Ухвала суду № 102887134, 25.01.2022, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 2-83/11 Провадження №4-с/694/2/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

25.01.2022 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Сакун Д.І.,

секретаря судового засідання Матвієнко А.А.,

представника заявника Мухи І.П. (в режимі конференцзв`язку)

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , адреса для кореспонденції : АДРЕСА_2 ) представник заявника: адвокатське об`єднання «Волощук та партнери» в особі адвоката Мухи Інни Павлівни, адреса: 01014, м.Київ, вул. Підвисоцького 18 оф. 44) заінтерисована особа: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на дії державного виконання (повноваженої особи) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту з нерухомого майна,

встановив:

28.09.2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Муха І.П., звернувся до суду із скаргою, в якій просить визнати протиправною, в межах предмету скарги, бездіяльність державного виконавця (уповноваженої особи) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ (колишня назва Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області) щодо залишення арешту на майно ОСОБА_1 та невжиття заходів його скасування при вирішенні питання про завершення виконавчого провадження, в межах якого вказані обмеження застосовувались. Зобов`язати державного виконавця (уповноважену особу) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ (колишня назва Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київської області) вжити заходів щодо зняти арешту, обтяження з нерухомого майна, яке на праві власності належить ОСОБА_1 , який накладено на підставі постанови Державного виконавця відділу примусового виконання рішеньуправління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках ВП №33712536 від 19.09.2014 року.

Скарга мотивована тим, що рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області винесено рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «КПІ-Сервіс» на користь ВАТ «БГ Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 30548326,29 грн. 03.01.2012 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області Вельган О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 30612281, де стягувачем

виступає ПАТ «БГ Банк», а боржником є ОСОБА_1 . Згідно інформації, наданої відділом примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 30612281. 25.06.2012 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з тим, що до відділу надійшла заява першого заступника Голови правління ПАТ «Банк Перший» Духовнікової М.А. про направлення матеріалів виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника, а саме нерухомого майна: земельної ділянки загальною площею 0,168 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Після чого виконавче провадження було передано для подальшого розгляду до Головного управління юстиції у Київській області, виконавчий документ був повернутий стягувану, а номер виконавчого провадження змінено на номер №33712536. З листа № 2140/7 від 02.04.2021 вбачається, що виконавче провадження № 33712536 перебувало у відділі на підставі примусового виконавчого листа від 19.11.2011 № 2-83/2011, виданого Звенигородським районним судом Черкаської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ «БГ Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 3054826,39 грн. 04 квітня 2016 року виконавче провадження № 33712536 завершено. Виконавчий документ повернуто на адресу стягувача. На теперішній час виконавче провадження знищено. Арешт на нерухоме майно накладено на підставі виконавчого листа, який повернутий стягувачу у відповідності до вимог закону, що діяв на час повернення виконавчого документу та не передбачав зняття арешту. Стягувач не скористався своїм правом щодо повторного пред`явлення виконавчого листа у строк, передбачений законом, який закінчився 04.04.2019 року, а тому даний вид обтяження порушує права та інтереси позивача, як власника майна, та на даний час не має правових підстав. На даний час ПАТ «БГ Банк» ліквідовано та виключено з реєстру юридичних осіб. Обтяження у вигляді арешту майна, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, створює перешкоди у здійсненні права володіти користуватися та розпоряджатися майбутнім майном, яке він хоче придбати. Скаржник звертався до відповідача з вимогою про зняття арешту з майна та 13 вересня 2021 року на електронну пошту отримав відмову, а тому звернувся до суду із скаргою. Крім того, скаржником було з`ясовано, що арешт стосувався не лише земельної ділянки № НОМЕР_2 , кадастровий номер: 3222482001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_1 , а всього нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , і останній не може повністю реалізувати своє право власності.

Представник скаржника ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримала, просила задовольнити.

Представник управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання не з`явився.

Суд, заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали скарги та цивільної справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 28.02.2011 року позов Відкритого акціонерного товариства «БГ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «КПІ-Сервіс» про стягнення заборгованості по кредитному договору задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «КПІ-Сервіс» на користь ВАТ «БГ Банк» індекс 04112, м.Київ, вул.Дехтярівська,48, код ЄДРПОУ 20717958, МФО 320995, к/р НОМЕР_3 в ГУ НБУ по м.Києву та Київській області заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 054 826,39 грн.(три мільйони п`ятдесят чотири тисячі вісімсот двадцять шість гривень 39 коп.). Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «КПІ-Сервіс» на користь ВАТ «БГ Банк» сплаченого судового збору в розмірі 1700 грн. та сплачених витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн.

03.01.2012 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області Вельган О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 30612281, де стягувачем виступає ПАТ «БГ Банк», а боржником є ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації, наданої відділом примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 30612281.

25.06.2012 року державний виконавець, керуючись п. 10 ч. 1 ст. 49 «ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови) виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з тим, що до відділу надійшла заява першого заступника Голови правління ПАТ «Банк Перший» Духовнікової М.А. про направлення матеріалів виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника, а саме нерухомого майна земельної ділянки загальною площею 0,168 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Після чого виконавче провадження було передано для подальшого розгляду до Головного управління юстиції у Київській області, виконавчий документ був повернутий стягувачу, а номер виконавчого провадження змінено на №33712536.

04 квітня 2016 року виконавче провадження № 33712536 завершено за п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови). Виконавчий документ повернуто на адресу стягувача. На теперішній час виконавче провадження знищено.

В межах виконавчого провадження № 33712536 постановою від 19.09.2014 року було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 .

Скаржник звертався до відповідача з вимогою про зняття арешту з майна, однак йому було відмовлено. Відповідач послався на те, що виконавче провадження ВП №33712536 щодо виконання виконавчого листа №2-83/2011, виданого 19.11.2011 р. Звенигородським районним судом Черкаської області на даний час знищене у зв`язку із закінченням терміну його зберігання відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчоїслужби та приватними виконавцями» через що підстави для зняття арешту, встановлені ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року №606-ХІV).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови про завершення виконавчого провадження) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Положеннями ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до частин третьої, четвертої і п`ятої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Судом встановлено, що виконавче провадження №33712536 з примусового виконання виконавчого листа №2-83/2011 від 19.11.2011 року було закінчене на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчий документ повернуто стягувачеві. Всі матеріали виконавчих проваджень вказаного виконавчого провадження знищені в зв`язку із закінченням термінів їх зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови) виконавче провадження підлягало закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема: у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналізуючи вказані норми Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент винесення постанови) суд приходить до висновку, що зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, та не застосовується у випадку повернення виконавчого документа стягувачу.

Повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для закінчення виконавчого провадження згідно з вимогами статті49 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому державний виконавець не повинен був знімати накладений арешт.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 137/1649/17, від 18 грудня 2019 року в справі № 740/3240/18 та інших.

Враховуючи те, що постанова про арешт майна боржника не була скасована державним виконавцем, оскільки боржник не сплатив борг, виконавчий збір, судовий збір та витрати на проведення виконавчих дій, а повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 22, 25, 47, 49, 50, 57, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 260, 261, 447, 448, 450, 451 ЦПК України,

ухвалив:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , адреса для кореспонденції : АДРЕСА_2 ) представник заявника: адвокатське об`єднання «Волощук та партнери» в особі адвоката Мухи Інни Павлівни, адреса: 01014, м.Київ, вул. Підвисоцького 18 оф. 44) заінтерисована особа: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на дії державного виконання (повноваженої особи) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту з нерухомого майна - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 28.01.2022.

Суддя Д.І. Сакун