Рішення № 102909529, 26.01.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6331/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 січня 2022 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

секретаря с/з Масної К.О.

справа №466/6331/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ТзОВ «НоваПей» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником

ВСТАНОВИВ:

16.07.2021 року ТзОВ «НоваПей» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником, в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «НоваПей» матеріальну шкоду в розмірі 265511,00грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду касира пункту надання фінансових послуг (далі касир ПНФП Філії N° 4 TOВ «ПОСТ ФІНАНС» з 03 грудня 2019 року на підставі наказу N° 3122-к від 02 грудня 2019 року. 03 лютого 2020 року відповідач був переведений на посаду начальника ПНФП Філії №4 ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» на підставі наказу № 313-к від 3 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог ст. 135-1 КЗпП України з відповідачем 04 лютого 2020 року був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

04.02.2020 року відповідач був ознайомлений з посадовою інструкцією начальника ПНФП Філії № 4 TОB «ПОСТ ФІНАНС».

Перебуваючи на посаді начальника ПНФП відповідач здійснював касові операції, зокрема, з видачі грошових переказів клієнтів в пункті надання фінансових послуг №14002.

21 січня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОСТ ФІНАНС» змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «НоваПей».

10.06.2021 року позивач отримав нижченаведені претензії ОСОБА_2 , яка повідомила про неможливість отримання нею 4 грошових переказів на суму 34 637 (тридцять чотири тисячі шістсот тридцять сім) гривень 00 копійок у зв`язку з їх фактичною видачею; ОСОБА_3 , яка повідомила про неможливість отримання нею 12 грошових переказів на суму 78 881 (сімдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят одна) гривня 00 копійок у зв`язку з їх фактичною видачею; ОСОБА_4 , яка повідомила про неможливість отримання нею 11 грошових переказів на суму 57 880 ' (п`ятдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок у зв`язку зі їх фактичною видачею; ОСОБА_5 , яка повідомила про неможливість отримання нею 1 грошового переказу на суму 4 618 (чотири тисячі шістсот вісімнадцять) гривень 00 копійок у зв`язку з їх фактичною видачею; ОСОБА_6 , який повідомив про неможливість отримання ним 1 грошового переказу на суму 35 797 (тридцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто сім) гривень 00 копійок у зв`язку з їх фактичною видачею; ОСОБА_7 , яка повідомила про неможливість отримання нею 1 грошового переказу на суму 53 698 (п`ятдесят три тисячі шістсот дев`яносто вісім) гривень 00 копійок у зв`язку з їх фактичною видачею.

Згідно з реєстром операцій в ПЗ «NovаРау» вказані грошові перекази ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були виплачені в ПНФП № 14002 начальником ПНФП Павлюк Олексієм Васильовичем.

Службовою перевіркою відділу безпеки позивача було встановлено, що відповідач проводив видачу грошових коштів без присутності клієнтів - ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - та без належного оформлення касових документів.

23.06.2021 року на підставі службових записок щодо виплати грошових коштів за рахунок компанії ТОВ «НоваПей» по претензіях від клієнтів ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , позивачем було виплачено ОСОБА_5 , ОСОБА_9 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 265 511 (двісті шістдесят п`ять тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 00 копійок, що підтверджується видатковими касовими ордерами.

26.05.2021 року начальник ПНФП ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади у зв`язку з втратою довір`я.

Станом на день подання позову відповідач не відшкодував завдану ним позивачу матеріальну шкоду, розмір якої становить 265 511 (двісті шістдесят п`ять тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 00 копійок.

Згідно з ст. 130 КЗпІІ України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до ст. 135-1 КЗпІІ письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Згідно п. 1 ст. 134 КЗпІІ України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідач є матеріально відповідальною особою, з яким позивачем у відповідності до ст. 135-1 КЗпП було укладено Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, оскільки згідно Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВПРПС від 28.12.77 N9447/24, робота відповідача з грошовими коштами Позивача включена до даного Переліку. Відповідно до п. п. а) та б) ст. 1 Договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного між Позивачем та Відповідачами, працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввіренних йому матеріальних цінностей; зобов`язаний дбайливо ставитися до переданих йому на збереження матеріальних цінностей підприємства та вживати заходів для попередження збитків, своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей. Враховуючи вищенаведене просить позов задовольнити.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує та просить суд розглядати справу у її відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що відповідач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду касира пункту надання фінансових послуг Філії №4 TOВ «ПОСТ ФІНАНС» з 03 грудня 2019 року на підставі наказу №3122-к від 02 грудня 2019 року (а.с.6).

03 лютого 2020 року відповідач ОСОБА_1 був переведений на посаду начальника ПНФП Філії №4 ТОВ «ПОСТ ФТНАНС» на підставі наказу № 313-к від 3 лютого 2020 року (а.с.8).

Відповідно до вимог ст. 135-1 КЗпП України з відповідачем 03 грудня 2019 року був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.10).

04.02.2020 року відповідач був ознайомлений з посадовою інструкцією начальника ПНФП Філії № 4 TОB «ПОСТ ФІНАНС» (а.с.11-16).

Перебуваючи на посаді начальника ПНФП відповідач ОСОБА_1 здійснював касові операції, зокрема, з видачі грошових переказів клієнтів в пункті надання фінансових послуг №14002.

21 січня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОСТ ФІНАНС» змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «НоваПей» (а.с.17-18).

10.06.2021 року позивач ТзОВ «НоваПей» отримав претензії ОСОБА_2 , яка повідомила про неможливість отримання нею 4 грошових переказів на суму 34 637 (тридцять чотири тисячі шістсот тридцять сім) гривень 00 копійок у зв`язку з їх фактичною видачею (а.с.19); ОСОБА_3 , яка повідомила про неможливість отримання нею 12 грошових переказів на суму 78 881 (сімдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят одна) гривня 00 копійок у зв`язку з їх фактичною видачею (а.с.22); ОСОБА_4 , яка повідомила про неможливість отримання нею 11 грошових переказів на суму 57 880 ' (п`ятдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок у зв`язку зі їх фактичною видачею (а.с.20); ОСОБА_5 , яка повідомила про неможливість отримання нею 1 грошового переказу на суму 4 618 (чотири тисячі шістсот вісімнадцять) гривень 00 копійок у зв`язку з їх фактичною видачею (а.с.21); ОСОБА_6 , який повідомив про неможливість отримання ним 1 грошового переказу на суму 35 797 (тридцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто сім) гривень 00 копійок у зв`язку з їх фактичною видачею (а.с.24); ОСОБА_7 , яка повідомила про неможливість отримання нею 1 грошового переказу на суму 53 698 (п`ятдесят три тисячі шістсот дев`яносто вісім) гривень 00 копійок у зв`язку з їх фактичною видачею (а.с.23).

Згідно з реєстром операцій в ПЗ «NovаРау», вказані грошові перекази ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були виплачені в ПНФП № 14002 начальником ПНФП Павлюк Олексієм Васильовичем (а..с.25).

Службовою перевіркою відділу безпеки позивача було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 проводив видачу грошових коштів без присутності клієнтів - ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та без належного оформлення касових документів.

23.06.2021 року на підставі службових записок щодо виплати грошових коштів за рахунок компанії ТОВ «НоваПей» по претензіях від клієнтів ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , позивачем було виплачено ОСОБА_5 , ОСОБА_9 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 265511 (двісті шістдесят п`ять тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 00 копійок, що підтверджується видатковими касовими ордерами (а.с.26-31).

26.05.2021 року начальник ПНФП ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади у зв`язку з втратою довір`я, згідно наказу №1907-к від 26.05.2021 року (а.с.32).

Відповідно до статті 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей

Відповідно до статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Переліком посад і робіт, що суміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення чи застосування в процесі виробництва, посади старшого контролера касира та контролера касира належать до посад, за якими можуть бути укладені договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Відповідно до статті 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

Під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен встановити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.92 № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» суд зобов`язаний встановити, зокрема, якими неправомірними діями працівника заподіяно шкоду роботодавцю, та чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди.

Також згідно з позицією, викладеною у постанові Верховного суду України від 26.11.2014 у справі № 6-139цс14, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: чи укладено між сторонами трудовий договір, яка підстава покладання на працівника відповідальності за майнову шкоду, чи спричинена шкода діями працівника, в якому обсязі майнової шкоди несе відповідальність працівник за встановлених фактичних обставин, яка ступінь вини працівника за заподіяну шкоду (за виключенням прямої дійсної шкоди), за яких обставин заподіяна шкода, чи спричинена шкода з корисних мотивів та чи є підстави для зменшення розміру покриття шкоди залежно від майнового стану працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 265511,00грн. завданої майнової шкоди.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 3982,00 грн.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141,247,263-265,268,274,280-283,289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» матеріальну шкоду в розмірі 265511,00 гривень (двісті шістдесят п`ять тисяч п`ятсот одинадцять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» судовий збір в розмірі 3982,00 грн. (три тисячі дев`ятсот вісімдесят дві гривні).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НоваПей», ЄДРПОУ - 38324133, м. Київ, Столичне шосе, 103 оф.1304.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Текст рішення складено та підписано 26.01.2022 року.

Суддя О. І. Ковальчук