Рішення № 102906070, 27.01.2022, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/231/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі судового засідання - Алексейчук Ю.М.

з участю:

представника відповідача -адвоката Усачука А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в Національній академії Служби безпеки України, -

в с т а н о в и в:

Служба безпеки України в особі представника за довіреністю Кулик Вікторії Олегівни звернулися до Рівненського міського суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в Національній академії Служби безпеки України. Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Служби безпеки України (одержувач - Національна академія Служби безпеки України, р/р НОМЕР_1 , код за ЄДРПОУ 20001823, МФО 820172) витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії Служби безпеки України, в розмірі 84 761,21 грн. та судові витрати в сумі 1921,00 грн. Представник позивача за довіреністю № 22/347-Д від 10.09.2019 р. ОСОБА_2 згідно поданого до суду клопотання просив розглядати справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Також представником позивача подано до суду письмові пояснення по суті позовних вимог. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача адвокат Усачук А.В. у судовому засіданні в режимі відео конференції позовні вимоги не визнав. Підтримав письмовий відзив, у якому вказав, що матеріали справи № 569/231/20 не містять жодного належного і допустимого доказу/підтвердження про те, Позивачем було фактично понесено витрати у сумі 84 761,21 грн. Більше того, не міститься і відомостей про те, що такі послуги були фактично надані Відповідачу. Всі розрахунки формуються виключно на даних СБУ, без наявності будь-яких первинних документів, котрі б підтверджували зазначене. ОСОБА_1 заперечує факт надання послуг з утриманням в Національній академії Служби безпеки України у розмірі 84 761,21 грн. Сторона Відповідача вважає, що позов суб`єкта владних повноважень (Служби безпеки України) про відшкодування вартості навчання до особи, яка перебувала на посадах, віднесених до державної служби, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а спір в справі № 569/231/20 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Просив закрити провадження у справі. А у разі не закриття провадження, просив відмовити у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог. Повідомив суд, що залишає за собою право після ухвалення рішення, протягом п`яти днів, подати заяву про відшкодування понесених відповідачем витрат на правничу допомогу .

Ухвалою суду від 22.01.2020 р. відкрите спрощенне позовне провадження, призначене судове засідання з викликом сторін.

Ухвалою суду від 26.10.2021р. скасоване заочне рішення суду від 05.03.2020 р., призначено справу до розгляду з викликом сторін у судове засідання. Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю. Судом встановлено, що Наказом Національної академії СБУ від 09.08.2015 № 590-ос «Про зарахування на навчання» на підставі Правил прийому до Національної академії Служби безпеки України у 2015р. та рішення Приймальної комісії від 08.08.2015р., протокол № 27, ОСОБА_1 зарахований з 09.08.2015р. курсантом першого курсу денної форми навчання за напрямами за державним замовленням згідно з додатком.

Відповідно до додатку до наказу, ОСОБА_1 зарахований на перший курс за напрямом підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра 6.160102 Державна безпека (спеціалізація - поглиблене вивчення іноземних мов) в НА СБУ та прийнятий на військову службу (навчання) за контрактом про проходження військової служби (навчання) курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів СБУ. 09.08.2015 відповідачем ОСОБА_1 та СБУ в особі т.в.о. ректора НА СБУ полковника Кудінова С.С. згідно із розділом II Положення про проходження військової служби (навчання) за контрактом курсантами (слухачами) вищих навчальних закладів Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 07.11.2001 № 1053 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів СБУ, на 4 роки 11 місяців з 09.08.2015 до 30.06.2020 . Тобто, зазначений контракт було укладено з ОСОБА_1 , як особою, яка зарахована курсантом вищого навчального закладу СБУ. Наказом НА СБУ від 22.05.2019 № 347-ос відповідно до пункту 5 частини першої статті 46 Закону України "Про вищу освіту" та підпункту "є" пункту 80 Положення припинено чинність контракту, відповідача відраховано з навчання в НА СБУ - у зв`язку з небажанням продовжувати навчання та відповідно до пункту "а" частини першої та підпункту "ж" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" звільнено з військової служби - у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту. Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (у редакції, яка діяла на момент відрахування) курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку. Пунктом 78 Положення передбачається, що разі припинення дії (розірвання) контракту та відрахування курсанта (слухача) з вищого військового навчального закладу на підставах, передбачених підпунктами "е" - "и" пункту 80 цього Положення, він відшкодовує СБУ або міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, які уклали відповідні угоди із СБУ про підготовку фахівців, витрати, пов`язані з його навчанням і утриманням, у порядку, встановленому законодавством. Механізм відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ) в разі дострокового розірвання контракту визначається Порядком відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 . Пунктом 3 Порядку № 964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної відпустки та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг та вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку таких витрат встановлюється Порядком розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.07.2007 за № 863/14130. Пунктом 2 вказаного Порядку встановлена методика розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ. Згідно із підпунктом 2.1 Порядку відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Питання стягнення коштів, витрачених на навчання було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 607/3693/17 у якій ухвалено постанову від 26.01.2021р. Відповідно до п.66 Велика Палата Верховного Суду вважає, що, вирішуючи аналогічні спори, судам слід керуватись таким. Якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов`язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров`я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов`язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням.

81. У справі Yanas?k проти Туреччини (рішення від 06 січня 1993 року заява № 14524/89) щодо права на освіту ЄСПЛ зазначив, що гарантування права на освіту не виключає застосування дисциплінарних стягнень; встановлені обмеження у справі заявника щодо права на освіту у Військовій академії не обмежують його право на освіту у цивільних навчальних закладах.

82. Щодо захисту права власності у рішенні ЄСПЛ вказано, що у заявника виник борг перед державою щодо відшкодування плати за навчання, харчування, проживання у разі невиконання обов`язку стосовно проходження військової служби в армії у встановлений законодавством період. Комісія вважає, що обов`язок здійснити такі відшкодування після відрахування з навчального закладу не порушує права заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

(1.5) Загальні висновки в контексті проаналізованих вище справ

83. Обов`язок особи, яка зобов`язалась відпрацювати за направленням після завершення її навчання за рахунок коштів держави, не передбачає втручання у її права, гарантовані статтею 4 Конвенції щодо заборони примусової чи обов`язкової праці. ЄСПЛ підкреслює, що не кожна праця, яку вимагають від особи під загрозою «покарання», становить заборонену цим положенням «примусову чи обов`язкову працю». Слід врахувати, зокрема, характер і обсяг даної діяльності, вільне укладення відповідних домовленостей (угод) у зв`язку із чим особа усвідомлює принцип і обсяг свого зобов`язання, яке вона бере, отримуючи безкоштовну освіту тощо. Такі обставини дозволяють відрізнити «примусову працю» від роботи, якої можна розумно вимагати за відповідних обставин. В протилежному випадку ЄСПЛ застосовує поняття «непропорційний тягар» та перевіряє, чи на особу було накладено такий тягар, що є єдиним чинником, на підставі якого ЄСПЛ може встановити порушення пункту 2 статті 4 Конвенції.

84. Обов`язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов`язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.

85. Стаття 2 Протоколу № 1 до Конвенції захищає та гарантує загальне особисте право особи на освіту. Держави не зобов`язуються організовувати за власний кошт або субсидувати освіту визначеного виду або рівня. Водночас, держава не зобов`язана виключно утримуватись від порушень цього права, а несе й відповідні позитивні зобов`язання, аби забезпечити дотримання права, захищеного статтею 2 Протоколу № 1 до Конвенції. Відповідні обмеження не повинні звужувати згадане право настільки, щоб порушити його сутність і позбавити його ефективності. Такі обмеження мають бути передбачуваними для зацікавленої особи і переслідувати законну мету.

86. Враховуючи вищенаведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що за аналогічного підходу Верховного Суду у справах щодо відшкодування навчання фахівцями військово-облікових спеціальностей (дивитись постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 1.380.2019.002683) підхід до вирішення спорів щодо відшкодування особами, які навчаються за рахунок Державного бюджету за цивільними спеціальностями, витрат на їх навчання у зв`язку з невиконанням ними умов угоди з вищим навчальним закладом має бути однаковим, інший підхід може призвести до дискримінації.

90. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів відповідно до Глави 5 ЦПК України.

91. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

92. Відповідно до частин першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

93. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

94. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

95. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

96. Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення не відповідають.

97. Так не у всіх відносинах за участю держави держава виступає саме як апарат примусу. В значній частині своїх правовідносин держава діє і як суб`єкт цивільних правовідносин, вступаючи в тому числі і у договірні правовідносини у сфері навчання.

98. Той факт, що держава є завжди сильнішим суб`єктом у правовідносинах з фізичною особою, не може слугувати виправданням невиконання фізичною особою своїх цивільно-правових зобов`язань перед державою, коли вони є зрозумілими і очевидними.

100. Якщо б зі схожим позовом звернулася приватна особа, яка на підставі відповідної угоди оплатила навчання випускника під зобов`язання подальшого відпрацювання, навряд чи в кого б виникли сумніви щодо обов`язку такого випускника відшкодувати понесені на його навчання витрати.

За наведених обставин, суд вважає, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли у зв`язку з наданням позивачем відповідачу освітніх послуг, контрак укладений з навчальним закладом Національною академією, а не у зв`язку проходженням військової служби в СБУ. З цього ж таки витягу з ЄДРПОУ вбачається, що засновником НА є СБУ , видами діяльності НА СБУ є - 85.42- вища освіта, 85.59 інші види освіти, 68-20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 72.20 дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук.

Відтак, приходжу до висновку, що даний спір підлягає до розгляду в порядку цивільного судочинства, який виник у зв`язку з наданням освітніх послуг, тому підстав до закриття провадження за п. 1 ч.1 ст.255 ЦПК немає.

Як встановлено судом, загальна сума витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в НА СБУ за весь період навчання складає 84 761,21 грн., з них: витрати на грошове забезпечення складають 19 302,01 грн., що підтверджується довідкою про витрати на грошове забезпечення та грошову компенсацію продовольчого забезпечення та щодо вартості заміни білизни від 22.05.2019 № 117; Витрати на продовольче забезпечення складають 32 268,47 грн., що підтверджується довідкою довідкою-розрахунком вартості харчування від 22.05.2019 № 64 та компенсація за харчування, у сумі 1322,44 грн., що підтверджується довідкою про витрати на грошове забезпечення та грошову компенсацію продовольчого забезпечення та щодо вартості заміни білизни від 22.05.2019 № 117; Витрати на речове забезпечення та лазні - пральні послуги складають 6 152,73 грн., вартість заміни білизни складає 1870,95 грн., що підтверджується довідкою про витрати на грошове забезпечення та грошову компенсацію продовольчого забезпечення та щодо вартості заміни білизни від 22.05.2019 № 117 та довідкою щодо відшкодування за речове забезпечення від 22.05.2019 № 132; Витрати на медичне забезпечення складають 4 049,78 грн., що підтверджується розрахунком вартості медичного обслуговування від № 8 ; Витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв складають 19 794,83 грн., що підтверджується розрахунком відшкодування комунальних послуг та спожитих енергоносіїв від 22.05.2019 р. Вищевказані розрахунки фактичних витрат здійснені з урахуванням пунктів 5,6 Порядку № 964 (витрати відшкодовуються у повному розмірі: курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк (пункт 5); витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби (пункт 6)). Відповідач ознайомлений з наказом НА СБУ від 22.05.2019 № 347-ос та роз`яснено, що він зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в НА СБУ у сумі 84 761,21грн., що підтверджується відповідним листом бесіди із солдатом ОСОБА_1 . Разом з тим, 07.06.2019 на адресу Відповідача направлявся лист з проханням відшкодувати у добровільному порядку зазначену суму коштів, але зазначений лист повернуто на адресу НА СБУ за закінченням встановленого строку зберігання . Станом на теперішній час погашення заборгованості у добровільному порядку не здійснено, її сума складає 84 761,21 грн. що підтверджується вказаними розрахунками , довідкою фінансового відділу. Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовна заява обґрунтована і підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії Служби безпеки України в розмірі 84761,21 грн. , витрачені на його навчання. Судом не встановлено, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування вимог та доводів позивача . Відповідно до ст. 141 ЦПК підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати сплачений судовий збір в сумі 1921,00 грн. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд ,-

в и р і ш и в: Позовну заяву Служби безпеки України - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області 26.04.2013) на користь Служби безпеки України (одержувач - Національна академія Служби безпеки України, р/р НОМЕР_1 , код за ЄДРПОУ 20001823, МФО 820172) витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії Служби безпеки України, в розмірі 84 761,21 грн. (вісімдесят чотири тисячі сімсот шістдесят одна гривня 21 коп.) та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна ) грн. 00 коп. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач - Служба безпеки України, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул. Володимирська, 33, код ЄДРПОУ 00034074.

Відповідач - ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Повний текст рішення виготовлено 31.01.2022 р.

Суддя О.В.Панас