Вирок № 102915525, 14.01.2022, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1391/20

Провадження № 1-кп/135/23/22

ВИРОК

іменем України

14.01.2022 Ладижинський міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Міронової Ю.М.,

сторін кримінального провадження:

прокурора Білодіда П.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Плоскодняк О.В.,

потерпілого ОСОБА_2 , його представника Бодачевського Р.В.,

цивільного позивача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020020070000033, по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, одруженого, працюючого на ТОВ «Вінницька птахофабрика» на посаді електромонтера, з вищою освітою, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02.02.2020 близько 04 год. 20 хв. у м. Ладижин Вінницької області ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen», моделі «Passat B5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу являється «UAB «LUCSANA», рухався по проїжджій частині дороги по вул. Будівельників в м. Ладижин Вінницької області.

Під час руху, при виїзді з перехрестя вулиць Наконечного-Будівельників у м. Ладижин Вінницької області, виїхавши на вулицю Наконечного в м. Ладижин Вінницької області в напрямку від центру м. Ладижин Вінницької області, ОСОБА_1 , порушив вимоги п.12.4, 12.1, Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі Правила дорожнього руху України), відповідно до яких: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.; під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не врахувавши дорожню обстановку, стан транспортного засобу та не переконавшись у безпечності свого маневру, рухаючись зі швидкістю близько 60 км/год., виїхавши на зустрічну смугу руху, передньою лівою частиною автомобіля допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ», моделі «21099» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по вул. Наконечного в м. Ладижин Вінницької області в напрямку до центру міста.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 - водій автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21099» реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу являється ОСОБА_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому обох кісток правої гомілки в середній третині; закритого перелому основної фаланги п`ятого пальця правої кисті; забійних ран обох колінних суглобів; забоїв м`яких тканин волосяної частини голови-клінічно; закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, які згідно висновку експерта № 39 від 05.03.2020 належать до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя під час скоєння.

Згідно висновку експерта №1350/1351/20-21 від 26.06.2020 в заданій дорожній ситуації в діях водія автомобіля марки «Volkswagen», моделі «Passat B5», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається невідповідність технічним нормам вимог п. 12.4, 12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винність у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Показав, що близько 4 год. 20 хв. ранку в м. Ладижин він керував автомобілем «Volkswagen Passat». Було темно. Виїхав на вул. Наконечного, рухався із швидкістю біля 50 км/год, не впорався з керуванням, бо зачепив правим колесом бурдюр, і виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Ваз 21099». Пам?ятає, що вийшов з автомобіля, потім приїхала поліція та швидка допомога. Потерпілого забрала швидка. З поліцейськими він поїхав на освідування, був тверезий. В день ДТП його батько дав батьку потерпілого - ОСОБА_3 на лікування потерпілого 25000 грн., розписку не брали. Згодом ввечері того ж дня дав 3000 доларів США, що становило 75000 грн. ОСОБА_3 за пошкодження автомобіля, той написав розписку. Один раз він приходив до потерпілого в лікарню, запитував про його стан здоров?я. Сім?я потерпілого зверталась, щоб допоміг з лікуванням, бо було мало 25000 грн. На той час, коли лікувався потерпілий, він не мав змоги надати більше коштів, бо для нього це значні суми. Вказав, що його батьки хотіли йому допомогти та сплатити потерпілому біля 1000 доларів США, пропонували потерпілому ще сплатити 15000 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 визнає частково, а саме - в частині відшкодування 28000 грн. моральної шкоди. Цивільний позов ОСОБА_3 не визнає, оскільки вважає, що відшкодував йому вартість пошкодженого автомобіля, передавши 75000 грн.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними, за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини вчинення кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі та обмежившись лише допитом обвинуваченого, думки потерпілого та його представника, дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, те, що офіційно працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно, має на своєму утриманні малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за місцем проживання компрометуючих матеріалів щодо нього немає. Обвинувачений на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття. Що підтверджується послідовною позицією обвинуваченого по визнанню своєї провини як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні, в якому він неодноразово вказував, що жалкує про вчинене, раніше вибачався перед потерпілим, так і його показами про те, що він навідував потерпілого, вживав заходів для компенсації завданої матеріальної шкоди, часткової компенсації моральної шкоди, що визнається потерпілим. Про щире каяття обвинуваченого свідчить також його повне й безумовне визнання завданої злочином матеріальної шкоди в сумі 75000 грн., а також визнання спричинення моральної шкоди, та часткове визнання розміру суми її компенсації.

При цьому суд вважає безпідставним твердження потерпілого та його представника про відсутність щирого каяття обвинуваченого. Оскільки при встановленні цієї обставини суд враховує не лише слова обвинуваченого, а й ті обставини, що він в день ДТП передавав кошти сім?ї потерпілого, що визнається потерпілим. При цьому, суд враховує, що оформлення передачі коштів відбулось шляхом написання розписки про отримання коштів за автомобіль. Однак, це не спростовує те, що обвинувачений невідкладно вживав заходів для відшкодування завданої шкоди, бажав частково виправити завдані збитки. Окрім цього він визнає частково завдану моральну шкоду, вживав заходів для часткового її відшкодування, через захисника пропонував сплатити потерпілому 15000 грн., що визнано в судовому засіданні потерпілим, який вказав, що вважає вказану суму явно недостатньою.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Суд враховує й думку потерпілого та його представника, які в судовому засіданні просили застосувати до обвинуваченого суворе покарання.

Суд враховує також і матеріали досудової доповіді, із висновку якої зазначено, зокрема, що органом пробації встановлено низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, низький рівень небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі та не становить небезпеки для суспільства.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, характер та мотиви допущених порушень правил дорожнього руху та наслідки, що настали, ставлення обвинуваченого до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, стан здоров`я обвинуваченого, наявні відомості про майновий стан, те, що він офіційно працює, повідомлення обвинуваченого про бажання відшкодувати моральну шкоду у розмірі, який визначить суд, відшкодування матеріальної шкоди в сумі 75000 грн. за пошкоджений автомобіль, відсутність відомостей про те, що раніше він притягувався до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, і в даному конкретному випадку вважає за можливе, виправлення останнього в умовах без ізоляції від суспільства, а відтак знаходить правові підстави для його звільнення від відбування вказаного покарання з випробуванням на підставі правил ст. 75 КК України, одночасно поклавши на засудженого обов`язки, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нового кримінального правопорушення.

При цьому, вирішуючи питання про доцільність застосування додаткової міри покарання, окрім викладеного, суд вважає, що немає достатніх підстав для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що відповідає положення п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». При цьому враховує й те, що обвинувачений, керуючи автомобілем, порушив п. 12.4 та 12.1 ПДР України та не набагато перевищив допустиму швидкість руху в населеному пункті, вчинив необережний злочин без обтяжуючих обставин.

Щодо вимог за цивільними позовами, суд виходить з такого.

Цивільний позивач ОСОБА_3 подав до суду цивільний позов, згідно якого він просить стягнути з ОСОБА_1 100000 грн майнової шкоди спричиненої йому протиправними діями ОСОБА_1 .. Зазначив, що він є власником транспортного засобу марки «ВАЗ», моделі «21099» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який повністю знищено та який не підлягає відновленню.

Обвинувачений цивільний позов не визнав, захисник вказала, зокрема, на відсутність доказів, що підтверджували вимоги цивільного позивача.

Потерпілий ОСОБА_2 подав цивільний позов, згідно якого просив стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану йому кримінальним правопорушенням. Згідно поданої заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_1 кошти в розмірі 1728000 грн в якості відшкодування за заподіяну моральну шкоду внаслідок ДТП. Завдана моральна шкода обґрунтована тим, що вчинивши кримінальне правопорушення ОСОБА_1 завдав йому надзвичайної моральної шкоди, пов`язаної з безпосередніми стражданнями від тілесних ушкоджень. Після ДТП він відчував надзвичайний фізичний біль отриманий внаслідок ДТП. Тривале лікування, період реабілітації та невідкладної допомоги позначили негативні зміни у його житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події продовжують його турбувати, виник страх можливого повторення ситуації, насторога, стривоженість, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, переживання психологічного дискомфорту, знижений та нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, реакції замикання, поява безсоння та сильної депресії. Також, згідно висновку судово-психологічної експертизи від 30.09.2021 №СЕ-19/102-21/2051-ПС визначено, що своїми протиправними діями ОСОБА_1 завдав йому моральну шкоду, розмір якої становить 1728000 грн.

Потерпілий та його представник в судовому засіданні підтримали поданий цивільний позов. Потерпілий вказав, що в його здоров?ї відбулись невідворотні зміни, він не може як раніше активно рухатись, бігати, тощо. Вказали, що жодних коштів від ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди потерпілий чи його близькі родичі не отримували.

Обвинувачений визнав цивільний позов частково, а саме - в частині відшкодування 28000 грн. моральної шкоди. При цьому вказав, що в день ДТП його батьки передали ОСОБА_3 25000 грн. на лікування сина.

Згідно положень ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно ч.1 ст. 129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» в п. 13 звертається увага судів, що, покладаючи на підсудного обов`язок відшкодувати матеріальну шкоду, суд має виходити з установленого правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. При цьому характер та розмір заподіяної шкоди підлягають доказуванню у кримінальній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-183цс14 від 03.12.2014 року, законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч.1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У зв?язку з розглядом цивільних позовів судом у судовому засіданні досліджено докази, на які учасники процесу посилались на підтвердження своїх вимог та заперечень. Зокрема, розписку від 02.02.2020 про передачу коштів, висновки автотехнічних експертиз від 26.06.2020, 23.10.2020, експертизи технічного стану транспортного засобу від 23.10.2020, судово-медичної експертизи від 05.03.2020, протокол огляду місця події від 02.02.2020 з додатком - схемою ДТП та фото таблицями, судово-психологічної експертизи від 30.09.2021, враховано пояснення у часників процесу.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 75000 грн. на відшкодування завданої шкоди за пошкоджений автомобіль. Дана обставина визнається цивільним позивачем, а також підтверджується відповідною розпискою ОСОБА_3 про отримання від обвинуваченого вказаних коштів.

Враховуючи викладене, а також зважаючи, що цивільним позивачем не надано жодних доказів на підтвердження розміру завданої йому шкоди, не надано доказів того, що вартість автомобіля марки «Ваз» моделі «21099» становить 100000 грн, суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги цивільного позивача ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 100000 грн слід відмовити за недоведеністю.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди суд вважає необхідним задовольнити частково, оскільки в судовому засіданні встановлено, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , потерпілий зазнав страждань, відтак йому було завдано моральної шкоди.

Визначаючи розмір компенсації за моральну шкоду, суд виходить з характеру, обсягу та глибини заподіяних потерпілому фізичного болю та душевних страждань і переживань, вимушених змін у його житті, пов`язаних із отриманням тяжких тілесних ушкоджень тривалим лікуванням, перенесенням операції, невідворотніх змін в його здоров`ї. Потерпілий витратив багато часу і зусиль для відновлення попереднього стану, однак цього повністю досягти не вдалось, було порушено звичайний ритм його життя, втрачено стійкі соціальні зв`язки, він переніс сильний емоційний стрес через отримані травми, погіршився його психологічний та фізичний стан, що додає моральних страждань. Підлягає врахуванню також і відсутність порушень правил дорожнього руху з боку потерпілого.

Суд також враховує висновок судово-психологічної експертизи від 30.09.2021 №СЕ-19/102-21/2051-ПС, згідно якого підтверджено факт заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди.

Разом з тим, оцінюючи вказаний висновок експерта в частині визначення експертом можливого розміру компенсації за завдану моральну шкоду в сумі 1728000 грн, суд враховує, що згідно ч. 10 ст. 101 КПК висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, і вказаний вище висновок психологічної експертизи не звільняв суд від необхідності обґрунтувати та вмотивувати своє рішення в частині цивільного позову виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначення розміру моральних збитків, які підлягають стягненню з винуватої особи є дискреційним повноваженням суду, які забезпечуються, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.

Вказана правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у рішеннях від 07.05.2021 по справі № 523/2910/18, від 21.05.2020 по справі № 202/3076/18.

Враховуючи викладене, а також виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на наявні відомості про матеріальне становище обвинуваченого, який працює робітником, є працездатним, наявних відомостей про майновий стан потерпілого, суд вважає, що моральна шкода підлягає компенсації із обвинуваченого в загальній сумі 200000 грн. При цьому суд враховує не лише неоспорювану учасниками процесу неоціненну шкоду, яка завдана здоров`ю потерпілого, оскільки в його житті і здоров`ї відбулись невідворотні зміни, а й реальну можливість обвинуваченого, виходячи із наявних відомостей про його майновий та сімейний стан, компенсувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню судові витрати в сумі 7477,5 грн за проведення судових експертиз.

Питання щодо речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати виннуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком три роки шість місяців, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підстави ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком два роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 200000 грн компенсації за завдану кримінальним правопорушенням моральну шкоду.

В задоволені цивільного позову ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 7477,5 грн.

Речові докази, які зберігаються на території спецмайданчика тимчасово затриманих транспортних засобів відділення поліції №3 Гайсинського ВП ГУНП у Вінницькій області, а саме: автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Passat B5», номерний знак НОМЕР_1 - повернути володільцю ОСОБА_1 , скасувавши арешт цього майна, накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 04.02.2020; автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21099», д.н.з. НОМЕР_2 - повернути власнику ОСОБА_3 , скасувавши арешт цього майна, накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 04.02.2020.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: