Рішення № 102903049, 24.12.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7424/21

(2-о/199/203/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

24.12.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання - Мажарі К.Р.,

за участю представника заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, -

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2021 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась заявник через свого представника із вищевказаною заявою окремого провадження, в якій просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт її перебування на утриманні свого чоловіка, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своєї заяви заявник послалась на те, що дохід її чоловіка у вигляді пенсії значно перевищував дохід заявника також у вигляді пенсії, яка до того ж є майже мінімальною, а тому пенсія чоловіка завжди була постійним та основним джерелом засобів до існування для подружжя, а отже і для заявника. Після смерті чоловіка заявник 05 березня 2021 року звернулась до заінтересованої особи у справі з метою переходу на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, однак у цьому заявнику біло відмовлено, оскільки заявник та її чоловік були зареєстровані за різними адресами, що не дозволило заінтересованій особі встановити перебування заявника на утриманні її чоловіка. З викладених підстав, посилаючись на те, що факт спільного проживання заявника та її чоловіка підтверджується наявними у справі доказами, зокрема відповідним актом, заявника просить суд задовольнити її заяву та встановити відповідний юридичний факт.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2021 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку призначено до розгляду в судове засідання з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні представника заявника вимог заяви окремого провадження підтримав, просив їх задовольнити з викладених у заяві підстав.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, подала відзив до суду, в якому просила відмовити у задоволенні вимог заяви, а також здійснити розгляд заяви за відсутності свого представника. В обґрунтування своїх заперечень проти задоволення заяви окремого провадження представника заінтересованої особи у своєму відзиві послався на те, що заявником не було подано органу, який призначає пенсію, необхідних документів на підтвердження факту перебування заявника на утриманні її чоловіка, зокрема довідки про реєстрацію місця проживання заявника за однією адресою із годувальником. Такою довідки не подано і суду, а тому у задоволенні заяви має бути відмовлено.

За таких обставин суд у відповідності до ст.ст.10, 211, 223, 294 ЦПК України вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи по суті за відсутності заінтересованої особи.

Вислухавши представника заявника та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені на ступні фактичні та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 10 січня 1976 року між заявником, ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було укладено шлюб, зареєстрований відділом ЗАГСу Кіровського району м. Дніпропетровська, що підтверджується копією відповідного свідоцтва про шлюб та копіями паспортів подружжя.

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік заявника ОСОБА_3 помер, про що 24 січня 2021 року складено відповідний актовий запис за №199, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Судом також встановлено, що вищевказане подружжя з 2004 року і до моменту смерті чоловіка заявника фактично мешкало за адресою реєстрації місця проживання заявника - АДРЕСА_1 , хоча ОСОБА_3 був зареєстрований за іншою адресою - АДРЕСА_2 . При цьому заявник та її чоловік мешкали разом саме як подружжя, мали спільний бюджет та вели спільне господарство. Викладене підтверджується копіями паспортів подружжя, копією довідки квартального комітету та копією відповідного акту.

Також судом встановлено, що чоловік заявника ОСОБА_3 отримував пенсію за віком, розмір якої станом на січень 2021 року складав 7250,89 гривень, в той час як отримувана заявником пенсія за віком станом на вересень 2021 року складає 2009,07 гривень. Викладене підтверджується копією листа Відділу опрацювання пенсійної документації №1 Управління з питань виплати пенсій ГУ ПФ України в Дніпропетровській області, довідками про розмір пенсій.

Матеріали справи не містять жодних доказів про отримання будь-яким із вищевказаного подружжя іншого доходу окрім їх пенсій за віком.

05 березня 2021 року заявник звернулась до ГУ ПФ України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії (перехід на інший вид пенсії у зв`язку із втратою годувальника), однак у переході на пенсію у зв`язку із втратою годувальника їй відмовлено внаслідок різної адреси реєстрації місця проживання заявника та її померлого чоловіка. Викладене підтверджується копією листа та матеріалами відзиву заінтересованої особи у справі.

Правовідносини, які виникли між учасниками справи, врегульовані нормами Конституції України, ЦПК України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок).

Так, відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

За змістом ст.ст.293, 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, одним із яких є встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно ст.36 ч.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій ст.32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

Частиною 2, 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що непрацездатними членами сім`ї також вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Частиною 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 2.3 Розділу ІІ Порядку визначено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника також подаються документи про місце проживання (реєстрації) , документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Пунктом 2.16 Розділу ІІ Порядку визначено, що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Згідно ст.319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

За змістом ст.ст.76, 89, 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази як кожен окремо, так і в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви і необхідність її задоволення, ґрунтуючи своє рішення на наступному.

Так, за загальним правилом судом може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії чи відшкодування шкоди. Факт перебування особи на утриманні померлого має місце за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю (заявнику), була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Наведений вище правовий висновок та аналогічні йому викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі №210/2422/16-ц, від 22 травня 2019 року по справі №520/6518/17, від 22 жовтня 2020 року по справі №210/343/19, від 13 січня 2021 року по справі №592/17552/18, від 27 січня 2021 року по справі №584/1166/15-ц, підстави для відступу від якого відсутні.

Стосовно обставин правовідносин учасників даної цивільної справи, то судом вході її розгляду встановлено, що заявник разом зі своїм чоловіком з 2004 року по день смерті останнього у січні 2021 року фактично мешкали разом у квартирі за адресою реєстрації місця проживання заявника, вели спільне господарством, мали спільний бюджет, який складався із доходів подружжя у вигляді пенсій за віком. При цьому розмір пенсії за віком чоловіка заявника приблизно в три з половиною рази перевищував розмір пенсії за віком заявника, а оскільки розмір пенсії заявника складав приблизно дві тисячі гривень на місяць, інших доходів заявник не мала, то очевидним і беззаперечним є висновок, що саме пенсія чоловіка заявника була основним та постійним джерелом засобів до існування заявника. За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог даної заяви окремого провадження, а отже і наявність підстав для їх задоволення та встановлення факту перебування заявника на утриманні її чоловіка до його смерті.

При цьому суд критично оцінює та не приймає до уваги викладені у відзиві заінтересованої особи заперечення проти задоволення даної заяви окремого провадження, зокрема посилання на неподання до ГУ ПФ України в Дніпропетровській області визначених Порядком документів на підтвердження факту перебування заявника на утриманні чоловіка та проживання із ним за однією адресою. Така оцінка судом тверджень заінтересованої особи ґрунтується на наведеному вище правовому висновку Верховного Суду в контексті встановлених судом фактичних обставин у даній справі. Крім того предметом розгляду в рамках даної цивільної справи не є правомірність чи неправомірність відмови ГУ ПФ України в Дніпропетровській області у призначенні заявнику пенсії у зв`язку із втратою годувальника, а тому не подання заявником чи відсутність у неї визначених Порядком документів, про які вказує заінтересована особа у відзиві, не може бути підставою для відмови у задоволенні даної заяви. Визначені Порядком документи є вичерпним переліком доказів, на підставі яких здійснюється встановлення факту перебування заявника на утриманні її чоловіка, лише для заінтересованої особи у справі, а не для суду, оскільки суд при розгляді і вирішенні справ використовує ширше коло джерел та засобів доказування, що вбачається зі змісту ст.ст.76, 89 ЦПК України.

У відповідності до ст.294 ч.7 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституції України, ст.36 ч.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», п.п.2.3, 2.16 Розділу ІІ Порядку, ст.ст.2, 4, 7, 19, 23, 76-81, 89, 95, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315-319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву окремого провадження ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ), заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26), про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 29 грудня 2021 року.

Суддя А.М. Авраменко