Рішення № 102902952, 14.01.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5927/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Тітової Вікторії Геннадіївни в інтересах ОСОБА_1 до Старобільського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 18 жовтня 2021 року надійшла позовна заява адвоката Тітової Вікторії Геннадіївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Старобільського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - відповідач, Старобільське відділення), в якій з урахуванням уточної позовної заяви заявлено такі позовні вимоги:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування позивачу страхових виплат з 01 лютого 2020 року в сумі 608,10 грн;

зобов`язати відповідача нарахувати позивачу страхові виплати в сумі 10500,00 грн з моменту звернення до відповідача, а саме з 24 червня 2021 року та виплатити недосплачену суму страхових виплат в розмірі 83961,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач перебуває на обліку у відповідача.

Позивач 24 червня 2021 року звернувся до відповідача щодо перерахування щомісячних страхових виплат в період з 01 березня 2020 року та на 01 березня 2021 року, оскільки розмір страхової виплати після перерахунку станом на 01 березня 2020 року складає 699,97 грн та після перерахунку станом на 01 березня 2021 року - 776,97 грн. Спочатку позивачу була призначена сума до виплат в розмірі 10500,00 грн на 2019 рік у зв`язку з перекомісією.

Так, щомісячна страхова виплата встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати потерпілого перед настанням страхового випадку.

Середньомісячний заробіток для обчислення розміру страхових виплат визначається згідно із Законом № 1105-XIV та Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266. При цьому максимальний розмір щомісячної виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на дату настання права на страхову виплату. Мінімальний розмір призначеної виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на дату настання права на страхову виплату.

Право на щомісячну страхову виплату внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання настає з дня визначення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

На запит позивача щодо проведення перерахунку страхових виплат відповідач повідомив, що через відсутність інформації в Державному реєстрі застрахованих осіб щодо потерпілого ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2009 року по 31 січня 2010 року та не надання потерпілим довідки про середню заробітну плату (дохід), щомісячна страхова виплата визначена з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стосовно продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати за минулий період повідомлено, що страхові виплати будуть нараховані та виплачені після прийняття окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Оскільки на даний час окремий порядок не прийнятий, у Фонду немає законних підстав для здійснення нарахування та виплати заборгованості щомісячних страхових виплат у ув`язку з втратою професійної працездатності. Та у зв`язку з тим, що він не в змозі підтвердити наявність втрати працездатності лікарняними листами.

Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки внаслідок відсутності порядку та механізму виплати особі страхових виплат за період, протягом якого особа мала законне право на їх одержання, але своєчасно не отримала, виникає правова невизначеність щодо змісту обов`язку держави по виплаті такої заборгованості. Така невизначеність створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права. Взявши на себе обов`язок із виплати особі страхових коштів за період, протягом якого особа такі виплати не отримувала, але при цьому не визначивши певного порядку, держава допустила недобросовісність. Оскільки у відносинах виконання цього обов`язку державу представляють органи, які уповноважені на нарахування та виплату страхових виплат, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави.

З урахуванням зазначеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 22 жовтня 2021 року адміністративний позов залишено без руху (арк. спр. 48-51).

Представником позивача 05 листопада 2021 року подано уточнену позовну заяву (арк. спр. 54-56).

Ухвалою від 09 листопада 2021 року продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви (арк. спр. 58-60).

Від представника позивача 15 листопада 2021 року надійшла уточнена позовна заява (арк. спр. 62-67).

Ухвалою від 25 листопада 2021 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 71-72).

Від представника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області 20 грудня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 128-130).

В квітні 2015 року ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа звернувся із заявою щодо продовження страхових виплат до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Старобільському районі. Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 09 серпня 2013 року серії 10 ААА № 225672, виданою Спеціалізованою психіатричною МСЕК потерпілому ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 30 % на період з 01 вересня 2013 року до 01 вересня 2015 року. На підставі зазначеної довідки позивач отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Старобільському районі Луганської області до 31 серпня 2015 року (включно). З 01 вересня 2015 року виплату щомісячних страхових виплат позивачу припинено у зв`язку з закінченням терміну дії довідки МСЕК.

Зі змісту норм Закону № 1105-XIV, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за № 1295/20033, слідує, що: щомісячні страхові виплати проводяться протягом строку, встановленого МСЕК; якщо потерпілим пропущений повторний огляд МСЕК щомісячна страхова виплата відновлюється у разі підтвердження МСЕК стійкої втрати професійної працездатності; щомісячні страхові виплати відновлюються з дати, встановленої МСЕК.

Позивач 14 лютого 2020 року звернувся до Сватівського відділення із заявою про призначення йому страхових виплат та надав документи для призначення страхових виплат, передбачені пунктом 3.1 розділу III Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 (далі - Порядок № 11).

Висновком МСЕК від 12 лютого 2020 року серія 12 ААА № 033382 потерпілому встановлено сукупний відсоток втрати професійної працездатності 30 %, у тому числі: 15 % по трудовому каліцтву (акт від 08 січня 1994 року № 3), 5 % по трудовому каліцтву (акт від 08 червня 2007 року № 27), 10 % по трудовому каліцтву (акт від 13 лютого 2010 року за № 42), з 06 лютого 2020 року по 01 березня 2022 року.

Постановою Сватівського відділення від 06 березня 2020 року № 1218/9324.1/9324.5/24 «Про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати» ОСОБА_1 призначено страхові виплати на період з 06 лютого 2020 року по 01 березня 2022 року.

У зв`язку з тим, що інформація в Державному реєстрі застрахованих осіб щодо потерпілого ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2009 року по 31 січня 2010 року відсутня та потерпілим не надано довідку про середню заробітну плату (дохід), щомісячна страхова виплата Сватівським відділенням визначена ОСОБА_1 з урахуванням вимог абзацу 4 частини 1 статті 42 Закону № 1105-XIV. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 06 лютого 2020 року складав 2102,00 грн, розмір щомісячної страхової виплати потерпілому з 06 лютого 2020 року становить 630,60 грн (2102,00*30%=630,60грн). Розмір щомісячної страхової виплати після проведених перерахунків потерпілому ОСОБА_1 станом на 01 березня 2020 року складав 699,79грн та з 01 березня 2021 року складає 776,97 грн.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є внутрішньо переміщеною особою, є потерпілим від нещасних випадків, що пов`язані з виробництвом, що підтверджено актами: від 10 січня 1994 року № 3, від 11 червня 2007 року № 27, від 07 вересня 2010 року № 42 (арк. спр. 19-20, 21-22, 29-30, 85-94).

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної втрати працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 09 серпня 2013 року серії 10 ААА № 225672 ОСОБА_1 повторно встановлено ступінь втрати професійної працездатності 30 % з 01 вересня 2013 року по 01 вересня 2015 року, у тому числі: 15 % по трудовому каліцтву 08.01.1994, 10 % по трудовому каліцтву 13.02.2010, 5 % по трудовому каліцтву 08.06.2007 (арк. спр. 78).

Позивач звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду у Старобільському районі Луганської області із заявою від 03 квітня 2015 року про виплату раніше призначеної страхової виплати за період з 01 травня 2014 року по 31 березня 2015 року, в якому проведено платежі відділенням виконавчої дирекції Фонду м. Ровеньки та продовжити раніше призначену страхову виплату на період до з квітня по жовтень 2015 року у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (арк. спр. 81).

Постановою ВВД ФСНВ України у Старобільському районі від 06 квітня 2015 року № 1218/9324.1/9324.1/19 продовжено ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 3972,36 грн, визначено виплати провадити з 01 квітня 2015 року по 31 серпня 2015 року включно (арк. спр. 82).

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 12 лютого 2020 року серії 12 ААА № 033382 ОСОБА_1 повторно встановлено 30 % втрати професійної працездатності з 06 лютого 2020 року до 01 березня 2022 року, у тому числі: 15 % по трудовому каліцтву 08.01.1994, 10 % по трудовому каліцтву 13.02.2010, 5 % по трудовому каліцтву 08.06.2007 (арк. спр. 83-84).

ОСОБА_1 звернувся до Сватівського відділення із заявою від 14 лютого 2020 року про призначення страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням), що стався (отримане) за час роботи на ВП «Шахта імені Дзержинського» ДП «Ровенькиантрацит», разом з якою надав копію індивідуального податкового номера, копію паспорта, акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за встановленою формою, акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався за формою Н-5, висновок МСЕК про ступінь втрати працездатності, копію трудової книжки (арк. спр. 105-106).

Постановою Сватівського відділення від 06 березня 2020 року № 1218/9324.1/9324.5/24 призначено потерпілому ОСОБА_1 щомісячну грошову виплату в розмірі 608,10 грн, визначено провадити виплати з 06 лютого 2020 року по 28 лютого 2022 року включно, визначено провести донарахування щомісячних виплат за лютий 2020 року в розмірі 503,26 грн (арк. спр. 107 зворот).

Дослідженням цієї постанови встановлено, що потерпілий ОСОБА_1 перебуває на обліку з 25 серпня 2005 року, має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, що стався 13 лютого 2010 року. Середньомісячна зарплата (дохід) перед настанням страхового випадку становила 11473,55 грн.

Позивач звернувся до Сватівського відділення із заявою від 11 березня 2020 року про продовження раніше призначеної в м. Ровеньки щомісячної страхової виплати на період до 05 лютого 2022 року у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (арк. спр. 111).

Постановою Сватівського відділення від 21 квітня 2020 року № 1218/9324.1/9324.5/25 призначено потерпілому ОСОБА_1 перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 674,99 грн, визначено виплати провадити з 01 березня 2020 року по 28 лютого 2022 року, визначено провести донарахування щомісячних виплат за березень 2020 року в розмірі 66,89 грн (арк. спр. 111 зворот).

ОСОБА_1 12 серпня 2020 року звернувся до Сватівського відділення за припиненням та передачею особової справи за фактичним місцем проживання позивача до Старобільського відділення (арк. спр. 112).

Постановою Сватівського відділення від 02 жовтня 2020 року № 1218/9324.1/9324.5/26 призначено потерпілому ОСОБА_1 щомісячну грошову виплат в розмірі 630,60 грн, визначено відкориговану виплату провадити з 06 лютого 2020 року по 28 лютого 2022 року (арк. спр. 112 зворот).

Постановою Сватівського відділення від 02 жовтня 2020 року № 1218/9324.1/9324.5/27 призначено потерпілому ОСОБА_1 перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 699,97 грн, визначено відкориговану виплату провадити з 01 березня 2020 року по 28 лютого 2022 року (арк. спр. 113 зворот).

Постановою Сватівського відділення від 02 жовтня 2020 року № 1218/9324.1/9324.5/28 призначено доплати страхових виплат потерпілому ОСОБА_1 в загальному розмірі 143,52 грн (арк. спр. 114).

Постановою Сватівського відділення від 21 жовтня 2020 року № 1218/9324.1/9324.5/29 з 01 серпня 2020 року припинено потерпілому ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату в розмірі 699,67 грн у зв`язку із зняттям з обліку справи потерпілого (арк. спр. 114 зворот).

ОСОБА_1 12 серпня 2020 року звернувся до Старобільського відділення із заявою про продовження раніше призначеної в м. Ровеньки щомісячної страхової виплати на період безстроково у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (арк. спр. 116 зворот).

Постановою Старобільського відділення від 27 серпня 2020 року № 1218/9324.1/9324.5/28 продовжено позивачу раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 674,99 грн, визначено виплати провадити з 01 серпня 2020 року по 28 лютого 2021 року (арк. спр. 122 зворот).

Постановою Старобільського відділення від 22 червня 2021 року № 1218/9324.1/9324.5/29 продовжено потерпілому ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 699,97, визначено провадити виплати з 01 серпня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно (арк. спр. 123 зворот).

Постановою Старобільського відділення від 22 червня 2021 року № 1218/9324.1/9324.5/30 призначено ОСОБА_1 перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 776,97 грн, визначено виплати провадити з 01 березня 2021 року по 28 лютого 2022 року (арк. спр. 124).

Постановою Старобільського відділення від 22 червня 2021 року № 1218/9324.1/9324.5/31 призначено доплати страхових виплат потерпілому ОСОБА_1 в загальному розмірі 258,05 грн (арк. спр. 124 зворот).

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 24 червня 2021 року щодо проведення перерахунку щомісячних страхових виплат, на яку отримав лист Старобільського відділення від 13 липня 2021 року № 1691/02-1 з відмовою в проведенні такого перерахунку, вмотивовану тим, що інформація в Державному реєстрі застрахованих осіб відсутня за період з 01 лютого 2009 року по 31 січня 2010 року та ненаданням потерпілим довідки про середню заробітну плату (дохід), у зв`язку з чим страхова виплата призначена з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 06 лютого 2020 року. Також повідомлено, що відповідно до пункту 2 статті 37 Закону № 1105-XIV Старобільським відділенням проведено позивачу перерахунок страхових виплат станом на 01 березня 2020 року та на 01 березня 2021 року (арк. спр. 16-18).

З заяв по суті справи судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо розміру щомісячної страхової виплати, встановленої відповідачем виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не із середньої заробітної плати, яку обрахованої із заробітної плати перед настанням нещасного випадку, інформація про розмір якої наявна в Централізованій інформаційно-аналітичній системі Фонду.

У свою чергу право позивача на отримання щомісячної грошової виплати, відсоток втрати працездатності сторонами не оспорюється, тому не входять до предмету доказування у справі.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти задоволення таких вимог, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).

Стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Статтею 173 Кодексу законів про працю України регламентовано, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Розділом V Закону № 1105-XIV врегульовані питання загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 1105-XIV перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Частиною першою статті 42 Закону № 1105-XIV визначено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв`язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 42 Закону № 1105-XIV).

Під час обчислення середньомісячного заробітку враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески (частина десята статті 42 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до частини одинадцятої статті 42 Закону № 1105-XIV у разі повторного ушкодження здоров`я середньомісячний заробіток, за бажанням потерпілого, обчислюється за відповідні періоди, що передували першому або повторному ушкодженню здоров`я. Сума страхової виплати в цьому разі визначається згідно із ступенем (у відсотках) втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЕК за сукупністю випадків ушкодження здоров`я.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1105-XIV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть.

Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів (частина перша статті 44 Закону № 1105-XIV).

Пунктом 1 частини першої статті 47 Закону№ 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV).

Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці) визначає Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі - Порядок № 1266).

Пунктом 3 Порядку № 1266 визначено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 1266 у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов`язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, за формулою.

Пунктом 31 Порядку № 1266 визначено, що середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п`яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком (пункт 33 Порядку № 1266).

Згідно з пунктом 1.3 розділу І Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 (далі - Порядок № 11) управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.4 розділу І Порядку № 11 рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Справа про страхові виплати потерпілого формується за бажанням потерпілого в управліннях (відділеннях) Фонду за місцем знаходженням страхувальника або за місцем його проживання (абзац перший пункту 1.5 розділу І Порядку № 11).

Розділом ІІІ Порядку № 11 врегульовано призначення потерпілому одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати.

Одноразова допомога та щомісячна страхова виплата потерпілому призначається при встановленні МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Пунктом 3.1 розділу ІІІ Порядку № 11 визначено перелік документів, які подаються для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати, зокрема довідки про середню заробітну плату (дохід) у разі відсутності інформації в Державному реєстрі застрахованих осіб (підпункт 9).

Зазначені документи формуються в справу про страхові виплати та зберігаються в управлінні (відділенні) Фонду. До справи додаються відомості про заробітну плату (дохід) потерпілого з Державного реєстру застрахованих осіб.

Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченню трьох років з дня встановлення МСЕК стійкої втрати потерпілим професійної працездатності внаслідок ушкодження здоров`я, то страхові виплати призначаються з дня звернення за їх призначенням відповідно до чинних нормативно-правових актів.

У разі відсутності документів, необхідних для призначення виплат в управліннях (відділеннях) Фонду, та наявності їх у потерпілого, він може надати ці документи для призначення виплат.

Зазначені документи формуються в справу про страхові виплати та зберігаються в управлінні (відділенні) Фонду.

Пунктом 3.2 розділу ІІІ Порядку № 11 врегульовано строки виплати одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати.

Щомісячна страхова виплата виплачується щомісячно з наступного місяця після місяця, у якому вона призначена та нарахована (а також при призначенні щомісячної страхової виплати за рішенням суду, яке набрало законної сили), але не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття постанови управління (відділення) Фонду про призначення страхових виплат (підпункт 3.2.2 пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку № 11).

Щомісячна страхова виплата проводиться протягом строку, на який встановлено МСЕК стійку втрату професійної працездатності. Строк проведення щомісячних страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, установленого при наступному огляді МСЕК, незалежно від часу звернення потерпілого до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності і причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я (пункт 3.2.3 пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку № 11).

Якщо строк повторного огляду МСЕК потерпілим пропущено і МСЕК підтвердила стійку втрату професійної працездатності, щомісячна страхова виплата відновлюється з дати, установленої МСЕК, але не більш як за три роки з дня припинення виплати щомісячної страхової виплати. При цьому розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів перерахування відповідно до частини другої статті 37 Закону. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (підпункт 3.2.4 пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку № 11).

Підпунктом 3.4.1 пункту 3.4 розділу ІІІ Порядку № 11 визначено, що щомісячна страхова виплата встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати потерпілого перед настанням страхового випадку.

При цьому максимальний розмір щомісячної страхової виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на дату настання права на страхову виплату.

Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, на дату настання права на страхову виплату.

На внутрішньо переміщених осіб, які мають право на страхові виплати та витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», поширюється Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування від 12.12.2018 № 27 (далі - Порядок № 27).

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Порядку № 27 внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-XIV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), з дотриманням вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядок № 365), та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - постанова КМУ № 637).

Пунктом 3.1 розділу ІІІ Порядку № 27 внутрішньо переміщені особи мають право на продовження раніше призначених страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду або його відділенні за фактичним місцем проживання (перебування).

Для продовження раніше призначених страхових виплат внутрішньо переміщена особа подає такі документи:

заяву;

копію довідки про взяття на облік;

рішення Комісії (у разі наявності на момент подачі документів);

копію паспорта або документа, що посвідчує особу;

копію реєстраційного номера облікової картки платника податків або паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті).

Копії документів засвідчуються працівником управління (відділення) при пред`явленні оригіналів.

Потерпілий на виробництві або особа, що має право на страхові виплати, надає справу про страхові виплати, на підставі якої йому (їй) були призначені страхові виплати (за наявності).

У випадку відсутності у внутрішньо переміщеної особи оригіналу справи про страхові виплати, робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення за фактичним місцем проживання (перебування) одержує відомості з інформаційно-аналітичної системи Фонду про розмір щомісячних страхових виплат для продовження страхових виплат (пункт 3.2 розділу ІІІ Порядку № 27).

Згідно з пунктом 3.4 розділу ІІІ Порядку № 27 у разі звернення внутрішньо переміщеної особи з повним переліком документів, зазначеним у пункті 3.1 цього розділу та наявності рішення Комісії, робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення не пізніше десяти робочих днів приймає рішення про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати, яке оформлює постановою про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати на строк, на який особа має право на страхові виплати згідно з законодавством.

У разі закінчення права на отримання страхових виплат, за умови подання необхідних документів, що підтверджують право на продовження страхових виплат (продовження дії висновку МСЕК, довідки про продовження навчання, інших документів, що підтверджують право на продовження страхових виплат), робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення за фактичним місцем проживання (перебування) видає постанову про продовження щомісячної страхової виплати за фактичним місцем проживання (перебування) (пункт 3.5 розділу ІІІ Порядку № 27).

Щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеній особі продовжуються (відновлюються) на підставі рішення Комісії з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та фінансуються впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат (пункт 3.7 розділу ІІІ Порядку № 27).

З системного аналізу вищевикладеного слідує, що потерпілий від нещасного випадку на виробництві, стійку втрату працездатності якого підтверджено довідкою МСЕК, має право звернутися до робочого органу виконавчої дирекції Фонду за призначенням страхових виплат.

При цьому, потерпілий при первинному зверненні, серед іншого, у разі відсутності інформації в Державному реєстрі застрахованих осіб має надати робочому органу виконавчої дирекції Фонду довідку про заробітну плату (дохід) отримуваний перед нещасним випадком або перед звільненням з роботи з метою обчислення середньої заробітної плати, виходячи з якої та ступеня втрати професійної працездатності встановлюється сума щомісячної страхової виплати. Зазначені документи формуються в справу про страхові виплати та зберігаються в управлінні (відділенні) Фонду.

Під час звернення потерпілого за продовженням (відновленням) виплати страхових виплат надання довідки про заробітну плату не вимагається.

Крім того, особливістю продовження (відновлення) страхових виплат для внутрішньо переміщених осіб є можливість використання робочим органом виконавчої дирекції Фонду відомостей з інформаційно-аналітичної системи Фонду про розмір щомісячних страхових виплат для продовження страхових виплат.

З вищеописаних письмових доказів слідує, що позивачу за місцем проживання було призначено страхові виплати на період втрати професійної працездатності з 01 вересня 2013 року по 01 вересня 2015 року, підтвердженої довідкою МСЕК від 09 серпня 2013 року серії 10 ААА № 225672, виходячи з ступеня втрати професійної працездатності 30 % та середньої заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 11473,55 грн, відкоригованої відповідно до пункту 14 Порядку № 1266.

Внаслідок проведення антитерористичної операції припинено страхові виплати на тимчасово неконтрольованій території України.

Після переміщення на контрольовану Українською владою територію позивач у квітня 2015 року звернувся до ВВД ФСНВ України у Старобільському районі як внутрішньо переміщена особа за продовженням страхових виплат.

На підставі відомостей з інформаційно-аналітичної системи Фонду ВВД ФСНВ України у Старобільському районі на період з 01 квітня 2015 року по 31 серпня 2015 року продовжено позивачу страхові виплати, встановлені виходячи з ступеня втрати професійної працездатності 30 % та середньої заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 11473,55 грн, відкоригованої відповідно до пункту 14 Порядку № 1266.

Після закінчення підтвердженого довідкою МСЕК періоду втрати професійної втрати працездатності позивачу припинено страхові виплати.

Після повторного огляду та підтвердження довідкою МСЕК 12 лютого 2020 року серії 12 ААА № 033382 30 % втрати професійної працездатності з 06 лютого 2020 року до 01 березня 2021 року позивач звернувся до Сватівського відділення за отриманням страхових виплат.

Сватівське відділення, а згодом і Старобільське відділення, не оспорюючи право позивача на страхові виплати з 06 лютого 2020 року, постановою від 21 квітня 2020 року № 1218/9324.1/9324.5/25 призначив їх виплату.

Однак, всупереч вищевикладених положень нормативно-правових актів потерпілому встановлено страхові виплати без врахування відомостей з інформаційно-аналітичної системи Фонду про середню заробітну плату ОСОБА_1 - 11473,55 грн, а виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2102,00 грн, що призвело до встановлення страхових виплат у значно меншому розмірі.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятого рішення, відповідач посилається на положення абзацу 5 підпункту 15, пункту 3.1 Порядку № 11, згідно з якими, якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченню трьох років з дня встановлення МСЕК стійкої втрати потерпілим професійної працездатності внаслідок ушкодження здоров`я, то страхові виплати призначаються з дня звернення за їх призначенням.

Однак суд відхиляє такі твердження відповідача як безпідставні, оскільки положеннями пункту 3.1 Порядку № 11 визначена можливість використання відділеннями Фонду вже наявних у них документів, необхідних для призначення виплат, які зберігаються в справі про страхові виплати та в інформаційно-аналітичній системі Фонду.

Крім того, суд зауважує, що позивач звернувся із відповідною заявою після повторного огляду МСЕК, що має наслідком відновлення страхових виплат, а не вперше, що має наслідком призначення страхових виплат. При цьому, пропуск потерпілим строку повторного огляду МСЕК більш ніж на 3 роки має наслідком відновлення страхових виплат з дати огляду МСЕК, а не з дати припинення їх виплат.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відділеннями Фонду (Сватівським та Старобільським) безпідставно призначено страхові виплати з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не з середньої заробітної плати ОСОБА_1 , відомості про яку наявні в інформаційно-аналітичній системі Фонду, та не здійснено перерахунок страхових виплат після звернення позивача до Старобільського відділення із заявою від 24 червня 2021 року.

Щодо обраного позивачем способу захисту його порушених прав, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За встановлених в цій справі обставин, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача, який у повній мірі сприятиме їх відновленню, є:

визнання протиправною бездіяльності Старобільського відділення щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку страхових виплат, виходячи з середньомісячної зарплати (доходу) перед настанням страхового випадку в сумі 11473,55 грн, інформація про яку наявна в інформаційно-аналітичній системі Фонду;

зобов`язання Старобільського відділення здійснити перерахунок страхових виплат ОСОБА_1 з середньомісячної зарплати (доходу) перед настанням страхового випадку в сумі 11473,55 грн, інформація про яку наявна в інформаційно-аналітичній системі Фонду, відкоригованої відповідно до пункту 14 Порядку № 1266, з 06 лютого 2020 року та їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд не надає правової оцінки наведеному в позовній заяві розрахунку недоотриманих позивачем страхових виплат, оскільки між сторонами існує спір щодо можливості нарахування відповідачем страхових виплат з середньомісячної зарплати (доходу) потерпілого перед настанням страхового випадку, інформація про який наявна в інформаційно-аналітичній системі Фонду. При цьому між сторонами ще відсутній спір щодо розміру страхових виплат, обрахованих з середньомісячної зарплати (доходу) потерпілого перед настанням страхового випадку. У суду відсутні підстави вважати, що при здійсненні відповідного перерахунку відповідачем такий обрахунок буде здійснено без дотримання вимог нормативно-правових актів, тобто, що права позивача будуть порушені.

За таких обставин вимоги позивача підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача, тобто частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 12 жовтня 2021 року (арк. спр. 8).

Оскільки позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з коригуванням обраного способу захисту порушених прав позивача, зважаючи, що даний спір виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, відокремленим підрозділом якого є відповідач.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Уточнений позов адвоката Тітової Вікторії Геннадіївни в інтересах ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Старобільського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (місцезнаходження: 92703, Луганська область, місто Старобільськ, вулиця Миру, будинок 5, код ВП за ЄДРПОУ 41457904) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльності Старобільського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку страхових виплат, виходячи з середньомісячної зарплати (доходу) потерпілого перед настанням страхового випадку в сумі 11473,55 грн, інформація про яку наявна в інформаційно-аналітичній системі Фонду.

Зобов`язати Старобільське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області здійснити перерахунок страхових виплат ОСОБА_1 з середньомісячної зарплати (доходу) потерпілого перед настанням страхового випадку в сумі 11473,55 грн, інформація про яку наявна в інформаційно-аналітичній системі Фонду, відкоригованої відповідно до пункту 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, з 06 лютого 2020 року та їх виплату з урахуванням раніше виплачених страхових виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (місцезнаходження: 93411, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок, 30, код за ЄДРПОУ 41313100) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова