Рішення № 102896098, 26.10.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 26.10.2021

Справа № 334/3435/21

Провадження № 2/334/2758/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., за участю секретаря Мазаєвої Д.Р., за участю представника позивача адвоката Кравець О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову зазначає, що у квітні 2021 року їй стало відомо про те, що на виконанні в Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – Дніпровський ВДВС) перебуває виконавче провадження №60955399.

З матеріалів виконавчого провадження стало відомо, що воно відкрите на підставі виконавчого напису №5870, вчиненого 27.06.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М.

Вважає, що виконавчий напис є незаконним, оскільки жодних підстав для його вчинення не існувало.

На момент вчинення виконавчого напису відповідач не надав нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, а сама по собі заборгованість була спірною. Позивачка не отримувала від банку жодної вимоги щодо наявності заборгованості у сумі 551618,68 грн., між тим, вчинення виконавчого напису здійснюється після спливу 30 днів з моменту надіслання кредитором повідомлень – письмової вимоги про усунення порушення боржнику.

Також виконавчим написом було здійснено стягнення заборгованості за період понад 11 років з дня виникнення права вимоги, що не відповідає положенням ст.88 Закону України «Про нотаріат», яка передбачає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Крім того, виконавчий напис виданий на підставі п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, чинна редакція якої на момент вчинення виконавчого напису, з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, не передбачала можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

На підставі викладеного позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис вчинений 27.06.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі за №5870, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 554618,68 грн.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому заперечив щодо можливості задоволення позовних вимог. Вказує, що укладений між сторонами кредитний договір є обов`язковим до виконання сторонами. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. У порушення зазначених норм закону та умов договору позивач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, наявність заборгованості позивач не заперечує. Вважає, що вчинений нотаріусом напис був здійснений відповідно до вимог законодавства, підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії у нотаріуса не було. З урахуванням переривання строку шляхом часткової оплати позивачем боргу, відповідачем правомірно заявлено до стягнення суму заборгованості за вказаний період, а нотаріус правомірно в межах строків вчинив виконавчий напис. Твердження позивача щодо пропуску строків позовної давності є необґрунтованими. Просив відмовити в задоволенні позову. Не заперечував проти слухання справи за відсутності представника відповідача.

У відповіді на відзив позивач додатково на спростування доводів відповідача, що на момент вчинення виконавчого напису заборгованість за кредитним договором не являлась спірною, вказує, що всупереч умовам договору і закону банк після закінчення строку кредитування продовжував нараховувати проценти за користування кредитом та безпідставно включив до суми стягнення нараховані таким чином проценти у розмірі 139628,53 грн.

Третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І.М., представник третьої особи Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з`явилися.

З`ясувавши обставини справи і перевіривши їх наданими доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 11.04.2006 між ПАБ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №ZPD0AK10200009, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти на строк до 11.04.2011 включно у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 56130,75 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом 1,23% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється шляхом здійснення щомісячних платежів у сумі 1194,05 грн.

27.06.2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровської міської нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною було вчинено виконавчий напис №5870 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 551618,68 грн., з них 36268,38 грн. у якості заборгованості за кредитом, 139628,53 грн. – заборгованість за відсотками, 373003,73 грн. – пеня, а також 3000,00 грн. у якості витрат, пов`язаних із вчиненням зазначеного виконавчого напису. Строк, за який проводиться стягнення – 11 років 1 місяць 19 днів, а саме, з 11.04.2006 по 30.05.2017.

Вищезазначений виконавчий напис було вчинено на підставі заяви стягувача від 27.06.2017, письмової вимоги банку про усунення порушень за кредитним договором №ZPD0AK10200009, без доказів його отримання боржником, копії кредитного договору №ZPD0AK10200009, розрахунку заборгованості за період з 14.04.2006 по 30.05.2017.

Згідно матеріалів виконавчого провадження, 30.01.2020 державним виконавцем Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження № 60955399 з примусового виконання виконавчого напису №5870.

У рамках виконавчого провадження № 60955399 державним виконавцем Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було винесено постанову від 02.03.2021 про опис та арешт майна (коштів) боржника, накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 , власником якої є позивач.

Відповідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Судом встановлено, що оспорюваний виконавчий напис виданий на підставі п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п. 4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, на момент вчинення виконавчого напису 27.06.2017 були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Крім того, на думку суду, обґрунтованими є доводи позову про неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 27.06.2017, з огляду на інші обставини.

Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Як встановлено судом, відповідач не надав суду доказів, що він подав нотаріусу необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості позивача, зокрема не подав доказів, що позивачем було отримано вимогу про усунення порушень за кредитним договором, що об`єктивно позбавило її можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги відповідача.

Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

При цьому, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Матеріали справи відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення не містять.

Також всупереч вимогам ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не з`ясував чи не пропущено банком строк позовної давності, провів стягнення за період більше ніж три роки, а саме, за 11 років 1 місяць 19 днів, при тому, що строк кредитування за договором сплинув 11.04.2011, і в порушення вимог ст.ст. 1048, 1054 ЦК України проценти за користування кредитом та пеня, заявлені банком до стягнення за виконавчим написом, нараховувались ним відповідно до умов кредитного договору до 30.05.2017.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, вчинив виконавчий напис поза межами встановлених ст. 88 Закону України «Про нотаріат» строків, та з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Сукупності умов, які свідчили б про правильність здійснення виконавчого напису, відповідачем дотримано не було, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 15, 16, 141, 263, 265-268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис вчинений 27.06.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за №5870, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості в сумі 554618,68 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ( 01001 м. Київ вул.. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати по оплаті судового збору у розмірі 1362,00 грн. (одна тисяча триста шістдесят дві грн.. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Складення повного судового рішення – 06.11.2021.

Суддя: Турбіна Т. Ф.