Ухвала суду № 102884103, 18.08.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/565/13- ц

6/760/507/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Кушнір С.І.

за участю секретаря Федоренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі №760/565/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

25.03.2021 р. до Солом`янського районного суду м. Києва надійшла заява представника ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження, в якій представник просить замінити вибулого стягувача - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749) у справі №760/565/13-ц за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №1007-Ф та №1022-Ф від 26.10.2007 р.

Подана заява мотивована тим, що 30.07.2013 р. Солом`янським районним судом м. Києва було ухвалено рішення у справі за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №1007-Ф та №1022-Ф від 26.10.2007 р.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором № 1022-Ф від 26.10.2007 р. в розмірі 5623786,06 грн., заборгованість за кредитним договором № 1007-Ф в розмірі 11114050,53 грн. та судові витрати в сумі 3441,0 грн., а всього стягнути 16741277 (шістнадцять мільйонів сімсот сорок одну тисячу двісті сімдесят сім) грн. 59 коп.

Ухвалою суду від 11.03.2016 замінено стягувача ПАТ «Сведбанк» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» у справі за позовом Публічного Акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

23.09.2020 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 2306/К, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за Договорами кредиту №1007-Ф та №1022-Ф.

Таким чином, відбулася заміна кредитора у зобов`язані, зокрема ТОВ «Вердикт Капітал» є новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржником за кредитними договорами №1007-Ф та №1022-Ф.

З урахуванням викладених обставин, виникла необхідність заміни сторони виконавчого провадження, а саме стягувача - ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал», в зв`язку з чим представник ТОВ «Вердикт Капітал» звернувся до суду з заявою про заміну стягувача її правонаступником.

Представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Пащенко О.О. в судовому засіданні заперечував проти заяви про заміну строни виконавчого провадження, просив у задоволенні відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд, дослідивши матеріали поданої заяви про заміну сторони виконавчого провадження, матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що заяву слід задовольнити з таких підстав.

Встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30.07.2013 р. за результатами розгляду справи №760/565/13-ц, позов ПАТ «СведБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором № 1022-Ф від 26.10.2007 р. в розмірі 5623786,06 грн., заборгованість за кредитним договором № 1007-Ф в розмірі 11114050,53 грн. та судові витрати в сумі 3441,0 грн., а всього стягнуто 16741277 (шістнадцять мільйонів сімсот сорок одну тисячу двісті сімдесят сім) грн. 59 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 05.02.2018 в задоволенні заяви про заміну стягувача ПАТ «Сведбанк» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» у справі за позовом Публічного Акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Постановою Верховного суду України від 12.02.2020 касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2018 та постанову Апеляційного суду м. Києва від 02.2018 скасовано.

Заяву ПАТ «Дельта Банк» задоволено, замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/565/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» заборгованості за кредитним договором від 26.10.2007 №1022-Ф у розмірі 5623786,06 грн., заборгованості за кредитним договором від 26.10.2007 №1007-Ф у розмірі 11114050,53 грн., судові витрати у справі, а всього - 16741227,59 грн., а саме стягувача - Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».

23.09.2020 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 2306/К, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за Договорами кредиту №1007-Ф та №1022-Ф.

Відтак, суд приходить до висновку, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги за кредитними договорами №1007-Ф та №1022-Ф, які були предметом розгляду цивільної справи № 760/565/13-ц за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Частиною 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження. Таке розуміння виконавчого провадження відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так у пункті 15 рішення ЄСПЛ у справі «Моргуненко проти України» від 6 вересня 2007 року (заява № 43382/02) вказується таке: «Суд зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження (див. «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Itali) (no. 1) [GC], no. 36813/97, п. 197). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. «Естіма Джордж проти Португалії» (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Report of Judgments and Decisions 1998-II, п. 35, та, з нових джерел, «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovakia), N 2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).».

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Водночас після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як в межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду.

Тож навіть після закінчення виконавчого провадження у учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

З аналізу наведеного можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Відтак заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником має відбуватись з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи. Відповідний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 3 листопада 2020 року у справі № 916/16/17 (пункт 73).

Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 55 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржених ухвал редакції) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

За правилами ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору або не заборонено законом.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що ТОВ «Вердикт Капітал» є правонаступником ПАТ «Дельта Банк», згідно Договору про відступлення прав вимоги № 2306/К від 23.09.2020 р., за якими ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості, у тому числі за кредитними договорами №1007-Ф та №1022-Ф.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити заяву та замінити стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст.ст. 55, 259-261, 353-355, 442 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити.

Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б) з примусового виконання виконавчого листа на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30.07.2013 у цивільній справі №760/565/13-ц за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кушнір С.І.