Рішення № 102915888, 02.02.2022, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2-а/470/2/22

Справа № 470/749/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Лященко В.Л., за участю секретаря Саларьової І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

30 грудня 2021 року до Березнегуватського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява з уточненнями ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якому просив скасувати постанову серії БАВ №434684 від 25.12.2021 року про притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КупАП, а провадження в справі закрити.

В позовній заяві зазначає, що відносно нього поліцейським РПП СПД №1 ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області капралом поліції ОСОБА_2 була складена постанова за порушення п.2.1 "а" ПДР, за керування вантажним транспортний засобом ГАЗ-52 без отримання посвідчення водія категорії С-1. Стверджує, що він правил дорожнього руху не порушував, а його транспортний засіб зупинив працівник поліції без причин.

Ухвалою суду від 12.01.2022 року було відкрито спрощене позовне провадження.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволені позову. Вказує, що відповідно до рапорту, 25 грудня 2021 року капрал поліції ОСОБА_2 під час патрулювання території Березнегуватського району на службовому автомобілі марки "Renault DUSTER" рухаючись по вулиці 1 Травня смт. Березнегувате, спостерігаючи за дорожньою обстановкою, було виявлено транспортний засіб ГАЗ-52 д/н НОМЕР_1 , в якого був забруднений задній державний номерний знак, чим саме водій порушував п.2.9 ПДР України. Тому було вирішено зупинити вищевказаний транспортний засіб за допомогою проблискових маячків червоного кольору та звуковим сигналом, на підставі ст.35 Закону України "Про Національну поліцію". Поліцейський підійшовши до позивача представився відповідно до п.3 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" та повідомив причину зупинки. Звертаючись до водія відповідно до п.п.«а» п.2.4 ПДР України попросив пред`явити документи, зазначені п. 2.1 ПДР України, а саме 1) посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії; 2) реєстраційний документ на Т3; 3) чинний страховий поліс. Вказує, що підстави зупинки транспортного засобу встановлені у ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію": п.1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Під час перевірки документів у водія було відсутнє посвідчення водія категорії С-1 на право керування транспортним засобом марки ГАЗ-52 д/н НОМЕР_2 . В подальшому поліцейський ОСОБА_2 оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснив ОСОБА_1 його права і обов`язки, надав копію постанови під підпис та роз`яснив порядок оскарження винесеної постанови. Таким чином вважає, що поліцейським РПП СПД №1 ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області капралом поліції Бєлоусом Р.С. були виявлені ознаки адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим ним законно складена постанови серія БАВ № 434684 від 25.12.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом не маючи в посвідченні водія відповідної категорії, а саме категорії С-1. Стверджує, що вказаними діями він порушив п.2.1 «а» ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн.

У судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому. Зазначив, що поліцейським інших процесуальних рішень про притягнення його до адміністративної відповідальності під час зупинки транспортного засобу, не приймалось.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу за його відсутності, скористався правом на надання відзиву.

Неявка відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, відповідно до вимог ст. 205 КАС України, не є перешкодою для розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, враховуючи також те, що поважних причин неявки в судове засідання ним не надано.

Також, не було направлено на адресу суду заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, згідно ч.6 ст.162 КАС України.

Оскільки учасники справи, повідомлені про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явились і їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд на підставі ст.205 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами у письмовому провадженні.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25 грудня 2021 року стосовно позивача ОСОБА_1 було складено постанову БАВ №434684 від 25.12.2021 року за те, що він керував транспортним засобом ГАЗ-52, державний номерний знак НОМЕР_3 , не маючи в посвідченні водія відповідної категорії С-1, чим порушив п.2.1 "а" ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 126 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

Разом з тим, дана постанова була винесена без урахування всіх вимог закону.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Водночас, пунктом 2 частини 1 статті 32 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію", а саме:

1) якщо водій порушив Правил дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

З матеріалів справи вбачається, що відносно позивача ОСОБА_1 не виносились протокол або постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, або пред`являлось позивачу перед прийняттям оскаржуваної постанови.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення або безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди.

У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі посвідчення водія, є неправомірними.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, який у постанові №686/11314/17 від 15.03.2019 року зазначив, що поліцейський вправі вимагати від водія пред`явити документи на транспортний засіб у випадку, якщо водій порушив ПДР із обов`язком задокументувати та довести факт порушення ПДР. Якщо при цьому відносно водія не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР та поліцейський не задокументував та не довів факту порушення водієм ПДР, то його вимоги щодо пред`явлення документів на транспортний засіб, є неправомірною.

Враховуючи, що поліцейський належним чином не зафіксував та не довів належними і допустимими доказами факту порушення водієм будь-яких вимог ПДР України, а законні підстави для здійснення контролю за наявністю у позивача вказаного посвідчення водія з відповідними категоріями були відсутні, суд приходить до висновку, що вимоги посадової особи Головного управління національної поліції про пред`явлення відповідних документів є незаконними, а отже в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.2 ст.126 КУпАП.

Додатково суд зазначає, що статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 760/3696/16-а.

Також суд звертає увагу, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути підставою притягнення до адміністративної відповідальності лише у тому випадку, коли обставини, встановлені під час такого спостереження зафіксовані у встановленому законом порядку (постанова Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17).

Працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, однак суду належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення надано не було.

Враховуючи положення ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховані висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд у вказаному рішенні.

З огляду на наведене, суд вважає голослівним та таким, що не підтверджує бажання Відповідача надати до суду відеозапис з відеореєстратора про обставини зупинки транспортного засобу позивача, оскільки на момент отримання ухвали суду з позовною заявою та відповідними доказами (20 січня 2022 року на електронну адресу відповідача, а 24 січня вже особисто засобами поштового зв`язку), у Головного управління Національної поліції в Миколаївській області був достатній час зробити копію та не знищувати відеозапис про наявність якого зазначає сам представник у відзиві, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року №1026.

Вказані дії Відповідача взагалі ставлять під сумнів наявність такого відеозапису, про наявність якого також не зазначено поліцейським в постанові від 25.12.2021 року.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Згідно із ч. 3ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на вимоги чинного законодавства, суд вважає, що порушення вимог закону щодо порядку і підстав притягнення особи до відповідальності за адміністративне правопорушення посадовими особами поліції, які зобов`язані діяти виключно в межах і в порядку, визначених законом, є підставою для захисту прав фізичних осіб, одним із способів якого є скасування рішення у відношенні цієї особи, прийнятого всупереч вимогам закону.

Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №434684 від 25.12.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Згідно статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №543/775/17 визначено, що розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення, складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі вказаного, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, яке було відповідачем у даній справі, на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 454 грн., яке підтверджується квитанцією про сплату судового збору №29 від 29.12.2021 року.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду сплачено 908 грн. судового збору, що перевищує 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 454 грн. 00 коп., то переплачена сума судового збору підлягає поверненню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19-20, 25, 205, 241-246, 286 КАС України, ст.ст.9, 251, 268, 280 КУпАП суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №434684 від 25.12.2021 року складену поліцейським РПП СПД №1 ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області капралом поліції Бєлоусом Р.С., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн. - скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 гривень.

Зобов`язати фінансовий орган Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області повернути ОСОБА_1 переплачену суму судового збору у розмірі 454 гривень, яка сплачена відповідно до квитанції №29 від 29.12.2021 року

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, відповідно до ст.255 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Березнегуватський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, згідно ч.4 ст.286 КАС України.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 .

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, юридична адреса: 54001, вул. Декабристів, буд.5, м. Миколаїв.

Рішення складено 02.02.2022 року.

Суддя В. Л. Лященко