Рішення № 102893116, 25.01.2022, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

25.01.2022 Єдиний унікальний номер 205/5590/21

Провадження № 2/205/229/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Бондара В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 02.07.2021 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 09.01.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. № 29 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що 09.01.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 29 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням норм законодавства України, внаслідок чого він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.07.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2021 року зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. № 29 від 09.01.2019 року про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , в межах виконавчого провадження № 65386770, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.01.2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, натомість її представник - адвокат Лупан О.Є. письмово просила справу розглядати справу без її участі, позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився. У відзиві на позов просив розглядати справу без його участі, позов не визнає. Вважає, що виконавчий напис вчинено відповідно до норм діючого законодавства України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. в судове засідання не з`явилась, письмово просила розглядати справу без її участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 09.01.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 29 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 за договором іпотеки № DNU0GА08441582, посвідченим 12.02.2008 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Орловим О.А. за реєстровим № 438, за рахунок коштів від продажу якої запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк» у розмірі: заборгованості за кредитом - 35372,74 доларів США; заборгованості за відсотками - 23381,53 доларів США; комісія - 928,34 доларів США; пеня - 169008,86 доларів США, штраф - 11434,57 доларів США, а всього - 240126,04 доларів США, що за курсом НБУ на 16.10.2018 року становить 6706279,91 грн. Строк, за який проводиться стягнення - 10 років 8 місяців 4 дні, а саме з 12.02.2008 року по 16.10.2018 року (а.с. 67).

На підставі даного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. відкрито виконавче провадження № 65386770 (а.с. 29).

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.

Згідно з п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Виходячи з положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, що зазначено в правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-887цс17 від 05.07.2017 року.

Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити у такому спорі доводи боржника в повному обсязі та установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Велика Палата Верховного Суду, у Постанові від 16.05.2018 року у справі № 320/8269/15-ц, провадження № 14-83цс18, не відступила від наведених вище висновків Верховного Суду України щодо застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат».

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.02.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNU0GА08441582, відповідно до умов якого банк надав позивачу кредит у розмірі 39525,00 доларів США на термін до 12.02.2018 року (а.с. 81-82).

В забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між цими ж сторонами був укладений договір іпотеки № DNU0GА08441582, посвідчений 12.02.2008 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Орловим О.А. за реєстровим № 438 (а.с. 77-80).

Наданий АТ КБ «Приватбанк» приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. для вчинення виконавчого напису розрахунок заборгованості за кредитним договором № DNU0GА08441582 від 12.02.2008 року (а.с. 91-92), не підтверджує безспірність заборгованості.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з розрахунком, який було надано нотаріусу для вчинення виконавчого напису, банком розрахована сума заборгованості на 16.10.2018 року у розмірі заборгованості за кредитом - 35372,74 доларів США; заборгованості за відсотками - 23381,53 доларів США; комісія - 928,34 доларів США; пеня - 169008,86 доларів США, штраф - 11434,57 доларів США, а всього - 240126,04 доларів США, що за курсом НБУ на 16.10.2018 року становить 6706279,91 грн. (а.с. 91-92).

Зі змісту виконавчого напису вбачається, що стягнення заборгованості проводиться за період з 12.02.2008 року по 16.10.2018 року, що свідчить про порушення нотаріусом вимог частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року по справі № 205/6301/16-ц (61-30321св18).

На підставі наведеного вище суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача, оскільки заборгованість за кредитним договором не є безспірною, відповідачем не надано жодного доказу на спростування вимог позивача, а тому виконавчий напис вчинено без дотримання вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» і він є таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а отже з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1362,00 грн.: 908,00 грн. (а.с. 1) + 454,00 грн. (а.с. 26).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 15-16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87-88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 4, 12-13, 77-81, 141-142, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Центральна, 6/9), приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, прим. 61, кім. 404), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 09.01.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною за № 29 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1362,00 грн. (одна тисяча триста шістдесят дві гривні).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 31 січня 2022 року.

Суддя Н.В. Басова