Вирок № 102906645, 18.01.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11928/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Дзюби О.А.,

при секретарях судового засідання Білому А.І., Погорілій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100000001297 від 05.12.2019 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари Київської обл., українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурорів Ковальової Г.Л., Мілюкової Д.М,

Жовтого С.О., Саранчука І.О.

Буцмака А.Ю.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого Клунка О.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Середи Ю.М.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 05.12.2019 приблизно о 02 годині 30 хвилин керуючи технічно справним автомобілем «Деу Ланос» р.н. НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною проспекту Броварського у м. Києві, зі сторони станції метро «Лісова» у напрямку м. Бровари, зі швидкістю 99,6...101,1 км/год, яка вдвічі перевищувала максимально дозволену на даній ділянці 50 км/год.

В цей час, проїзну частину пр. Броварського з порушенням пунктів 4.7 та 4.14 підпунктів «а», «б», «г» Правил дорожнього руху України, справа наліво відносно напрямку руху автомобіля «Деу Ланос» р.н. НОМЕР_1 перетинав пішохід ОСОБА_3 .

Під час руху ОСОБА_1 допустив порушення вимог п. 1.5, підпункту «б» п. 2.3, п.п. 12.1, 12.3 та підпункту «б» п. 12.9 Правил дорожнього руху України, що виявилось в тому що він, керуючи технічно справним автомобілем марки «Деу Ланос» р.н. НОМЕР_1 , будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, маючи об`єктивну можливість спостерігати за показниками спідометру, рухаючись проїзною частиною пр. Броварського у м. Києві зі сторони станції метро «Лісова» у напрямку м.Бровари поблизу будинку № 32 «А» з перевищенням максимально дозволеної швидкості проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, внаслідок чого при виникненні небезпеки для руху, чим для нього виявився пішохід ОСОБА_3 , який перетинав проїзну частину справа наліво та якого він об`єктивно був спроможний виявити, не вжив негайних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля, створюючи загрозу життю і здоров`ю громадян.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, із якими був госпіталізований до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, де того ж дня помер.

При дослідженні трупа ОСОБА_3 виявлено наступні тілесні ушкодження: садно у лобній ділянці справа, на рівні 8-10 ребер зліва по задньо-паховій лінії на ділянках 5x4см та 8x4см групи дрібних саден, які розташовані по горизонтальній лінії на рівні пупка в ділянці 13x1,5см, перелом ребра по лопатковій лінії зліва, перелом лівої ключиці, крововиливи під плевру легень по задній поверхні біля коренів, розрив дуги аорти, переломи лівого стегна та кісток лівої гомілки, перелом кісток тазу, крововилив з відшаруванням шкіри та підшкірної клітковини по задній поверхні правої гомілки, крововиливи у м`які тканини голови, під оболонки головного мозку, перелом кісток основи черепу. Виявлені тлесні ушкодження спричинені тупими предметами, могли виникнути при дорожньо-транспортній пригоді - наїзді автомобіля на пішохода. В момент первинного контакту потерпілий перебував у вертикальному, або близькому до нього положенні та був повернутий лівою задньо-боковою поверхнею до танспортного засобу. Всі тілесні пошкодження у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних за критерієм небезпеки для життя та могли виникнути при обставинах дорожньо-транспортної пригоди. Спричинені вони травмуючою дією тупих предметів в різних фазах транспортної травми, а саме травма внаслідок зіткнення автомобіля, що рухався, з пішоходом в термін 05.12.2019 року.

Смерть ОСОБА_3 настала від множинних переломів кісток скелету з пошкодженням внутрішніх органів з розвитком шоку.

Порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху та настання наслідків, у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_3 , перебувають між собою в прямому причинному зв`язку.

Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав у повному обсязі та зазначив, що 05 грудня 2019 року приблизно о 02 годині ночі він керував автомобілем «Деу Ланос» р.н. НОМЕР_1 рухався по пр. Броварському в напрямку м. Бровари. В салоні автомобіля перебував його знайомий ОСОБА_4 , який сидів на передньому сидінні автомобіля, та ще взяли попутчика ОСОБА_5 , який сидів на задньому сидінні автомобіля. Раптово в районі Контрольного посту «Биківня» на дорогу із кущів вибіг чоловік, ОСОБА_1 почав гальмувати, проте зупинити автомобіль не встиг, здійснив наїзд на вказаного чоловіка. Також наполягав, що швидкість його автомобіля була допустимою на даному відрізку дороги та складала приблизно 70-80 км/год, та наголошував, що пішоходного переходу в тому місці не було. Згодом, лікар швидкої допомоги, яка прибула на місце ДТП, повідомив ОСОБА_1 , що збитий чоловік перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння. Цивільний позов обвинувачений не визнав в повному обсязі, у зв`язку з відсутністю, на його думку, в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Захисник адвокат Середа Ю.М. заперечував вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та посилався на те, що частина наявних в матеріалах кримінального провадження доказів є недопустимими доказами, а саме: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.12.2019 року та схема місця пригоди від 05.12.2019 року складені неповноважними особами, які не включені до групи слідчих та прокурорів; також, протокол проведення слідчого експерименту від 06.07.2020 року проведено в іншу пору року, ніж сталася ДТП, що також могло вплинути на результати проведення даного слідчого експерименту. У зв`язку з чим просив визнати вказані докази недопустими та виправдати обвинуваченого ОСОБА_1 .

Не зважаючи на позицію сторони захисту, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні за вказаних вище обставин злочину підтверджується всією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а у взаємозв`язку - є достатніми для таких висновків суду.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 зазначив, що його син загиблий ОСОБА_2 пішов із дому 04 грудня 2019 року, а наступного дня йому повідомили, що син помер. Відомостей щодо обставин події потерпілий ОСОБА_3 повідомити не міг, оскільки не був учасником або свідком даної події. На задоволенні цивільного позову наполягав, в обгрунтування зазначив, що син матеріально допомагав батькам, можна сказати утримував їх, крім того, загибель сина спричинла потерпілому значні моральні страждання.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що 05 грудня 2019 року, близько 02 години разом із його приятелем ОСОБА_1 рухався автомобілем «Деу Ланос» р.н. НОМЕР_1 по пр. Броварському в напрямку м. Бровари. В салоні автомобіля перебував як пасажир, сидів на передньому сидінні автомобіля, та ще взяли попутчика ОСОБА_5 , який сидів на задньому сидінні автомобіля. Раптово в районі Контрольного посту «Биківня» на дорогу із кущів вибіг чоловік, ОСОБА_1 почав гальмувати, проте зупинити автомобіль не встиг, здійснив наїзд на вказаного чоловіка. Також наполягав, що швидкість автомобіля була допустимою на даному відрізку дороги, проте назвати точно швидкість не міг, оскільки на спідометр не дивився, та наголошував, що пішоходного переходу в тому місці не було.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується сукупністю доказів, наданих стороною обвинувачення та безпосередньо досліджених судом, зокрема:

протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05 грудня 2019 року, з фото таблицею, який проведено за адресою: м. Київ, пр. Броварський, 32-А, неподалік Контрольного посту «Биківня», з якого вбачається, що на автомобілі марки «Деу Ланос» р.н. НОМЕР_1 наявні характерні для наїзду на пішохода ушкодження передньої частини транспортного засобу, а саме: зламано передній бампер біля правої фари, деформовано (вдавлено) капот з правого боку, розбито лобове скло, деформовано передній номерний знак, розбито заднє скло, подряпини та сліди бруду на даху автомобіля посередині біля лобового скла;

схемою дорожньо-транспортної пригоди від 05 грудня 2019 року, де зображені точні відомості про розташування автомобіля марки «Деу Ланос» р.н. НОМЕР_1 та інших предметів на дорозі після дорожньо-транспортної пригоди.

Щодо тверджень сторони захисту про визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05 грудня 2019 року, з фототаблицею та схемою ДТП, то слід зазначити таке.

Згідно з ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Аналіз підстав визнання доказів недопустимими дає змогу виокремити два види.

Перший вид - очевидна недопустимість доказу, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Другий - докази, які суд може визнати недопустимими, це питання є оціночним, суб`єктивним і залишається на розсуд суду, воно вирішується після дослідження доказів у порядку визначеному ч.1 ст. 89 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Частиною 1 статті 86 КПК України передбачено, що доказ вважається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК України містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК України мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК України порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).

Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Згідно з ч. 7 ст. 237 КПК України при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до абз. 1, 4 п. 1 розд. Х Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 липня 2017 року № 575, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 липня 2017 року за № 937/30805 на місце дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої спричинено середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, для проведення огляду направляється слідчий підрозділу з розслідування ДТП слідчого управління (відділу) ГУНП, слідчий територіального органу, підрозділу поліції, який спеціалізується на розслідуванні таких кримінальних правопорушень, інспектор-криміналіст, працівники уповноваженого підрозділу Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Проведення огляду місця ДТП, унаслідок якої її учасникам спричинено тілесні ушкодження або загибель людей, доручається слідчому за цією спеціалізацією, який безпосередньо складає протокол та схему до нього.

Як зазначається у п. 5 розд. Х вищевказаної Інструкції при внесенні до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, пов`язані з порушенням Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, в обов`язковому порядку вказуються відомості про всіх учасників ДТП та характер отриманих ними тілесних ушкоджень.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви-повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений, зокрема, визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.

Сторона захисту посилаючись на те, що протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05 грудня 2019 року складений старшим слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві Радудою Р.В., який не визначений керівником органу досудового розслідування, як слідчий, що здійснює досудове розслідування у даному кримінальному провадженні та в супереч вимогам ч. 5 ст. 104 КПК України, просить суд визнати даний доказ недопустимим.

Суд, враховуючи вище зазначені обставини, заважаючи на норми кримінального процесуального законодавства та специфіку проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях проти безпеки руху та експлуатації транспорту, вважає необґрунтованими твердження сторони захисту щодо недопустимості протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05 грудня 2019 року, з таких підстав.

Зазначений протокол огляду складений у відповідності до ч. 3 ст. 214 КПК України, а саме до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а тому і до визначення слідчого (групи слідчих), якому (яким) доручено проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні. Тому суд вважає відсутність у групі слідчих осіб, які складали протокол огляду та схему місця дорожньо-транспортної пригоди жодним чином не може свідчити про оформлення їх суб`єктами, які не уповноважені на це нормами КПК України, оскільки дана слідча (розшукова) дія проводилась до внесення відомостей до ЄРДР.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05 грудня 2019 року отриманий належним суб`єктом збирання доказів, його форма відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства України та процесуальним джерелом його походження є документи, що передбачається ст. 99, 104 КПК України.

Як зазначається у ч. 3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №1201910000001297 05 грудня 2019 року об 11:24 годині внесено відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди між автомобілем «Деу Ланос» р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та загиблим ОСОБА_3 , яка сталась у 05 грудня 2019 року приблизно о 02:30 годині по пр. Броварському, 32-А, в м. Києві.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що після внесення відомостей до ЄРДР створено групу слідчих у кримінальному провадженні №1201910000001297 та в подальшому продовжено збирання доказів.

Щодо тверджень сторони захисту про відсутності підписів учасників події у фототаблиці до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05 грудня 2019 року, то слід зазначити, що дані обставини не можуть свідчити про недопустимість даного доказу, оскільки на відміну від протоколу огляду і схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, які складались на місті пригоди, дана фото таблиця оформлялась за допомогою технічних засобів, що свідчить про оформлення її поза місцем пригоди та при відсутності осіб, які були присутні на місці дорожньо-транспортної пригоди. Слід зазначити, що стороною захисту жодним чином не оспорюється зміст фотознімків наявних у фото таблиці, зокрема щодо розміщення транспортних засобів на місці, чи пошкоджень наявних на них чи інших обставин. Тому дані твердження сторони захисту суд вважає такими, що не впливають на допустимість як доказу додатку до протоколу огляду місця даної дорожньо-транспортної пригоди - фото таблиці.

Також, винуватість ОСОБА_1 підтверджується висновком судової автотехнічної експертизи № 12-1/3072 від 29.12.2019 року, з якої вбачаєтся, що на момент огляду автомобіля «Деу Ланос» р.н. НОМЕР_1 гальмівна система, система рульового керування та ходова частина знаходилися в працездатному стані.

З протоколу огляду речей від 03.01.2020 року вбачаються розриви, численні розхдження швів, чорні масні дрібні нашарування мастила на одязі та відсутність підошви і грязьові нашарування на взутті ОСОБА_3 , яке було одягнуто на ньому під час ДТП 05.12.2019 року.

Також, винуватість ОСОБА_1 підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 021-2736-2019 від 10.04.2020 року, з якої вбачаєтся, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_3 були виявлені наступні тілесні ушкодження: садно у лобній ділянці справа, на рівні 8-10 ребер зліва по задньо-паховій лінії на ділянках 5x4см та 8x4см групи дрібних саден, які розташовані по горизонтальній лінії на рівні пупка в ділянці 13x1,5см, перелом ребра по лопатковій лінії зліва, перелом лівої ключиці, крововиливи під плевру легень по задній поверхні біля коренів, розрив дуги аорти, переломи лівого стегна та кісток лівої гомілки, перелом кісток тазу, крововилив з відшаруванням шкіри та підшкірної клітковини по задній поверхні правої гомілки, крововиливи у м`які тканини голови, під оболонки головного мозку, перелом кісток основи черепу. Виявлені тлесні ушкодження спричинені тупими предметами, могли виникнути при дорожньо-транспортній пригоді - наїзді автомобіля на пішохода. В момент первинного контакту потерпілий перебував у вертикальному, або близькому до нього положенні та був повернутий лівою задньо-боковою поверхнею до танспортного засобу. Всі тілесні пошкодження у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних за критерієм небезпеки для життя та могли виникнути при обставинах дорожньо-транспортної пригоди. Спричинені вони травмуючою дією тупих предметів в різних фазах транспортної травми, а саме травма внаслідок зіткнення автомобіля, що рухався, з пішоходом в термін 05.12.2019 року.

Смерть ОСОБА_3 настала від множинних переломів кісток скелету з пошкодженням внутрішніх органів з розвитком шоку.

Також, винуватість ОСОБА_1 підтверджується висновком комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи № 031-204-2019-12-1/3187 від 29.04.2020 року, з якої вбачаєтся, що вказані ушкодження та пошкодження одгу та взуття у ОСОБА_3 спричинені травмуючою дією тупих предметів, а саме, травма внаслідок зіткнення автомобіля, що рухався, з пішоходом в термін 05.12.2019 року, встановлено характер та морфологію тілесних ушкоджень. Крім того, визначення швидкості руху транспортного засобу виходячи із розташування місця контакту пішохода з автомобілем при його закиданні на автомобіль, враховуючи обставини виникнення ДТП, локалізацію пошкоджень на автомобілі з урахуванням зросту пішохода , швидкість руху автомобіля «Деу Ланос» р.н. НОМЕР_1 в момент наїзду могда складати понад 100 км/год.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 06.07.2020 року, проведеного в умовах, наближених до умов, які були під час виникнення ДТП, а саме: темну пору доби, при штучному освітленні, за відсутності опадів, при сухому покритті проїзної частини, - вбачається встановлення конкретної відстані видимості пішохода та загальної видимості елементів проїзної частини з робочого місця водія.

Також, винуватість ОСОБА_1 підтверджується висновком судової автотехнічної експертизи № 12-1/1972 від 24.07.2020 року, з якої вбачаєтся, що розрахована швидкість автомобіля «Деу Ланос» р.н. НОМЕР_1 становила 99,6-101,1 км/год, причиною виникнення даної ДТП з технічної точки зору є невідповідність дій воді автомобіля «Деу Ланос» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 вимогам п.12.9б ПДР України.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в повній мірі підтвердилась належними та допустимими доказами, які узгоджуються між собою та є достатніми у своїй сукупності.

Суд вважає, що заперечення ОСОБА_1 своєї вини спростовується дослідженими судом доказами та розцінює його позицію не інакше, як намагання уникнути відповідальності за свої дії.

За таких обставин, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у тому, що він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 66,67 КК України не встановлено.

Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується з посередньої сторони, раніше не судимий, працює, зазначив, що має на утриманні малолітню дитину 2021 року народження, проте підтвердження суду не надав, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, думку державного обвинувача, потерпілого, а також приймаючи до уваги неналежну процесуальну поведінку, багаторазове нез`явлення за викликом суду без поважної причини, тому виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк не можливе та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі.

Крім того, беручи до уваги очевидність порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху та їх наслідки, суд вважає за необхідне застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, суд встановив таке.

У відповідності ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

В цивільному позові ОСОБА_2 визначено моральну шкоду в розмірі 150 228 грн до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 .

Також, в цивільному позові ОСОБА_2 визначено моральну шкоду в розмірі 200 000 грн до стягнення з цивільного відповідача ПрАТ «СК АСКО ДЕ».

Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО №1464415, вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Деу Ланос» р.н. НОМЕР_1 застрахована у ПрАТ «СК АСКО ДЕ» із визначенням страхової суми на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, у розмірі 200 000 (двохсот тисяч) грн..

Згідно із ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як роз`яснено у п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК України).

Суд, з`ясувавши, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі ОСОБА_2 оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, дійшов до висновку про законність таких вимог потерпілого.

Позивачу як потерпілій стороні спричинено моральні та фізичні страждання, які позначили негативні зміни у житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події; страх за душевний та фізичний стан дружини після ДТП; негативні переживання та спогади про прощання з тілом сина та його поховання; постійна, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні всіх обставин; важкість виконання повсякденних обов`язків, через постійні думки про загиблого синочка; тимчасова відірваність від активного соціального життя та ведення господарства; знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності у зв`язку з пасивними діями винного водія ОСОБА_1 , який навіть не вибачився перед Позивачем та його дружиною та ще й навіть зухвало не визнав своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушення.

Вказані вище обставини, спричинили ряд негативних наслідків та моральні втрати і страждання для Позивача.

Отже в суму моральної шкоди, в розмірі 200 000 грн 00 к. потерпілий вкладає усі страждання, які йому довелось перенести, зокрема: порушення звичного способу життя, негативний вплив на стан здоров`я потерпілого та стан його життя, а також його моральні страждання, пов`язані з дорожньо-транспортною пригодою та тривалим судовим розглядом.

У зв`язку із чим вимоги цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, вимоги цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди з цивільного відповідача ПрАТ «СК АСКО ДЕ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: автомобіль марки «Деу Ланос» р.н. НОМЕР_1 - залишити у володінні власника.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз, а саме: в розмірі 1 570 (однієї тисячі п`ятсот сімдесяти) грн 10 к. за проведення судової експертизи № 12-1/3070 від 26.12.2019 року,

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь потерпілого ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 150 228 (сто п`ятдесят тисяч двісті двадцять вісім) грн. 00 к.

Стягнути з ПрАТ «СК АСКО ДЕ» (ЄДРПОУ 13494943) на користь потерпілого ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 к.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: О.А.Дзюба