Рішення № 102908846, 02.02.2022, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2-о/741/2/22

Єдиний унікальний номер 741/841/21

РІШЕННЯ

іменем України

02 лютого 2022 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Богдан Н.О.,

заявника ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Носівська міська рада Чернігівської області про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

УСТАНОВИВ:

У липні 2021 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Носівського районного суду Чернігівської області із цією заявою. Свої вимоги заявник мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому 1/2 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,83 га на території Носівської міської ради Чернігівської області. Заповіту брат заявника не складав, спадкова справа після його смерті не заводилася. На день відкриття спадщини ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник постійно на день смерті брата проживала та була зареєстрована разом із ним у вищевказаному будинку. Заявник зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті брата як спадкоємець другої черги за законом. Отримати в нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом заявник не може, оскільки вона у встановлений строк не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а також у неї відсутні документи, які б підтверджували факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Саме тому заявник просить судовим рішенням встановити факт, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні заявник та її представник ОСОБА_2 підтримали заяву, просили її задовольнити та пояснили, що міська рада не може видати довідку про склад зареєстрованих у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на день смерті ОСОБА_3 , оскільки всі документи, у тому числі й домова книга, згоріли під час пожежі. Установлення факту постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідне заявникові для оформлення спадкових прав після смерті брата на 1/2 частини земельної ділянки.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явилася, але подала до суду заяву, у якій указала, що міська рада просить розглянути справу за відсутності свого представника за наявними в ній матеріалами та дослідженими в судовому засіданні доказами, просить винести рішення на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 дала показання, що вона є жителькою АДРЕСА_2 . Свідок добре знає родину заявника. Заявник мала брата ОСОБА_5 , він помер молодим на початку 2007 року, проживав постійно в будинку АДРЕСА_1 разом із сестрою ОСОБА_6 , а також чоловіком та сином сестри.

У судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_7 дала показання, що вона – жителька м. Носівка, живе за 5-7 хв. ходьби від будинку ОСОБА_8 , у іншому дала показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_4 .

Вислухавши пояснення заявника, представника заявника, показання свідків, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд робить нижченаведений висновок.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України доказами у цивільному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Отже, у силу вимог ст. ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 20 років у м. Носівка помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 7).

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, до складу якого входить 1/2 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 7,83 га на території Носівської міської ради Чернігівської області, що підтверджується копією державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії 1-ЧН № 013875 (а. с. 14).

За життя ОСОБА_3 заповіту не складав, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 28).

Судом установлено, що спадкова справа до майна померлого ОСОБА_3 не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а. с. 26).

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено главою 87 ЦК України.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_9 (а. с. 9), копією свідоцтва про одруження ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (а. с. 10), копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. ст. 126, 133 СК України щодо ОСОБА_3 (а. с. 11), а тому в силу ст. 1262 ЦК України ОСОБА_1 має право на спадкування після смерті ОСОБА_3 як спадкоємець другої черги за законом.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї.

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

У п. 23 Постанови № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Також передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

У судовому засіданні встановлено, що на день смерті спадкодавець ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1 разом із сестрою ОСОБА_6 , що підтверджується копією вищезгаданого державного акта на право приватної власності на землю (а. с. 14), у якому місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 указано саме цю адресу, копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12 серпня 2003 року державним нотаріусом Носівської районної державної нотаріальної контори (а. с. 15), у якому місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 указано АДРЕСА_1 . Крім цих письмових доказів, факт постійного спільного проживання заявника з ОСОБА_3 на час його смерті в АДРЕСА_1 підтверджується також поясненнями заявника та показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , сумнівів у достовірності яких суд не має.

Отже, у силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_1 уважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 . Вона є єдиним спадкоємцем за законом після його смерті та має право на оформлення спадкових прав на належне йому майно.

Оскільки в заявника відсутні документи на підтвердження її спільного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті останнього, заявник позбавлена можливості в нотаріальному порядку оформити свої спадкові права на майно, яке залишилося після смерті брата.

При винесенні рішення суд бере до уваги те, що встановлення факту спільного проживання заявника разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті останнього, має для заявника юридичне значення, адже дозволить їй реалізувати своє право на спадкове майно. Заявник позбавлена можливості в іншому порядку, крім судового, встановити даний факт.

Отже, з огляду на вищезазначене, беручи до уваги всі обставини справи, докази, надані заявником та безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд робить висновок, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1216-1218, 1262, 1268 ЦК України, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 273, 315, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_8 , заінтересована особа Носівська міська рада Чернігівської області про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини задовольнити.

Установити факт постійного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини після його смерті, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

заінтересована особа: Носівська міська рада Чернігівської області, ЄДРПОУ 04061984, місцезнаходження: 17100, Чернігівська область, м. Носівка, вул. Центральна, буд. 20.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 02 лютого 2022 року.

Суддя А.О. Крупина