Рішення № 102903148, 20.01.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6475/20

Провадження № 2/201/142/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

при секретарі – Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Жукова Юлія Юріївна про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 08 липня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

У поданому позові позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , батько ОСОБА_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2018 року, справа № 201/13032/17 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Жукова Ю.Ю. про встановлення факту родинних відносин, надання додаткового строку для прийняття спадщини задоволено, встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , протягом трьох місяців з дня набрання даним судовим рішенням законної сили. 18 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ДМНО Жукової Ю.Ю., однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 березня 2020 року нотаріус відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії на підставі того, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 після смерті його батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо майна бабусі, ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 неможливо, бо у відповідності до п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації проводиться нотаріусами після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

В обґрунтування наявності родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 позивач посилався на те, що Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2018 року, справа № 201/13032/17 року встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Одночасно з цим на підставі рішення Жовтневого районного суду від 26 серпня 1980 року до актового запису ІІІ КИ324172 внесені зміни: прізвище дитини та батьків виправлено «Левернс», проте ОСОБА_6 зміни в документи не внесла. Також не були внесені зміни і в документи батька ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свою чергу ОСОБА_6 після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7 , актовий запис № 151 від 27 січня 1952 року, зроблений Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області. Щодо інших спадкоємців, то ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_8 , бабуся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_9 , прадід ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_5 , прабабуся ОСОБА_1 .

В обґрунтування права на спадкове майно позивач, ОСОБА_1 , зазначив, що до спадкового майна належить ј частина домоволодіння АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_9 на підставі свідоцтва про право власності від 17.12.1963 року, виданого Жовтневим районним відділом комунального господарства на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів №1009§1 від 10.12.1963 року, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записане в реєстрову книгу № 165 за реєстровим № 68. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 проживала та була зареєстрована за адресою: м. Дніпро (Дніпропетровськ) вулиця Полігонна (Погребняка) з 13.11 1969 року до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), та з реєстраційного обліку не знята. Спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 прийняла фактично, але не оформила, її донька, ОСОБА_8 , яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 13.11 1969 року до дня смерті. Спадщину після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 прийняв шляхом подання зави про прийняття спадщини до Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори (а.с. 1-8).

11 березня 2021 року від представника відповідача до суду надійшла відповідь на відзив. В обґрунтування свої позиції, відповідач виходив з наступного: по-перше, на думку відповідача, у матеріалах справи відсутні докази спільного проживання позивача із спадковим, докази щодо реєстрації місця проживання позивач за спірною адресою, докази щодо в ступу в управління спадковим майном, утримання майна в належному стані, здійснення поточного ремонту, сплати комунальних послуг, отримання кореспонденції; По-друге, відповідач наголосив, що право власності на спадкове майно не зареєстровано (а.с. 136-138).

24 березня 2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наголосив, що свідоцтво на ј частку домоволодіння АДРЕСА_1 , яка належала померлій ОСОБА_5 , яку ОСОБА_8 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 прийняла фактично, шляхом спільного проживання з померлою, що підтверджується відповідною довідкою про склад родини, після матері, ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , не було оформлено, у зв`язку з втратою правовстановлюючого документу, а саме свідоцтва на право власності від 17.12.1963 року, виданого Жовтневим районним відділом комунального господарства на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів та неможливість отримання дублікату (а.с. 142-143).

Ухвалами Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2021 року судом було залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Жукову Юлію Юріївну (а.с. 167-168).

17 листопада 2021 року до суду надійшли пояснення третьої особи ОСОБА_2 , яка є співвласником 100/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 23.12.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО, Сусловим М. С., номер в реєстрі 4167. У поясненні третьої особи ОСОБА_2 зазначила, що підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 та просить їх задовольнити (а.с. 186).

Представник позивача надала суду заяву з проханням розглядати справу без її участі та задовольнити позовні вимоги. Крім того, у поданій заяві представник позивача зазначила, що представник відповідача системно подає заяви про відкладення розгляду справи без надання доказів поважності причин неявки у судове засідання (а.с. 199).

Представник відповідача у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву з проханням відкласти розгляд справи у зв`язку із участю представника ДМР у іншому судовому засіданні (а.с 198).

Представник третьої особи Бистрої Р.Г. надала суду заяву з проханням розглядати справу без її участі та задовольнити позовні вимоги (а.с. 200).

Від третьої особи приватного нотаріуса ДМНО Жукової Ю.Ю. до суду надійшла заява з проханням розглядати справу без її участі (а.с. 197).

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПКУ України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , батько ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (а.с. 9).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2018 року, справа № 201/13032/17 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради третя особа -приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Жукова Ю.Ю. про встановлення факту родинних відносин, надання додаткового строку для прийняття спадщини було задоволено (а.с.10-11)

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00025095592 від 27 грудня 2019 року, ІНФОРМАЦІЯ_11 народився ОСОБА_4 , відомості про батька: ОСОБА_10 , відомості про матір ОСОБА_6 (а.с. 20-21).

Відповідно до архівної довідки Державного архіву Дніпропетровської області № Л-145-2019 від 03.01.2020 року у книзі реєстрації актів цивільного стану установи ЗАГС міста Катеринослава є актовий запис від 03 вересня 1924 року № 2194 про народження ІНФОРМАЦІЯ_12 дитини жіночої статі на прізвище, ім`я, по батькові « ОСОБА_11 », бабуся ОСОБА_1 . На підставі рішення Жовтневого районного суду від 26 серпня 1980 року до актового запису ІІІ КИ324172 внесені зміни: прізвище дитини та батьків виправлено «Левернс». Але ОСОБА_6 зміни в документи не внесла. Та не внесені зміни і в документи батька ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 15).

Згідно з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого подружжя ОСОБА_6 уклала шлюб 27 січня 1952 року з ОСОБА_12 , номер актового запису 151, після чого ОСОБА_6 змінила прізвище ОСОБА_13 на ОСОБА_7 (а.с. 21).

ІНФОРМАЦІЯ_13 помер ОСОБА_9 , прадід ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , актовий запис № 2039 (а.с. 25).

ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_5 , прабабуся ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , актовий запис № 1908 (а.с. 24).

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_8 , бабуся ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , актовий запис № 1640 (а.с. 22).

Суд встановив, що позивач надав достатню кількість доказі на підтвердження факту сімейних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Позивач, ОСОБА_1 , подав приватному нотаріусу Дніпровського нотаріального округу заяву про прийняття спадщини після його батька, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті батька, що підтверджується матеріалами спадкової справи, відкритої після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 90).

Факт прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 підтверджується довідкою № 14/5-2375 від 29 лютого 2020 року Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу обліку проживання фізичних осіб Дніпровської міської ради. Відповідно до даних картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 13.11.1969 року до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), та з реєстраційного обліку не знята. Склад зареєстрованих осіб на день смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) становить 3 особи: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , зареєстрована з 05.01.1978 року по 12.07.1990 року; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований з 13.11.1969 року до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), з реєстраційного обліку знятий 28.09.2017 року; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , зареєстрована з 13.11.1969 року по 06.07.2010 року (а.с. 26).

ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 звернувся з заявою про прийняття спадщини до Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, що підтверджується матеріалами спадкової справи (а.с. 61).

Згідно довідки КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради № 17234 від 05.12.19 року ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_8 , належало ј ч. домоволодіння за аадресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 17.12. 1963 р., виданого Жовтневим районним відділом комунального господарства, на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів народних депутатів №1009§1 від 10.12.1963 року, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записане в реєстрову книгу № 165 за реєстровим № 68. Наявність рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів народних депутатів №1009§1 від 10.12.1963 року, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записане в реєстрову книгу № 165 за реєстровим № 68 підтверджується архівною довідкою № Л-5-2020 від 03.02.2020 року, виданою Державним архівом Дніпропетровської області (а.с. 16).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , 100/300 часток домоволодіння, на підставі договору дарування від 23.12.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Сусловим М. С., номер в реєстрі 4167 (а.с. 161-163), ОСОБА_3 , який є співвласником 4/12 частин домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину від 27.12. 1992 рок, видаваного першою Дніпропетровською нотаріальною конторою, номер в реєстрі 2-3732, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР, ОСОБА_1 , є співвласником 1/12 часток домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 970, виданий 11.12.2018, приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу, Жукова Ю.Ю. (а. с. 164-165).

Відповідно до ст. 524 ЦК УССР /у редакції 1963 р./, який діяв в момент виникнення правовідносин, спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом.

Відповідно до ст. 529 ЦК УССР /у редакції 1963 р./ при спадкоємстві за законом спадкоємцями за законом є в рівних частках діти, дружина , батьки померлого.

Відповідно до ст. 548 ЦК УССР /у редакції 1963 р./ для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УССР /у редакції 1963 р./ визначається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадкового майна. Позови щодо права спадкування за загальними правилами підсудності подаються до суду за місцем проживання (знаходження) відповідача, за винятком позовів щодо нерухомого спадкового майна, які подаються до суду за місцезнаходженням цього майна.

Відповідно до ст. 30 ЦПК України, позови що виникають з приводу нерухомого майна пред`являються за місцем знаходження майна або основної його частини.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

За ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Case of Oneryildis v. Turkey» (справа відкрита за заявою №48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщина і не припинилися в наслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У положеннях п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за № 24-753/0/4-13 роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, а також враховуючи існування перешкод для оформлення у нотаріальному порядку спадкових прав ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судові витрати розподілити в порядку ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Жукова Юлія Юріївна про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_16 ) є правнуком ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_16 ) право власності на 1/4 частку житлового будинку літ. А-1, загальною площею 154,8 кв.м. житловою площею 115,8 кв.м, з господарськими будівлями і спорудами: В, Е, К-сараї, Д, З, Е-вбиральні, №1-13-споруди за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя С.С. Федоріщев