Ухвала суду № 102904975, 18.01.2022, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 січня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/5381/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Миронець Н.Я., позивача ОСОБА_1 та його представника Поляк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження клопотання відповідача про залишення позову без руху у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4267 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та зміну наказу, стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А4267 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів.

Позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження військової служби в розмірі 87,8% від окладу за військове звання, надбавку за вислугу років за період з 01 березня по 23 березня 2020 року;

- зобов`язати Військову частину А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за особливості проходження військової служби в розмірі 87,8% від окладу за військове звання, надбавку за вислугу років за період з 01 березня по 23 березня 2020 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 34 (тридцять чотири) календарних дні щорічної основної відпустки за 2020 рік та за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки за участь в антитерористичній операції та операції об`єднаних сил як учаснику бойових дій за період з 21 грудня 2015 року по 23 березня 2020 року;

- зобов`язати Військову частину А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 34 (тридцять чотири) календарних дні щорічної основної відпустки за 2020 рік та за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки за участь в антитерористичній операції та операції об`єднаних сил як учаснику бойових дій за період з 21 грудня 2015 року по 23 березня 2020 року.

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік;

- зобов`язати Військову частину А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по звільненню в розмірі 50% за кожен повний прослужений рік за період з 12 серпня 2015 року по 23 березня 2020 року;

- зобов`язати Військову частину А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по звільненню в розмірі 50% за кожен повний прослужений рік за період з 12 серпня 2015 року по 23 березня 2020 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік;

- зобов`язати Військову частину А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік;

- стягнути з Військової частини А4267 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 24 березня 2020 року (перший робочий день після звільнення з військової служби) по день ухвалення рішення у справі.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; клопотання позивача про витребування доказів задоволено; витребувано докази у Військової частини А4267.

Ухвалою суду від 01 грудня 2021 року клопотання представника позивача про поновлення та продовження процесуальних строків, витребування та долучення доказів у даній справі задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк для подання клопотання про витребування доказів та задоволено його. Витребувано у Військової частини А4267 належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування стосовно ОСОБА_1 та докази ознайомлення його з наказами командира Військової частини А4267 №356 від 31 грудня 2019 року та №83 від 23 березня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 строк для долучення доказів до матеріалів справи. Долучено до матеріалів даної справи копії обхідного листа на військовослужбовця офіцерського складу старшого лейтенанта ОСОБА_1 від 03 квітня 2020 року та акту про відсутність документів у конверті від 24 листопада 2021 року. Продовжено ОСОБА_1 строк подання відповіді на відзив та заяви в порядку частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України на п`ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

На виконання вимог указаної ухвали відповідачем подано до суду копії матеріалів службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби командиром 3 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини А4267 старшим лейтенантом ОСОБА_1 , а також копії сторінок журналу обліку видачі приписів військової частини А4267.

Як вбачається з матеріалів справи, з указаними вище документами ознайомився представник позивача Поляк М.В., діюча в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру про на надання правничої правової (допомоги) серії СЕ №1005985 від 24 листопада 2021 року.

21 грудня 2021 року від представника позивача надійшла позовна заява в новій редакції від 17 грудня 2021 року, в якій він просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А4267 (по стройовій частині) №356 від 31 грудня 2019 року про визнання старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону таким, що 30 грудня 2019 року самовільно залишив військову частину, та його зняття з 30 грудня 2019 року з усіх видів забезпечення;

- визнати протиправним та змінити наказ №83 командира військової частини А4267 (по стройовій частині) ОСОБА_2 від 23 березня 2020 року про визнання таким, що 23 березня 2020 року посаду та справи здав, виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлення до зарахування на військовий облік до Чернівецького міського військового комісаріату Чернівецької області у частині дати звільнення;

- стягнути з військової частини А4267 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі 58615,02 грн, компенсацію за 11 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки у розмірі 7083,70 грн, середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 квітня 2020 року по 24 квітня 2020 року у сумі 12879,44 грн.

Ухвалою суду від 22 грудня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву в новій редакції ОСОБА_1 до Військової частини А4267 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та зміну наказу, стягнення коштів. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на 18 січня 2022 року о 09 год. 30 хв. та встановлено строки для подання заяв по суті справи.

24 грудня 2021 року від представника позивача надійшла позовна заява у новій редакції від 24 грудня 2021 року.

В цій позовній заяві позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А4267 (по стройовій частині) №356 від 31 грудня 2019 року про визнання старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону таким, що 30 грудня 2019 року самовільно залишив військову частину, та його зняття з 30 грудня 2019 року з усіх видів забезпечення;

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини А4267 №36 від 20 лютого 2020 року, яким командира 3 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини А4267 старшого лейтенанта ОСОБА_1 за порушення вимог законодавства України, що підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого, ч.4 статті 407 КК України, на підставі статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, після його повернення до місця служби притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення « сувора догана» під особистий підпис, та пункт 3, яким позивача позбавлено премії за грудень 2019 року та січень у повному обсязі, знято з усіх видів грошового забезпечення»;

- визнати протиправним та змінити наказ №83 командира військової частини А4267 (по стройовій частині) ОСОБА_2 від 23 березня 2020 року про визнання таким, що 23 березня 2020 року посаду та справи здав, виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлення до зарахування на військовий облік до Чернівецького міського військового комісаріату Чернівецької області у частині дати звільнення з 23 березня 2020 року на 04 квітня 2020 року;

- стягнути з військової частини А4267 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі 58615,02 грн, компенсацію за 11 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки у розмірі 7083,70 грн, премію за грудень 2019 року у сумі 3714,50 грн, середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 квітня 2020 року по 24 квітня 2020 року у сумі 12879,44 грн.

Поряд з цим представником позивача подано і клопотання про поновлення процесуального строку.

Ухвалою суду від 18 січня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4267 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та зміну наказу, стягнення коштів.

Отже, судом розглядається позовна заява у новій редакції від 17 грудня 2021 року.

У судовому засіданні 18 січня 2022 року судом встановлено, що 17 січня 2022 року до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без руху, обґрунтоване несплатою позивачем судового збору при зверненні до суду з позовною заявою.

У судовому засіданні представник позивача заперечувала щодо задоволення указаного клопотання.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без руху та перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як свідчать матеріали справи, спірні відносини між сторонами даної справи виникли щодо проходження та звільнення позивача з військової, тобто публічної у розумінні пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, служби.

Згідно позовної заяви у новій редакції від 17 грудня 2021 року однією з позовних вимог, на якій і акцентовано увагу у поданому відповідачем клопотанні, є вимога про стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 квітня 2020 року по 24 квітня 2020 року у сумі 12879,44 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

Згідно статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Розміри ставок судового збору визначено статтею 4 Закону України "Про судовий збір". Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270 гривень.

Зміст та характер позовної вимоги про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 квітня 2020 року по 24 квітня 2020 року у сумі 12879,44 грн - майновий, оскільки вирішення судом цього спору стосується зобов`язань відповідача, що виражені в грошовому еквіваленті, має очевидний економічний характер, а результат розгляду справи може призвести до зменшення активів відповідача.

Зважаючи на те, що 1 відсоток ціни указаної позовної вимоги становить 128,79 грн ((12879,44 грн)*1/100), тобто менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908,00 грн, то розмір судового збору за вказані вище позовні вимоги становитиме 908,00 грн.

Однак, позивачем всупереч вказаним нормам при подачі позову до суду з вимогою про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 квітня 2020 року по 24 квітня 2020 року у сумі 12879,44 грн судовий збір не сплачений.

При цьому суд вважає за необхідним зазначити і таке.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогійне визначення заробітної плати наведено й у частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці".

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З аналізу наведених норм вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Наведене є правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (провадження 12-301гс18).

За таких обставин, суд погоджується із доводами відповідача у поданому клопотанні про те, що визначена Законом України "Про судовий збір" пільга щодо сплати судового збору позивачами у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (пункт 1 частини першої статті 5) не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Поряд з цим з матеріалів справи вбачається зазначення позивачем про звільнення його як учасника бойових дій від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Однак такі посилання суд вважає помилковими, виходячи з такого.

Так, відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Згідно з указаною нормою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнено учасників бойових дій лише у тих справах, які пов`язані із порушенням їхніх прав, тобто прав як учасника бойових дій.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них регулюються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Частиною другою статті 4 Закону №3551-ХІІ встановлено, що до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені статтею 12 Закону №3551-XII.

Частиною другою статті 22 Закону №3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб, з урахуванням положень статей 12, 22 Закону №3551-XII.

Зазначене відповідає правовій позиції, наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 (провадження №14-730цс19).

Суд зауважує, що серед переліку пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначеного статтею 12 Закону №3551-XII, немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.

Зі змісту матеріалів справи не вбачається того, що предмет даного позову - вимога про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 квітня 2020 року по 24 квітня 2020 року у сумі 12879,44 грн - безпосередньо пов`язана з наявним у нього статусом учасника бойових дій.

На переконання суду, вказане не зачіпає порядку, обсягу соціальних гарантій позивача чи будь-яким іншим чином стосується його соціального і правового захисту саме як учасника бойових дій.

Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 (провадження №11-795заі19) та у постанові від 06 травня 2020 року у справі №9901/70/20 (провадження №11-128заі20).

Таким чином, у даному випадку позивач як учасник бойових дій не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

За наведених вище міркувань та враховуючи, що згідно позовної заяви у новій редакції від 17 грудня 2021 року позивач, окрім вимоги про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 квітня 2020 року по 24 квітня 2020 року у сумі 12879,44 грн, за яку не сплачено судовий збір, заявляє також і вимоги про визнання протиправним та скасування наказу військової частини А4267 (по стройовій частині) №356 від 31 грудня 2019 року та визнання протиправним і зміну наказу №83 командира військової частини А4267 (по стройовій частині) ОСОБА_2 від 23 березня 2020 року, за які також не сплачено судовий збір і за пред`явлення яких позивач не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", то суд приходить до висновку про необхідність сплати позивачем судового збору і за ці дві вимоги немайнового характеру у загальній сумі 1816,00 грн (908,00 грн х 2).

Отже, позивачу при поданні до суду позовної заяви у новій редакції від 17 грудня 2021 року необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 2724,00 грн (908,00 грн + 1816,00 грн).

Оскільки вказаний не сплачено, то позовна заява підлягає залишенню без руху на підставі частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судовий збір повинен бути сплачений на наступні банківські реквізити: отримувач Чернівец.ГУК/Чернівецька ТГ/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 37836095; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); номер рахунку UA538999980313141206084024405; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Керуючись статтями 171, 241, 248, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1.Клопотання відповідача про залишення позову без руху у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4267 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та зміну наказу, стягнення коштів задовольнити.

2.Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А4267 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та зміну наказу, стягнення коштів залишити без руху.

3.Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання до суду документа про сплату судового збору.

4.Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Ухвала у повному обсязі складена 19 січня 2022 року.

Суддя О.П. Лелюк