Ухвала суду № 102899626, 31.01.2022, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/8795/21

Провадження №4-с/751/2/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд м. Чернігова

у складі: головуючого судді Карапути О.О.

секретаря судового засідання Мулач Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Стужука Павла Петровича, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою у строк, встановлений ч.1 ст.449 ЦПК України (а.с.1, 8), в якій просить визнати неправомірними дії головного державного виконавця Оболонського районного вiддiлу державної виконавчої служби Стужука Павла Петровича відносно прийняття до виконання виконавчого листа № 751/5371/14 виданого 16.09.2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" боргу в розмірі 73564,71 грн та судового збору в розмiрi 400.00 грн; визнати неправомірною та скасувати постанову винесену 29.01.2021 року головним державним виконавцем Оболонського районного відділу державног виконавчої служби Стужуком Павлом Петровичем, про відкриття виконавчого провадження.

Скарга обґрунтована тим, що 29.01.2021 головним державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби Стужуком Павлом Петровичем винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження №55476966 за виконавчим листом № 751/5371/14, виданим 16.09.2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" боргу в розмірі 73564, 71 грн та 29.01.2021 року винесено постанову про арешт майна боржника. Згідно ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02 жовтня 2017 року було замінено сторону (стягувача) у виконавчому проваджені. Однак, у зв`язку з відсутністю відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Державний виконавець прийняв до виконання виконавчий лист від стягувача з суттєвим пропуском строку на його пред`явлення. Таким чином, дії державного виконавця, спрямовані на відкриття виконавчого провадження не відповідають вимогам чинного законодавства. З метою отримання інформації щодо виконавчого провадження він звернувся з заявою від 04.10.2021 року до державного виконавця, однак відповіді не отримав.

В судове засідання заявник, його представник, головний державний виконавець Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Стужук П.П. не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені у відповідності до ч.2 ст. 130 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що у провадженні Новозаводського районного суду м. Чернігова перебувала справа №751/5371/14, ухвалою від 07.08.2014 року заяву ПАТ "Альфа-Банк" про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський фінансовий союз" по справі за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено, видано виконавчий лист, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором № 500301118 у сумі: за кредитом – 61376,26 грн., по відсотках – 6388,45 грн., по комісії – 3000,00 грн., штраф – 2400,00 грн., судові витрати, а саме - витрати по сплаті третейського збору в сумі 400,00 грн.

Згідно ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02 жовтня 2017 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 751/5371/14 від 07 серпня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 500301118 від 30 серпня 2012 року на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів”.

Постановою головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Стужук П.П. від 29.01.2021 у ВП №55476966 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 (а.с.7).

Відповідно до результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 15.11.2021 року, виконавче провадження відкрито 05.01.2018 року, боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» ЄДРПОУ -35625014 (а.с.8).

Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст.447 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Аналогічна норма закріплена у ч.5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень статей 120, 122, 123 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

У відповідності до ч.1, ч.3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, в рішенні ЄСПЛ «Пономарьов проти України» суд визначив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, однак такі повноваження не є необмеженими.

В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» Судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків Судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод»).

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Положеннями ст.1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої ст. 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до частини першої ст. 18 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. (ст.18 Закону).

В ст. 9 Закону, зазначено, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Окрім цього, одним із заходів примусового впливу під час здійснення виконавчого провадження є звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації згідно ч. 1 ст. 48 Закону.

Відповідно до ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 442 ЦПК України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництвом на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження. Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, переходить і право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним для розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 (справа № 6-1355/10, провадження № 61-12076св18) дійшов висновку, що заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу, у разі якщо судом не встановлено обставин закінчення виконавчого провадження у справі належним виконанням судового рішення.

У відповідності до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За вищезазначених обставин, та з врахуванням існуючої у заявника заборгованості, суд вважає дії головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Стужука П.П. при винесенні постанов: про відкриття виконавчого провадження №55476966; про накладення арешту на майно боржника від 29.01.2021 року правомірними, та здійсненими відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 258-260, 448-450 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про дії та рішення головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Стужука Павла Петровича – відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О.Карапута