Рішення № 102903144, 31.01.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6441/21

Провадження № 2/201/332/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31 січня 2022 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

при секретарі – Пісчанській Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, -

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2021 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла вищевказана позовна заява, в якій М(т)СБУ просило суд стягнути з Брахем Ваел 25452,05 грн. витрат в порядку регресу, пов`язаних з регламентною виплатою, судового збору у розмірі 2270 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 21 листопада 2019 року в м. Дніпрі мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen», р.н.з. НОМЕР_1 під керуванням Брахем Ваел та автомобіля «Mazda», р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . У результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль «Mazda», р.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 . Станом на дату скоєння ДТП автомобіль «Volkswagen», р.н.з. НОМЕР_1 не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Оцінювачем була визначена вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mazda», р.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням зносу, яка склала 25884,77 грн. 17 липня 2020 року М(т)СБУ здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 23702,05 грн. (25884,77 грн. – ПДВ у розмірі 2182,72 грн.). Розмір витрат на збір документів та визначення розміру шкоди щодо зазначеного страхового випадку склав 1750 грн. Оскільки МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 23702,05 грн., останнє отримало право зворотної вимоги на таку суму до відповідача. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язані із збором документів у сумі 1750,00 грн. та сплатою судового збору у розмірі 2270 грн.

Представником позивача надано до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 21 листопада 2019 року о 18 годині 20 хвилин, керуючи автомобілем «Фольксваген», н/з НОМЕР_1 , рухався в районі перехрестя вул. Старокозацька та вул. Виконкомівська в м. Дніпрі, де своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Мазда», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався попереду в попутному напрямку та зупинився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам, крім того тілесних ушкоджень зазнав водій ОСОБА_2 .

В результаті дорожньо - транспортної пригоди вищевказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2020 року у справі № 201/13700/19, адміністративну справу у відношенні ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП України на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП України було закрито у зв`язку зі збігом строку притягнення до адміністративної відповідальності.

У своїй постанові від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16 Верховний суд зробив висновок про те, що закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

У судовому засідання встановлено, що на момент дорожньо - транспортної пригоди автомобіль «Volkswagen», р.н.з. НОМЕР_1 не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

22 листопада 2019 року до М(т)СБУ звернувся власник пошкодженого автомобіля «Мазда», н/з НОМЕР_2 ОСОБА_3 із заявою про виплату відшкодування майнової шкоди за наслідками ДТП, яка мала місце 21 листопада 2019 року.

На виконання своїх обов`язків, передбачених ст. 41 ЗУ ««Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ на підставі Звіту № 170/19 від 17 грудня 2019 року по визначенню вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, довідки № 1 від 06 липня 2020 року, наказу № 7376 від 16 липня 2020 року здійснило виплату майнового відшкодування ОСОБА_3 в розмірі 23702,05. Крім того, МТСБУ понесло витрати пов`язані із визначенням розміру шкоди в сумі 1750 грн. Загальний розмір витрат, пов`язаних із відшкодуванням шкоди власнику пошкодженого транспортного засобу «Мазда», н/з НОМЕР_2 , становить 25452,05 грн.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон), метою якого є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що МТСБУ виконало покладений на нього обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини водія транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована не була.

Відповідно до п.п.38.2, 38.2.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Зазначеним Законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди заподіяної потерпілому у ДТП особі, а саме: в порядку регресу, якщо така шкода завдана водієм транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що в межах даного спору позивачем правомірно заявлені вимоги до відповідача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, а тому позов підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25452,05 гривень, виплачених МТСБУ у рахунок відшкодування заподіяної в результаті ДТП шкоди.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, то з відповідача необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2270 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в рахунок відшкодування в порядку регресу витрат 25452,05 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий збір у розмірі 2270 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.С. Федоріщев