Ухвала суду № 102910225, 01.02.2022, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2651/20

№ провадження 1-кп/208/144/22

УХВАЛА

01 лютого 2022 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Івченко Т.П.

суддів Ізотова В.М.

Савранського Т.А.,

при секретарі Чорнобривець Р.Є.,

за участю:

прокурора Хижниченка Є.Л.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Калюжного Д.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Попова В.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обраного запобіжного заходу, в межах кримінального провадження № 12020040160000083, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

суд -

встановив:

В провадженні Заводського районного суду місті Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Відносно обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обрано запобіжний захід тримання під вартою, строк дії якого спливає 04.02.2022 року.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , з посиланням на ризики передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в обґрунтування якого зазначено, що заявлені ризики ґрунтуються як на даних про особи обвинувачених, так і фактичних даних встановлених під час провадження. Кожен із обвинувачених не має офіційного джерела доходу, не має стійких соціальних зв`язків, обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого злочину, із застосуванням фізичного насилля, та погроз на адресу потерпілого. Також враховуючи, що на час розгляду клопотання не допитані всі свідки та не досліджені всі докази сторони обвинувачення, а тому заявлені ризики є обґрунтованими та такими що є актуальними. Інший, на думку прокурора, захід забезпечення ніж тримання під вартою обвинувачених, не забезпечить їх належної процесуальної поведінки.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити, наголосив що він не скоював злочину який йому інкримінують, що підтверджено показами свідків та роздруківками з бази даних оператору мобільного зв`язку. Крім того він має постійне місце проживання, та можливість знаходитися на домашньому арешті. Просив обрати відносно нього запобіжний захід домашній арешт.

Захисник Попов В.А. заперечував проти заявленого клопотання, з посиланням на недоведеність винуватості його підзахисного ОСОБА_2 , який тривалий час знаходиться під вартою, та умови утримання під вартою які не відповідають необхідним умовами, що негативно впливає на права його підзахисного. Крім того, прокурором не доведено обґрунтованість заявленого клопотання, в задоволенні якого він просив відмовити. Обрати відносно його підзахисного ОСОБА_2 домашній арешт, з врахуванням відсутності доказів впливу його підзахисного на потерпілого або свідків, або ухилення від суду, наявність стійких соціальних зв`язків, постійного місця проживання.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив відмовити прокурору у задоволені заявленого клопотання, яке не має нових обґрунтувань заявлених ризиків, а раніше заявлені ризики ніяким чином також не підтвердженні. Просив врахувати що до затримання вів соціальний спосіб життя, мав постійне місце роботи та проживання. А тому просить змінити раніше обраний запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник Калюжний Д.Ю., діючи на захист обвинуваченого ОСОБА_1 зазначив що клопотання обґрунтовується ризиками які не підтверджені жодним доказом, що прокурором не враховано строк судового розгляду та тримання обвинуваченого під вартою, який має постійне місце проживання, осіб які можуть його утримувати, а тому достатнім заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 є домашній арешт, який він просить застосувати до обвинуваченого, а у задоволені клопотання прокурора – відмовити.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідив підстави та обґрунтування заявленого клопотання, суд приходить до наступного висновку.

При вирішенні вказаного питання судом приймалось до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, тяжкість можливих наслідків уникнення від слідства і серйозність пред`явленого обвинувачення, необхідність попередити тиск на свідків. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчинення особою правопорушення або втечу після його вчинення.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так у рішенні ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, SeriesA, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

При розгляді вказаного питання, суд виходить з того, що в наявності обґрунтована підозра про вчинення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та на даній стадії судового розгляду суд не має повноважень давати оцінку доказам щодо їх достатності та допустимості.

А тому посилання сторони захисту на досліджені докази в межах кримінального провадження, як підставу для зміни запобіжного заходу, не може бути прийнято судом із зазначених вище підстав.

Враховуючи приписи ст.ст. 177, 178, 194 КПК України, керуючись практикою ЄСПЛ, судом враховується, що оцінка заявлених ризиків проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування заявлених ризиків або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою особи, відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106).

При цьому, ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).

Суд враховує характеризуючи данні на осіб обвинувачених, але зазначені обставини не нівелюють заявлені ризики, та враховуючи можливе кримінальне покарання у разі доведення їх винуватості у скоєнні кримінальних правопорушень в яких вони обвинувачуються, у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, а тому заявлені ризики, при наявності обґрунтованої підозри, та тяжкості можливого покарання, яке може загрожувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у разі доведеності їх вини за пред`явленим обвинуваченням, робить заявлені ризики доведеними перед судом та актуальними, в тому числі ризик втечі обвинувачених та їх ухилення від правосуддя.

Крім, того на час вирішення клопотання, не допитано всіх свідків обвинувачення, в повному обсязі не досліджені матеріали кримінального провадження, речові докази, а таким чином не дослідженні всі докази.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що раніше обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, і строк тримання під вартою обвинувачених має бути продовжений, а суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинувачених на свободу. Від цього підстав для зміни запобіжного заходу на даний час немає.

Крім того, виходячи з вимог ст. 183 КПК України, та з врахуванням підозри яка є обґрунтованою, у розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України, в межах пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у скоєнні злочину кваліфікованого органом досудового розслідування за ознаками ч. 3 ст. 187 КК України, як нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбою) вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, а тому суд, при вирішенні даного питання, не вбачає підстав для визначення застави відносно обвинувачених, з посиланням на п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд –

постановив:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Калюжного Д.Ю., про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_1 під вартою на 60 днів, тобто до 30 березня 2022 року, включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Попова В.А., про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_2 під вартою на 60 днів, тобто до 30 березня 2022 року, включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Головуючий суддя Івченко Т. П.

Суддя Ізотов В. М.

Суддя Савранський Т. А.