Ухвала суду № 102894440, 01.02.2022, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/1179/22

Провадження № 2-з/638/41/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Поволяєва О.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Філоненка Віталія Миколайовича про забезпечення позову ОСОБА_1 до Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ :

Представник ОСОБА_1 – адвокат Філоненко Віталій Миколайович звернувся до суду з заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 до Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, приходить до висновку щодо непідсудності заяви про забезпечення позову Дзержинському районному суду м. Харкова, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.2 ч.1ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову – до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Стаття 30 ЦПК України визначає правила виключної підсудності, тобто підсудності, при якій розгляд певних категорій справ може розглядатися лише в чітко визначеному суді, передбаченому в ЦПК України. До таких справ не можуть застосовуватися правила загальної та альтернативної підсудності.

Згідно ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Підставою для визначення підсудності позовної заяви відповідному суду є висновок суду за наслідками попереднього правового аналізу змісту заяви про забезпечення позову.

Так, для визначення підсудності позовної заяви відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України є наявність заявлених позивачем вимог, які б стосувались нерухомого майна.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Верховного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Наприклад це позови про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, викладених Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листах № 6-47/0/9-12 від 10 липня 2021 року «Щодо деяких питань застосування норм цивільного процесуального права» та № 24-753/0/4/13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», позовна заява, якою охоплюються спірні спадкові відносини, пред`являється в суд за місцезнаходженням відповідача у разі, якщо в складі спадку відсутнє нерухоме майно.

З досліджених матеріалів позовної заяви та доводів, викладених в заяві про забезпечення позову вбачається, що склад спадщини, яку позивач має намір прийняти, у разі визнання заповіту недійсним, складається з нерухомого майна, що розташоване в Індустріальному районі м. Харкова.

Таким чином, спори, що пов`язані з визнанням заповіту недійсним, у випадку наявності у складі спадщини нерухомого майна повинні пред`являються до суду за місцезнаходженням такого майна.

Зважаючи на те, що до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , входить квартира АДРЕСА_1 , справа підсудна Орджонікідзевському районному суду м. Харкова на підставі ч.1 ст. 30 ЦПК України.

Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку щодо непідсудності справи Дзержинському районному суду м. Харкова.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

За таких обставин, розгляд заяви про забезпечення позову Дзержинським районним судом м. Харкова призведе до порушення правила підсудності, передбаченого п.2 ч.1 ст. 152 ЦПК України, цілком нівелює інститут підсудності та поставить під сумнів саму сутність судового розгляду.

Розгляд заяви про забезпечення позову, яка була подана одночасно з предявленням позову, на підставі п.2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України здійснюється виключно судом, за правилами підсудності, встановленими ЦПК для відповідного позову, що є правовою підставою для застосування порядку, встановленого ч.1 ст. 31 ЦПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розгляд матеріалів заяви про забезпечення позову не підсудний Дзержинському районному суду м. Харкова та підлягає направленню за підсудністю до Орджонікідзевськогорайонного суду м. Харкова в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України.

Керуючись ч. 12 ст. 28, п.1 ч.1, ч. 3 ст. 31, п. 1 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 258-261, 353, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Матеріали заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Філоненка Віталія Миколайовича про забезпечення позову ОСОБА_1 до Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним - передати на розгляд Орджонікідзевського районного суду м. Харкова (місцезнаходження: проспект Архітектора Альошина, 7, м. Харків, 61007).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.В. Поволяєва