технічного паспорту від 27.07.2011 року, відповідно до якого позивач є власником 1/3 будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласником цього житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є також син позивача ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину ВРП № 551328 реєстр. № 1-38 від 19.01.2021року.

Відповідно до довідки виданої виконавчим комітетом Станично-Луганської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області від 25.05.2021 року № 640, за адресою, АДРЕСА_1 ., окрім власника, також зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також відповідно до копії домової книги.

28. 05.2021 року мешканцями смт. Станиці Луганської, а саме сусідами позивача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт НОМЕР_1 виданий Станично-Луганським РВ УМВС від 22.01.2001року; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт № НОМЕР_2 , виданого 4457, складено Акт відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_1 ., фактично мешкає власник будинку: ОСОБА_1 , а ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за зазначеною адресою зареєстровані, але фактично не мешкають з травня 2014 року.

Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 47 Конституції України визначено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно ст. 317 та ст. 319 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України: власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва, та ст. 150 ЖК Української РСР, в якій йдеться про те що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, а також інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», коли особа була відсутня понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати її такою, що втратила право на жилу площу.

Відповідачі за місцем своєї реєстрації не проживають з травня 2014 року, будинком не користуються, житлово-комунальні послуги та витрати на його утримання не сплачують, домовленості з позивачем про збереження користування житлом понад строк укладено не було, а тому правових підстав для подальшої їх реєстрації у будинку позивача наразі немає, внаслідок чого суд приходить до висновку про необхідність визнання відповідачів такими, що втратили право користування вищевказаним будинком.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 10-12, 76-80, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 , Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області, Служба у справах дітей Щастинської районної державної адміністрації Луганської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням – будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Попова