Ухвала суду № 102915158, 01.02.2022, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 145/1944/19

УХВАЛА

Іменем України

01 лютого 2022 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючої судді Ганкіної І.А.

при секретарі Рипюк Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ПрАТ «Гніванський завод «СЗБ» до ОСОБА_1 про стягнення прибуткового податку та військового збору,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебувала вищевказана цивільна справа.

13.10.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, мотивуючи свої вимоги тим, що в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходиться справа №145/1944/19 за позовом ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» до про стягнення прибуткового податку та військового збору, яке в 2021 році було передано з Тиврівського районного суду Вінницької області. Розгляд справи на першій інстанції здійснювався суддею Ганкіною І.А. Згідно змісту рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 23.06.2021 р. по справі №145/1944/19 позов задовільнено та призначено до стягнення з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» 8765,4 грн. для подальшої сплати 8091,14 грн. ПДФО та 674,26 грн. військового збору з отриманого середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 44946,53 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 2007,00 грн. Дане рішення Вінницьким апеляційним судом Вінницької області від 27.09.2021 року було змінено, в мотивувальній частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Таким чином на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 23.06.2021р. по справі №145/1944/19 вона зобов`язана передати ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» кошти в розмірі 8765,4 грн. для подальшої сплати 8091,14 грн. ПДФО та 674,26 грн. військового збору. Вказує, що в цей час виконання рішення суду для неї ускладнюється – унеможливлюється у зв`язку із її знаходженням в декретній відпустці під час якої вона не отримує заробітну платню згідно права працювати на дому п.8 ст.179 КЗПП України. Роботодавець демонстративно ігнорує відповідну імперативну норму та свій обов`язок оплачувати належну заробітну платню навіть при незабезпеченні ОСОБА_1 роботою, що по суті триває мінімум з 2018р. Пояснює, що з початку 2020 р. вона отримує лише допомогу від управління праці та соцзахисту населення, наразі єдиним доходом її родини є 860 грн. в місяць від соціальної служби по народженню дитини з якою вона знаходиться в декретній відпустці. Також в заяві заявниця вказує, що її фінансове становище на даний момент вкрай тяжке та наразі перебуває у вкрай скрутному матеріальному становищі та не має змоги передати позивачу кошти для сплати податку ПДФО та ВЗ, який не сплачений вчасно по суті через провину самого позивача, а саме через невідповідний юридичний супровід, який відбувся через моє незаконне звільнення та подальше по сьогодні не допущення її до фактичного виконання обов`язків начальника юридичної служби Також вказує, що вона є одинокою матір`ю 1,5-ра з 8-й річними дітьми на утриманні і не має власного житла бо є тимчасово переміщеною особою з м. Севастополь. Окрім іншого роботодавець - він же позивач по сьогодні не виконав свій обов`язок по розрахунку з нею, як належній їй заробітній платні, відпускних, оздоровчих та інших виплат за тривалий період до виходу в декретну відпустку, загальна сума яких на порядок більша від суми призначеної до стягнення по справі №145/1944/19. Розуміючи це позивач не надає розрахунків нарахувань заробітної плати на вимогу ОСОБА_1 та профспілкової організації за тривалий період чим ускладнює стягнення цих коштів в наказному порядку. Крім іншого позивач виключно на свій розсуд без належних підстав ігнорує обов`язок здійснення належних нарахувань та відправлення до виплати в відповідний фонд по лікарняним в зв`язку із вагітністю та пологами згідно нарахованої заробітної плати за відповідний період. Дана сума неотриманих коштів відповідачем через дії позивача також не менша ніж сума призначена до стягнення по справі №145/1944/19. Одночасно пояснює, що додаткове ускладнення виконання рішення прив`язане до того, що вона не може віддати дитину в дитячий садок м. Гнівань і вийти на роботу не дистанційно, а по місцю знаходження ПрАТ «Гніванський завод СЗБ» так як більшість дошкільних навчальних закладів м. Гнівань включаючи той де вони стоять на черзі закритий в зв`язку із ремонтом.. Враховуючи те, що згідно ст. 435 ЦПК України можливе відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання за заявою сторін. Та того, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. А також те, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору - вина відповідача- ОСОБА_1 судом не встановлена та відсутня; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан- вкрай скрутний через позивача, несплата заробітної плати та інших платежів; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо - не можливість ОСОБА_1 вийти на роботу за іншою адресою ніж як на дому так як немає з ким залишити дитину якій менш ніж 2 (два) роки.

17.12.2021 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення з приводу вищевказаної заяви, за якими сторона позивача просить відмовити у задоволені виходячи із наступного. Твердження відповідача, що вона перебуває у вкрай важкому матеріальному становищі взагалі нічим не підтверджені, заявником не надано жодного доказу своєї неплатоспроможності. На противагу цьому з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, які надані самим Відповідачем, чітко вбачається, що за 1-й квартал 2020 року, ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" виплатило ОСОБА_1 69894,10 грн. Відповідно до наказу №185-к, від 30.09.2019р., за заявою ОСОБА_1 , її було надано відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами з 27 вересня 2019 року по 30 січня 2020 року. Згідно з наказом №25-к, від 03.02.2020 року, знову ж таки за заявою відповідача, її було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 31 січня 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . А тому доводи відповідача, про те, що позивач ніби-то не розрахувався з ОСОБА_1 і саме внаслідок цього вона перебуває в скрутному матеріальному становищі, є відвертою брехнею, яка лише вказує на те, що відповідач намагається ввести суд в оману і таким чином уникнути виконання судового рішення. Окремо звертають увагу, що 31.07.2019 року на адресу відповідача, було надіслано лист за №528/03, в якому пропонувалося ОСОБА_1 самостійно сплатити прибутковий податок та військовий збір. Вказаний лист відповідач отримала (про що є відмітка на листі), однак повністю його проігнорувала, що в подальшому призвело до звернення до суду позивачем та цілком законного рішення в справі №145/1944/19. Твердження відповідача, що вона є тимчасово переміщеною особою з м. Севастополь є ніщо інше як цинічна і відверта брехня. Відповідно до Рішення №1, від 03.02.2020 року - за отриманими відомостями від Управління служби безпеки України у Вінницькій області, про те, що ОСОБА_1 з 2008 року по теперішній час проживає та працює на території Вінницької області, та при подачі заяви для отримання довідки внутрішньо переміщеної особи (ВПО), ОСОБА_1 зазначила дату переміщення 21.12.2017 року, чим подала завідомо недостовірні відомості, - управлінням праці та соціального захисту населення Тиврівської районної Державної адміністрації, скасовано дію довідки про взяття на облік ВПО гр. ОСОБА_1 №446923 від 21.12.2017 року. Доводи відповідача, про те, що вона є одинокою матір`ю, на думку позивача є недостовірними та маніпулятивними. Термін "одинока матір" на законодавчому рівні не визначено, проте відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 р. № 9 одинокою матір`ю вважають жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама. Отже, основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є: виховання та утримування дитини без участі батька. Одержання жінкою аліментів від батька дитини, ведення з ним спільного господарства позбавляє статусу одинокої матері. Підставою для отримання статусу одинокої матері є відсутність запису про укладення шлюбу або наявність свідоцтва про розірвання шлюбу. Втім, свідоцтва недостатньо. Необхідно підтвердити факт того, що батько справді не бере участі у вихованні дитини. Для цього мати може звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав, з приводу чого буде постановлено рішення суду. Можна також звернутися до поліції у зв`язку з необхідністю розшуку батька у справі за позовом про стягнення аліментів. У цьому разі документом, який підтверджує факт неучасті батька у вихованні дитини, буде відповідна постанова слідчого. Також підставою може стати довідка зі школи, садочка про те, що батько не бере участі у вихованні дитини, або подібний акт, складений та підписаний сусідами. Слід додати, що зазначений перелік документів не є вичерпним, а єдиного встановленого зразка документа, який би засвідчував статус одинокої матері, немає. Позивачеві відомо, що на протязі більше ніж 5-и років, ОСОБА_1 спільно проживає з гр. ОСОБА_3 за вказаною в заяві адресою. Зазначені особи ведуть спільне господарство, ОСОБА_4 є батьком їх молодшого сина та приймає участь у вихованні та утриманні дитини. На думку позивача, акти цивільного стану надані ОСОБА_1 в повній мірі не можуть підтвердити її статус одинокої матері, а інших доказів, які могли б стати підставою для надання такого статусу відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні. Як вбачається з вищевикладеного, в заяві відповідача відсутні будь які підстави для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення визначені ст.435 ЦПК України.

В судове засідання учасники судового провадження не з`явилися.

Заявник ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена судом належним чином.

Представник ПрАТ «Гніванський завод «СЗБ» Московко О.О. згідно поданої заяви в задоволенні клопотання просить відмовити, поданні письмові пояснення підтримує. Заяву просять розглянути у їх відсутність.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Суд, з`ясувавши позицію сторін, викладену в письмових заяв, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23.06.2021 року позов ПрАТ «Гніванський завод «СЗБ» задоволено та вирішено: стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , на користь ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» 8 765,4 грн. для подальшої сплати 8091,14 грн. ПДФО та 674,26 грн. військового збору з отриманого середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 44 946,53 грн.; стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , на користь ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» витрати по сплаті судового збору в сумі 2007,00 грн. Рішення набрало законної сили 27.09.2021 року.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні "Іванов проти України", право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, як би національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції").

За приписами ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Таким чином, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

З наведених норм вбачається, що суд може відстрочити чи розстрочити виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними, такими що не залежать від волі сторін. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 21.02.2019 у справі № 2-54/08.

Судом було встановлено, що ПрАТ «Гніванський завод «СЗБ» громадянці ОСОБА_1 , було виплачено кошти в розмірі 69 894,10 грн. Доказів зворотного суду не подано.

Обставини, на які покликається заявник як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, суд не вважає такими, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заявником не доведено наявність жодних виняткових обставин, що виникли в ході виконання рішення суду та мають особливий характер і ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з наявністю яких ст. 435 ЦПК України, пов`язує можливість здійснити відстрочення виконання судового рішення. На даний час рішення набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню.

Із врахуванням викладеного суд приходить до висновку, що вимоги заяви є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ЗУ «Про виконавче провадження», Конституцією України, ст.ст.18,261, 353-354, 435 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ПрАТ «Гніванський завод «СЗБ» до ОСОБА_1 про стягнення прибуткового податку та військового збору – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст судового рішення виготовлено 02.02.2022.

Учасники судового провадження:

позивач - ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону», адреса: м. Гнівань, вул. Промислова, 15, Вінницької області;

відповідач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя І.А. Ганкіна