Рішення № 102920975, 18.01.2022, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/2773/20

Провадження №2/523/2431/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2022 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Єпутатова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою шляхом виселення,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся дро суду з вимогою про усунення перешкоди позивачу в користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 , що перебуває в комунальній власності шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири №1 - без надання іншого житлового приміщення.

Позов мотивується тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 11.03.2016 року.

Відповідач самовільно зайняла спірне житлове приміщення та на вимогу власника не звільняє його, що порушує права власника розпорядитись майном. Місце проживання відповідача зареєстровано за іншою адресою.

Відповідач проти позову заперечує, надала відзив у якому пояснює, що зазначена квартира належала ОСОБА_2 з якою відповідач проживала однією сім`єю з грудня 2005 року по день смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доглядала померлу, мала з нею спільні права та обов`язки, приймала участь у похованні померлої та проживає у спірній квартирі по теперішній час. Наразі відповідач у судовому порядку захищає право на спадщину в яку входить спірна квартира. Іншого житла у відповідача немає.

Крім того, за позивачем зареєстровано право власності при наявності двох арештів на нерухоме майно.

В судовому засіданні сторони підтримали свої правові позиції.

Судом встановлено:

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем 15.03.2017 року зареєстровано право комунальної власності на квартиру АДРЕСА_1 . Підставою реєстрації стало рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 11.03.2016 року по справі №523/16475/15-ц, за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання спадщини відумерлою, визнання права власності, витребування майна, та яке набрало законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду Одеської області від 30.01.2017 року.

Зазначеним судовим рішенням встановлені обставини набуття у 29.04.1994 року права власності на спірну квартиру ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Актом від 11.11.2019 року, складеним представниками позивача, встановлено, що у спірній квартирі мешкає відповідач.

Місце проживання відповідача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.24). В судовому засіданні відповідач пояснила, що за вказаною адресою вона тільки зареєстрована і це є місце її колишньої роботи.

Постановою Верховного суду від 01.09.2021 року по справі №523/9720/17 рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 14.02.2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15.03.2021 року - скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності - відмовлено.

Постановою визначено, що оскільки позивач не надала належних та допустимих доказів, які підтверджують факт ведення з ОСОБА_2 спільного господарства, наявності спільних витрат, спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків у період з грудня 2005 року по день смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_1 , вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового чи нежитлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

У постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 року у справі № 6-92цс15 зроблено висновок, що положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні відносини з приводу спірного житла.

Згідно ч.3 ст.116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

У постанові Верховного Суду від 27 вересня 2019 року у справі № 591/7007/16-ц, зазначено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. При цьому визначальним для захисту права на підставі ст.391 ЦК України є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Відповідачем не надано доказів наявності у неї права користування спірною квартирою, тоді як позивач довів наявність права власності на спірне майно та наявність перешкод у користуванні своєю власністю.

Отже, позов є обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5,10,263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою шляхом виселення - задовольнити.

Усунути перешкоди Суворовській районній адміністрації Одеської міської ради в користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 , що перебуває в комунальній власності шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 28.01.2022 року.

Суддя