Ухвала суду № 102919947, 02.02.2022, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4986/21

№ 6/183/21/22

У Х В А Л А

02 лютого 2022 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.

секретаря судового засідання Устименко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, стягувач – Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», -

в с т а н о в и в:

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з поданням про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Подання обґрунтоване тим, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 65601976 з примусового виконання виконавчого напису № 1132, що виданий 19.04.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дейнего С.І., зареєстрований в реєстрі за № 686. . Зазначене нерухоме майно, на підставі договору іпотеки № DNN0GK00000047, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного округу Дейнего С.І., зареєстрованого в реєстрі за № 688, передане в Іпотеку Акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк», в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № DNN0GK00000047 від 23.04.2007 року.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., вчиняючи виконавчий напис № 1132, запропонувала звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, приватний нотаріус пропонує задовольнити вимог Акціонерного товариства «Комерційного банку «Приватбанк» у розмірі : заборгованість за кредитом – 45095,52 долароів США, заборгованість за відсотками – 55265,17 доларів США, комісія – 9875,89 доларів США, пеня – 158406,50 доларів США, що всього за курсом НБУ на 11.12.2018 року становить – 7462039,05 гривень.

28.05.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочато примусове виконання виконавчого напису № 1132, постанова про відкриття виконавчого провадження направлена боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, зазначена адреса також є місцем реєстрації боржника.

Протягом примусового виконання виконавчого документу боржник ніяких заходів щодо повернення грошових коштів не здійснила заборгованість не погашена.

Приватний виконавець наголошує, виконавчим документом визначено чіткий порядок стягнення заборгованості з боржника шляхом звернення стягнення на належне боржнику нерухоме майно, що виключає можливість звернення стягнення приватним виконавцем на інше майно та кошти боржника, однак згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 258847698 від 28.05.2021, право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване не за боржником, а за попереднім власником – ОСОБА_2 .

Приватним виконавцем встановлено, що 23.04.2007 між ОСОБА_2 (продавець) та боржником – ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого ОСОБА_1 придбала у власність зазначений вище житловий будинок, однак після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 не вчинила дій щодо реєстрації відповідних прав в реєстрі прав власності на нерухоме майно, що унеможливлює вчинення виконавчих дій щодо такого майна, а саме: його реалізацію на електронних торгах.

З урахуванням викладеного вище, приватний виконавець просить вирішити питання про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить боржнику – ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, з метою виконання виконавчого напису.

Приватний виконавець, боржник та стягувач в судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, причина неявки суду не відома.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Розглянувши матеріали подання та додані до нього докази, суд прийшов до наступного висновку.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом частини другої статті 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

За положеннями статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Частинами третьою-четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Передбачена ЦПК України можливість звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, не звільняє стягувача або державного чи приватного виконавця від необхідності доказування обставин, на які

вони посилаються.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. перебуває виконавче провадження ВП № 656019761 з виконання виконавчого напису № 1132, вчиненого 19.04.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., що вбачається з копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.07.2021 (а.с. 6).

Зазначеним виконавчим написом, зареєстрованим в реєстрі за № 1132 від 19.04.2019, вчиненим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що є приватною власністю ОСОБА_1 (а.с. 4).

У виконавчому написі вказано, що станом на 11.12.2018 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № DNN0GK00000047 від 23.04.2007 року становить 268642 доларів США 63 центів, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 11.12.2018 року 7 462039 гривням.

23 квітня 2007 року, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № DNN0GK00000047 від 23.04.2007 року між кредитором – АТ «КП «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений 23 2007 року Дейнего С.І., приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу за реєстровим № 688 (а.с. 18-20).

Згідно з п.35.3 договору іпотеки, згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме – жиле нерухоме, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке стане власністю іпотекодавця ОСОБА_3 у майбутньому, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченим ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу за реєстровим № 686, за умовами якого ОСОБА_1 купила вищевказаний житловий (а.с. 16).

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 23.04.2007, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дейнего С.І., зареєстрованого в реєстрі за № 686, ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 житловий будинок (домоволодіння) з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-17).

Як слідує з п. 4.4 договору купівлі–продажу від 23.04.2007, право власності у покупця щодо згаданого домоволодіння виникає з моменту державної реєстрації цього договору (а.с.17).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 258847698 від 28.05.2021 домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_2 (а.с. 14).

Так, зазначена вище інформаційна довідка датована 28.05.2021, а з поданням до суду приватний виконавець звернувся 19.07.2021 року, що ставить під сумнів актуальність наданої інформації станом на дату розгляду подання.

За приписами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення боржника щодо наявності у провадженні приватного виконавця виконавчого провадження щодо нього, доказів відмови боржника від добровільного виконання.

Також подання приватного виконавця не містить конкретного обґрунтування з посиланням на докази щодо вжиття виконавцем всіх передбачених законом і можливих заходів для виконання рішення за рахунок майна боржника, окрім того, на яке виконавець просить суд звернути стягнення.

Як визначено ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ч. 1, 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

Разом з тим, у поданні приватний виконавець просить вирішити питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить боржнику – ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, не ставлячи при цьому питання про прилеглу земельну ділянку, хоча договір іпотеки містить посилання на те, що земельна ділянка буде зареєстрована у встановленому законом порядку, як окремий виділений в натурі об`єкт права власності.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та невмотивованість подання, а відтак у суду відсутні правові підстави для його задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1,3, 48, 50-51 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 328, 381 ЦК України, ст.ст. 76-77, 81, 440, 258-261 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга подається протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем її складення.

Суддя О.В.Сорока.