Ухвала суду № 102898183, 01.02.2022, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/450/21

Провадження 2/574/31/2022

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Гука Т.Р.,

з участю секретаря судового засідання Божок В.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області цивільну справу за позовом Буринської міської ради Сумської області до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками,

в с т а н о в и в:

Буринська міська рада звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками, який мотивує тим, що 02.04.2014 року між відповідачем та Головним управлінням Держземагенства були укладені договори оренди землі, об`єктами оренди за якими є земельні ділянки, площею 20,7035 га з кадастровим номером 5920981400:02:001:0501, площею 7,1585 га з кадастровим номером 5920981400:02:001:0502, та площею 37,6741 га з кадастровим номером 5920981400:02:001:0504, які розташовані за межами населених пунктів території Верхньосагарівської сільської ради Буринського району Сумської області. Відповідно до п.3.1. вказаних договорів їх укладено строком на 7 років.

Таким чином, договори оренди вказаних земельних ділянок припинили свою дію 02.04.2021 року в зв`язку із закінченням строку, на який їх було укладено.

У зв`язку з передачею вказаних земельних ділянок Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області в комунальну власність Буринській міській раді, 09.01.2019 року за останньою зареєстровано на них право комунальної власності.

З моменту закінчення строку дії договорів оренди земельних ділянок та по даний час ОСОБА_2 продовжує безпідставно використовувати зазначені земельні ділянки у своїй господарській діяльності, не сплачуючи при цьому до місцевого бюджету коштів за користування земельними ділянками.

На підставі викладеного Буринська міська рада просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками площею 20,7035 га з кадастровим номером 5920981400:02:001:0501, площею 7,1585 га з кадастровим номером 5920981400:02:001:0502, площею 37,6741 га з кадастровим номером 5920981400:02:001:0504, в період з 02.04.2021 року по 09.07.2021 року в розмірі 19945,68 грн., а також судові витрати в сумі 2270 грн.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 15.07.2021 року було відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 05.10.2021 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Мальченка Д.В. було зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №574/307/21 за позовом ОСОБА_2 до Буринської міської ради Сумської області про визнання бездіяльності незаконною та визнання укладеною додаткову угоду.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 29.11.2021 року поновлено провадження у справі за позовом Буринської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 21.12.2021 року.

Однак, у вказане судове засіданні ні позивач, ні його представник не з`явився, в зв`язку з чим його було відкладено на 11 год. 01.02.2022 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з викладених у позові підстав. Додатково вказав, що після закінчення строку дії договорів оренди землі від 02.04.2014 року ОСОБА_2 звертався до Буринської міської ради із заявами про їх поновлення, однак в зв`язку з недоліками в оформлені вказаних заяв йому листом було запропоновано повторно звернутися з клопотанням після усунення недоліків. ОСОБА_2 недоліки своїх клопотань про поновлення договорів оренди землі не усунув, а звернувся в суд з трьома позовами до Буринської міської ради про визнання бездіяльності незаконною та визнання укладеними додаткових угод. На даний час провадження у вказаних справах за позовами ОСОБА_2 судом закрито та роз`яснено позивачу право на звернення до суду з позовом в порядку господарського судочинства.

Також, представник позивача пояснив, що земельні ділянки, стягнення безпідставно збережених коштів за користування якими, є предметом спору в даній справі, надавались ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства. ОСОБА_2 є засновником ФГ "Родина АВП", однак в якій саме господарській діяльності позивач використовує вказані земельні ділянки йому не відомо.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явились, причин неявки суду не повідомили та клопотань про відкладення судового розгляду не подавали.

З врахуванням положень ст.223 ЦПК України суд визнав за можливе провести розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.04.2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Сумській області та ОСОБА_2 було укладено три договори оренди землі, за умовами яких позивачу було передано в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 20,7035 га з кадастровим номером 5920981400:02:001:0501, площею 7,1585 га з кадастровим номером 5920981400:02:001:0502, площею 37,6741 га з кадастровим номером 5920981400:02:001:0504, які знаходяться на території Верхньосагарівської сільської ради Буринського району Сумської області.

Пунктом 5.2. вказаних договорів встановлено, що цільове призначення земельної ділянки – для ведення фермерського господарства.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.07.2021 року вбачається, що 09.01.2019 року за Буринською міською радою було зареєстровано право комунальної власності на вищевказані земельні ділянки.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, за загальним правилом, у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч.2 ст. ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до пунктів 1 і 6 ч.1 ст.20 чинного ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів послідовно здійснювалося законодавцем відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників, змісту правовідносин, щодо яких виник спір.

Вирішення спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи – підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші – за правилами цивільного судочинства.

У справі, що розглядається, позивач Буринська міська рада покликається на порушення свого права на отримання доходу у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки за користування земельними ділянками, які надавались ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства та які останній без достатньої правової підстави використовує у своїй господарській діяльності.

Відповідно до ч.1ст. 1 ЗУ "Про фермерське господарство" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (ч.1 ст.5, ч.1 ст.7 ЗУ "Про фермерське господарство").

Статтею 8 ЗУ "Про фермерське господарство" передбачено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

У відповідності до ст.12 ЗУ "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам – членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 ЗУ "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась, а тому й правовідносини щодо права користування такою земельною ділянкою є господарськими.

Із моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа – голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20.03.2019 року у справі № 615/2197/15-ц.

Крім того, враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є засновником та керівником фермерського господарства "Родина АВП", яке було створено та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 14.05.2014 року.

Вказана обставина не заперечується позивачем та встановлена судом під час розгляду справи №574/307/21 за позовом ОСОБА_2 до Буринської міської ради Сумської області про визнання бездіяльності незаконною та визнання укладеною додаткову угоду, до вирішення якої зупинялось провадження у даній справі, а також інших аналогічних справ за позовом ОСОБА_2 .

Так, ухвалою Буринського районного суду Сумської області 27.09.2021 року, яка набрала законної сили, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Буринської міської ради Сумської області про визнання бездіяльності незаконною та визнання укладеною додаткову угоду, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У вказаній справі предметом спору було визнання незаконною бездіяльності Буринської міської ради, що полягає у зволіканні укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди землі від 02.04.2014 року, щодо не розгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_2 про поновлення вказаного договору оренди землі щодо земельної ділянки, площею 37,6741 га з кадастровим номером 5920981400:02:001:0504, а також визнання укладеною додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди землі від 02.04.2021 року.

Крім того, в провадженні Буринського районного суду перебували справи з аналогічними позовними вимогами ОСОБА_2 щодо продовження строку дії договорів оренди землі від 02.04.2014 року, об`єктами оренди за якими були земельні ділянки, площею 20,7035 га з кадастровим номером 5920981400:02:001:0501, та площею 7,1585 га з кадастровим номером 5920981400:02:001:0502. Провадження у вказаних справах також закрито та роз`яснено позивачу право звернутись з позовом в порядку господарського судочинства.

Отже, з моменту створення ОСОБА_2 фермерського господарства та його реєстрації, як юридичної особи, у правовідносинах користування земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи.

Спори юридичних осіб, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, із зареєстрованими в установленому порядку фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі 348/992/16-ц та від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц.

Зазначене також узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 01.04.2020 року у справі №320/5724/17.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене суд доходить до висновку, що оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то провадження у справі необхідно закрити та роз`яснити позивачу право на звернення до суду з позовом в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 19, 255, 256, 259, 263, 268 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі за позовом Буринської міської ради Сумської області до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками закрити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 01.02.2022 року.

Суддя Т.Р. Гук