Рішення № 102904734, 02.02.2022, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/844/13- ц провадження №2/489/777/22

РІШЕННЯ

Іменем України

02 лютого 2022 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Єлишевої А.В.,

за участю:

представника позивача Клок Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», на теперішній час Акціонерне товариство «Мегабанк», (далі - АТ «Мегабанк», Банк), до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення процентів та неустойки (штрафу і пені) по кредитному договору

встановив:

У лютому 2013 року АТ «Мегабанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , як солідарного боржника, процентів та неустойки (штрафу і пені) по кредитному договору від 31.08.2007 № 246-14ПВ/2007 в загальному розмірі 48922,78 грн.

У обґрунтування позовних вимог вказано, що зобов`язання третьої особи ОСОБА_2 по кредитному договору забезпечено договором поруки, укладеному з відповідачем. Через невиконання позичальником грошових зобов`язань раніше Банк звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості з позичальника та поручителя, який задоволено рішенням від 05.05.2011. Вказане рішення до теперішнього часу не виконано, а тому станом на 17.01.2013 утворилася заборгованість по процентам в розмірі 5037,36 дол.США, що еквівалентно 40263,62 грн., нарахованою пенею 4812,17 грн. і штрафом 3846,99 грн.

Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача, як солідарного боржника.

Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.03.2013 позов Банку було задоволено частково.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 08.10.2021 заочне рішення скасовано при призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 09.12.2021 здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

У судову засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, дійшов наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що 31.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Мегабанк», правонаступником якого є АТ «Мегабанк», та позичальником ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 24614ПВ/2007, на умовах якого останній для придбання автомобіля отримав кредит у розмірі 39163,00 дол.США на строком до 29.08.2014 та сплатою 13,5 процентів річних.

Зобов`язання позичальника за кредитним договором забезпечені договором поруки від 31.08.2007 № 246-14П/2007-п, укладеним між Банком та ОСОБА_1 , на теперішній час після зміни прізвища ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 від 26.12.2019.

Із позову вбачається, що в порушення пунктів 1.1, 3.2.3, 4.2 кредитного договору позичальник з листопада 2009 року грошові зобов`язання з погашення заборгованості виконує не регулярно та не в повному обсязі, а з січня 2011 року взагалі припинив погашення заборгованості.

Внаслідок цього, Банк неодноразово надсилав позичальнику та поручителю вимоги про дострокове повернення кредиту та сплати інших платежів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору.

У лютому 2011 року АТ «Мегабанк» звернулося до суду з позовом про дострокове стягнення з позичальника та поручителя заборгованості, а саме: 27488,00 дол. США заборгованості по кредиту, що за курсом Національного Банку України станом на 01.02.2011 еквівалентно 218295,95 грн., в т.ч. прострочена заборгованість по кредиту 7472,00 дол. США; 4441,98 дол. США простроченої заборгованості по процентам, що еквівалентно 35274,87 грн.; 3427,35 грн. пені; 9199,42 грн. штрафів; 17250,00 штрафу за порушення умови страхування предмета застави.

Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05.05.2011 позовні вимоги Банку задоволено частково та в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору, яка станом на 01.02.2011 складалася із 218295,95 грн. заборгованості по кредиту, 35274,87 грн. процентів та 9199,42 грн. штрафу, всього 262770,20 грн., звернуто стягнення на автомобіль, що належав ОСОБА_2 , та стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 , як поручителя.

Рішення суду перебуває на примусовому виконанні в державній виконавчій службі та боржниками не виконано.

Посилаючись на частину четверту статті 559 ЦК України та умови пункту 5.1 договору поруки, відповідно до якого договір поруки діє протягом трьох років з дня закінчення строку кредитного договору (згідно пункту 3.2.1 кредитного договору строк до 29.08.2014), Банк вважає, що має право вимагати виконання від солідарних боржників зобов`язання в повному обсязі.

У зв`язку із цим, позивач за період з 02.02.2011 і по 17.01.2013 нарахував проценти, виходячи із встановленої у кредитному договорі процентної ставки, в розмірі 5037,36 дол.США, що на дату розрахунку еквівалентно 40263,62 грн., а також нарахував 4812,17 грн. пені та 3846,99 грн. штрафу, які просить стягнути з відповідача, як солідарного боржника.

При вирішенні спору суд виходить з наступного правового регулювання.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, визначені у статті 554 цього Кодексу.

Згідно пункту 5.1 договору поруки договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом трьох років з дня закінчення строку кредитного договору.

Таким чином сторони визначити конкретний строк дії договору поруки, який залежить від строку кредитного договору.

Як встановлено судом, в лютому 2011 року АТ «Мегабанк» звернулося до суду з позовом про дострокове стягнення з позичальника та поручителя заборгованості по кредитному договору, що утворилася станом на 01.02.2011 та звернення стягнення на предмет застави. Позов Банку задоволено частково відносно обох боржників.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Неустойка за своєю правовою природою володіє акцесорним характером і, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов`язання.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 оку у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, звернувшись до суд з позовом про дострокове стягнення заборгованості, який задоволено заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05.05.2011, позивач змінив строк дії кредитного договору з 29.08.2014 на 01.02.2011.

За такого нарахування АТ «Мегабанк» процентів та неустойки (штрафу і пені) поза межами строку кредитного договору не відповідає закону, що є підставою для відмови в задоволені позовних вимог.

Доводи відповідача, які наведено у її заяві про перегляд заочного рішення, про не підписання нею договору поруки, що є наслідком недійсності договору поруки, суд до уваги не приймає, оскільки вони не підтверджені належними і допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Так як в задоволенні позовних вимог відмовлено стягнення з відповідача на користь позивача витрат понесених на оплату судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України не покладається.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволені позовних вимог Акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення процентів та неустойки (штрафу і пені) по кредитному договору відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Акціонерного товариства «Мегабанк», код ЄДРПОУ 09804119, місцезнаходження: м. Харків, вул. Артема,30;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

третя особа - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 02.02.2022.

Суддя І.В.Коваленко