Рішення № 102916866, 02.02.2022, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/1082/21

номер провадження 2-а/546/2/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року місто Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Микитюк Василь Олександрович, до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Поліцейський роти № 6 Батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Даценко Артем Володимирович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

встановив:

До Решетилівського районного суду Полтавської області звернувся ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Микитюк В.О., з вищезазначеним позовом.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що постановою від 20.10.2021 на позивача накладене стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за перевищення ним встановлених обмежень швидкості руху на 42 км/год. У позовній заяві зазначено, що поліцейський при проведенні фіксації швидкості руху використовував ручне розміщення засобів автоматичної фото- та відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості, що суперечить приписам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Крім того, у поліцейського відсутні належні докази щодо вчинення Микитюком В.О. правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Вищезазначену постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить скасувати її, а справу про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити. Також, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

30 листопада 2021 року до суду надійшов відзив на позов з додатками (а.с.а.с.72-85, 86-100), в якому представник відповідача зазначив, що позивач був законно зупинений, якому були роз`яснені його права, ознайомлено з доказами, будь-яких клопотань ОСОБА_1 не заявляв. Факт вчинення позивачем правопорушення зафіксовано за допомогою приладу Trucam, який працівниками поліції правомірно використовувався. ОСОБА_1 перевищив встановлені обмеження швидкості руху на 42 км/год в населеному пункті Травневе Харківської області, що значно перевищує можливу похибку +/- 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год. Також, у відзиві представник відповідача вказав, що ручний режим використання приладу Trucam не суперечить вимогам ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» та, що у відповіді Мінекономрозвитку ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 за № 22-38/49 зазначено, що лазерний вимірювач Trucam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів. Про законність використання приладу Trucam свідчить позитивна практика деяких судових рішень Першого апеляційного адміністративного суду, Другого апеляційного адміністративного суду, П`ятого апеляційного адміністративного суду та ін. Крім того, представник відповідача зазначив, що згідно вимог ст. 222 та 284 КУпАП суд не наділений повноваженнями щодо закриття провадження у таких категорія справ та не може перебирати на себе такі функції Національної поліції. Також, у відзиві зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним виконаній адвокатом роботі, оскільки: дана справа є нескладною та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; дана справа є типовою; не надано детального опису наданих робіт та послуг, не надано доказів здійснення таких витрат; адвокатом зазначені 500 грн витрат на адвокатський запит, однак доказів направлення такого запиту не надано; частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги; відсутній причинно-наслідковий зв`язок між наданням консультації та аналізу практики пов`язані з підготовкою до розгляду справи.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

07 грудня 2021 року до суду надійшли письмові пояснення представника позивача, у яких зазначено, що поліція не мала законних підстав для зупинення транспортного засобу позивача та у постанові відсутні посилання на докази, отримані за допомогою приладу Trucam, а тому не можуть бути доказами у даній справі. Також, працівником поліції було здійснено фіксацію швидкості руху у місці, яке не облаштоване відповідним знаком про здійснення відеофіксації. Крім того, розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 здійснювався поліцейським Новгородським В.С., а постанову виніс Даценко А.В. , що є порушенням процедури розгляду справи. Зокрема, суду подано належні та достатні докази про понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, які є співмірними виконаній роботі. У той же час відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (а.с.а.с. 111-114).

Посилаючись на вищезазначені обставини, представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник позивача 02.02.2022 подав до суд клопотання про підтримання позовних вимог та про розгляд справи за їх відсутності (а.с.142).

Представник відповідача та третя особа у судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомляли (а.с.141).

З огляду на зазначене та з врахуванням положень ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши письмові докази, доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 4929152, 20.10.2021 о 16 год. 46 хв. в с-щі Травневе Харківського району Харківської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Rogue, н.з. НОМЕР_1 , зі швидкістю 92 км/год, чим перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті на 42 км/год. За вказані дії до ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн (а.с. 11-12).

З наданої відповідачем роздруківки скріншоту факту фіксації швидкості руху та місця фіксації швидкості руху транспортного засобу встановлено, що за допомогою приладу Trucam в с. Травне Харківської області (широта 49°57'22.11'' N довгота 35°49' 10.14'' Е) зафіксовано швидкість руху автомобіля Nissan, н.з. НОМЕР_1 , 92 км/год при дозволеній швидкості 50 км/год (а.с. 87, 88, 89). Вказані обставини зокрема підтверджуються відеозаписом, який міститься на долученому до відзиву DVD-R диску (а.с. 86).

Відповідно до сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/I-2903-2012, затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 Trucam», який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, міжповірочний інтервал якого становить не більше одного року (а.с. 90). Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/21368, яке чинне до 16.02.2022, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів Trucam LTI 20/20 № ТС000709 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач (а.с. 91). Також, згідно експертного висновку, виданого 07.09.2021 Адміністрацією державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, в лазерному вимірювачі швидкості LTI 20/20 Trucam № ТС000709 правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES, визначений в п. 5.1 ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015 (а.с. 92).

Згідно наданої представником відповідача відповіді Мінекономрозвитку ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 за № 22-38/49, лазерний вимірювач Trucam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (а.с. 93).

Згідно наданої інформації Службою автомобільних доріг у Харківській області, с Травневе розташоване на 448км+090м - 448км+983м автодороги М-03 Київ-Харків-Довжанський та на 448км+508м - 449км+498м автодороги М-03 Київ-Харків-Довжанський розташований дорожній знак 5.70 «Фото-, відеофіксація правил дорожнього руху» (а.с. 96, 97).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.

За приписами ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Крім того, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з положеннями ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами ч. 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем було надано диск з відеозаписом фіксації правопорушення, вчиненого позивачем, на якому міститься файл «1634747914_5В000_1020_163834». Дослідивши вказаний відеозапис судом було встановлено, що на рухомий автомобіль Nissan Rogue, номерний знак НОМЕР_1 , наведено ціль та здійснювався замір швидкості. При цьому видно значне дрижання приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля TruCAM з руки (рук). Така вібрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.

Згідно положень ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 вказаного Закону.

Законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», а лист директора ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 року за вих. № 22-38/49 (а.с. 45-46) про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Суд звертає увагу на те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням тих обставин, що відповідачем не надано будь-яких доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на рішення апеляційних судів, оскільки згідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Слід зазначити, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 161/5372/17).

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

При цьому, суд при оцінці доказів у справі враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів у конкретній справі повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

За нормою норм ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи вищевикладене, з огляду на положення ст. 73, 76, 77, 90 КАС України, об`єктивні докази, які б достеменно та «поза розумним сумнівом» свідчили про вчинене позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і стороною відповідача у справі суду не надані.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд, з урахуванням доводів, досліджених матеріалів справи зазначає, що при прийнятті процесуального рішення за наслідками розгляду даного адміністративного позову суд не виходить з самого факту незгоди особи з постановою у справі про адміністративне правопорушення, а виключно враховує сукупність наявних у справі доказів, які подали сторони на підтвердження заявлених вимог та заперечень, керується, зокрема, положеннями ст. 76, 77 КАС України та оцінює всі наявні у справі докази виключно з позиції ст. 90 КАС України.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд вважає наявними підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

22 жовтня 2021 року між Адвокатським об`єднанням «Мазепа та партнери» в особі Микитюка В.О. (далі - Адвокатське об`єднання) та Рукавицею А.С. (далі - Клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги (далі - Договір) (а.с. 15-16).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а саме: захист прав та представництво інтересів Клієнта в адміністративних справах про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності Клієнта (20.10.2021 було складено постанову щодо перевищення швидкості та протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП), в судах всіх рівнів та юрисдикцій, в органах досудового слідства та прокуратурі, перед іншими органами, установами, організаціями незалежно від форм власності з усіма правами відповідної сторони, учасника, особи, права якої зачіпаються або можуть бути зачепленими, без обмежень та застережень до повноважень. За цим договором доручення на ведення справ та повноваження, вказані в п. 1.1. Договору, надаються адовкату Адвокатського об`єднання Микитюку Василю Олександровичу (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору, послуги з професійної правничої допомоги, що надаються Адвокатським об`єднанням Клієнт сплачує після винесення судом рішення по справі, на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг та/або розрахунку на оплату послуг шляхом перерахування на рахунок Адвокатського об`єднання суми, зазначеної в акті/рахунку з урахуванням суми передплати на виконані роботи (надані послуги).

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що надання професійної правничої допомоги в кожній окремій судовій справі обговорюється сторонами окремо та у випадку домовленості між сторонами стосовно цілей та задач у відповідній судовій справі, сторони укладають між собою додаткову угоду, в якій обумовлюють особливості, цілі та задачі в судовій справі, повноваження Адвокатського об`єднання, вартість наданих послуг та інше.

02 листопада 2021 року між Адвокатським об`єднанням «Мазепа та партнери» в особі Микитюка В.О. (далі - Адвокатське об`єднання) та Рукавицею А.С. (далі - Клієнт) укладено Додаткову угоду № 1 про погодження сторонами розміру гонорару до Договору про надання професійної правничої допомоги від 22.10.2021 (далі - Угода) (а.с. 17).

У п. 6 Угоди зазначено, що сума гонорару становить 5000,00 грн. Гонорар, погоджений сторонами, сплачується після набрання рішенням суду законної сили (п. 7 Угоди).

Відповідно п. 8.1. Угоди, одна нормогодина дорівнює одній годині часу. Вартість однієї нормогодини становить 1000,00 грн.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зробила висновок, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У детальному описі наданих послуг по справі зазначені наступні послуги: консультацію по справі з вивченням документів - 0,5 години вартістю 500,00 грн; складання адвокатського запиту - 0,5 години вартістю 500,00 грн; аналіз судової практики, складання позовної заяви та формування пакету документів для сторін - 2,5 години вартістю 2500,00 грн та представництво в суді: складання процесуальних документів (заяв, клопотань, відзиву на позовну заяву, участь у судових засіданнях) - 1,5 години вартістю 1500,00 грн (звор. а.с. 17).

Згідно звіту наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги від 22.10.2021, витрати на професійну правничу допомогу понесені позивачем складають 5000,00 грн (а.с. 18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Тобто позивачем було належим чином доведено понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Однак суд не може погодитися з тим, що вказані адвокатом витрати відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, фактично по даній справі було проведено лише одне судове засідання, в якому позивач та його представник участі не брали, дана категорія справ є нескладною, та стосувалася скасування постанови про адміністративне правопорушення про накладення на позивача штрафу в сумі 340 грн.

З огляду на викладене, враховуючи складність справи, витрачений адвокатом час, обсяг наданих ним робіт та послуг та доводи представника відповідача щодо неспівмірності розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, що розмір витрат необхідно зменшити до 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, у розмірі 454,00 грн необхідно стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. 2, 3, 72, 76, 77, 229, 241-246, 286 КАС України, ст. 6, 185, 222, 247, 251, 256, 258, 268, 283 КУпАП України, Законом України «Про Національну поліцію», суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Микитюк Василь Олександрович, до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Поліцейський роти № 6 Батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Даценко Артем Володимирович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4929152 від 20.10.2021, винесену поліцейським роти № 6 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Даценком Артемом Володимировичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а провадження по даній справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому копію рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача - Микитюк Василь Олександрович, службова адреса: пр-т Олександрівський, 91, м. Харків, 61007.

Відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646.

Третя особа - Поліцейський роти № 6 Батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Даценко Артем Володимирович, службова адреса: вул. Шевченка, 315-А, м. Харків, 61033.

Суддя Ю.В. Зіненко