Рішення № 102910059, 21.01.2022, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/2183/21

№ 2/207/225/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бистрової Л.О.

при секретарі Пономаренко В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Меланчук І.В. звернувся до Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області із позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що станом на 22 травня 2017 року працював на посаді електромонтера контактної мережі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», правонаступником якого на сьогоднішній день являється Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Того ж дня, бригада ЕЧК-9, до складу якої входив ОСОБА_1 , для оцінки характеру пошкодження на ППЗ-165, виїхала автомотрисою АДМ-859 по парній колії 165 км перегону Запоріжжя-Кам`янське-Сухачівка. Прибувши до місця призначення, бригада виявила руйнування ізолятора рухомої колонки роз`єднувача С-2 ППЗ-165 км, у зв`язку з чим було прийнято рішення від`єднати проводи шлейфу роз`єднувача С-2 від контактної мережі. До виконання вказаних робіт приступив електромеханік ОСОБА_2 , адже його кваліфікація дозволяла проведення вказаних робіт. При цьому, електромонтеру ОСОБА_3 доручено здійснення нагляду за виконанням вказаних робіт та нагляд за членами бригади.

В момент від`єднання шлейфу роз`єднувача С-2 ППЗ-165 км ОСОБА_1 помітив, що шлейф, який прошиває контактну підвіску непарної колії 165 км перегону Запоріжжя-Кам`янське-Сухачівка почав розкочуватися, що могло спричинити коротке замикання на підвісці сусідньої колії. Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_1 вирішив повідомити виконавця робіт про потенційну небезпеку, для чого і піднявся на перехідну площадку АДМ, схопившись обома руками за робочу площадку. Однак, в момент переміщення ОСОБА_1 випадково доторкнувся поясницею до установки МОГ-6, в результаті відбулось ураження електричним струмом, та як наслідок, останній втратив рівновагу і впав з висоти, отримавши при цьому тілесні ушкодження та травму голови.

В результаті нещасного випадку ОСОБА_1 спричинено травми у виді: «електротравма, електроопік ІІІ ст. 5% кистей, правої сідниця, опікова хвороба».

За результатами проведеного компетентною комісією розслідування, прийнято рішення визнати даний нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом.

Вказаний факт підтверджується Актом №1 «Про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом» (далі - акт Форми Н-1), Актом «Про проведення розслідування нещасного випадку, який стався 22 травня 2017 року, о 14 год. 35 хв. у регіональній філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та трудовою книжною на ім`я ОСОБА_1 ..

Згідно з п.6 акту Форми Н-1 видом події, який призвів до настання нещасного випадку, являється ураження електричним струмом. Шкідливим (небезпечним) фактором виступав фізичний: підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може статися через тіло людини.

Крім того згідно п. 8 акту Форми Н-1 вказано обладнання, експлуатація якого призвела до настання нещасного випадку, а саме площадка автомотриси АДМ-859 тип ДП-021 ВАТ «Тихорецкий машиностроительный завод им. В.В. Воровского», 2002 рік, електричне випробування ізолюючої площадки АДМ-859 від 24.02.2017 року що згідно стандартів України є джерелом підвищеної небезпеки та на праві власності належить Акціонерному товариству «Українська залізниця».

Відповідно до п. 10 акту Форми Н-1 встановлено осіб - працівників Акціонерного товариства «Українська залізниця», що допустили порушення законодавства про охорону праці:

-ОСОБА_2 , електромеханік дільниці 1-ї групи району контактної мережі Запоріжжя-Кам`янське структурного підрозділу «Верхівцевська дистанція електропостачання» регіональної філії «Придніпровська залізниця», який вирішив самостійно виконати роботу по від`єднанню проводів шлейфу С-2 ППЗ-165 км, у зв`язку з чим не міг в повній мірі здійснювати нагляд за дотриманням членами бригади вимог нормативних актів з охорони праці, чим порушив вимоги пункту 2.1.23 Інструкції з охорони праці№16 для електромонтерів (електромеханіків) районів контактної мережі електрифікованих залізниць; розділ ІІІ пункту 3,4 НПАОП 60.1-1.02-12 Правил безпечної експлуатації контактної мережі та пристроїв електропостачання автоблокування залізниць.

-ОСОБА_3 (наглядач при виконанні робіт), електромонтер контактної мережі 6-го розряду району контактної мережі Запоріжжя-Кам`янське структурного підрозділу «Верхівцевська дистанція електропостачання» регіональна філія «Придніпровська залізниця», який не забезпечив достатнього нагляду за членами бригади, чим порушив вимоги 2.4.2 Інструкції з охорони праці №16 Для електромонтерів (електромеханіків) районів контактної мережі електрофікованих залізниць; розділ ІІІ п.3.5, НПАОП 60.-1.02.-12 Правил безпечної експлуатації контактної мережі та пристроїв електропостачання автоблокування залізниць.

Таким чином, нещасний випадок стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці зі сторони працівників Акціонерного товариства «Українська залізниця», дії джерела підвищеної небезпеки та обумовлений неналежним виконанням роботодавцем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці.

Внаслідок ушкодження здоров`я в результаті нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, ОСОБА_1 , 29.11.2017 року, вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності - 35%, встановлено ТРЕТЮ групу інвалідності, визначено необхідність в медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні, медичній реабілітації, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я ОСОБА_1 ..

08.01.2020 року, ОСОБА_1 повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності - 30%, встановлено ТРЕТЮ групу інвалідності, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні, санаторно-курортному лікуванні, що підтверджується довідкою МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я ОСОБА_1 ..

У зв`язку з вказаним нещасним випадком починаючи з 34 річного віку назавжди порушено звичний спосіб життя ОСОБА_1 .. Отримання травми та подальше лікування, супроводжувалось сильним фізичним болем в травмованих областях тіла, відчуття оніміння в області кистей та передпліччя. Не зважаючи на значний час, що минув з моменту травмування, наслідки травми переслідують ОСОБА_1 та завдають йому фізичні страждання і по нині, зокрема, ОСОБА_1 турбує відсутність 3 пальця лівої кисті, біль в міжфалангових суглобах 2-5 пальців правої кисті та 1-2 пальців лівої кисті, стійке обмеження рухів 3,4 пальців правої кисті, обмеженість згинання 1,2 пальця лівої кисті, відсутність чутливості 1,2 пальців лівої кисті, наявність опікових шрамів на долонній поверхні обох кистей.

ОСОБА_1 , внаслідок зазначених ушкоджень, не в змозі повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, та залежить від наслідків отриманого каліцтва. Вказане негативно відображається на його повсякденному житті та на житті його родини. Внаслідок больових відчуттів, особливо в нічний час, порушується його сон, що не дозволяє йому нормально відпочивати, призводить до зниження уваги в денний час доби, до постійного відчуття втоми, перебування ОСОБА_1 в напруженому стані, стані роздратованості.

Вказані вимушені негативні зміни призводять до зниження якості його життя та зменшення благ, які він мав до моменту отриманого трудового каліцтва та втрати професійної працездатності.

На теперішній час ОСОБА_1 потребує проходження медичної реабілітації, проведення медичних та лікувальних процедур, що супроводжується витрачанням значного часу, який він міг приділяти близьким людям, на свій професійний, духовний, інтелектуальний розвиток, однак він в значній мірі позбавлений даних можливостей, розуміння чого переповнює його життя болем, відчаєм і жалем.

Отже, вбачається беззаперечне порушення немайнового права ОСОБА_1 на працю, зміст якого полягає у можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає, більше того втрата професійної працездатності свідчить про фізіологічні негативні зміни в стані його здоров`я, що вказує на порушення належного йому права на охорону здоров`я.

Таким чином, наявність даних негативних явищ в житті ОСОБА_1 свідчить про постійне перенесення ним больових відчуттів, про необхідність лікарського спостереження, про необхідність нераціонально витрачати час, залучати додаткові зусилля для організації свого життя.

Перелічені негативні явища в житті ОСОБА_1 переконливо доводять факт завдання йому немайнової (моральної) шкоди внаслідок отриманого трудового каліцтва та стійкої втрати професійної працездатності, що є наслідком порушення законодавства про охорону праці зі сторони Акціонерного товариства «Українська залізниця».

За таких обставин зі сторони Акціонерного товариства «Українська залізниця», ОСОБА_1 має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана каліцтвом, та обумовлена неналежним виконанням Акціонерним товариством «Українська залізниця» вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці.

При визначенні розміру моральної шкоди завданої ОСОБА_1 слід виходити з принципів розумності, виваженості та справедливості.

В свою чергу, розумність - це дії, що здійснила б у конкретній ситуації людина , яка має нормальний, середній рівень інтелекту, знання та життєвий досвід. Принцип розумності - являє собою зважене вирішення питання регулювання правових відносин з урахуванням усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу), з урахуванням накопичених у суспільстві уявлень за даних історичних умов інтелектуальних можливостей, знань, досвіду з метою забезпечення справедливості, балансу інтересів в суспільстві.

Отже, у даній справі, цілком розумним є оцінка грошового відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди з огляду на негативні наслідки, що стали можливими, внаслідок нещасного випадку, а також розмір мінімальної заробітної плати визначений ЗУ «Про державний бюджет на 2021 рік», а саме 35 місячних розмірів мінімальної заробітної плати:

35*6000 грн.(місячний розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2021 року встановлений ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік») = 210 000 (двісті десять тисяч) гривень.

Виходячи із зазначеного розрахунку, враховуючи глибину, характер та тривалість вимушених негативних явищ у житті ОСОБА_1 , істотність недоотриманих ним благ, внаслідок втрати професійної працездатності отриманої каліцтвом, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, розмір справедливого, домірного відшкодування моральної шкоди завданої йому повинен складати 210 000 (двісті десять тисяч) гривень, що відповідає завданій йому шкоді і є достатньою для її відшкодування.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились. Надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, пояснила, що для відшкодування шкоди у зв`язку із каліцтвом працівника або іншим ушкодженням його здоров`я, поряд з іншим, має встановлюватися вина особи, тобто ОСОБА_1 при відшкодуванні моральної шкоди необхідно встановити винні дії АТ «Українська залізниця». Згідно п.10 Акту №1 від 12 червня 2017 року про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом було встановлено осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а саме допустили порушення: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .. Також, у зазначеному Акті №1 встановлено, що ОСОБА_1 - електромонтер контактної мережі 5-го розряду району контактної мережі Запоріжжя-Кам`янське структурного підрозділу «Верхівцевська дистанція електропостачання» регіональної філії «Придніпровська залізниця» зайшов на нейтральну площадку при завішених шунтуючих штангах та торкнувся обома руками робочої площадки автомотриси під час роботи, а поясницею до установки Мог, що і стало причиною ураження його електрострумом, внаслідок чого відбулося падіння з висоти; Порушено вимоги п. 3.7.2, п.3.7.5 Інструкції з охорони праці №16 Для електромонтерів (електромеханіків) районів контактної мережі електрифікованих залізниць; розділ XIII п.3.2, НПАОП 60.1-1.02-12 Правила безпечної експлуатації контактної мережі та пристроїв електропостачання автоблокування залізниць. Крім того, згідно Акту від 12.06.2017 проведення розслідування (спеціального розслідування» нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) встановлено причини настання нещасного випадку, а саме: основна причина - організаційна: невиконання вимог пунктів 2.1.23, 2.4.2, 3.7.2, 3.7.5 «Інструкції з охорони праці №16 для електромонтерів(електромеханіків) районів контактної мережі електрифікованих залізниць, затвердженої наказом начальника структурного підрозділу «Верхівцевська дистанція електропостачання» №250 від 23.06.2014 та пунктів 3.4, 3.5 розділу III та пункту 3.2 розділу XIII НПАОП 60.1-1.02-12 «Правил безпечної експлуатації контактної мережі та пристроїв електропостачання автоблокування залізниць». АТ «Українська залізниця» не заперечує проти наявності у ОСОБА_1 професійного захворювання, але зазначений акт не може бути взято як доказ заподіяння моральних страждань, оскільки він підтверджує виявлення у ОСОБА_1 професійного захворювання для встановлення у зв`язку з цим стійкої втрати професійної працездатності. Однак, в даному випадку ОСОБА_1 порушив п.14 Закону України «Про охорону праці» та інструкцій про охорону праці. Оскільки, ст.14 ЗУ «Про охорону праці», саме на працівника покладено обов`язок дбати про особисту безпеку та здоров`я, користуватися засобами індивідуального та колективного захисту. Тобто саме безвідповідальне ставлення ОСОБА_1 до свого здоров`я в результаті призвело до встановлення йому професійного захворювання, погіршення самопочуття та встановлення 35% втрати працездатності. Із наведених ОСОБА_1 обставин не вбачається, яким саме чином АТ «Українська залізниця» порушило законні права та його інтереси і, як наслідок, він отримав моральні страждання. ОСОБА_1 був ознайомлений з наявністю шкідливих та небезпечних виробничих факторів на робочому місці та, усвідомлюючи їх можливий негативний вплив на здоров`я, все одно реалізував своє право на працю саме в шкідливих умовах праці, про що свідчить також дата його звільнення за власним бажанням - 05.01.2018р.. Також зазначила, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , згідно Наказу №73/ос від 02.08.2006 року був прийнятий на посаду електромонтера контактної мережі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», правонаступником якого на сьогоднішній день являється Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Відповідно Акту № 1 форми Н-1 від 22.05.2017 року про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, ОСОБА_1 при виконанні робіт на структурному підрозділі «Верхівцевська дистанція електропостачання» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» в межах опор контактної мережі №№246-250 парної колії перегону Запоріжжя-Кам`янське-Сухачівка, біля ППЗ-165 км в результаті нещасного випадку отримав ураження електричним струмом у разі наближення на недопустиму відстань до струмоведучих частин, що перебувають під напругою.

Дана подія також підтверджується Актом форми Н-5 «Про проведення розслідування нещасного випадку, який стався 22 травня 2017 року, о 14 год. 35 хв. у регіональній філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та трудовою книжною на ім`я ОСОБА_1 ..

Згідно висновку про характер травми №16 виданого КЗ «КМЛІНМД`ДОР» ОСОБА_1 поступив до 1-го травматологічного відділення 22.05.17 р. з діагнозом: Електротравма. Електроопік обох кистів, правої сідниці II Б - III ст.-5%. Ураження м`язів сухожилів кистів та передпліч. Т31.0. Ступінь тяжкості травми важкий (згідно рішення ЛКК №149 від 24.05.17р.).

Згідно рішення ЛКК №1718 від 24.05.17 р. заключення про тяжкість виробничої травми, виданого КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2» ОСОБА_1 1983 р.н. поступив у опікове відділення КЗ «ДМКЛ №2» «ДОР» 23.05.2017, діагноз і код діагнозу по МКХ-10: Електротравма. Електроопік ІІІ-ї ступені 5% кистей, правої сідниці. Опікова хвороба. (Т29.3). Пошкодження відносяться до категорії тяжких.

Згідно п. 8 акту Форми Н-1 вказано обладнання, експлуатація якого призвела до настання нещасного випадку, а саме площадка автомотриси АДМ-859 тип ДП-021 ВАТ «Тихорецкий машиностроительный завод им. В.В. Воровского», 2002 рік, електричне випробування ізолюючої площадки АДМ-859 від 24.02.2017 року що згідно стандартів України є джерелом підвищеної небезпеки та на праві власності належить АТ «Українська залізниця».

Відповідно виписки з акту огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії 12 ААА №045381 від 29.11.2017 року, виданої на ім`я ОСОБА_1 за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності - 35%, встановлено ІІІ групу інвалідності, визначено необхідність в медикаментозному, санаторно-курорному лікуванні, медичній реабілітації.

Відповідно довідки МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії 12 ААА №075489 від 08.01.2020 року, ОСОБА_1 повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності - 30%, встановлено ІІІ групу інвалідності, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні, санаторно-курортному лікуванні.

Згідно ч.4 ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці.

Стаття 153 КЗпП України встановлює, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно статті 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд не бере до уваги доводів представника відповідача про те, що травмування позивача відбулося саме внаслідок його дій та щодо відсутності у зв`язку з цим правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди, оскільки нещасний випадок із позивачем стався саме під час виконання ним трудових обов`язків, а ст.13 ЗУ «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці та несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно ч.1 ст.13 ЗУ «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно з ч.1ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ст.4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Свої моральні страждання, пов`язані з ушкодженням здоров`я на АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 оцінює в розмірі 210 000,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазнав ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, у зв`язку з чим отримав 30% втрати професійної працездатності та встановлено ІІІ групу інвалідності. При вказаних обставинах суд вважає, що внаслідок нещасного випадку порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв`язки.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), судом ураховано тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, стан здоров`я, тяжкість нещасного випадку, настання у зв`язку з цим негативних змін у житті, необхідність лікування, втрату у зв`язку з цим життєвих зв`язків, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг втрати позивачем працездатності у наслідок нещасного випадку. При цьому, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Тому суд вважає, що сума компенсації від АТ «Українська залізниця» спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди повинна складати 80 000,00 гривень.

Щодо вимоги про стягнення 210 000,00 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.

Крім того, оскільки ОСОБА_1 на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, на підставі ст.141 ЦПК України, він підлягає стягненню з АТ «Українська залізниця» на користь держави в сумі 864 грн.76 коп..

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 12, 23, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 275, 278, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір на користь держави в сумі 864 гривні 76 копійок .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 31 січня 2022 року.

Головуючий суддя Л.О.Бистрова