Ухвала суду № 102893443, 01.02.2022, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/14914/21

Провадження № 1-кп/219/756/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Лосинської І.М.,

прокурора Соловар А.С.,

захисника Гостренко С.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052150001334 від 24.12.2021 року, складеного відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, що надійшов з угодою про визнання винуватості від 30.12.2021 року, укладеною між прокурором Соловар А.С. та обвинуваченим ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

до суду надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, з угодою про визнання винуватості від 30.12.2021 року, яка була укладена між прокурором та обвинуваченим.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд затвердити вказану угоду.

Обвинувачений та захисник також просили затвердити вказану угоду.

Представник потерпілої сторони в підготовче судове засідання не з`явився, надав суду заяву, згідної якої просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши в обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та обставин, які примусили обвинуваченого погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, суд вважає, що в затвердженні вказаної угоди необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно ч.1 ст.472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначається, в тому числі і беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.474 КПК України суд зобов`язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з`ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребовувати документи, у тому числі скарги підозрюваного чи обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

При цьому суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» № 13 від 11.12.2015 року, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти рішення про відмову у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч.7 ст. 474 КПК України, та продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов`язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення.

Судом встановлено, що згідно укладеної угоди сторона обвинувачення викладає формулювання висунутого ОСОБА_1 обвинувачення наступним.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненою за попередньою змовою групою осіб та поєднаної з проникненням у інше приміщення.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 30 листопада 2021 року, перебуваючи вдома за адресою: АДРЕСА_1 , займався побутовими справами. Того ж дня, приблизно о 14 год. 00 хв. додому до ОСОБА_1 прийшли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , де ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 спільно з ними вчинити крадіжку чужого майна з приміщення цегляного заводу ТОВ «Дісот Север», на що останній погодився, тим самим вступив у попередню змову з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Далі, в цей же день, приблизно о 14 годині 30 хвилин, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , прийшли до будівлі цеху цегляного заводу ТОВ «Дісот Север», розташованого за адресою: Донецька область, Бахмутський район, м. Сіверськ, вул. Партизанська, буд 1, де діючи умисно, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , діючи повторно, керуючись корисливим мотивом направленим на таємне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправність і соціально -небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, по черзі перелізли через віконний отвір, тим самим незаконно проникли до приміщення цеху.

Знаходячись в середині цеху ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підійшли до комплекту порізки пенобетону, з якого ОСОБА_3 шляхом використання рожкового ключа, який знайшов в приміщенні цеху, від`єднав асинхронний двигун в корпусі сірого кольору, з чорною кришкою, виробництва ТОВ «Промелектро-Харків», потужністю 1,5 кВт, вартістю 2568 грн. 30 коп., асинхронний двигун в корпусі сірого кольору, з коричневою кришкою виробництва ТОВ «Промелектро-Харків», потужністю 1,5 кВт вартістю 2568 грн. 30 коп., які перенесли до металевого щитка. Далі, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підійшли до системи пресу для брикетування SP-350, з якого ОСОБА_2 руками висмикнув кабель дроту живлення, який було оцінено як брухт лому кольорових металів (міді), вагою 2 кг 710 грамів, загальною вартістю 555 грн. 55 коп., а ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 від`єднали повітряний компресор в корпусі красного кольору марки «Forte» потужністю 2,23 кВт, моделі «VEL-50», вартістю 6410 грн. 20 коп., який знаходився біля системи пресу. Після чого ОСОБА_3 виліз через віконний отвір та почав приймати від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 викрадене майно, яке у подальшому ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 погрузили на два металеві возики, які для потерпілої сторони ТОВ «Дісорт Север» матеріальної цінності не становлять, і вивезли його за територію цегляного заводу.

Після чого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення разом з викраденим майном зникли, чим спричинили ТОВ «Дісорт Север» матеріальний збиток на загальну суму 12 124 гр. 35 коп.

Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Між тим, як вбачається з угоди про визнання винуватості та обвинувального акту стороною обвинувачення зазначені особи, які, як вказує сторона обвинувачення, вчиняли разом з ОСОБА_1 за попередньою змовою вказаний злочин. Однак, як вбачається з наданого суду обвинувального акту, вчинення вказаного злочину інкримінується лише одній особі - ОСОБА_1 .

Таким чином, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, зважаючи на вказані обставини та враховуючи, що ухвалення вироку на підставі вказаної угоди за викладеними обставинами вчинення злочину, призведе до порушення прав осіб, які зазначені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості як особи, що, як вказує сторона обвинувачення, вчиняли з ОСОБА_1 злочин за попередньою змовою, вважає необхідним відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості.

Керуючись статями 314, 468, 469, 471, 474 КПК України, суд,

ухвалив:

відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості від 30.12.2021 року, укладеної між прокурором Соловар А.С. та обвинуваченим ОСОБА_1 .

Продовжити судове провадження у загальному порядку.

Призначити справу до підготовчого судового засідання на 10.30 годину 2 березня 2022 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Лапченко