Рішення № 102886884, 26.01.2022, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2963/21

Провадження № 2/548/223/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.01.2022 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про встановлення факту належності житлового будинку спадкодавцю та визнання права власнсоті на житловий будинок в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02 листопада 2020 року, виданим виконавчим комітетом Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області. Те, що покійна ОСОБА_2 була матір`ю позивача, підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_2 , виданим виконкомом Хорольської районної ради 18.03.1963 року, копією довідки про реєстрацію шлюбу, виданої відділом РАГСу Хорольського районного управління юстиції Полтавської області 16.03.2007 року, та копією свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_3 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Миргородської райдержадміністрації 31.07.1996.

За життя ОСОБА_2 склала заповіти від 14.02.2019 року, посвідчені секретарем Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області та зареєстровані в реєстрі за №26 та №27, якими заповіла частину свого майна (земельну ділянку розміром 2,7 га, кадастровий номер 5324882600.00.018.0013) позивачу - ОСОБА_1 , та земельну ділянку розміром 2,71 га, кадастровий номер 5324882600.00.018.0014 - братові позивача ОСОБА_3 . Крім майна, охопленого заповітами, у неї у власності перебував житловий будинок по АДРЕСА_1 .

28.12.2021 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивач не з"явився, але в позовній заяві прохав суд провести розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника міської ради.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

09.12.2020 року в Хорольській державній нотаріальній конторі відкрито спадкову справу №240/2020 до майна ОСОБА_2 . Спадкова справа відкрита на підставі заяв про прийняття спадщини, поданих позивачем - ОСОБА_1 , сином спадкодавця - ОСОБА_3 про прийняття спадщини за заповітом. Інших заяв про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини у даній спадковій справі немає. 11.06.2020 року у спадкову справу сином спадкодавця ОСОБА_3 подано заяву у підтвердження факту, що він бажає спадкувати виключно за заповітом, складним на його користь на конкретне майно.

Для оформлення спадкових прав на будинок матері позивач звернулася до державного нотаріуса, але листом Хорольської державної нотаріальної контори від 17.11.2021 №1441/02-14 їй роз`яснено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на належний ОСОБА_2 житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та рекомендовано звернутись до суду для вирішення питання про визнання права власності в порядку спадкування щодо вказаного об`єкта нерухомого майна.

Право власності матері - ОСОБА_2 на вказаний будинок виникло за її життя шляхом внесення відповідного запису в погосподарську книгу, том 4 на 2016-2023 роки с. Ковалі, особовий рахунок НОМЕР_4 . Даний факт підтверджується Випискою з погосподарської книги, виданою виконавчим комітетом Хорольської міської ради №380/15.0.5-12 від 21.12.2021 року.

Відповідно до довідки КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»№ 2651 від 09.11.2021 року, слідує, що станом на 29.12.2012 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в КП «Лубенське МБТІ» не зареєстровано.

З технічного паспорта на будинок садового типу, виготовленого КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 09.11.2021, та звіту про оцінку майна від 19.11.2021, проведеного ТОВ «Альбатрос», вбачається, що вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку «А-1» житловою площею 19,5 кв.м., загальною площею 34,6 кв.м., сараю - літньої кухні «Б», прибудови «б», сараю «В», погребу «підВ», вбиральні «Г», колодязя №1, огорожі №2, водогону №3 становить 38 800,00 грн.

Норми права, застосовані судом.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином, під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Уточнений позов ОСОБА_1 ( місце реєстрації : АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (адреса знаходження : вул.. 1 Травня,4 м. Хорол Лубенського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 22528612) про встановлення факту належності житлового будинку спадкодавцю та визнання права власнсоті на житловий будинок в порядку спадкування,- задовольнити повністю.

Встановити факт належності на праві власності житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку «А-1» житловою площею 19,5 кв.м., загальною площею 34,6 кв.м., сараю - літньої кухні «Б», прибудови «б», сараю «В», погребу «підВ», вбиральні «Г», колодязя №1, огорожі №2, водогону №3, за спадкодавцем, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку «А-1» житловою площею 19,5 кв.м., загальною площею 34,6 кв.м., сараю - літньої кухні «Б», прибудови «б», сараю «В», погребу «підВ», вбиральні «Г», колодязя №1, огорожі №2, водогону №3, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 26.01.2022 року.

Суддя : О.В. Коновод