Рішення № 102898529, 31.01.2022, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/2980/21

Провадження № 2-а/601/3/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Мочальської В.М.,

з участю секретаря Домінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, старшого лейтенанта поліції Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Калітки Сергія Михайловича, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Кременецький районний відділ поліції ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії старшого лейтенанта поліції Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Калітки С.М. протиправними, скасувати постанову серії ГАБ №926127 від 25 жовтня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 44-3 КУпАП та провадження по справі закрити.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 25 жовтня 2021 приблизно о 14 год. 30 хв. він зайшов до приміщення Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, де до нього підійшла якась жінка та почала вимагати вдягнути на обличчя «захисну маску». Він намагався їй пояснити, що «захисну маску» мають носити хворі люди, а він здоровий, вже перехворів на дану хворобу і має вироблений організмом природний імунітет. За деякий час жінка покликала чоловіка у поліцейській формі, який також почав вимагати у нього вдягнути «захисну маску». На що він вказав поліцейському на незаконні вимоги та на порушення його конституційних прав і свобод. Поліцейський проігнорував його прохання повторно пред`явити посвідчення, що є грубим порушенням вимог Закону України «Про Національну поліцію» та тягне за собою нікчемність вчинення ним дій по складанню адміністративного матеріалу. Крім того, поліцейський не фіксував факт вказаного адміністративного правопорушення на портативний відеореєстратор, не роз`яснив йому прав та обов`язків, які передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, поняті, які підписували протокол, були схожими на людей без певного місця проживання та із низькою соціальною відповідальністю, не мали при собі документів, які б посвідчували їх особу.

Зазначає, що у відповідності до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, тобто в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, а також не можуть бути обмежені права і свободи передбачені статтями 24, 25, 21, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Зазначає, що КСУ наголосив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України.

Враховуючи викладене, вважає, що таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні, а встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8,19, 64 Конституції України.

Зазначає, що надзвичайний стан в Україні не введено. Відповідно, станом на цей час головний санлікар ще не отримав повноважень ініціювати карантин, а у Кабінету Міністрів не було підстав встановлювати карантин. Відтак, слід стверджувати, що в правовому полі чинного законодавства України карантин не введено.

Звертає увагу суду, що діюча постанова про введення карантину є незаконною і не підлягає виконанню.

Крім того, відсутні будь-які докази вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 44-3 КУпАП.

В судове засідання позивач не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує.

Представник відповідача ГУНП в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, подав відзив на позов, у якому заперечуючи вимоги позивача, зазначив про відповідність дій старшого лейтенанта поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та просив у позові позивачу відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені сторонами докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

З постанови серії ГАБ №926127 вбачається, що 25.10.2021 старшим лейтенантом поліції Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області Каліткою С.М. винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.

Згідно із вказаною постановою ОСОБА_1 25.10.2021 о 14 годині 37 хвилин у м. Кременець вул. Драгоманова, 5 Тернопільської області перебував без засобів індивідуального захисту у приміщенні Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, чим порушив п.п. 1 п.2.2, п.3 п.3-2 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.44-3 КУпАП.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, виходячи з наступного.

Так, ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, позивач перебував в приміщенні Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області без вдягнутих засобів індивідуального захисту.

Частиною 2 ст. 44-3 КУпАП встановлено, що за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно дефініції, наведеної у ст. 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

За змістом ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

На виконання вимог Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", Кабінетом Міністрів України 09 грудня 2020 року прийнято постанову №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", п.1 якої, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у період з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року на території України установлено карантин, дію якого продовжено постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 року №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 року №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Згідно із п.п.1 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Суд зауважує, що в установленому законом порядку положення ч.4 ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавалися.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують, як джерело права при розгляді справ, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні у справі "Фіногенов та інші проти Росії" від 20 грудня 2011 року, заяви №18299/03 та №27311/03) Європейський суд нагадував, що: "Позитивні зобов`язання влади, передбачені ст. 2 Конвенції, не є беззаперечним: не кожна загроза життю зобов`язує владу вживати конкретних заходів, щоб уникнути ризику. Обов`язок вживати конкретних заходів виникає лише в тому випадку, якщо органи влади знали або повинні були знати про це на момент існування реального і негайного ризику для життя осіб і якщо влада зберігала певний ступінь контролю над ситуацією. Європейський суд вимагає від держави відповідача вжити лише тих заходів, які є "здійсненними" за обставин, що склалися. Позитивний обов`язок, про який йдеться, повинен тлумачитися таким чином, що не покладає на владу неможливе чи непропорційне навантаження, беручи до уваги труднощі, пов`язані з поліцейськими функціями сучасних суспільств, непередбачуваність поведінки людей та оперативний вибір, який повинен бути зроблений з точки зору пріоритетів та ресурсів" (п.209).

Існуюча практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що для кожної Договірної Держави, відповідальної за "життя [своєї] нації", належить визначити, чи загрожує цьому життю "надзвичайна ситуація у суспільстві", і якщо так, то як далеко потрібно пройти, намагаючись подолати надзвичайну ситуацію - усі обмежувальні заходи - незалежно від того, чи засновані вони на відступі від зобов`язань - повинні завжди мати правову основу, яка включає дотримання відповідних конституційних гарантій та вимог відповідної держави-члена (рішення у справі "Мехмет Хасан Алтан проти Туреччини" від 20 березня 2018 року).

Щодо доводів позивача про те, що у старшого лейтенанта поліції Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Калітки С.М. відсутні повноваження на складання адміністративного матеріалу відносно нього то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Відповідно до ст.217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків. Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у п.п.2, 5 ст. 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.

Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про такі адміністративні правопорушення: про порушення ч.2 ст. 44-3 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 258 КУпАП передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно ст.ст. 276, 280, 283 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви, щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно вимог ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Факт перебування ОСОБА_1 в приміщенні Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема, респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот ним не заперечується, а фактично його доводи зводяться до незаконності карантину та введених у зв`язку з цим обмежень.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 518233 від 25.10.2021 ОСОБА_1 25.10.2021 о 14 годині 37 хвилин у АДРЕСА_1 перебував без засобів індивідуального захисту у приміщенні Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, чим порушив п.п. 1 п.2.2, п.3 п.3-2 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.44-3 КУпАП.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами доведено обставини, викладені в оскаржуваній постанові та наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП.

Щодо доводів позивача про те, що поліцейський проігнорував його прохання повторно пред`явити посвідчення, що є грубим порушенням вимог Закону України «Про Національну поліцію» та тягне за собою нікчемність вчинення ним дій по складанню адміністративного матеріалу суд зазначає, що дані доводи не заслуговують уваги, оскільки з наданих позивачем відеоматеріалів вбачається, що поліцейський Калітка С.М. повідомив позивачу своє прізвище, посаду і пред`явив посвідчення.

Відтак, старший лейтенант поліції Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області Калітка С.М. діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

Не заслуговують уваги доводи позивача про те, що поліцейський Калітка С.М. не роз`яснив йому прав та обов`язків. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 518233 від 25.10.2021 вбачається, що поліцейський під час складання протоколу в присутності двох понятих роз`яснив ОСОБА_1 права та обов`язки, передбачені статтями 55 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, однак позивач відмовився від отримання протоколу, що підтвердили підписами поняті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови, на зворотній стороні якої міститься текст прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Позивач відмовився від отримання вказаної постанови. Оскаржувана постанова була надіслана позивачу рекомендованим листом.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що старший лейтенант поліції Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області Калітка С.М. є відповідачем, виходячи з того, що від імені органу ГУНП в Тернопільській області, який є органом державної влади і у відповідності до чинного законодавства несе відповідальність за дії свого працівника при виконанні останнім своїх службових обов`язків. А відтак функції щодо підтримання правомірності рішень та дій вказаного поліцейського або щодо згоди з доводами й вимогами позовної заяви належать до компетенції ГУНП в Тернопільській області.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 72, 77, 118-119, 122, 243 -244, 246, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, старшого лейтенанта поліції Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Калітки Сергія Михайловича, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Кременецький районний відділ поліції ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не присвоєно.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, юридична адреса: 46001 місто Тернопіль, вул. Валова, 11.

Головуюча: В. М. Мочальська