Рішення № 102896273, 01.02.2022, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

01.02.2022

Справа № 337/6430/21

Провадження №2/337/207/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2022 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Кучерук І.Г.

з участю секретаря Нетяга М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Банк Форвард», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, Приватний виконавець Павелків Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного Товариства «Банк Форвард»про визнання виконавчого нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивований тим, що 12.10.2021 року на адресу позивача ОСОБА_1 надійшов лист від приватного виконавця виконавчого округ міста Києва Павелків Т.Л. за змістом якого було встановлено та отримано постанову а ВП 67050984 від 06.10.2021 року про відкриття виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса №22904 виданого 20.08.2021 року. Виконавчим написом та постановою стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Банк Форвард» нібито існуючу заборгованість в сумі 11798,87 грн.

Із Виконавчим написом, вчиненим Нотаріусом не погоджується, вважає його таким, що прийнятий із порушенням передбаченої законом процедури, та без достатніх на те підстав,

ОСОБА_1 вважає виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було дотримано вимог нормативно-правових актів України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів, зокрема, в тому числі і без документів, які свідчать про безспірність заборгованості. Так, виконавчий напис вчинено на кредитному договорі, який не було посвідчено нотаріально, як це передбачено Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 року в редакції, чинній на час виконання оскаржуваного виконавчого напису.

Відповідачем за місцем її реєстрації не було надіслано жодного повідомлення за весь час існування спірних правовідносин. Тому на підставі яких документів, Відповідачем, приватному нотаріусу надано розрахунок заборгованості яка, на думку відповідача, є безспірною їй, як позивачу не відомо. На підставі документів, наданих відповідачем нотаріусу із заявою про вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог відповідача до позивача, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону.

При цьому Позивачу не надходила вимога від Відповідача про усунення порушень основного зобов`язання.

Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 22904, виданий 20.08.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем простягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард»(ЄДРПОУ 34186061, м.Київ, вул. Саксаганського, буд. 105), заборгованості за кредитним договором 96089008 від 23.12.2012 року у загальному розмірі 11 798,87 гривень. Також стягнутисудові витрати у розмірі 1362 грн., що складаються з судового збору у розмірі 908 грн. та 454 грн. витрат понесених за забезпечення позову.

30.11.2021 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження у справі, та ухвалено розгляд справи проводити з повідомленням (викликом) сторін.

30.11.2021 року ухвалою суду зупинене стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису №22904 виданого 20.08.2021 року приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бригіла Володимира Олександровича за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованість в сумі 11798,87 грн.

Ухвалою суду від30.11.2021 року, витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіла Володимира Олександровича копії документів та матеріалів на підставі яких вчинився виконавчий напис №22904 виданий 20.08.2021 року за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованість в сумі 11798,87 грн.

15.12.2021 року від приватного нотаріуса Бригіла В.О. до суду надійшли належним чином завірені копії виконавчого напису.

Від представника позивачки, до суду, надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивачки, просить вимоги задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, заяв не надав.

Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. у судове засіданні не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа Приватний виконавець Павелків Т.Л. в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

За дослідженими матеріалами справи, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард» існує кредитний договір № 96089008 від 23.03.2012 року.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Судом встановлено, що 20.08.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 22904, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 96089008 від 23.03.2012 року, укладеним з ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», на загальну суму в 11798,87 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. від 06.10.2021 року(ВП №67050984) відкрите виконавче провадження.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. від 06.10.2021 року(ВП №67050984) накладено арешт га грошові кошти позивача за виконавчим написом № 22904 виданого 20.08.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованість в розмірі 11798,87 грн.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З тексту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Постановою Кабінету Міністрів № 622 від 26.11.2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

З викладеного вбачається, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджений постановою Кабінет Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів, і не міг застосовуватись до кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

Згідно з позицією, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084/14 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, як вбачається з матеріалів, на підставі яких приватним нотаріусом був вчинений виконавчий напис, відсутні підтвердження надсилання письмової вимоги (повідомлення) про існування заборгованості. Крім того, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.

Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 20 серпня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., зареєстрований в реєстрі за № 22904, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 11798,87 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені, у розмірі 908 грн., сплаченого при поданні позову, та сплачений судовий збір за забезпечення позову в розмірі 454 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 229, 247, 263-265, 345 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 22904, виданий 20.08.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем простягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард»(ЄДРПОУ 34186061, м.Київ, вул. Саксаганського, буд. 105), заборгованості за кредитним договором 96089008 від 23.12.2012 року у загальному розмірі 11 798,87 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард»(ЄДРПОУ 34186061, м.Київ, вул. Саксаганського, буд. 105) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 908 грн. за подання позову, та в сумі 454 грн. за забезпечення позову, а всього 1362(одна тисяча триста шістдесят дві) грн.

Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд протягом 30 днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складений 01.02.2022 року.

Суддя: