Ухвала суду № 102903908, 02.02.2022, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

02.02.2022

Справа № 642/5507/21

Провадження №1-кс/642/427/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою

30 січня 2022 року Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова Гримайло А.М., за участю секретаря Корявець Ю.В., прокурора Дозорця Р.С., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Великої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, Фоменко Ю.М., поданого у кримінальному провадженні за № 42021220000000298 від 06.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, працюючого на посаді поліцейського відділення охорони ІТГ № 1 ГУНП в Харківській області, старшого сержанта поліції, фактично мешкає: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.191 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, знаходиться кримінальне провадження № 42021220000000298 від 06.07.2021, за підозрою ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі наказу начальника ГУНП в Харківській області у 2018 році був призначений на посаду поліцейського відділення охорони ізолятору тимчасового тримання № 1 ГУНП в Харківській області, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Івана Камишева, 35.

Безпосереднім керівником ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , який у 2016 році призначений на посаду начальника ізолятору тимчасового тримання № 1 ГУНП в Харківській області, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Івана Камишева, 35.

Відповідно до посадової інструкції ОСОБА_2 , як керівник, у період з 2016 року по теперішній час постійно виконує організаційно - розпорядчі та адміністративно - господарські функції, і таким чином є службовою особою.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склали присягу на вірність народу України та вступаючи до лав Національної поліції України, присягнув вірно служити Українському народу, дотримуватися норм Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь Держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Згідно правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.

Стаття 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, ОСОБА_2 , обіймаючи посаду начальника ІТТ № 1 ГУНП в Харківській області, маючи спеціальне звання майора поліції, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, здійснюючи функції представника влади, діючи умисно з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення протиправним шляхом, використовуючи своє службове становище, у невстановлений в ході досудового розслідування час розробив злочинну схему заволодіння бюджетними грошовими коштами шляхом зловживання своїм службовим становищем.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2 , усвідомлюючи виключну можливість вчинення даного злочину за попередньою змовою групою осіб за участю підлеглих йому по службі поліцейських, для полегшення вчинення злочину та приховування у подальшому слідів його скоєння, у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, вступив у злочинну змову з поліцейським відділу охорони ІТТ № 1 ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції ОСОБА_1 , розподіливши між собою злочинні ролі.

Відповідно до розробленого ОСОБА_2 злочинного плану,

ОСОБА_1 , обіймаючи посаду поліцейського відділу охорони ІТТ № 1 ГУНП в Харківській області, замість виконання своїх безпосередніх функціональних обов`язків за місцем несення служби, буде використовувати робочий час у особистих цілях, не пов`язуючи його з виконанням своїх безпосередніх функціональних обов`язків і не перебуваючи у місці несення служби, у тому числі, займатися іншою оплачуваною діяльністю, а ОСОБА_2 , у свою чергу, забезпечить надання недостовірних даних щодо перебування ОСОБА_1 за місцем несення служби, а саме за адресою: м. Харків,

вул. Івана Камишева, 35, з метою безпідставного нарахування та виплати грошового забезпечення останньому, і зарахування йому службового стажу.

При цьому, за вказаним розробленим злочинним планом, нараховане ОСОБА_1 грошове забезпечення останній повинен передати ОСОБА_2 у заздалегідь обумовленій частині.

В свою чергу, ОСОБА_1 , не бажаючи виконувати покладені на нього функціональні обов`язки, переслідуючи мету особистого збагачення злочинним шляхом, погодив розроблений ОСОБА_2 злочинний план та надав свою добровільну згоду на активну участь у його виконанні та досягнення єдиного злочинного умислу, відомого усім учасникам групи.

Так, ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно та протиправно, з метою особистого незаконного збагачення протиправним шляхом, за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи заздалегідь розроблений злочинний план, вчинив активні дії, спрямовані на заволодіння бюджетними коштами шляхом зловживання службовою особою - своїм безпосереднім керівником ОСОБА_2 , своїм службовим становищем, а саме у період з 01.01.2019 по 28.01.2022 не з`являвся за своїм безпосереднім місцем несення служби в ІТТ № 1 ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Івана Камишева, 35, не виконував покладені на нього службові обов`язки, а використовував робочий час на власний розсуд, займаючись своїми особистими справами, у тому числі іншою оплачуваною діяльністю.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були достовірно обізнані про вимоги ст. 66 Закону України «Про Національну поліцію», згідно з якою поліцейський не може під час проходження служби займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім науково-педагогічної, наукової або творчої.

При цьому, ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно та протиправно, з метою особистого незаконного збагачення протиправним шляхом, за попередньою змовою групою осіб, будучи службовою особою, реалізуючи заздалегідь розроблений злочинний план, спрямований на заволодіння бюджетними коштами шляхом зловживання своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що його підлеглий ОСОБА_1 систематично, у період з 01.01.2019 по 28.01.2022 фактично був відсутній за місцем несення служби і не виконував покладені на нього функціональні обов`язки, умисно приховав та не повідомив зазначені відомості вищому керівництву.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 Закону України «Про Національну Поліцію» розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції.

В ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Відповідно до п. 8 «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських», затвердженого Наказом міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016, за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.

Так, ОСОБА_2 , достовірно знаючи про відсутність ОСОБА_1 за місцем несення служби та фактичне невиконання ним своїх службових обов`язків, для полегшення вчинення злочину та приховування у подальшому слідів його скоєння, умисно не виніс на розгляд вищого керівництва відповідне подання та не вчинив інших дій для припинення грошового забезпечення останньому.

У зв`язку з чим, у період з 01.01.2019 по 28.01.2022 співробітники управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Харківській області, не будучи обізнаними про злочинні наміри останніх, на особисті карткові рахунки ОСОБА_1 , відкриті в АТ КБ «Приват Банк», № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 щомісячно перераховували грошові кошти з призначення платежу «заробітна плата ГУНП в Харківській області».

Відповідно до висновку експерта № 34946/1041-1045 від 20.01.2022 за результатами проведення судової економічної експертизи документально підтверджується перерахування грошових коштів у вигляді заробітної плати ГУНП в Харківській області на карткові рахунки ОСОБА_1 , відкриті в

АТ КБ «Приват Банк», № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 на загальну суму 351 090,80 гривень, які є безпідставно сплаченими.

Вказані грошові кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розподілили в заздалегідь обумовлених долях та використали на власний розсуд.

Таким чином, у період з 01.01.2019 по 28.01.2022 ОСОБА_2 повторно, будучи службовою особою начальником ІТТ №1 ГУНП в Харківській області, та виконуючи на вказаній посаді організаційно-розпорядчі функції, діючи за попередньою змовою у групі з підпорядкованим йому ОСОБА_1 , шляхом зловживання своїм службовим становищем, заволоділи бюджетними грошовими коштами на загальну суму 351 090, 80 гривень, що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, безпідставно перерахованими на карткові рахунки останнього в якості грошового забезпечення від ГУНП в Харківській області, чим спричинили матеріальну шкоду державі у великих розмірах.

28.01.2022 ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: м. Харків, вул. Івана Камишева, 35 у період часу з 13:50 по 14:00 передав ОСОБА_2 чергову частину грошових коштів, безпідставно нарахованих 28.01.2022 ГУНП в Харківській області останньому в якості грошового забезпечення, в сумі 5000 грн., після чого був затриманий співробітниками правоохоронних органів.

Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно, у великих розмірах.

29.01.2022 слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, Фоменко Ю.М., за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні Дозорцем Р.С., повідомлено: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого на посаді поліцейського відділення охорони ІТТ № 1 ГУНП в Харківській області, старшого сержанта поліції, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема:

- рапортом Харківського управління ДВБ НП України від 05.07.2021;

- рапортом Харківського управління ДВБ НП України від 02.08.2021;

- протоколами від 15.11.2021 огляду інформації, наявної на матеріальних носіях електронної інформації, які отримано під час здійснення доступу до речей і документів у оператора мобільного зв`язку приватного акціонерного товариства «Київстар», та ПрАТ "ВФ Україна" що містить інформацію про телефонні дзвінки власників абонентських номерів НОМЕР_3 , а саме: адреси розташування та номери базових станцій, які забезпечували зв`язок кінцевого обладнання з вказаним вище абонентським номером; інформацію про вмикання-вимикання мобільного терміналу (тобто реєстрація в мережі оператора зв`язку) із вказуванням координат базових станцій та часу і місця реєстрації терміналу мережі;

- випискою руху грошових коштів за картковими рахунками ОСОБА_1 у відділенні АТ КБ «Приватбанку», згідно з якою останньому за визначений період надходили грошові кошти у вигляді грошового забезпечення від ГУ НП в Харківській області, частину з яких ним перераховано ним на картковий рахунок ОСОБА_3 ;

- висновком експерта №34946/1041-1045 від 20.01.2022 за результатами проведення судової економічної експертизи Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. Бокаріуса» згідно з яким ОСОБА_4 за вказаний період надійшло грошових коштів у вигляді грошового забезпечення від ГУ НП в Харківській області у загальній сумі 351090,80 грн, частина з яких у сумі 31503,03 грн. перераховано ним на картковий рахунок № НОМЕР_4 ОСОБА_3 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, у тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що може бути виражено у неявці підозрюваного на виклики до відповідних органів; незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж провадженні з метою ухилення від кримінальної відповідальності, знищення, спотворення будь-яких з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Так, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, яке в аспекті кримінально-правової кваліфікації та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, та санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_1 злочину та у разі доведення перед судом його винуватості - застосування до нього покарання, передбаченого Законом, є обґрунтованим ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, що може призвести до тяганини у справі та порушення вимог ст. 28 КПК України щодо прийняття остаточного процесуального рішення в розумні строки.

Крім того, у кримінальному провадженні необхідно встановити та допитати свідків, які були свідками систематичної неявки за місцем служби в ІТТ № 1 ГУНП в Харківській області та невиконання службових обов`язків з боку

ОСОБА_1 , а також провести низку експертиз та враховуючи, що

ОСОБА_1 тривалий час працює у вказаному правоохоронному органі та особисто знайомий з особами, яких орган досудового розслідування має намір допитати у якості свідків, а також має можливість спілкування з експертами особисто або через інших осіб, існує ризик незаконного впливу на свідків та експертів, а також знищення, спотворення будь-яких з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Вагомість зібраних доказів вчинення підозрюваним ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, добрий стан здоров`я ОСОБА_1 не перешкоджають обранню стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор - Дозорець Р.С. підтримав клопотання з підстав, які викладені в тексті клопотання. Заперечував проти застосування особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту з мотивів, викладених в клопотанні.

Захисник підозрюваного - адвокат Велика О.А. заперечувала проти задоволення клопотання слідчого та зазначила, що прокурором не доведено існування ризиків, які зазначені в клопотанні також повідомлення про підозру є необґрунтованим та передчасним, просила відмовити в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі. Надали суду документи, зокрема, що містять довідку з місця мешкання яка характеризує ОСОБА_1 , довідки про стан його здоров`я, докази на підтвердження соціальних зв`язків, серед яких свідоцтво про укладання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , свідоцтво про народження дітей ОСОБА_6 2013 року народження та ОСОБА_7 2018 року народження та інші.

Підозрюваний ОСОБА_1 також просив не обирати стосовно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання слідчого з додатками, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.184 КПК України, клопотання про застосування запобіжних заходів повинно містити виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Одних припущень органу досудового розслідування щодо наявності певних ризиків недостатньо для винесення рішення про обрання запобіжного заходу, кожен конкретний ризик має бути доведений та обґрунтований доказами його існування, з наданням копій матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України N° 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинно носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Александр Макаров проти Росії» національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

Згідно Постанови N 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без зазначення підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

Підозра ОСОБА_1 повністю підтверджується: зібраними відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: рапортом Харківського управління ДВБ НП України від 05.07.2021; рапортом Харківського управління ДВБ НП України від 02.08.2021; протоколами від 15.11.2021 огляду інформації, наявної на матеріальних носіях електронної інформації, які отримано під час здійснення доступу до речей і документів у оператора мобільного зв`язку приватного акціонерного товариства «Київстар», та ПрАТ "ВФ Україна" що містить інформацію про телефонні дзвінки власників абонентських номерів НОМЕР_3 , а саме: адреси розташування та номери базових станцій, які забезпечували зв`язок кінцевого обладнання з вказаним вище абонентським номером; інформацію про вмикання-вимикання мобільного терміналу (тобто реєстрація в мережі оператора зв`язку) із вказуванням координат базових станцій та часу і місця реєстрації терміналу мережі; випискою руху грошових коштів за картковими рахунками ОСОБА_1 у відділенні АТ КБ «Приватбанку», згідно з якою останньому за визначений період надходили грошові кошти у вигляді грошового забезпечення від ГУ НП в Харківській області, частину з яких ним перераховано ним на картковий рахунок ОСОБА_3 ; висновком експерта №34946/1041-1045 від 20.01.2022 за результатами проведення судової економічної експертизи Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. Бокаріуса» згідно з яким ОСОБА_4 за вказаний період надійшло грошових коштів у вигляді грошового забезпечення від ГУ НП в Харківській області у загальній сумі 351090,80 грн, частина з яких у сумі 31503,03 грн. перераховано ним на картковий рахунок № НОМЕР_4 ОСОБА_3 .

Наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення слід розуміти як наявність «розумної підозри», тобто добросовісного, основаного на сукупності наявних на даний момент доказів припущення про вчинення цією особою кримінального правопорушення. Ступінь доведеності підозри, обвинувачення на цьому етапі провадження не є обставиною, що впливає на обрання запобіжного заходу, оскільки встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжній захід, що обирається.

Виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то це поняття означає існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 тяжкого злочину, тобто заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно, у великих розмірах, оцінюючи сукупність обставин, а саме те, ОСОБА_1 , раніше не судимий, працює, одружений, та має на утриманні дітей та мати, однак, усвідомлюючи можливість застосування до нього покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, ОСОБА_1 з метою уникнення покарання може переховуватися від слідства та суду, знищити, сховати або створити будь-яку з речей або документів, що можуть мати істотне значення для слідства, незаконно впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, або вчинити інший злочин для уникнення покарання.

При цьому слід враховувати, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Таким чином, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, а тому обирає стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі, вчинення інших злочинів та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Крім того, у п. 48 рішення «Чеботар проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 г. Європейський суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5, поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі по кінцевому рахунку, були пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання»

При цьому, слід зауважити, що у розумінні положень наведених у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі на стільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши до особи запобіжний захід. При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Відповідно до вимог ст. ст. 182, 183 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України - в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 99240 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого другого СВ (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР розташованого у м.Полтаві Фоменко Ю.М., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто з 28 січня 2022 року.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_1 , в порядку ст.208 КПК України, тобто з 28.01.2022.

Строк дії ухвали - до 28 березня 2022 року.

Визначити суму застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 99240 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) гривень які необхідно внести на відповідний рахунок до сплину терміну тримання під вартою.

(реквізити для сплати застави: Отримувач коштів: ТУ ДСА України у Харківській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249, Банк отримувача ДКСУ м. Київ, Код банку отримувача: 820172, Рахунок отримувача: UA208201720355299002000006674).

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора, а в подальшому, при направленні обвинувального акту - до суду за першою вимогою у зазначений час;

2) не залишати місце постійного проживання - АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.

3) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

4) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

6) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 02.02.2022.

Слідчий суддя А.М. Гримайло